Ухвала суду № 71014220, 23.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/8074/11

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. , Сапальової Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Фекторі" на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Фекторі" до державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Фекторі» звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Полонському районі про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002512301/0 від 18.09.2009 року.

Одночасно товариством заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду заявник посилався на те, що у зв'язку з внесеними Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ змінами до КАС України щодо строків звернення до суду об'єктивно не міг звернутись до суду в шестимісячний строк з моменту одержання податкового повідомлення-рішення.

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 01.07.2011 року зазначену позовну заяву залишив без розгляду з підстав відсутності поважних причин пропуску строку визначеного ст. 99 КАС України звернення до суду.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23.11.2011 року до суду надійшли письмові заперечення ДПІ у Полонському районі Хмельницької області, у яких податковий орган посилається на безпідставність тверджень апелянта та правомірність висновків суду першої інстанції, у зв’язку з чим просить апеляційну скаргу ТОВ «ОСОБА_2 Фекторі» залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2011 року без змін.

У зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної узвали та залишаючи адміністративний позов без розгляду керувався ч. 1 ст. 99 КАС України, приписи якої встановлюють шестимісячний строк звернення, що був пропущений особою, яка звернулась з даним позовом. Водночас, суд першої інстанції наголошував і на пропущенні річного строку звернення до суду, що був чинний до внесення Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ змін до КАС України.

Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.

Як досліджено судом апеляційної інстанції, предметом оскарження у даній справі є податкове повідомлення рішення №0002512301/0, яке датовано 18.09.2009 року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу податкового органу, що загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, на час виникнення спірних правовідносин, визначався частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.00 № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становили 1095 днів.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статей 5 та 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, необхідно враховувати приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Остання передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. При цьому наслідки пропущення зазначеного строку регулюються статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід зауважити, що аналогічна позиція висвітлена у ОСОБА_3 адміністративного суду України за № 1624/13/13-09 від 01.12.2009 року.

Таким чином на момент виникнення у позивача права на звернення з цим позовом встановлювався строк для звернення до суду в один рік. А оскільки до моменту звернення до суду зазначений строк пропущений не був, суд першої інстанції передчасно застосував наслідки, передбачені ст. 100 КАС України та безпідставно залишив позовну заяву без розгляду.

Відтак, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права (п. 4 ст. 204 КАС України), у зв’язку з чим ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2011 року про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню, і направити справу для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Фекторі" задовольнити повністю.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Фекторі" до державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення, скасувати.

Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає

Головуючий < Список > ОСОБА_1

Судді < Список > ОСОБА_4

< Список > ОСОБА_5