Рішення № 71018244, 14.12.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1163/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1047/2017

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І. М.

Суддя-доповідач Ясеновенко

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю представника ПАТ «УкрСиббанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Тисменицького районного суду від 07 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

08 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулася з даним позовом, посилаючись на те, що 03.08.2007 року нею укладено договір з ПАТ «УкрСиббанк» №11193544000, за умовами якого банк зобов’язався надати кредит у розмірі 31 500 швейцарських франків, що еквівалентно 126 630 грн. на день укладення договору. Вказувала, що вищевказане зобов’язання банк не виконав належним чином, оскільки після перерахування коштів на її рахунок працівники ПАТ «УкрСиббанк» видали кредитні кошти ОСОБА_2, тобто особі, яка не мала повноважень їх отримувати.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24.07.2013 року встановлено, що ОСОБА_2 заволодів кредитними коштами ОСОБА_1 в результаті неналежного виконання службових обов’язків начальником відділення №143 АКІБ «УкрСиббанк» м. Івано-Франківська ОСОБА_3 та старшим касиром даного відділення ОСОБА_4 Також вказаною ухвалою суду встановлено, що своїми злочинними діями ОСОБА_2 заволодів коштами ОСОБА_1 та завдав майнової шкоди у великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства. У зв’язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження було закрито, а її цивільний позов залишено без розгляду.

Посилаючись на те, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 06.05.2015 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03.08.2007 року у розмірі 65 390,54 швейцарських франків, що еквівалентно 1 480 441,80 грн., 10 000 грн. пені, витрати по оплаті державного мита та ІТЗ у розмірі 1887 грн. і на підставі рішення суду банк вимагає у неї повернення кредитних коштів, які вона фактично не отримувала, ОСОБА_1 уточнивши позовні вимоги, просила стягнути солідарно з ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 на її користь 1 560 976,10 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 200000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Тисменицького районного суду від 07 червня 2016 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути в солідарному порядку з ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 560 976,10 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 на користь держави з кожного по 3566,80 грн. витрати по оплаті судового збору.

У апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» посилається на необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24.07.2013 року, якою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у зв’язку із закінченням строків давності, встановлено, що всього за період з 06.08.2007 року по 21.08.2007 року, покращуючи своє матеріальне становище своїми злочинними діями ОСОБА_2 заволодів грошовими коштами ОСОБА_1, які всупереч її інтересам використав на власний розсуд, чим завдав збитки на загальну суму 126 630 грн. Тобто вказаною ухвалою суду було встановлено суму збитків, завданих позивачці. Проте, суд даний факт до уваги не взяв та стягнув на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 1 560 976,10 грн.

Також ОСОБА_1 не здійснювала погашення кредиту, а отже не понесла реальних збитків. Не враховано судом і те, що ПАТ «УкрСиббанк» не є належним відповідачем у даному спорі, оскільки шкода завдана працівниками банку в робочий час, але діями, які не пов’язані з виконанням трудових (службових) обов’язків, тому вважає, що матеріальну шкоду, завдану ОСОБА_1, повинні відшкодовувати безпосередньо винні особи, тобто ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Апелянт вказує на те, що обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції посилався на висновок судової почеркознавчої експертизи від 11.05.2010 року. Однак вважає, що даний документ не є належним доказом, оскільки він наданий стороною як додаток до позовної заяви.

Не погоджується апелянт і з рішенням суду в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем така шкода не доведена жодними доказами.

Також при вирішенні спору судом не взято до уваги заяву ПАТ «УкрСиббанк» про застосування позовної давності. Позивачкою пропущено позовну давність, оскільки при розгляді кримінальної справи нею було вказано, що про зняття коштів з її рахунку вона дізналася ще у 2008 році.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

Представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що у кримінальній справі встановлено факт неправомірного заволодіння ОСОБА_2, який був поручителем за кредитними зобов'язаннями позивачки, кредитними коштами, а також, унаслідок злочинних дій працівників банку, які неналежним чином виконували свої трудові обов'язки, що підтверджено преюдиційною ухвалою суду. Також рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 травня 2015 року, що набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту. Отже, наявні підстави для стягнення з відповідачів майнової та моральної шкоди, завданої унаслідок злочину.

Однак, повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №11193544000 про надання кредиту на суму 31 500 швейцарських франків, зі сплатою 9,99 % річних, що на день укладення договору еквівалентно 126 630 грн.

