Рішення № 71014864, 11.12.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/778/17 Провадження № 22-ц/773/1425/17 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В.О. Категорія: 55 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів Киці С.І., Шевчук Л.Я.,

з участю секретаря Черняк О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ПАТ «Українська інноваційна компанія» Покровської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості по заробітній платі за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

2 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Укрінком», як правонаступника ПАТ «Український інноваційний банк», про стягнення заборгованості по заробітній платі. Позовні вимоги мотивував тим, що 21 березня 2016 року на підставі строкового трудового договору № 75, укладеного між ним та ПАТ «Український інноваційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Укрінбанк» Білої І.В., його прийнято на посаду начальника відділу моніторингу кредитів корпоративного бізнесу Управління по роботі з кредитами юридичних осіб Департаменту по роботі з кредитами юридичних та фізичних осіб з посадовим окладом 12000 грн.

Після закінчення визначеного в строковому договорі строку, а саме 29 липня 2016 року його із займаної посади не звільнили у зв'язку з чим вважає, що трудові відносини фактично продовжились, а договір, згідно зі ст. 39-1 КЗпП України став безстроковим.

Вказує, що відповідач з липня 2016 року не виплачував заробітної плати, також не оплачено період перебування в основній щорічній відпустці з 25 липня по 29 липня 2016 року.

10 вересня 2016 року ОСОБА_3 надіслав письмову заяву про звільнення із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, однак, з ним не проведено повного розрахунку та не видано трудову книжку.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2017 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2017 року замінено первісного відповідача ПАТ «Укрінком» на належного відповідача ПАТ «Українська інноваційна компанія».

Позивач ОСОБА_3, змінив в процесі судового розгляду предмет позовних вимог та згідно заяви від 10 квітня 2017 року просив суд зобов'язати відповідача ПАТ «Українська інноваційна компанія» звільнити його з роботи з 25 січня 2017 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та стягнути з відповідача на його користь 94783,02 грн., з яких:

-74171,43 грн. заробітної плати за період з 13 липня 2016 року по 21 січня 2017 року;

-376,95 грн. індексації за серпень-грудень 2016 року;

-2093 грн. оплати за час відпустки з 25 липня 2016 року по 29 липня 2016 року;

-5101,47 грн. компенсації за невикористану відпустку (11 днів);

-36000 грн. вихідної допомоги.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Постановлено зобов'язати ПАТ «Українська інноваційна компанія» звільнити ОСОБА_3 з роботи шляхом видачі наказу про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 14 вересня 2016 року.

Стягнути з ПАТ «Українська інноваційна компанія» (код ЄДРПОУ 05839888, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 3а, фактична адреса: м. Київ, Вознесенській узвіз буд. 10а) на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з 13 липня 2016 року по 14 вересня 2016 року в розмірі 16545 грн. без утримання податків і обов'язкових платежів.

Стягнути з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15 вересня 2016 року по 25 січня 2017 року в розмірі 57667,44 грн.

Стягнути з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 2915,50 грн.

Стягнути з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу в розмірі 35728,74 грн.

У стягненні решти сум відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовити.

Стягнути з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь держави судові витрати у справі в сумі 1536 грн.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць в розмірі 8000 грн. допустити до негайного виконання.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач ПАТ «Українська інноваційна компанія» подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ «Український інноваційний банк» відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Українська інноваційна компанія» Покровська О.Ю. апеляційну скаргу підтримала з підстав в ній зазначених. Вказала, що визнає факт існування заборгованості перед позивачем по заробітній платі за період 14 липня по 29 липня 2017 року, проте вказала, що порушення трудових прав позивача відбулося у зв'язку з протиправними діями уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Укрінбанк».

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Український інноваційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Українська інноваційна компанія», не було звільнено ОСОБА_3 з роботи згідно поданої ним заяви, не проведено повний розрахунок при звільненні.

Висновки суду першої інстанції лише частково відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом встановлено, що згідно строкового трудового договору № 75, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Український інноваційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Укрінбанк» Білої І.В., позивач прийнятий на посаду начальника відділу моніторингу кредитів корпоративного бізнесу Управління по роботі з кредитами юридичних осіб Департаменту по роботі з кредитами юридичних та фізичних осіб ПАТ «Укрінбанк» на період з 21 березня по 29 липня 2016 року з посадовим окладом у розмірі 12000 грн. щомісяця (т. 1 а.с. 10-13).

