Ухвала суду № 71018870, 12.12.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

12 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Олійника В.І.,

суддів Лівінського С.В., Сержанюка А.С.,

при секретарі Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Шкарівської сільської ради Білоцерківського району, Приватного підприємства «Геосвіт-2012», треті особи: управління держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, який обгрунтовувала тим, що їй на праві власності належить 17/50 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1.

Даний будинок розташований на земельній ділянці, частину якої їй надано у користування, а інша частина перебуває у користуванні інших співвласників вказаного домоволодіння, третіх осіб у справі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, згідно земельно-шнурової книги Шкарівської сільської ради.

Рішенням №41-472 першої сесії шостого скликання Шкарівської сільради від 22.08.2014 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які є власниками домоволодіння АДРЕСА_2 і які межують з домоволодінням позивачки.

Рішеннями №54-632 та №54-633 сесії Шкарівської сільради від 20.08.2015 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передано у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за рахунок земель населеного пункту с.Шкарівка Білоцерківського району загальною площею 0, 1464 га та 0,07 га відповідно, по АДРЕСА_2.

Так як передача у власність земельної ділянки відповідачам відбулася із суттєвими порушеннями норм чинного законодавства, що в свою чергу призвело до накладення земельних ділянок сторін по справі одну на одну, а встановлений відповідачами паркан перешкоджає обслуговуванню та користуванню належними позивачці господарськими спорудами та земельною ділянкою, вона просила суд визнати недійсним та скасувати п.п. 1.5, 1.6 рішення №41-472 першої сесії шостого скликання Шкарівської сільради від 22.08.2014 року в частині надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4, визнати недійсним та скасувати рішення №54-632 та №54-633 сесії Шкарівської сільради від 20.08.2015 року в частині передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_4, визнати недійсним та скасувати відповідні правовстановлюючі документи на вказані земельні ділянки відповідачів, усунути перешкоди позивачці в користуванні її земельною ділянкою та домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перенести існуючий паркан на відстань одного метра від належних позивачці господарських будівель та споруд.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_3 перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_2 відновити межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.09.2015 року, індексний номер 43765551, земельної ділянки площею 0,1464 га, кадастровий номер НОМЕР_1, шляхом перенесення існуючого паркану між земельними ділянками АДРЕСА_1 з точки «1» на 1,65 м. в точку «1А», з точки «52» на 1,51 м. в точку «77», з точки «50» на 1,43 м. в точку «75», з точки «48» на 1,28 м. в точку «76», з точки «43» на 0,95 м. в точку «6а» відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи №2275 від 18.07.2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 15351 грн. 21 коп.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, а саме, щодо усунення перешкод шляхом відновлення межі між земельними ділянками суд виходив з підставності позовних вимог в цій частині. Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За змістом ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушується право особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Верховним Судом України у справі №6-222цс14 від 04.02.2015 року висловлена правова позиція про те, що з урахуванням норм ст.3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до п.г ч.1 ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно положень ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. За ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що позивачка є власником 85/300 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.09.2009 року, посвідченому державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Приймак А.Г. та зареєстрованого в державному реєстрі за №1-1063, що стверджується копією цього свідоцтва, а також копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.10.2009 року (т.1 а.с.16,17).

Як вбачається з копій договору дарування від 09.08.1989 року, рішення Білоцерківського районного суду від 08.09.1994 року співвласниками вказаного домоволодіння є треті особи у справі: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Дана обставина сторонами не заперечується та підтверджується копіями договору дарування від 09.08.1989 року та рішення Білоцерківського районного суду від 08.09.1994 року (т.1 а.с.13-17). Згідно даних земельно-шнурової книги Шкарівської сільської ради за домоволодінням АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка площею 0,29 га. (т.1 а.с.22, т.2 а.с.7).

Судом встановлено, що рішенням №41-472 першої сесії шостого скликання Шкарівської сільради від 22.08.2014 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідно. (т.1 а.с.32,33)

Рішеннями №54-632 та №54-633 сесії Шкарівської сільради від 20.08.2015 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність та передано у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за рахунок земель населеного пункту с.Шкарівка Білоцерківського району загальною площею 0,1464 га та 0,07 га відповідно, по АДРЕСА_2. (т.1 а.с.34,35; т.2 а.с.32,50)

За ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно з ч.ч.6-8 цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської районної державної адміністрації висновком від 17.09.2014 року №413/03-15 на підставі розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 за рахунок земель с.Шкарівка Білоцерківського району у приватну власність ОСОБА_2 під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розроблений в 2014 році ПП «Геосвіт-2012», погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1464 га у власність в межах с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області (т.1 а.с.54-56).

Крім того, управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської районної державної адміністрації висновком від 17.09.2014 року №412/03-15 на підставі розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 за рахунок земель с.Шкарівка Білоцерківського району у приватну власність ОСОБА_4 під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розроблений в 2014 році ПП «Геосвіт-2012», погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0700 га у власність в межах с.Шкарівка Білоцерківського району Київської області.

За клопотанням представника позивачки, підтриманим всіма учасниками процесу, ухвалою суду від 06.04.2017 року по справі була призначена та проведена судова земельно-технічна експертиза, якою встановлено наступне.

Земельні ділянки АДРЕСА_1, межують між собою по фактичному користуванні.

Межі земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_2, яка згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, належить ОСОБА_2, не відповідає фактичним межам, а саме: точка «1А» зміщена на 1,65 м. в точку «1», точка «77» зміщена на 1,51 м. в точку «52», точка «75» зміщена на 1,43 м. в точку «50», точка «76» зміщена на 1,28 м. в точку «48», точка «6а» зміщена на 0,95 м. в точку «43».

Отже, відповідач ОСОБА_2 змістив фактичну межу з південно-східної сторони в бік користувачів ділянки АДРЕСА_1.

Також експертизою встановлено, що власником земельної ділянки АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_2, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача ОСОБА_4 усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_4 відновити межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 підлягали до задоволення.

Отже, на підставі наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги позивачки ОСОБА_3 щодо зобов'язання ОСОБА_2 усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши останнього відновити межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 обґрунтовані, факт зміщення паркану, встановленого ОСОБА_2 вглиб земельної ділянки ОСОБА_3 знайшов своє підтвердження, а тому її права підлягали захисту у спосіб, визначений позивачкою.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.І. Олійник

Судді: С.В. Лівінський

А.С. Сержанюк