Постанова № 71010669, 12.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року Справа № 911/841/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянув касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської областіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.08.2017р. у справі№911/841/17 господарського суду Київської областіза позовомКерівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального Фонду державного майна України по Київській областідо відповідачів:1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапекс 1" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Фуд Сервісес"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"про визнання недійсними договору оренди та договору суборендиза участю представників

позивача - Колода Є.Г.,

відповідачів: 1. Повар О.М.,

2. Повар О.М.,

третьої особи - не з'явились;

прокурора - Кудляк О.П.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 26.05.2017р. (суддя Конюх О.В.) у справі №911/841/17 позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області задоволено повністю. Визнано недійсним укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рапекс 1" (надалі - ТОВ "Рапекс 1") Договір оренди №1652 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.01.2015р. Визнано недійсним укладений між ТОВ "Рапекс 1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Фуд Сервісес" (надалі - ТОВ "Скай Фуд Сервісес") Договір суборенди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2015р., посвідчений приватним нотаріусом Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №4755. Стягнуто з ТОВ "Рапекс 1" на користь Прокуратури Київської області 1600 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ "Скай Фуд Сервісес" на користь Прокуратури Київської області 1600 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017р. (колегією суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Мальченко А.О., Жук Г.А.) рішення господарського суду Київської області від 26.05.2017р. у справі №911/841/17 скасовано та прийнято нове, яким відмовлено керівнику Бориспільської місцевої прокуратури Київської області у задоволенні позову до ТОВ "Рапекс 1" та ТОВ "Скай Фуд Сервісес" про визнання недійсними договору оренди та договору суборенди у повному обсязі. Стягнуто з Прокуратури Київської області на користь ТОВ "Рапекс 1" 3520 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та стягнуто з Прокуратури Київської області на користь ТОВ "Скай Фуд Сервісес" 3520 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017р. у справі №911/841/17 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 26.05.2017р. у даній справі.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Скай Фуд Сервісес" зазначає про безпідставність та необґрунтованість вимог заявника касаційної скарги та просить відмовити у їх задоволенні, залишивши оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурором було заявлено клопотання про відкладення слухання у справі, у зв'язку з неявкою третьої особи, яке було відхилене судом касаційної інстанції як необґрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників учасників судового процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є вимоги Керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (надалі - РВ ФДМУ по Київській області) до ТОВ "Рапекс 1" (відповідача-1) та ТОВ "Скай Фуд Сервісес" (відповідача-2) про визнання недійсним укладеного між РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ "Рапекс 1" Договору оренди №1652 нерухомого майна від 28.01.2015р., яке належить до державної власності та укладеного між ТОВ "Рапекс 1" та ТОВ "Скай Фуд Сервісес" Договору суборенди нерухомого майна від 21.09.2015р., яке належить до державної власності, посвідченого приватним нотаріусом Синицею Т.В. та зареєстрованим у реєстрі за №4755.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для виникнення спору у даній справі за твердженням позивача стало те, що предметом оренди за оспорюваними договорами є державне майно - будівля цеху бортового харчування загальною площею 1658,6 кв.м. (реєстровий номер 20572069.7.НЛТНПД007) та тверде покриття (замощення) біля будівлі цеху площею 1 943,9 кв.м. (реєстровий номер 20572069.690.НЛТНПД1131), яке перебуває на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль". Договір оренди та розмір орендної плати, який є його істотною умовою, визначався на підставі Звіту про незалежну оцінку майна, який, як вказує позивач, був нечинним на момент укладення договору. Крім цього, згідно висновку експерта від 07.11.2016р. №112/8 в кримінальному провадженні №42016111100000036 Звіт про оцінку, на підставі якого укладались спірні договори, не відповідає правовстановлюючим документам на майно, зокрема фактична площа замощення становить не 1943,9 кв.м., а 2 737,3 кв.м., у Звіті відсутні відомості стосовно огорожі, площа якої становить 353,4 кв.м., не надано оцінки тому, що загальна площа земельної ділянки більша площі, зайнятої замощенням, й разом з ним складає 3240 кв.м. Наведене призвело до заниження вартості орендованого майна, яка фактично становить 67309890 грн. з ПДВ, що в свою чергу призвело до заниження встановленої орендної плати та завдання державі збитків. Таким чином, прокурор вказував на те, що спірний договір оренди на момент укладення не відповідав вимогам чинного законодавства, відтак в порядку ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним. А оскільки за приписами ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, які пов'язані з його недійсністю, за відсутності права орендаря передавати орендоване майно в суборенду, договір суборенди також підлягає визнанню недійсним.

Тоді як, відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Зазначеної позиції дотримується Верховний суд України у постанові Пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.01.2015р. між РВ ФДМУ по Київській області (позивачем, орендодавцем) та ТОВ "Рапекс 1" (відповідачем-1, орендарем за договором) укладено договір оренди №1652 нерухомого майна, яке належить до державної власності, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1658,6 кв.м. та тверде покриття (замощення) біля будівлі площею 1943,9 кв.м. за адресою: 08307, Київська область м. Бориспіль ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", вартість якого визначена згідно висновку про вартість майна від 02.07.2014р. становить 44 565 050 грн. без ПДВ.

В подальшому, ТОВ "Рапекс 1" спірне нерухоме майно (приміщення будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1658,6 кв.м. та тверде покриття (замощення) біля будівлі площею 1943,9 кв.м. було передано в суборенду ТОВ "Скай Фуд Сервісес" за договором суборенди державного нерухомого майна, який посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №4755 від 01.09.2015р.

Право орендаря ТОВ "Рапекс 1" передавати орендоване державне майно в суборенду за згодою орендодавця передбачено п. 6.5 Договору оренди від 28.01.2015р.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що як на момент призначення конкурсу, публікації оголошення, на дату, на яку конкурс було призначено, так і на момент укладення спірного договору результати оцінки вже були нечинними, а отже зміст договору оренди по суті суперечив Закону України "Про оренду державного і комунального майна", Методиці № 786 та Методиці № 629, адже був укладений за відсутності чинної на момент укладення договору незалежної оцінки вартості майна, а отже, по суті правочин було укладено з порушенням чинного законодавства. Оскільки на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, договір суборенди з ТОВ "Скай Фуд Сервісес" також підлягає визнанню недійсним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд встановив, що результати незалежної оцінки були використані за призначенням в період їх дії, та саме в цей період (шестимісячний строк з дати оцінки) були встановлені остаточні істотні умови Договору оренди, а відтак, дійшов висновку, що доводи прокурора щодо невідповідності Договору оренди чинному законодавству не відповідають фактичним обставинам справи та спростовується зібраними по справі доказами. Крім того, судом встановлено, що згідно акту приймання-передачі державного майна № 1 від 19.02.2015р., орендодавець РВФДМУ по Київській області передав, а орендар ТОВ "Рапекс 1" прийняв об'єкт оренди: приміщення будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1658,6 кв.м. та тверде покриття (замощення) біля будівлі площею 1943,9 кв.м. за адресою: Київська обл. м. Бориспіль ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль". За актом приймання-передачі державного майна від 21.09.2015р. ТОВ "Рапекс 1" як суборендодавець передало, а ТОВ "Скай Фуд Сервісес" як суборендар прийняло об'єкт суборенди: приміщення будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1658,6 кв.м. та тверде покриття (замощення) біля будівлі площею 1943,9 кв.м. за адресою: Київська обл. м. Бориспіль ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль". При цьому, судом встановлено, що вказані в цих актах площі об'єкту оренди відповідають опису нерухомого майна згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.06.2015 №39837757, внесені відомості до якого згідно ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у передбаченому цим Законом порядку. А доказів передачі в оренду об'єкту іншої площі, ніж та, що зазначена в договорах та в актах приймання-передачі, прокурором не надано.

Судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що посилання прокурора на невідповідність вартості майна, визначеної ТОВ "Консалтинг-Центр" у Звіті про незалежну оцінку від 02.07.2014р., дійсній вартості об'єкта оренди станом на 31.05.2014р., спростовуються доказами наявними у матеріалах справи.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що укладаючи Договір оренди від 28.01.2015р. №1652 нерухомого майна, яке належить до державної власності та Договір суборенди від 21.09.2015р. нерухомого майна, що належить до державної власності, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов для договору даного виду, погодили взаємні права та обов'язки, а отже умови спірних договорів не суперечать вимогам чинного законодавства. Натомість, прокурор не надав до суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували той факт, що спірні договори не містять всіх істотних умов господарського договору та/або суперечать чинному законодавству України. Відтак, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що правові підстави для визнання недійсними Договору оренди №1652 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.01.2015 та Договору суборенди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2015, з підстав викладених в позові відсутні.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обгрунтованим посиланням суду апеляційної інстанції на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" згідно якої суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції останнім встановлено, що результати незалежної оцінки майна були своєчасно використані з метою розрахунку орендної плати за Договором оренди та жодних порушень в цій частині не відбулося. Більше того, в подальшому за згоди Фонду державного майна України та Міністерства інфраструктури України Договір оренди було викладено в новій редакції (договір про внесення змін від 30.06.2015р.) та орендоване майно передане в суборенду відповідачу-2 на підставі договору суборенди нерухомого майна від 21.09.2015р., що укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2. Відтак, судом вірно вказано на те, що з огляду на встановлені ним обставин справи та практику ЄСПЛ в цій частині, відповідач-1 не може відповідати за помилки державних органів під час укладання Договору оренди (якщо такі мали місце), а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при укладанні Договору оренди припустилися помилки.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст.1117 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи заявника касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, що не є компетенцією суду касаційної інстанції у відповідності до вказаних вище вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні її обставини встановлені останнім на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам, їм надана належна юридична оцінка з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає правових підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги Першого заступника прокурора Київської області, а відтак, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017р. у справі №911/841/17 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

С.Р. Шевчук