Постанова № 71021477, 14.12.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

справа № 638/16665/17

провадження № 2-а/638/844/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі :

головуючого - судді Штих Т.В.,

за участі секретаря Тарасової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом в порядку адміністративного судочинства, в якому просить: визнати з 01.05.2017 дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 (ном. за ДРФО НОМЕР_1) протиправними та дискримінаційними, зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії довічно та виплатити з 01.05.2017 року виниклу заборгованість з пенсійних виплат ОСОБА_2 (ном. за ДРФО НОМЕР_1).Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до суду у встановлений судом строк з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду. Розглянути справу в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 1832 КАС України. Покласти всі судові витрати на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він знаходиться на пенсії та отримую пенсію за інвалідністю, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У зв’язку з розпочатою Антитерористичною операцією на сході України, з листопада 2014 року, за місцем його проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, було припинено виплату пенсій. Тому, позивач був змушений стати на облік, як внутрішньо переміщена особа в м. Харкові, Харківської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від строк дії якої не обмежений та звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про виплату пенсії. На підставі чого пенсійна справа позивача була взята на облік та розпочато виплату пенсії, шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок.

09.06.2017 року, у зв’язку з тим, що склалось вкрай скрутне матеріальне становище, з метою зняття накопичених коштів на своєму пенсійному картковому рахунку, позивач вирішив з’ясувати залишок коштів на ньому та зателефонував на гарячу лінію АТ «Ощадбанк». В розмові з оператором, йому стало відомо, що зарахування щомісячних пенсійних виплат на його картковий рахунок припинилося у травні 2017 року, після чого кошти більше не надходили, а на рахунку залишок декілька гривень. Однак, причину не зарахування на рахунок пенсійних виплат оператор пояснити не зміг та запропонував звернутись з цього приводу до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України. Після звернення до пенсійного фонду, стало зрозуміла причина не надходження коштів на рахунок. Проте позивач не може погодитися з вказаними діями відповідача.

Позивач в судове засідання не викликався, справа розглядається в порядку скороченого провадження.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що 22.04.2015 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про запит пенсійної справи та виплату пенсії. До заяви надав копії паспорту, ідентифікаційного коду, пенсійного посвідчення, довідки МСЕК та довідки УПСЗНА від 13.03.2015 року №6329004444 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. ОСОБА_3 до ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 № 1706 (далі-Закон № 1706) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.01 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 509 “Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції”, якою затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку, затвердженого вищевказаною постановою, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати. ОСОБА_3 до ч. 2 ст. 4 Закону № 1706 підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Крім того згідно ч. 2 ст. 9 вищевказаного Закону внутрішньо переміщена особа зобов’язана повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суб'єкти публічного права мають право здійснювати свої повноваження в межах встановлених границь та повноважень. ОСОБА_3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 № 509. Поновлення або припинення соціальних виплат здійснюється на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у м. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” (далі-постанова КМУ від 08.06.2016 № 365). ОСОБА_3 п. 5 даної постанови для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визачених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Пунктом 7 вищевказаної постанови передбачено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. Крім того, пунктом 13 даної постанови передбачено, що комісія може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) соціальної виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати. ОСОБА_3 постанови КМУ від 08.06.2016 № 365 створена комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, фактичного місця перебування внутрішньо переміщених осіб. Районна комісія з питань (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 відмовила ОСОБА_2 в підтвердженні фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи за заявленою адресою (в порядку контролю) (копія витягу з протоколу №11 (39) від 17.03.2017 додається). Отже, після надходження вищезазначеного витягу з протоколу на адресу головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплату пенсії позивачу було призупинено з 01.05.2017 року. До теперішнього часу позивач до головного управління з заявою про поновлення виплати пенсії не звертався.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

ОСОБА_3 до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

ОСОБА_3 до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014. Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі Луганська область включено м. Луганськ. Наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення від 07.10. 2014 року № 33/6/а, Донецька і Луганська області з 07.04.2014 року визначені районами проведення антитерористичної операції.

Є загальновідомим факт, що антитерористична операція в Україні не завершилась на теперішній час.

Згідно з п. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

07.11.2014 року Кабінетом Міністрів України постановою № 595 затверджено Тимчасовий Порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства (далі - Порядок № 595).

Пунктом 2 Порядку № 595 встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Зокрема, в мотивувальній частини ухвали Вищого спеціалізованого суду у справі № К/800/19498, К/800/19418, зазначено: «Системний аналіз вказаних норм Конституції України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перевірка законності Постанови КМУ № 595 в частині затвердження п. 2 Порядку № 595, дає підстави для висновку про те, що, зупиняючи видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Кабінет Міністрів України порушив їхні приписи як щодо наявності повноважень на прийняття такого рішення, так і щодо звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, рівності громадян перед законом, виплати пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

ОСОБА_3 до п. 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

ОСОБА_3 до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27-29, 40, 47, 51, 52, 55-63 Конституції України.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

ОСОБА_3 до ст. 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. З Конституції України ).

ОСОБА_3 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

У зв’язку з чим, мною надано Відповідачу ОСОБА_5, з необмеженим стоком дії та саме на її підставі мою пенсійну справу було поставлено на облік, як справу внутрішньо переміщеної особи.

Отже, мною було виконані вимоги ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в якій зазначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

ОСОБА_3 до ч. Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

ОСОБА_3 до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія..

У ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У ч. 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2)на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_4 України;

3)у разі смерті пенсіонера;

4)у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5)в інших випадках, передбачених законом.

Отже, ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється виключно за рішеннями двох суб'єктів - територіального органу ПФУ або суду та лише з підстав, визначених у цій статті. Таким чином, на час припинення Відповідачем виплати пенсії мені - 01.05.2017 року були відсутні підстави для такого припинення.

Однак, з ОСОБА_3 не вбачається, що рішення про зупинення виплати мені пенсії приймалось Головним управлінням ПФУ або ухвалено судом.

Ні Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ні Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ні будь-яким іншим Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Таким чином, Відповідач, не приймаючи рішення відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01.05.2017 року зупинив виплату пенсії.

Пунктом 1 Постанови КМУ № 637 встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком № 509.

Отже, за приписами наведеної норми, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є саме знаходження такої особи на обліку за місцем перебування, а не сам факт перебування такої особи за місцем її обліку, що підтверджується ОСОБА_5.

Однак, в ОСОБА_3 зазначає, що підставою припинена виплати пенсії мені стала рішення Комісії оформлене протоколом від 17.03.2017 року № 11. Такий довід Відповідача не витримують жодної критики. Адже, відповідно до ст. З Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до суб'єктів системи пенсійного забезпечення в України не належать: ДМС, СБУ, Держприкордонслужби, МВС, Мінфін, Національна поліція, Держфінінспекція, Держаутдитслужба, виконавчі комітети органів місцевого самоврядування або місцевих державних адміністрацій, в тому числі, Районна комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради. Більш того, п. 1 ст. 1 Закону України від 24.12.2015 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". І нарешті, навіть, скасування або закінчення терміну дії ОСОБА_5 згідно із ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» також не с підставою для припинення виплати пенсії мені, оскільки ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить такої підстави.

Припинення виплати пенсії, до мене було застосовано, виключно, як внутрішньо переміщеній особі. Адже, зі змісту ОСОБА_3 випливає, що Відповідач керується Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 (далі - Порядок № 365).

Отже, не залишається жодного сумніву, що в даному випадку можна застосувати положення ч. З ст. 72 КАС України та вважати встановленою ту обставину, що виплата пенси мені була припинена у зв’язку з тим, що я є тимчасово переміщеною особою.

Враховуючи невідповідність Порядку № 365 законодавству та Конституції України, а також Конвенції з захисту прав людини, його можна брати за основу, лише в частині необхідності надання довідки внутрішньо переміщеної особи до Управління ПФУ для постановки на облік пенсіонера. Тобто, в розумінні ст. 70 КАС України, посилання Відповідача на факт скасування ОСОБА_5 або закінчення терміну її дії, чи інші обставини передбачені Порядком № 365 не є належним доказом.

За приписами ст. 8 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). Пунктом 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні від 08.07.2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї

території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністрівським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

У п. 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратистський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 року № 816/4505/14. та в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Описане свідчить про те, що п. 2 Порядку № 595, не сприяє виконанню державою позитивного зобов'язання щодо виплати належної позивачам відповідної пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а навпаки, перешкоджає ньому.

Крім того, суд зазначає, що право вносити закони, вносити до них зміни належить виключно ОСОБА_4 України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховна ОСОБА_4 України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.

Не можна не звернути увагу на дотримання принципу верховенства права, який передбачає дотримання, в тому числі вимог, «законності» та «якості» закону, яким передбачається у права особи, основоположні свободи. Так у рішенні від 10.12.2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (MikhaylyukandPetrov v. Ukraine), заява № 11932/02, в п. 25 зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві. Він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29.04.2003 року, заява№ 38812/97, п. 155.

З огляду на це, ті постанови Кабінету Міністрів України, якими керується Відповідач, а саме: Порядок № 365, не є законом, а тому цей підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Право на обмеження конституційних прав громадян, вказаними нормами законів Кабінету Міністрів Верховною ОСОБА_4 України не надано.

Хочу звернути увагу суду, що 21.05.2015 року постановою Верховної ОСОБА_4 України № 462-VIII схвалено Заява Верховної ОСОБА_4 України «Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» щодо відступу від окремих зобов’язань, визначених п. З ст. 2, ст. ст. 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.

Отже, на теперішній час Україна від зобов'язань, визначених ст. ст. 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до ст. 15 Конвенції не відступала.

ОСОБА_3 до ч. З ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина мас право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, 2-го речення ст. 51 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-1У «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

У 2015-2016 роках Державним бюджетом України передбачено асигнування на відповідні соціальні виплати в межах всієї території України, в тому числі Донецької і Луганської області.

ОСОБА_3 до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

ОСОБА_3 до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

ОСОБА_3 до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ОСОБА_3 до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної вади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності дій Управління, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на корить сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень суд присуджує всі, здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати, що складаються з судового збору у сумі 640, 00 гривен суд стягує на корить позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Керуючись ст. ст. 12, 41, 69, 70,71, 86, 158-163, 183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

2.Визнати з 01.05.2017 дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 (ном. за ДРФО НОМЕР_1) протиправними та дискримінаційними.

3. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії довічно та виплатити з 01.05.2017 року виниклу заборгованість з пенсійних виплат ОСОБА_2 (ном. за ДРФО НОМЕР_1).

4.Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до суду у встановлений судом строк з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя Штих Т.В.