Рішення № 71025021, 11.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.2017 Справа № 904/8922/17За позовом Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Дніпропетровський ВГРЗ), м. Дніпро

до Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 22 715,45 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №25/07/17 від 25 липня 2017 року, адвокат

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №06-2017 від 04 березня 2017 року, представник

С У Т Ь С П О Р У :

Дніпропетровський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувального) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Дніпропетровський ВГРЗ) звернувся до господарського суду із позовом, яким, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.11.2017 (а.с.115, т.1), просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" заборгованість у розмірі 22 715,45 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 17 000,00 грн.;

- 3 % річних у розмірі 885,98 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 4 829,47 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 січня 2006 року між Дніпропетровським воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувального) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Дніпропетровський ВГРЗ) та Відкритим акціонерним товариством "Спектр" було укладено Договір №27 на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування. Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Спектр". Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість постійного і обов'язкового аварійно - рятувального обслуговування становить 6 000,00 грн., щомісячно по 500,00 грн. Пунктом 4.2. передбачено, що перерахування коштів проводиться щомісячно в розмірі 1/12 річної суми в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним, згідно наданим позивачем рахункам. Станом на 08.09.2017 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 17 000,00 грн. У зв'язку з не оплатою відповідачем заборгованості позивачем заявлена вимога про стягнення трьох відсотків річних та втрат від інфляції. Строком, з якого починається обчислення індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, є 11 число місяця, що слідує за звітним.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" не порушувало умов Договору у частині оплати виконаних робіт, не підписувало з позивачем актів виконаних робіт, у зв'язку із невиконанням позивачем своїх договірних зобов'язань та не узгодженістю вартості робіт згідно калькуляції, яка відповідно до п.4.1 Договору №27 є документом на підставі якого обчислюється вартість виконаних позивачем робіт. Надані позивачем "акти виконання умов договору" на загальну суму 17 000,00 грн. взагалі не містять, ані печатки підприємства відповідача, ані підпису уповноважених осіб відповідача. Відповідач вважає, що не підписані відповідачем акти не можуть буди прийняті, як належні докази у даній справі. Крім того, на думку відповідача, зазначені обставини свідчать про те, що позивач не надав суду належних доказів виконання робіт передбачених умовами Договору №27 від 01.01.2006.

11 грудня 2017 року відповідач надав додаткові заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що позивач систематично не виконує свої зобов'язання передбачені розділом 1 "Предмет договору" та розділом 2 "Обов'язки виконавця", а саме, не здійснює профілактичний нагляд і контроль за станом техногенної безпеки на об'єктах замовника (вдповідача), а також не виконує попереджувальних робіт згідно вимог нормативних документів; не здійснює нагляд та контроль за фактичним станом підготовленості обслуговуваних об'єктів до ліквідації НС, згідно умов договору; не здійснює контроль підготовленості персоналу і спеціальних служб об'єкту до дій в надзвичайних ситуаціях; не здійснює інженерно-технічну оцінку підготовленості об'єкту до можливих надзвичайних ситуацій. Документи, якими позивач намагається обгрунтувати позовні вимоги, зокрема лист від 18.11.2016 №3/9 "Про погодження плану-графіку виконання запобіжно-рятувальних робіт", План проведення профілактичних обстежень потенційно небезпечних об'єктів відповідача містять ознаки фабрикації. У всіх зазначених документах вказано, що директором відповідача є ОСОБА_3, який майже 5 років не обіймає цю посаду. ОСОБА_4, яка зазначена як генеральний директор, три роки не обіймає цю посаду. За твердженнями відповідача, зазначені документи складені у період з 21.11.2017 по 04.12.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2017 порушено провадження у справі №904/8922/17, розгляд справи призначено на 31.10.2017.

Розгляд справи відкладений з 31.10.2017 на 21.11. 2017. У судовому засіданні 21.11.2017 оголошено перерву на 11.12.2017.

У судовому засіданні 11 грудня 2017 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

1 січня 2006 року між Дніпропетровським воєнізованим гірничорятувальним загоном (Дніпропетровський ВГРЗ) Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України (ДСВАРС), як виконавцем, та Відкритим акціонерним товариством "Спектр", правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр", як замовником, укладено договір №27 на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування.

