Ухвала суду № 71020595, 12.12.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

секретар: Філоненко О.В.

за участю: позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача- адв. Малеки І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 жовтня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 за зустрічним позовом, задоволено.

Визнано та встановлено факт набуття ОСОБА_5 автомобіля «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на праві особистої приватної власності за час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_6.

Визнано за ОСОБА_5 право особистої власності на автомобіль марки «Mersedes Benz Vito CDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, залишивши його у його власності.

Залишено у власності ОСОБА_2 автомобіль марки «Toyota Corola», державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати в сумі 1100,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 320,00 грн.

В задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач за первісним позовом ОСОБА_2, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволення позовних вимог ОСОБА_5 за зустрічним позовом відмовити, а позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 задовольнити, - в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею, ОСОБА_2, право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Mersedes Benz Vito CDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину цього автомобіля; визнати за ОСОБА_7 право на компенсацію від продажу автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 половину вартості від продажу вказаного транспортного засобу в сумі 130413,60 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що посилання в рішенні суду на вказівку ОСОБА_2 в позовній заяві про розірвання шлюбу (2016 рік), що з 2011 року припинені шлюбні стосунки між нею та ОСОБА_5, є необгрунтованим та, на думку апелянта, не є встановленням цього факту. Також вказує, що в 2011 році нею було подано позов про розірвання шлюбу, проте в подальшому вона відмовилась від нього, оскільки фактично сторони продовжували проживати разом та лише у 2016 році почалися сварки, що призвело до припинення фактичних шлюбних між ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Вважає, що із оскаржуваного рішення суду вбачається, що придбання автомобілів за особисті кошти ОСОБА_5 не доведено, а, відповідно, факт окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин між нею та відповідачем за первісним позовом матеріалами цивільної справи і місцевим судом не встановлено.

Відповідно до норми ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом та його представник доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримали та прохали її задовольнити.

Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, прохала її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, згідно актового запису №209 в Книзі реєстрації шлюбів Відділу РАЦС Комсомольського МУЮ Полтавської області, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружились 10.08.2007 року (Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5, т.1, а.с.4).

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, на підставі біржової угоди від 02.04.2008 року, автомобіль марки «Toyota Corola», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, було придбано та оформлено 03.10.2008 року на ім'я ОСОБА_2 (т.1а.с.31).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, на підставі довідки-рахунку від 13.08.2012 року, автомобіль марки «Mersedes Benz Vito 111CDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було придбано та оформлено 15.08.2012 року на ім'я ОСОБА_5 (т.1, а.с.5,30).

Також, місцевим судом установлено та не заперечувалось сторонами, що вартість спірних автомобілів марки «Mersedes Benz Vito 111CDI» та марки «Toyota Corola» становить по 110000,00 грн. за кожний, тому, у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України, ця обставина не підлягає доказуванню.

Згідно відповіді Територіального сервісного центру №5342 Регіонального сервісного центру в Полтавській області МВС від 19.10.2016 року №5563, на підставі довідки-рахунку від 21.11.2013 року на ОСОБА_5 був зареєстрований автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який 01.06.2016 року був перереєстрований на ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2016 року, а 02.06.2016 року його було знято з обліку для реалізації (т.1, а.с.51).

Місцевим судом установлено, що набувачем спірного автомобіля марки «Volkswagen Passat» є матір відповідача за первісним позовом ОСОБА_5 - ОСОБА_8.

Згідно Висновку судової автотоварознавчої експертизи №82 від 12.06.2017 року, вартість автомобіля марки «Volkswagen Passat», номер кузова НОМЕР_4, 2007 року випуску, станом на 01.06.2016 року становила 320060,00 грн., а станом на час проведення експертного дослідження (12.06.2017 року) - 260827,20 грн. (т.1, а.с.205).

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 30.06.2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, задоволено.

Шлюб між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області 10 серпня 2007 року, актовий запис №209, розірвано (т.1, а.с.146-147).

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5 місцевий суд виходив з того, що спірні транспортні засоби «Volkswagen Passat» та «Mersedes Benz Vito 111CDI» було придбано після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами та вони належать на праві приватної власності ОСОБА_5 При цьому, враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, вимогу про залишення у власності ОСОБА_2 автомобіля марки «Toyota Corola», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 було задоволено.

