Рішення № 71019803, 14.12.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/3476/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Бондаренко І.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

прокурора Новохацької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Житлосервіс «Світанок» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа Сєвєродонецька міська рада Луганської області, за участю прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Житлосервіс «Світанок» звернулося до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що житловий будинок АДРЕСА_4, який є комунальною власністю, знаходиться на балансі КП «Житлосервіс «Світанок», яке надає його мешканцям житлово-комунальні послуги. На підставі ордеру, відповідачам була надана у користування квартира НОМЕР_3 в цьому будинку. Разом з цим, відповідачі були взяті на реєстраційний облік за даною адресою та їх на ім'я був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_4 зі сплати житлово-комунальних послуг. Ці факти підтверджуються витягом з особового рахунку про заборгованість за житлово-комунальні послуги.

21.06.2016 року та 06.01.2017 року було здійснено перевірку фактичного мешкання відповідачів за вищезазначеною адресою та встановлено, що відповідачі не проживають в АДРЕСА_5 та не сплачують комунальні послуги. У зв'язку із тим, що відповідачі за своїм місцем реєстрації не мешкають більше шести місяців, то відповідно до ст. 71, 72 ЖК України вони можуть бути визнані такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_6. У зв'язку із тим, що відповідачі не мешкають без поважних причин за своїм місцем реєстрації, тобто не використовують житло за цільовим призначенням, не сплачують комунальні послуги, позивач вимушений звернутися до Сєвєродонецького міського суду з даною заявою, адже зняття осіб з реєстрації місця проживання здійснюється зокрема на підставі рішення суду про позбавлення права користуватися житловим приміщенням.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, які викладені у позовній заяві. Додатково пояснив, що підставою цього позову є статті 71, 72 ЖК УРСР, стаття 76 вказаного Кодексу зазначена у позові помилково. Відповідачі не проживають у спірному приміщенні дуже тривалий час, щонайменше з червня 2016 року.

В судових засіданнях, які відбулися раніше, представник відповідачів позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. В судове засідання 14.12.2017 року представник відповідачів не з'явилася, проте судом було визнано неповажною причину її неявки до суду, адже по-перше, на думку суду представник відповідачів зловживає своїм процесуальним правом на заявлення клопотань про відкладення розгляду справи з метою затягування розгляду справи, а по-друге у справі ще станом на 15.11.2017 року були досліджені всі письмові докази, вислухані пояснення всіх свідків, було надано вичерпну можливість всім учасникам справи надати будь-які додаткові докази, тобто жодних підстав для подальшого відкладення розгляду справи не існувало. При цьому, протягом всього часу розгляду справи всі дати судових засідань узгоджувались судом з представником відповідачів наприкінці кожного судового засідання або за телефоном.

В судових засіданнях, які відбулися раніше, представник третьої особи не заперечувала проти задоволення позовних вимог. В судовому засіданні 14.12.2017 року представник третьої особи присутня не була.

Прокурор в судовому засіданні підтримала позов та просила його задовольнити.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що відповідачі по справі є його сином та колишньою дружиною відповідно. З їх слів йому відомо, що вони проживають за адресою: АДРЕСА_7 Останній раз він бачив їх півтора тижні тому, а у вищевказаній квартирі він останній раз був ще в 2014 році. Йому відомо, що його дружина іноді виїжджає до Білорусі.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що приблизно з 2003 року вона товаришує з обома відповідачами. Відповідачі проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_8 Вона зрідка бувала в гостях в цій квартирі, в основному з ОСОБА_2 вона останні 2 роки спілкувалася за телефоном, приблизно раз на три місяці. Квартира знаходиться в стані, придатному для проживання, останній раз вона там була приблизно навесні або наприкінці зими 2017 року. 25 серпня 2017 року вона та ОСОБА_2 їздили разом на кладовище, вона забирала ОСОБА_3 з під під'їзду за адресою: АДРЕСА_8 В 2015 та 2016 роках ОСОБА_3 їздила в Білорусію, в які саме дати та на яку тривалість їй невідомо.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_5 повідомила, що з обома відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 вона знайома приблизно з 2002 року. Їй відомо, що вказані особи проживають за адресою: АДРЕСА_7 Останній раз в гостях в цій квартирі вона була близько місяця тому на свій день народження, там вона бачила ОСОБА_2. Коли вона була в цій квартирі до цього вона не пам'ятає, це був приблизно лютий або березень 2016 року. Про те, що ОСОБА_2 періодично виїжджає за межі України відповідач їй (свідку) не казала, вона лише знає, що у ОСОБА_2 є родичі в Білорусії.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснила, що вона з 01 червня 2016 року працює на посаді коменданта дільниці № 3 КП «Житлосервіс «Світанок». Згідно із розпорядженнями керівництва в червні 2016 року, в січні 2017 року та в червні 2017 року вона у складі відповідної комісії виходила за адресою: АДРЕСА_1, для перевірки фактичного проживання будь-яких осіб в квартирі. Виходи здійснювались комісією в різну пору доби: вранці, в обідню перерву, після 17 год. Двері в НОМЕР_5 ніхто ніколи не відчиняв, в дверях були наявні паперові повідомлення від комунальних служб, на кутах дверей було наявне павутиння в тих місцях, де двері відкриваються. Сусіди з квартир НОМЕР_6 кожного разу підтверджували, що в квартирі НОМЕР_3 відсутні будь-які мешканці протягом тривалого часу, після чого комісією складалися та підписувалися відповідні акти.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_7 пояснила, що вона з 1992 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_9, тобто вона проживає на одному поверсі з квартирою НОМЕР_3 та квартира НОМЕР_3 знаходиться через стіну від її квартири. Відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 вона не знає та ніколи не бачила. В квартирі НОМЕР_3 вона не була з часу смерті ОСОБА_8 влітку 2014 року. Після смерті ОСОБА_8 вона ніколи не чула жодних звуків з квартири НОМЕР_3, хоча раніше вона могла почути навіть розмови через стінку між квартирами. В дверях квартири НОМЕР_3 вже декілька років знаходяться паперові нагадування від комунальних служб, які ніхто не забирає та які впали б на підлогу в разі відкриття дверей. Лише один раз, більше року тому в 2016 році, вона чула, як в квартиру НОМЕР_3 заходили люди, тоді паперові нагадування від комунальних служб були прибрані. Після цього такі паперові нагадування залишаються в дверях по сьогоднішній день, їх ніхто не забирає. Вона підписувала акти щодо непроживання осіб в квартирі НОМЕР_3 декілька разів.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_9 пояснила, що вона з 1993 року працює у відділі приватизації Управління ЖКГ Сєвєродонецької міської ради. Навесні 2015 року вона дізналася, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення суду була зареєстрована ОСОБА_2. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_10 розпочала збір документів для приватизації квартири. В жовтні 2015 року ОСОБА_2 зареєструвала свого сина у вищевказаній квартирі. В липні 2016 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_10 подала заяву щодо приватизації квартири, проте було встановлено, що згідно із актом КП «Житлосервіс «Світанок» в квартирі ніхто не мешкає тривалий час. Після цього вона, ОСОБА_9, попросила забезпечити її участь у наступній перевірці фактичного проживання в цій квартирі. 06.01.2017 року вона особисто була присутня під час перевірки комісією КП «Житлосервіс «Світанок» фактичного проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Вона побачила, що в дверях квартири наявні багаточисленні повідомлення від комунальних служб, які ніхто не забирає, квартира була опечатана, печатки та стрічки не були зірвані. Сусіди під час опитування підтвердили тривалу відсутність будь-кого в квартирі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 березня 2015 року по справі № 428/1611/15-ц, визнано за ОСОБА_2 право на користування житловим приміщенням - квартирою НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_10 У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Рішення набрало законної сили 31 березня 2015 року.

Із змісту наданих на запит суду відомостей про зареєстроване місце проживання відповідачів вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за вищевказаною адресою з 21.04.2015 року, а ОСОБА_3 - з 03.10.2015 року.

З довідки, виданої КП «Житлосервіс «Світанок» № 716 від 14 грудня 2017 року вбачається, що житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_11, знаходиться на балансі КП «Житлосервіс «Світанок» з 01 червня 2016 року.

Згідно із копією довідки, виданою Управлінням житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради № 14 від 06.04.2017 року, квартира АДРЕСА_2, станом на 06.04.2017 року, не приватизована.

Як вбачається з Актів від 21.06.2016 року, 06.01.2017 року, складених та затверджених КП «Житлосервіс «Світанок», відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 не мешкають та ніколи не мешкали. Вказані акти підписані майстром та юристом КП «Житлосервіс «Світанок», а також сусідкою з квартири НОМЕР_7 ОСОБА_7

Згідно із Актами від 26.06.2017 року та від 06.04.2017 року, складеними та затвердженими КП «Житлосервіс «Світанок», відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 не мешкають. Вказані акти підписані майстром КП «Житлосервіс «Світанок», комендантом ОСОБА_6, а також сусідкою з квартири НОМЕР_7 ОСОБА_7

Згідно із Актом від 18.10.2017 року, складеним та затвердженим КП «Житлосервіс «Світанок», відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 не проживають з моменту реєстрації по теперішній час. Їх місцезнаходження невідоме. Вказаний акт підписаний юристом КП «Житлосервіс «Світанок», комендантом ОСОБА_6, начальником відділу приватизації УЖКГ та сусідкою з квартири НОМЕР_7 ОСОБА_7

Відповідно до Витягу з особового рахунку № НОМЕР_4, загальна заборгованість зі сплати квартплати за адресою: АДРЕСА_3 станом на 01.04.2017 року складала 2643 грн. 11 коп. Останній раз квартплата сплачувалася за 2014 рік в сумі 1000 грн.

Із змісту листа Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 11.10.2017 року, суд робить наступні висновки про перетинання державного кордону України у період з 13.01.2016 року по 11.10.2017 року громадянином України ОСОБА_3 та у період з 16.05.2016 року по 11.10.2017 року громадянкою України ОСОБА_2:

- ОСОБА_3 протягом 486 днів знаходився за межами України в період з 13.01.2016 року по 11.10.2017 року (всього 637 днів у вказаному періоді);

- ОСОБА_2 протягом 503 днів знаходилася за межами України в період з 16.05.2016 року по 11.10.2017 року (всього 513 днів у вказаному періоді).

Тобто, ОСОБА_3 в період з 13.01.2016 року по 11.10.2017 року був відсутній в Україні 76,29 % часу, а ОСОБА_2 в період з 16.05.2016 року по 11.10.2017 року була відсутня в Україні 98,05 % часу. Судом було взято до уваги саме вказані періоди, адже позивачем до суду надані акти щодо відсутності відповідачів за зареєстрованим місцем проживання саме з 2016 року.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Отже, для того, щоб визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням необхідна наявність таких умов:

- особа відсутня за місцем реєстрації без поважних причин понад 6 місяців;

- немає поважних причин відсутності особи понад 6 місяців, перелік яких чітко визначений законом;

- наявні докази того, що особа не проживає у житлі протягом цього строку і більше (наприклад, акт/довідка житлово-експлуатаційної організації тощо).

Така сама думка викладена в Узагальненні судової практики розгляду справ про приватизацію державного житлового фонду та гуртожитків, викладеного в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017 року № 9-48/0/4-17.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Вищенаведеними письмовими доказами та показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, достовірно підтверджується відсутність відповідачів за зареєстрованим місцем їх проживання без поважних причин понад 6 місяців, зокрема в період з червня 2016 року по жовтень 2017 року. На правильність такого висновку суду вказує сукупність наступних доведених обставин:

- наявність багаточисленних актів КП «Житлосервіс «Світанок» про тривалу відсутність відповідачів за місцем їх реєстрації;

- наявність у відповідачів заборгованості зі сплати комунальних послуг протягом тривалого періоду щонайменше з 2016 року, що не заперечувалося представником відповідачів в судовому засіданні;

- тривале перебування відповідачів за кордоном України протягом 2016-2017 років (ОСОБА_3 в період з 13.01.2016 року по 11.10.2017 року був відсутній в Україні 76,29 % часу, а ОСОБА_2 в період з 16.05.2016 року по 11.10.2017 року була відсутня в Україні 98,05 % часу, при цьому ОСОБА_2 була відсутня в Україні безперервно з 11.09.2016 року по 24.08.2016 року, тобто протягом більш ніж 11 місяців поспіль);