Предметом цього договору є організація і виконання за викликом замовника 2-м взводом Дніпропетровського ВГРЗ невідкладних заходів в умовах надзвичайних ситуацій (НС) з метою рятування людей, надання допомоги потерпілим, захисту матеріальних цінностей, локалізації та ліквідації наслідків НС, виконання інших робіт, що потребують застосування спеціального аварійно-рятувального оснащення і відповідної кваліфікації особового складу виконавця на обєктах замовника та профілактичного нагляду і контролю за станом техногенної безпеки на обєктах замовника, а також виконання попереджувальних робіт згідно вимог нормативних документів (п.1. Договору).

Обовязки виконавця передбачені пунктом 2 договору.

Так, пунктом 2.1. договору передбачено, що для виконання доручених обовязків виконавець 2-м взводом Дніпропетровського ВГРЗ забезпечує:

- цілодобове оперативне чергування відділень, АРМГ і командного складу загону, готових до негайного виконання робіт за призначенням на обєктах замовника;

- оснащення відділень устаткуванням відповідно до Табелю мінімального оснащення і забезпечення його належного стану;

- доставку відділень на аварійний обєкт в нормативний час, відповідно Статуту ведення аварійно-рятувальних робіт;

- надання кваліфікованої медичної допомоги потерпілим в осередку аварії, надзвичайної ситуації в до госпітальний період;

- комплектуванням особовим складом, що відповідає вимогам кваліфікаційної підготовленості і професійної придатності, в чисельності відповідно до нормативів обслуговування, визначених планами ліквідації аварій;

- обовязкове тренування особового оперативного складу згідно з програмами з метою підтримання відповідного кваліфікаційного рівня та професійної придатності;

- нагляд і контроль за фактичним станом підготовленості обслуговуваних обєктів до ліквідації НС, згідно вимогам, зафіксованим ПЛА та іншими нормативними документами;

- контроль підготовленості персоналу і спеціальних служб обєкту до дій в надзвичайних ситуаціях;

- інженерно-технічну оцінку підготовленості обєкту до можливих надзвичайних ситуацій.

Згідно п.4.1. договору вартістю постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування є фінансування згідно з калькуляцією, що додається до цього договору та складає 6 000,00грн. на рік, щомісячно по 500,00грн. Перерахування коштів проводиться щомісячно в розмірі 1/12 річної суми в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним, згідно наданим виконавцем рахункам.

Договір вступає в дію з 1 січня 2006 року. Аварійно-рятувальне обслуговування припиняється при підтвердженому у встановленому порядку факту відсутності потенційної техногенної небезпеки обєкту замовника (п.6. договору).

Позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки на оплату постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування за період з вересня 201 року по червень 2017 року (а.с.24-57) та акти виконання умов договору за період з вересня 2014 року по червень 2017 року (а.с.58-91) на загальну суму 17 000,00грн.

Відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги з постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування.

Позивач посилається на обставини невиконання відповідачем зобовязань за договором в частині оплати послуг з постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування, наявності боргу відповідача за період з вересня 2014 року по червень 2017 року у сумі 17 000,00грн., проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожана фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини під терміном власність розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за надані послуги. Невиконанням обов'язку щодо оплати вартості наданих послуг відповідач порушує право позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість робіт) у власність позивача.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобовязання замовника оплатити виконавцю надані послуги, вартість яких зазначається в додатках до цього договору, що підписуються уповноваженими представниками сторін встановлено пунктом 4 договору.

З огляду на наведені вище положення законодавства, умови пункту 4.1. договору (перерахування коштів проводиться щомісячно в розмірі 1/12 річної суми в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним), строк виконання замовником своїх зобовязань з оплати наданих послуг та у спірній сумі, є таким, що настав 9 (дев'ятого) числа кожного місяця.

Відповідач у встановлені строки свої зобовязання по оплаті не виконав, доводи позивача, наведені в позовній заяві не спростував.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 17 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.10.2014 по 20.11.2017 у сумі 885,98грн. та втрати від інфляції у сумі 4 829,47грн. за період з жовтня 2014 по жовтень 2017 року.