Згідно наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Укрінбанк» Білої І.В. № 683-к від 18 березня 2016 року «Про прийняття на роботу та зміни до штатного розпису» і додатку № 2 до наказу № 683-к від 18 березня 2016 року ОСОБА_5 прийнято на роботу з 21 березня 2016 року за строковим трудовим договором з оплатою праці відповідно до штатного розпису (т. 1 а.с. 14, 15).

З довідок, виданих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Укрінбанк» Білою І.В. від 24 червня 2016 року вбачається, що позивач з 21 березня 2016 року та станом на 24 червня 2016 року працював в ПАТ «Український інноваційний банк» на посаді начальника відділу моніторингу кредитів корпоративного бізнесу Управління по роботі з кредитами юридичних осіб Департаменту по роботі з кредитами юридичних та фізичних осіб та йому за період з 21 березня 2016 року по 31 травня 2016 року нарахована заробітна плата в розмірі 28677,51 грн. У період з 18 липня 2016 року по 29 липня 2016 року надається планова відпустка зі збереженням робочого місця та окладу (т. 1 а.с. 16, 17).

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Укрінбанк» Білої І.В. № 271-к від 13 липня 2016 року «Про оголошення простою» запроваджено та оголошено працівникам ПАТ «Укрінбанк» простій до моменту настання однієї з двох зазначених подій з оплатою двох третин тарифної ставки встановленого посадового окладу на період простою (ч. 1 ст. 113 КЗпП України), а саме до моменту: а) оскарження будь-яким із відповідачів постановлених у справі № 826/5325/16 рішень в касаційному порядку та за результатами такого касаційного перегляду Вищим адміністративним судом України відповідного рішення у вказаній справі; б) погодження Національним банком України нових керівників ПАТ «Укрінбанк» (т. 2 а.с. 52, 53).

Також судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року постановлено визнати протиправною та скасувати постанову Правління Національного банку України від 22 березня 2016 № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український Інноваційний Банк» з моменту її прийняття.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 березня 2016 № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український Інноваційний Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» з моменту його прийняття.

Зобов'язати Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Український Інноваційний Банк» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22 березня 2016 № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український Інноваційний Банк» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі ПАТ «Український Інноваційний Банк» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу ПАТ «Український Інноваційний Банк» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи ПАТ «Український Інноваційний Банк» у зазначених вище системах) (т. 2 а.с. 14-25).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року постановлено визнати незаконною та скасувати постанову правління Національного банку України № 934 від 24 грудня 2015 року «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних».

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24 грудня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Зобов'язати Національний банк України надати термін в 95 днів для відновлення платоспроможності ПАТ «Укрінбанк» (т. 2 а.с. 26-39).

Зі статуту ПАТ «Українська інноваційна компанія» та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Українська інноваційна компанія» вбачається, що ПАТ «Укрінком» змінило найменування на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Укрінком» (т. 1 а.с. 153-165).

10 вересня 2016 року позивач надіслав ПАТ «Укрінбанк» заяву про звільнення із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (т. 1 а.с. 20).

Крім того, позивач звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державної служби України з питань праці, Київської місцевої прокуратури № 10, Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві із заявою про вжиття заходів щодо поновлення його порушених трудових прав (т. 1 а.с. 22-24).

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується право на працю.

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).

Згідно ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як передбачено ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 та п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 37 Закону уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Уповноважена особа Фонду має право призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Згідно п. 1, 5 ч. 1 ст. 48 Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю.

Хоча наданий позивачем примірник строкового трудового договору не підписаний уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Укрінбанк», а на вимоги суду першої та апеляційної інстанції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не надав документів, що стосуються даного спору, факт укладення трудового договору підтверджується іншими наявними в матеріалах справи письмовими доказами: довідками ПАТ «Укрінбанк» (т. 1 а.с. 14-17), записами у трудовій книжці позивача (т. 1 а.с. 78), випискою з банківського рахунку про перерахування заробітної плати (т. 1 а.с. 80), відомостями Пенсійного фонду України (т. 1 а.с. 72).