- згідно із показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 двері в НОМЕР_5 ніхто ніколи не відчиняв, в дверях тривалий час були наявні паперові повідомлення від комунальних служб які впали б на підлогу в разі відкриття дверей, на кутах дверей було наявне павутиння в тих місцях, де двері відкриваються, сусіди з квартир НОМЕР_6 кожного разу підтверджували, що в квартирі НОМЕР_3 відсутні будь-які мешканці протягом тривалого часу і лише один раз, в 2016 році, сусідка відповідачів ОСОБА_7 через стінку чула, як в квартиру НОМЕР_3 заходили люди.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Козинець проти України» (Заява № 75520/01) сформував концепцію, згідно якої при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

На думку суду, вищевказані докази є достатньо вагомими, чіткими і узгодженими між собою для того, щоб визнати позов повністю обґрунтованим.

Стосовно показань свідків, викликаних за клопотанням представника відповідачів, суд зазначає, що свідок ОСОБА_3 надав показання про обставини, які відомі йому тільки зі слів відповідачів. Останній раз у спірній квартирі цей свідок був ще в 2014 році. На підставі викладеного, показання вказаного свідка щодо проживання відповідачів у спірній квартирі суд оцінює критично.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона зрідка бувала в гостях в спірній квартирі, в основному з ОСОБА_2 вона останні 2 роки спілкувалася за телефоном, приблизно раз на три місяці. Останній раз свідок була в спірній квартирі приблизно навесні або наприкінці зими 2017 року. Тобто, останній раз свідок, за її твердженнями, була у спірній квартирі в той час, коли обидва відповідачі були за кордоном, при цьому ОСОБА_2, з якою свідок нібито спілкується більше, повернулася в Україну лише у серпні 2017 року. На підставі викладеного, показання вказаного свідка щодо проживання відповідачів у спірній квартирі суд оцінює критично.

Свідок ОСОБА_5 повідомила, що останній раз в гостях в спірній квартирі вона була близько місяця тому на свій день народження (тобто, приблизно у жовтні 2017 року), там вона бачила ОСОБА_2. Коли вона була в цій квартирі до цього вона не пам'ятає, це був приблизно лютий або березень 2016 року. Тобто, показання цього свідка не спростують відомостей про відсутність відповідачів в спірній квартирі без поважних причин щонайменше з червня 2016 року по щонайменше серпень 2017 року.

Той факт, що відповідач ОСОБА_2 отримала право користування житловим приміщенням на підставі рішення суду, не має правого значення для застосування статей 71, 72 ЖК УРСР, адже по-перше спірне житлове приміщення в будь-якому випадку знаходиться у комунальній власності та на балансі КП «Житлосервіс «Світанок», а по-друге рішення суду про надання відповідачу права користування спірним житловим приміщенням мотивовано наявністю у її померлого співмешканця ордеру на користування цим приміщенням, з яким відповідач проживала більше п'яти років однією сім'єю до часу його смерті. За таких обставин на відповідачів розповсюджується дія статей 71, 72 ЖК УРСР.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідачі не проживають в АДРЕСА_5 без поважних причин більше ніж 6 місяців, і відповідачами не доведено наявності поважних причин їх відсутності за місцем реєстрації, суд вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають бути визнані такими, що втратили право користування вищевказаним жилим приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 278 від 05.04.2017 року та № 312 від 10.04.2017 року про сплату судового збору у загальній сумі 3200 гривень 00 копійок. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 3200 грн. 00 коп. в рівних частках, по 1600 грн. 00 коп. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Житлосервіс «Світанок» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа Сєвєродонецька міська рада Луганської області, за участю прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, такою, що втратила право користування квартирою НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_12

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, таким, що втратив право користування квартирою НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_12

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Комунального підприємства «Житлосервіс «Світанок», код 32830821, суму судових витрат у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. в рівних частках, по 1600 грн. 00 коп. з кожного відповідача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 14 грудня 2017 року.

Суддя Д.Б. Баронін