Перевіркою правильності обчислення розрахунку 3% річних господарським судом встановлено, що позивачем невірно визначений період прострочення виконання зобовязання.

Так, згідно із ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки період прострочки виконання зобов'язання за актами №130 від 20.04.2015, №432 від 16.12.2015, №94 від 31.03.2016, №202 від 30.06.2016 позивачем визначено невірно, не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України (вихідні дні та святковий день), вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково за загальний період з 11.10.2014 по 20.11.2017 у сумі 885,80грн.

Відповідно до абзацу 3 п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97, втрати від інфляції складають 4 829,47грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі: 22 715,27грн. (17 000,00грн. основний борг, 885,80грн. - 3% річних, 4 829,47 грн. - втрати від інфляції).

В решті позовних вимог слід відмовити.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо ненадання йому послуг за спірним договором, оскільки жодних викликів на адресу замовника з метою рятування людей, надання допомоги потерпілим, захисту матеріальних цінностей, локалізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, виконання інших робіт, що потребують застосування спеціально аварійно-рятувального оснащення і відповідної кваліфікації особового складу позивача на обєктах відповідача та профілактичного нагляду за станом техногенної безпеки, а також виконання попереджувальних робіт згідно з вимогами нормативних документів, позивачу не направлялось.

Як вбачається зі змісту актів виконання умов договору №27 від 01.01.2006 позивачем забезпечувалося функціонування державних аварійно-рятувальних служб (формувань) у режимі постійної готовності до виконання комплексу аварійно-рятувальних робіт, організовувалося технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, підтримувалися у відповідному стані матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт. Жодних вимог відповідач до позивача щодо невиконання (неналежного виконання) виконавцем своїх обовязків, зазначених у пункті 2.1. договору, не заявляв. Що стосується невідкладних заходів в умовах надзвичайних ситуацій, то оплата аварійно-рятувальних робіт здійснюється по фактичним витратам на їх виконання додатково до фінансування загону за постійне та обовязкове обслуговування (п.4.1. договору), на підставі виданих підтверджувальних документів після їх оформлення та узгодження між замовником та виконавцем. Наразі йдеться про стягнення вартості постійного і обовязкового аварійно-рятувального обслуговування згідно з калькуляцією, перерахування коштів за яке проводиться в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Доводи відповідача щодо не досягнення згоди стосовно усіх істотних умов договору, зокрема щодо відсутності калькуляції, посилання на яку містить п.4.1. договору, спростовуються змістом самого пункту 4.1. договору, яким визначено вартість постійного і обовязкового аварійно-рятувального обслуговування у сумі 6 000,00грн. на рік, а щомісячно по 500,00грн.

Щодо відсутності доказів направлення на його адресу актів виконаних робіт та підписання цих актів відповідачем, направлення та отримання ним рахунків на оплату виконаних робіт, суд зазначає, що за мовами укладеного між сторонами договору перерахування коштів за постійне і обовязкове аварійно-рятувальне обслуговування проводиться в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому виконання зобовязань щодо перерахування коштів за постійне і обовязкове аварійно-рятувальне обслуговування замовником не поставлено в залежність від отримання актів приймання-передачі робіт (послуг).

Окрім того, слід зазначити, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, тому відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обовязку сплатити надані послуги. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 29.09.2009 у справі №37/405.

Посилання відповідача на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/8183/13 позивачу було частково відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог за не підписаними актами виконаних робіт є необґрунтованим, оскільки у справі №904/8183/13 розглядались вимоги позивача за інший період, ніж у справі №904/8922/17.

Доводи відповідача стосовно неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором та фабрикації документів відхиляються судом, як такі, що не підтверджені належними доказами.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача у сумі 1 599, 99 грн.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" (51918, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Тритузна, б.69, ідентифікаційний код 13422783 на користь Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Дніпропетровський ВГРЗ) (49068, м. Дніпро, пр. Свободи, буд.136, ідентифікаційний код 33974259) заборгованість у сумі 17 000,00грн., три відсотки річних у сумі 885,80грн., втрати від інфляції у сумі 4 829,47 грн., витрати. пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 599,99грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2017

Суддя Н.М.Євстигнеєва