Проте висновок про продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк зроблено судом першої інстанції без повного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального права.

Останній вихід позивача на роботу відбувся 13 липня 2016 року, а згідно наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Укрінбанк» Білої І.В. № 271-к від 13 липня 2016 року працівникам ПАТ «Укрінбанк» оголошено простій з 14 липня 2016 року.

Позивач не довів, що після закінчення дії строкового трудового договору він виконував будь-яку роботу на ПАТ «Укрінбанк», а відповідач ПАТ «Українська інноваційна компанія» стверджує, що після 13 липня 2016 року позивач не працював в банку. За таких обставин відсутні підстави стверджувати, що трудові відносини фактично тривали.

Отже, слід вважати, що трудові відносини між сторонами припинилися з моменту закінчення строкового трудового договору - 29 липня 2016 року, а підстави для звільнення позивача з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України відсутні.

Заробітна плата виплачена позивачу по 13 липня 2016 року включно, 14 та 15 липня 2016 року позивач знаходився у простої, як правильно встановив суд першої інстанції, і за ці 2 дні простою йому повинна була бути нарахована заробітна плата в розмірі (380,95х2) 761,90 грн.

Визначаючи розмір плати за простій суд бере до уваги посадовий оклад (12000 грн.) поділений на кількість робочих днів у липні 2016 року (21) помножений на 2/3 (ч. 1 ст. 113 КЗпП України).

У період з 18 по 29 липня 2016 року позивач перебував у щорічній відпустці, при цьому суд бере до уваги довідку, видану уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» від 24 червня 2016 року № 23/14 (т. 1 а.с. 16). Заява від 22 червня 2016 року з проханням надати відпустку з 25 по 29 липня 2016 року братися до уваги не може, оскільки написана раніше, ніж видана вищезгадана довідка (т. 1 а.с. 21).

Роботодавець у повному розмірі надав позивачеві щорічну відпустку пропорційно до відпрацьованого робочого часу. Виходячи із принципу нарахування плати за використану відпустку, визначеного у постанові КМ України від 8 лютого 1995 року № 100, ОСОБА_3 має право на оплату відпустки в розмірі 3332 грн.

Після закінчення строкового трудового договору роботодавець не провів з працівником повний розрахунок, а тому позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

У свої заяві позивач просив стягнути середній заробіток за період по 25 січня 2017 року. Враховуючи середньоденну заробітну плату розмір такої виплати становитиме (610,74 грн. х 124 дні) 75731,76 грн., що є явно не співмірним із розміром заборгованості по зарплаті та непропорційним розміру задоволених судом вимог.

Враховуючи розмір спірної суми, на яку позивач мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, колегія суддів приходить до висновку, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 29 липня 2016 року по 25 січня 2017 року слід обмежити сумою виплат, на яку позивач мав право на момент закінчення строкового трудового договору (761,90+3332) 4093,90 грн.

Враховуючи, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діяла в банку як його керівник, а не від імені Фонду, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що обов'язок виплати заборгованості по заробітній платі лежить на ПАТ «Українська інноваційна компанія» як правонаступнику сторони трудового договору - ПАТ «Укрінбанк» та відмовив в позові до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Доводи щодо незаконності дій посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та невидачі Фондом трудової книжки позивачу не стосуються предмету спору в даній цивільній справі та можуть вирішуватися в окремому провадженні за умови пред'явлення відповідних позовних вимог.

Врахувавши встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, а тому відповідно до вимог п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Не може бути залишена в силі також вказівка в рішенні суду першої інстанції про звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць в розмірі 8000 грн., оскільки суд першої інстанції неправильно визначив розмір такої суми, а рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили у повному об'ємі з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з ПАТ «Українська інноваційна компанія» в дохід держави слід стягнути 640 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2017 року в даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та звернення рішення до негайного виконання скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_3 761,90 грн. оплати за час простою, 3332 грн. оплати за час використаної щорічної відпустки та 4093,90 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього 8187 (вісім тисяч сто вісімдесят сім) грн. 80 коп.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» в доход держави 640 (шістсот сорок) грн. судового збору.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді