Рішення № 71014414, 28.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Справа 756/5776/13-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Богдан О.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/8050/2017 Доповідач - Музичко С.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року колегія суддів cудової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Музичко С.Г.,

Суддів - Рейнарт І.М., Немировської О.В.,

при секретарі - Юрчуку С.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №66/07-USD-CK від 02.11.2007 року, яка станом на 26.02.2013 року становить 1 159 156,44 грн. і складається з: простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 59 662,50 доларів США, що за офіційним курсом НБУ, станом на 26.02.2013 року становить 476 882,36 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 484 671,61 грн.; простроченої заборгованості за нарахованою комісією в розмірі 98 667,32 грн.; пені за несвоєчасну сплату комісії розмірі 98 935,15 грн.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»:

- прострочену заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 476 882,36 гривень;

- пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 484 671,61 гривень;

- простроченої заборгованості за нарахованою комісію у розмірі 98 667, 32 гривень;

- пені за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 98 935,15 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» судовий збір у розмірі 2 035, 50 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» судовий збір у розмірі 2 035,50 гривень.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

В поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо неї скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в цій частині в задоволенні позову.

Посилається на те, що із підвищенням відсоткової ставки за договором кредитної лінії з 12,5% до 17,5% без згоди поручителя, відбулося і збільшення обсягу його відповідальності, що тягне за собою припинення договору поруки, відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України.

Також зазначає, що позов був поданий із порушенням строків позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, який сплив 15 червня 2011 року.

Крім того, наголошує на тому, що при винесенні рішення судом не було перевірено повноваження представника позивача, довіреність якого втратила чинність 17 квітня 2013 року, тому на її думку рішення суду прийняте при неповному дослідженні матеріалів справи.

Під час судового розгляду у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Під час судового розгляду у суді апеляційної інстанції представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 28.11.2017 року, сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги щодо стягнення суми боргу з відповідачів законні та обґрунтовані.

Колегія суддів часково не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30.10.2007 року ОСОБА_3 звернувся до АТ «КБ «Експобанк» із заявою про відкриття кредитної лінії на споживчі цілі в розмірі 200 000, 00 доларів США строком на 5 років.

02.11.2007 року між АТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_3 укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 66/07-USD-CK (а.с. 7-8 т.1).

Пунктом 1.1 договору передбачено зобов'язання АТ «КБ «Експобанк» відкрити ОСОБА_3 відновлювальну кредитну лінію, що становить 200 000 доларів США на строк з 02.11.2007 року до 01.11.2012 року.

Відповідно до п.1.2 цього договору, ОСОБА_3 зобов'язаний повернути Банку кредит не пізніше 01.11.2012 року.

Згідно п. 1.3. даного договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 12, 5 % річних, а також комісії та інші платежі у розмірі, що встановлюється цим договором.

Додатковими угодами про надання траншу, що укладались без згоди поручителів, установлювались конкретні строки надання кредитних коштів і строк їх повернення, які неодноразово переносились та змінювались у бік збільшення (а.с.9, 11, 13 т.1).

У подальшому сторони укладали додаткові угоди до кредитних договорів, якими передбачали збільшення процентних ставок за користування кредитними коштами (траншами) на рівні 15,5% (а.с. 1515, 17, 19, 21, 23).

Відповідно до п.1 Угоди №9 від 08.10.2008 року до договору відновлювальної лінії від 02.11.2007 року, з 08.10.2008 року Сторони вирішили внести зміни до договору відновлювальної кредитної лінії №66/07-USD-CK від 02.11.2007 року, та п.1.2. Договору кредиту викласти в новій редакції: «У порядку, що передбачений цим Договором, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 17,5% річних (а.с.25 т.1).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

З метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 за договором відновлювальної кредитної лінії між АТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 66/07-USD-CK (а.с. 27).

Згідно п. 1.2 договору поруки, Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у повному обсязі.

АТ «КБ «Експобанк» виконано зобов'язання перед ОСОБА_3 видавши кредитні кошти, що підтверджується копіями заяв на видачу готівки (а.с. 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24 т.1).

Апеляційна скарга не містить посилань щодо незаконності рішення суду в частині задоволення судом першої інстанції позову в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості, тому у відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України в цій частині рішення судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Посилання апеляційної скарги, щодо неправомірного стягнення судом із поручителя спірної заборгованості, оскільки порука припинилася на підставі ч.І ст.559 ЦК України, є неправомірними, з огляду на наступне.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва 26.11.2010 року задоволено позовні вимоги АТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на корить АТ «КБ «Експобанк» заборгованість у розмірі 1 828 994, 79 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а всього загальною сумою 1 830 814,79 грн.(а.с. 36-37 т.1).

З огляду на визначений статтею 129 Конституції України принцип обов'язковості рішення після вирішення судом справи та набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники, не можуть заявляти в суді тотожний позов.

Установлені судовим рішенням, що набрало законної сили, обставини, зокрема й у цивільній справі, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж особи або особа, щодо якої або яких встановлено ці обставини.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року по справі № 6-2017цс15, з огляду на визначений статтею 129 Конституції України принцип обов'язковості рішення після вирішення судом справи та набрання рішенням суду законної сили, а також на зміст статей 553, 559 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що у разі, якщо є судове рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором та відмову в задоволенні позову поручителя про визнання недійсним договору поруки, в якому судом розглядалося питання дійсності договору поруки, і це рішення набрало законної сили, то під час вирішення справи про припинення поруки суду необхідно враховувати встановлення таким судовим рішенням указаних обставин.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь банку підлягають стягненню заборгованість по нарахованим процентам, передбаченим договором за неналежне виконання його умов.

Згідно розрахунку простроченої заборгованості (а.с. 5 т.1), загальний розмір заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «КБ «Експобанк» 1 159 156, 44 грн., дана заборгованість складається із:

- суми простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 59 662, 50 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26.02.2013 року становить 476 882, 36 грн. за період з 02.09.2010 року по 03.11.2012 року;

- пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі - 484 671, 61 грн. за період з 02.09.2010 року по 03.11.2012 року;

- простроченої заборгованості за нарахованою комісією в розмірі 98 667, 32 грн. за період з 02.09.2010 року по 03.11.2012 року;

- пені за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 98 935, 15 грн. за період з 02.09.2010 року по 03.11.2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції неправомірно стягнув з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за нарахованою щомісячною комісією за обслуговування кредиту, враховуючи наступне.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 02 листопада 2007 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі сім'ї (подружжя) позичальника, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.4.5.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний протягом дії цього Договору щомісяця до 02 числа сплачувати на рахунок Банку №35781105446101 комісію за кредитне обслуговування в розмірі 0,25% від залишку заборгованості за кредитом, що обліковується на позичковому рахунку в останній день місяця, що передує місяцю, у якому сплачується комісія.

Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором вже стягнута рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 26.11.2010 року, тому банк не надавав послуг відповідачам з кредитного обслуговування та не мав правових підстав для стягнення комісії за кредитне обслуговування.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Верховний Суду України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 дійшов до висновку, що суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Отже, колегія суддів вважає, що умови кредитного договору стосовно сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту є несправедливими та суперечать нормам Закону України «Про захист прав споживачів», а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а саме в задоволенні позову про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача простроченої заборгованості за нарахованою комісією в розмірі 98 667, 32 грн. та пені за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 98 935, 15 грн. слід відмовити.

Дійшовши обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором, а саме за процентами та пені за несвоєчасну сплату процентів, що виникла станом на 26.02.2013 року, суд першої інстанції неправильно визначив обсяг відповідальності відповідача ОСОБА_2, як поручителя.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Вказаний правовий висновок було наведено у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року по справі №6-2662цс15.

Укладеним між сторонами договором поруки від 02.11.2007 року строк припинення поруки не визначений.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 559, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ПАТ «КБ «Експобанк» має право на стягнення з поручителя заборгованості за нарахованими процентами та пені за несвоєчасну сплату процентів, строк погашення якої настав в межах шестимісячного строку до звернення до суду з позовом.

Оскільки з позовом до суду про стягнення заборгованості ПАТ «КБ «Експобанк» звернулося лише 18 квітня 2013 року, з поручителя підлягала стягненню заборгованість, яка утворилась починаючи з 02 жовтня 2012 року.

Враховуючи надані позивачем розрахунки обсяг відповідальності поручителя становить 44 489,00 грн., виходячи з такого розрахунку: заборгованість за нарахованими процентами 4 447,91 доларів США, що станом на 26.02.2013 року за курсом НБУ ( 1 дол. США = 7,9930 грн.) становить 35 553,14 грн.; заборгованість пені (відсотки) - 1 163,02 доларів США, що станом на 26.02.2013 року за курсом НБУ ( 1 дол. США = 7,9930 грн.) становить 9 295,86 грн.

З урахуванням викладеного судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» заборгованості підлягає скасуванню.

Посилання апеляційної скарги на те, що представник позивача звернувся до суду з позовом без відповідних на це повноважень, є безпідставними. Позовна заява підписана представником позивача 12.04.2013 року, а довіреність на представлення інтересів позивача від 17.04.2012 року видана строком на один рік і діяла з 17.04.2012 року до 17.04.2013 року включно, тобто на час підписання позовної заяви була чинною. При цьому представником позивача до суду першої інстанції подано довіреність на представлення інтересів позивача від 07.06.2013 року, яка діяла до 07.06.2014 року включно.

Судом першої інстанції не були враховані вищезазначені обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та ухваленню нового рішення за яким слід стягнути з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №66/07-USD-CK від 02 листопада 2007 року у розмірі 45 647,46 гривень.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 88 ЦПК України розмір судового збору у сумі 2 035,50 грн., стягнутий судом з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає зменшенню до 448,49 грн.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-315, 316-317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №66/07-USD-CK від 02 листопада 2007 року у розмірі 44 849,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» судовий збір у розмірі 448,49 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді