Ухвала суду № 71019019, 13.12.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Верланова С.М., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди,-

встановила:

у жовтні 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Печерського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 уклали договір оренди б/н від 12.12.2013 року, на підставі даного договору позивач надав відповідачу у строкове платне користування житловий будинок та земельні ділянки, за користування об'єктом оренди відповідач згідно п.п.3.1,3.2 договору зобов'язався сплачувати позивачу щомісячно орендну платню, яка повинна перераховуватися згідно п.3.6 щомісячно до 15 числа кожного місяця.

Відповідач не повністю перерахував орендну плату, тому утворилася заборгованість.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем (враховуючі заборгованість зі сплати орендних платежів, сум пені та 3% річних) складає 320 413,59 грн. яка складається з наступного: прострочена заборгованість за орендною платою - 203 827,26 грн., 3% річних від суми простроченого зобов'язання - 1 628,58 грн., пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 9080,99 грн., штраф 20 % від суми щомісячної орендної плати, за кожен місяць прострочки - 105 876,76 грн.

З врахуванням уточнених позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» просило стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором оренди з яких прострочена заборгованість в сумі 418 477,26 грн., - 3% річних від суми простроченого зобов'язання в сумі 5 449,15 грн., - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 36 846,49 грн., - штраф 20% від суми щомісячної орендної плати за кожен місяць прострочки в сумі 389 888,02 грн., разом - 513 227,26 грн. та судовий збір в сумі 3 897,60 грн., а також розірвати договір оренди б/н від 12.12.2013 року.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», заборгованість за договором оренди в сумі 850 660,92 грн. та судовий збір в сумі 3 654 грн., всього 854 314,92 грн.

Розірвано договір оренди нерухомого майна від 12.12.2013 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 12.12.2013 року.

Не погоджуючись із вищезазначеним заочним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд вважав доведеними, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом не було враховано та не надано оцінку додатковій угоді №1 до договору оренди від 19.12.2013 року, яка підписана 01.04.2014 року між позивачем та відповідачем.

За умовами додаткової угоди, було внесено зміни до п.3.2 договору оренди щодо істотних умов договору та змінено розмір орендної плати, зокрема згідно п.3.2 договору оренди розмір орендної плати становив у період до 28.02.2014 року 3 000 доларів США, а у період 01.03.2014 року 5 500 доларів США.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.04.2014 року, розмір орендної плати становив у період до 28.02.2014 року 3 000 доларів США, у період з 01.03.2014 року 5 500 доларів США, у період з 01.04.2014 року 3 000 доларів. США. Станом на 01.04.2014 року заборгованість становила 53 857 грн. 26 коп. та згідно умов додаткової угоди сторонами було встановлено графік його погашення, з 01.04.2014 року по 31.01.2015 року відповідач повинен був сплатити по 5 775 грн. щомісяця.

Дані умови не відображенні у жодному розрахунку позивача, та не відображені у оскаржуваному рішенні, а саме незрозуміло з яких підстав суд першої інстанції взяв до уваги даний доказ.

Також, апелянт звертає увагу на те, що позивач неодноразово під час розгляду справи уточнював та змінював суму заявлених вимог, про що відповідач не був повідомлений. Сума заявлених позивачем вимог змінювалася наступним чином: - у позовній заяві від 26.09.2014 року сума заявленої заборгованості становила 320 413,59 грн.; - у заяві про збільшення вимог від 29.01.2015 року становила 418 477,26 грн., - у заяві про збільшення вимог від 19.02.2015 року становила 850 660,92 грн. Апелянт, вважає, що така неодноразова зміна вимог викликала сумніви у правильності розрахунку, наданого позивачем.

ОСОБА_2 стверджує, що вищезазначена необґрунтована оскільки неодноразова зміна розрахованої суми заборгованості дає усі підстави вважати, що розрахунок суми заборгованості є невірним, а отже позовні вимоги щодо стягнення заборгованості є недоведеними.

Просив скасувати заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2015 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 грудня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди нерухомого майна.

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає орендарю у строкове оплатне володіння та користування нерухоме майно житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 482,5кв.м., житловою площею 110,3кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки: кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1499га., та кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,3777 га, розташовані за адресою АДРЕСА_2.

Згідно із п.2.1 договору нерухоме майно передається орендарю орендодавцем в момент укладання договору за актом прийому-передачі.

Відповідно до п.2.2. договору нерухоме майно вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.

На виконання п.2.1 та п.2.2. договору від 12.12.2013 року між орендодавцем та орендарем був підписаний акт прийому-передачі.

Відповідно до п.п.3.1,3.6 договору орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю плату за оренду об'єкту оренди щомісячно в розмірі, встановленому цим Договором, до 15 числа кожного місяця за поточний місяць оренди.

Відповідно до вимог п.6.1 договору у випадку не виконання або неналежного виконання обов'язків за договором орендар несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Також, встановлено, що відповідач не виконував зобов'язання передбачені договором оренди, що підтверджується претензією від 08.08.2014 року №12-86/96-11100.

З наведеного вбачається, що орендар, відповідач, порушив свої зобов'язання зі сплати орендних платежів за договором.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушив умови договору, а позивач в свою чергу значною мірою позбавляється того, на що він розраховував, укладаючи договір, а саме на належним чином та вчасно сплачені грошові кошти за оренду нерухомого майна.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України - зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Посилання апелянта на ту обставину, що позивачем подані неправильні розрахунки заборгованості не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги оскільки на час ухвалення оспорюваного рішення спірний договір оренди був чинний і доказів про його визнання недійсним, у встановленому Законом порядку, матеріали справи не містять.

Ні відповідачем, ні його представником, не подано доказів на спростування позовних вимог та на спростування суми заборгованості за договором оренди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді