Постанова № 71018996, 14.12.2017, Славутицький міський суд Київської області

П О С Т А Н О В А

іменем України

Справа №377/973/17

Провадження №2-а/377/124/17

14 грудня 2017 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої- судді ОСОБА_1, розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Славутичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

05 грудня 2017 року позивачем до суду подано названу позовну заяву з вимогами визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області, щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області призначити позивачеві пенсію за віком на підставі поданої заяви від 20.11.2017 року та виплачувати в обрахованому розмірі, починаючи від 20.11.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач з 22.03.2005 року перебував на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Київській області, як отримувач пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 20 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в м. Славутичі Київської області із заявою про призначення йому пенсії з 20.11.2017 року відповідно до умов Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отримавши рішення комісії про відмову в призначенні пенсії за віком від 27.11.2017 року № 5322/03, позивач дізнався, що йому відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та обрахунку її відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки він вже перебуває на обліку та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262. Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Ухвалою від 06 грудня 2017 року відкрито скорочене провадження у адміністративній справі.

Відповідач подав письмові заперечення, мотивовані тим, що позивач до звернення за призначенням пенсії за віком перебував на обліку в ГУ ПФУ в Київській області та отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону № 2262. У позивача в період отримання пенсії за Законом № 2262 виникло право на пенсію за Законом № 1058. Таким чином, реалізувати своє право на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 та Закону № 1058 можливо лише шляхом переведення з однієї пенсії на іншу пенсію, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах не є первинною для позивача. Отже, відповідно до ч. 3 ст. 45 закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення.

Відповідачем надано суду оригінал пенсійної справи позивача і наявних матеріалів справи достатньо для з’ясування необхідних обставин та прийняття законного судового рішення.

Суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 березня 2005 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, була призначена пенсія за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі Закон № 2262-XII), обчислена за формулою, передбаченою для цього Закону (без застосування показника середньої заробітної плати по Україні), яку він отримував по листопад 2017 року.

20.11.2017 року ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області з заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з пенсійної справи позивача, до заяви про призначення пенсії ним було додані наступні документи: копія паспорта СК 078035; трудова книжка БТ-1 № 2060512, видана 22.07.1962 року; копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків; копія диплому НТ № 781548; копія атестату № 144 від 12.07.1980 року; довідка про заробітну плату № 13 від 03.10.2017 року; копія військового квитка № 8935216; довідка форми 122 № 87 від 31.07.2017 року; довідка форма 920 № 218 від 31.07.2017 року; копія посвідчення громадянина, потерпілого від Чорнобильської катастрофи № 042014.

З наданих документів видно, що загальний трудовий стаж ОСОБА_2 складає 37 років 7 місяців 28 днів. Пільговий стаж складає 10 років 7 місяці 2 дні.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 було прийнято рішення комісії про відмову в призначенні пенсії за віком № 5322/03 від 27.11.2017 року, яке мотивовано тим, що він вже перебуває на обліку та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262. Тому позивач може реалізувати своє право на пенсію за віком на пільгових умовах лише шляхом переведення з однієї пенсії на іншу пенсію, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах не є первинною для позивача.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку УПФУ в м. Славутичі Київської області та з метою їх відновлення ОСОБА_2 звернувсь за захистом до суду.

Оцінюючи дії відповідача УПФУ в м. Славутичі Київської області з точки зору їх відповідності Конституції України та Законам України, нормативно-правовим актам, прийнятим відповідним органом в межах повноважень та у спосіб, що передбаченими ними, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Як зазначено у ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як зазначено у п. 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об’єднані управління (далі – управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі – Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до п. 2 Положення управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.

Згідно п. 3 Положення одним з основних завдань Управління є призначення (перерахунок) пенсій.

Статтею 1 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ ( в редакції станом на 22.03.2005 року) – далі Закон № НОМЕР_1, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп ? Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За правилами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частина четверта цієї статті забороняє відмову в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України (частина перша).

За правилами статті 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 1).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2).

Відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідач мотивував тим, що він вже перебуває на обліку та отримує пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262. Отже призначення пенсії не є первинним призначенням, а є переходом на інший вид пенсії.

Таке тлумачення відповідачем норм законодавства, які регулюють спірні відносини, є помилковим, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні правових норм.

Крім того, після звільнення зі служби ОСОБА_2 продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

У випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон № 1058-ІV, у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Така позиція щодо застосування частини третьої ст. 45 Закону № 1058-ІV була висловлена Верховним Судом України у справі № 21-612а14.

Доводи представника відповідача не ґрунтуються на положеннях закону, а тому до уваги судом не приймаються.

З матеріалів пенсійної справи позивача встановлено, що його загальний трудовий стаж складає 37 років років 7 місяців 28 днів. Стаж роботи за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, складає 10 років 7 місяців 2 дні.

Відповідно до п. а) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, позивач, який на час звернення за призначенням пенсії досяг 55 років, при наявності загального стажу роботи - 37 років 07 місяців 28 днів та 10 років 7 місяців 2 дні стажу роботи за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, набув право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.а) ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог цього Кодексу, і не може виходити з межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, враховуючи, що рішення комісії УПФУ в м. Славутичі Київської області про ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком № 5322/03 від 27.11.2017 року є незаконним, то для захисту прав позивача його необхідно скасувати та зобов’язати відповідача призначити пенсію за віком позивачеві згідно п. а) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», обчисливши пенсію за віком позивачеві відповідно до вимог ст. 27, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, та виплачувати її в обрахованому розмірі з 20.11.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, стягненню з УПФУ в м. Славутичі Київської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 підлягають понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в сумі 640 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160-163 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення комісії управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області № 5322/03 від 27.11.2017 року щодо відмови у призначенні з 20.11.2017 року ОСОБА_2 пенсії за віком згідно п. а) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком згідно п. а) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», обчисливши її розмір в порядку, встановленому ст. ст. 27, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, на підставі поданої заяви про призначення пенсії від 20.11.2017 року, та виплачувати пенсію, починаючи з 20.11.2017 року.

Допустити негайне виконання постанови в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 640 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Славутицький міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя Н. Ф. Теремецька