Для забезпечення виконання кредитних зобов’язань 03.08.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №1929, а також між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 - договір поруки № 11193544000-П від 03.08.2007 року, за умовами якого поручитель зобов’язався відповідати перед кредитором за невиконання зобов’язань за договором кредиту.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06.05.2015 року у справі № 0907/2-5228/2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.07.2015 року, задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» борг за договором про надання споживчого кредиту №11193544000 від 03.08.2007 року, що станом на 04.03.2015 року становив 65 390,54 швейцарських франків, що на 06.05.2015 року за курсом НБУ становило 1 480 441,80 грн., а також 10 000 грн. пені.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» витрати по оплаті державного мита та ІТЗ судового процесу по 1887 грн. з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6, який був поручителем по даному кредитному зобов’язанню, про визнання договору іпотеки припиненим відмовлено.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимоги про відшкодування шкоди ОСОБА_1 мотивувала тим, що відповідачами їй заподіяна шкода на суму 1560976,1 грн., що становить суму заборгованості за договором кредиту, яка стягнута в солідарному порядку з неї та ОСОБА_2 При цьому позивач посилалась на ч.2 п.1 ст.22 ЦК, яка передбачає, що збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина завдавача шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Так, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24.07.2013 року ОСОБА_2 за ч.2 ст.192 ККУ, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.367 ККУ звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих підстав.

Зі змісту ухвали Івано-Франківського міського суду від 24.07.2013 року вбачається, що в ході підготовчого засідання по розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності вищезазначених осіб по обвинуваченню відповідача ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.192 КК України, ОСОБА_3 (начальника відділення № 143 АКІБ «УкрСиббанк» ) - за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, ОСОБА_4 (старший касир цього ж відділення банку) за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив факт отримання ним коштів у зазначеній банківській установі, просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження, у зв’язку із закінченням строків давності.

Під час розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 була визнана потерпілою і нею був заявлений цивільний позов.

Встановлено, що на виконання умов кредитного договору АКІБ «УкрСиббанк» з міжбанківської біржі на поточний рахунок ОСОБА_1 №26200058335300 поступила сума в розмірі 126 630 грн.

Відповідно до умов кредитного договору №11193544000 від 03.08.2007 року ОСОБА_1 набула право власності на грошові кошти, які поступили з міжбанківської біржі на її поточний рахунок.

Проте, кредитні кошти з рахунку ОСОБА_1 отримав ОСОБА_2 внаслідок неналежного виконання своїх трудових службових обов’язків працівників банку - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Всього за період з 06.08.2007 року по 21.08.2007 року, покращуючи своє матеріальне становище своїми злочинними діями, ОСОБА_2 заволодів грошовими коштами ОСОБА_1, які всупереч її інтересам використав на власний розсуд, чим позбавив останню права та можливості розпоряджатися коштами.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 листопада 2016 року № 6-2469цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

21 липня 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» заявлено про застосування позовної давності (а.с. 24-25, т. 1).

Відповідно до ч.2 ст. 265 ЦК якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.

Встановлено, що постановою від 29.08.2008 року слідчого ОВС прокуратури м. Івано-Франківська відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа по факту заволодіння коштами АКІБ «УкрСиббанк» в сумі 131797,29 грн. за ознаками злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України. Вказана кримінальна справа була об’єднана з кримінальною справою №290323.

Також встановлено, що ОСОБА_1 особисто підписала договір про надання споживчого кредиту від 3 серпня 2007 року. Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2012 року, який був скасований ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2013 року з подальшим направленням справи прокурору м. Івано-Франківська для проведення додаткового розслідування, визнано винними у вчиненні злочину ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та встановлено, що ОСОБА_1 підтвердила, що у лютому 2008 року від працівника банку вона довідалась про зняття кошів з її кредитного рахунку. Крім того, про порушення свого права позивачка могла довідатися у день зняття коштів, шляхом перевірки залишку коштів на рахунку.

Цивільний позов у кримінальній справі ОСОБА_1 пред’явила 11.02.2011 року, чого сторони не заперечили.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24.07.2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а цивільний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Враховуючи те, що позов у даній справі заявлений 08.06.2015 року, ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Тисменицького районного суду від 07 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: М.Д. Горейко

ОСОБА_7