Також, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що джерелом набуття відповідачем спірних автомобілів марки «Volkswagen Passat» та «Mersedes Benz Vito 111CDI» були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя, а тому вони не можуть бути віднесені до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до норми ч.3 ст.10 ЦПК України та норми ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до норми п.3 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 05 квітня 2017 року у справі №6-399цс17, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норму статті 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 30.06.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили 12.07.2016 року, встановлено, що в травні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та заявлені вимоги мотивувала неможливістю збереження сім'ї та подружніх відносин зокрема, які фактично припинені між нею та чоловіком з 2011 року (т.1, а.с.146).

Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось.

Окрім того, допитаний в судовому засіданні від 05.10.2017 року в суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 також підтвердила факт того, що починаючи з 2011 року подружжя однією сім'єю не проживало та спільним побутом пов'язані не були.

Відповідно до вищевикладеного належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Матеріалами справи на підставі належних та допустимих доказів підтверджено, що позивач та відповідач з 2011 року разом не проживали, при цьому спірне майно, а саме - автомобілі марки «Volkswagen Passat» та «Mersedes Benz Vito 111CDI» були придбані на ім'я відповідача у 2013 та 2012 роках відповідно, тобто в період окремого проживання подружжя, тягар доказування обставин спільності вказаного майна лежить саме на позивачеві - ОСОБА_2

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження участі позивачки (коштами чи працею) у набутті спірних автомобілів, при тому, що про їх спільність не може свідчити лише наявність факту придбання їх під час шлюбу.

Відповідно до вищевикладеного, автомобілі марки «Volkswagen Passat» та «Mersedes Benz Vito 111CDI» є особистим майном ОСОБА_5, оскільки вони набуті останнім у власність в період фактичного припинення шлюбних відносин, при цьому факту спільної участі подружжя у їх набутті матеріалами справи встановлено не було.

При цьому, як убачається зі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки «Toyota Corola», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, було придбано та оформлено на ім'я ОСОБА_2 03.10.2008 року, тобто в період зареєстрованого шлюбу між сторонами та їх фактичного проживання разом, а тому він є спільною сумісною власністю подружжя Проте, враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, місцевим судом правомірно залишено автомобіль марки «Toyota Corola» у власності ОСОБА_2 згідно заявлених позовних вимог ОСОБА_5, оскільки ч.2 ст.11ЦПК України,визначено, що особа розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням наведеного, місцевим судом було вірно визначено характер спірних правовідносин та застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що посилання в рішенні місцевого суду на вказівку ОСОБА_2 в позовній заяві про розірвання шлюбу (2016 рік), що з 2011 року припинені шлюбні стосунки між нею та ОСОБА_5, не є встановленням цього факту, оскільки шлюб у 2011 році розірвано не було, вони продовжували проживати разом, та лише у 2016 році почалися сварки, що призвело до припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами, є безпідставними, оскільки рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 30.06.20169 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу набрало законної сили та, відповідно до вимог ч.3 ст.61 України, встановлені ним обставини не потребують доказування при розгляді інших справ, тобто носять преюдиційний характер.

Посилання апелянта на те, що із оскаржуваного рішення суду вбачається, що придбання автомобілів за особисті кошти ОСОБА_5 не доведено, а, відповідно, факт окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин між нею та відповідачем за первісним позовом матеріалами цивільної справи і місцевим судом не встановлено, колегією суддів до уваги також не приймаються, виходячи з наступного.

Наведеним вище, в повній мірі, на підставі рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 30.06.2016 року та показань свідка ОСОБА_9 доведено факт окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 2011 року, а тому, за наявності факту придбання спірних автомобілів марки «Volkswagen Passat» та «Mersedes Benz Vito 111CDI» на ім'я ОСОБА_5 у період припинення шлюбних відносин, саме ОСОБА_2 необхідно доводити факт спільності даного майна, надавши докази її участі (коштами чи працею) у їх придбанні, однак таких доказів надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 та відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_2

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Згідно п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308, 315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 жовтня 2017 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Л.І. Пилипчук

/підпис/ О.В. Чумак

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун