Постанова № 71010667, 12.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року Справа № 911/1347/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Вишгородтранс"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 15.09.2017у справі№ 911/1347/17 господарського суду Київської областіза позовомПриватного підприємства "Нічний Експрес"доДочірнього підприємства "Вишгородтранс"провитребування майна,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачане з'явивсяВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 03.08.2017 у справі № 911/1347/17 позовні вимоги Приватного підприємства "Нічний Експрес" (далі - ПП "Нічний Експрес") задоволено повністю. Витребувано у Дочірнього підприємства "Вишгородтранс" (далі - ДП "Вишгородтранс") майно, перелік якого наведено у рішенні.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Київської області від 03.08.2017 у справі № 911/1347/17, ДП "Вишгородтранс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2017 (колегія суддів у складі: Андрієнка В.В. - головуючого, Буравльова С.І., Власова Ю.Л.) апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 03.08.2017 у справі № 911/1347/17 з доданими до неї документами повернуто ДП "Вишгородтранс" на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2017 у справі № 911/1347/17, ДП "Вишгородтранс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.11.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ДП "Вишгородтранс" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.12.2017 о 09 год. 50 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Нормами ч. 1 ст. 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Таким чином, нормою статті 93 ГПК України чітко та однозначно визначено порядок обчислення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, повний текст рішення господарського суду Київської області від 03.08.2017 у справі № 911/1347/17 складено 21.08.2017.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 93 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції вірно вказав, що останнім днем подання апеляційної скарги на вказане рішення є 31.08.2017.

Водночас, як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу від 08.09.2017 на рішення господарського суду Київської області від 03.08.2017 у справі № 911/1347/17 було подано відповідачем 11.09.2017 (відповідно до відмітки господарського суду Київської області), тобто з пропуском строку на оскарження судового акта, встановленого ч. 1 ст. 93 ГПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як роз'яснено у п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", відповідну заяву (клопотання) (про поновлення строку на апеляційне оскарження) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги.

З урахуванням приписів п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, колегією суддів касаційної інстанції визнається обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про те, що отримання скаржником рішення місцевого господарського суду після закінчення строку на звернення з апеляційною скаргою не позбавляє його необхідності дотримуватись вимог ГПК України щодо подання апеляційної скарги із обґрунтованою заявою (клопотанням) про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у разі його пропуску із зазначенням обставин, які зумовили пропуск цього строку.

Проте, як встановлено апеляційним господарським судом, скаржник (ДП "Вишгородтранс") ні в прохальній частині апеляційної скарги, ні окремо від неї не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду першої інстанції, натомість у тексті апеляційної скарги зазначив, що оскаржуване рішення (повний текст) було отримано відповідачем лише 01.09.2017, а тому, на переконання скаржника, ним не пропущений строк на апеляційне оскарження вказаного рішення.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд правомірно повернув апеляційну скаргу ДП "Вишгородтранс" на рішення господарського суду Київської області від 03.08.2017 у справі № 911/1347/17 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Право на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 36 рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Великої Британії").

Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши повноту доказів, фактичним обставинам даної справи № 911/1347/17, встановлених судом апеляційної інстанції, перевіривши мотиви, підстави, нормативно-правове обґрунтування оскаржуваного судового акта, беручи до уваги доводи касаційної скарги та враховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права, дійшла висновку про правильність підстав, на яких ґрунтувалась ухвала господарського суду апеляційної інстанції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96) та, відповідно, про відсутність у суду касаційної інстанції підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Вишгородтранс" залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2017 у справі № 911/1347/17 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук