Постанова № 71010648, 12.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року Справа № 914/795/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В., Коробенко Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.08.2017у справі№914/795/17 Господарського суду Львівської областіза позовомПриватного підприємства "Оліяр"до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"провизнання недійсним Акта-розрахунку від 01.03.2017 та зобов'язання відповідача припинити зловживання наданими йому правамита за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"доПриватного підприємства "Оліяр"простягнення частини вартості донарахованого об'єму природного газу в сумі 106 000,00грн.,за участю представників сторін:від позивача:не з'явився,від відповідача:не з'явивсяВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.06.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі №914/795/17, відмовлено в задоволенні первісного позову Приватного підприємства "Оліяр" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про визнання недійсним акта-розрахунку від 01.03.2017 та зобов'язання відповідача припинити зловживання наданими йому правами, а також відмовлено в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" до Приватного підприємства "Оліяр" про стягнення частини вартості донарахованого об'єму природного газу в сумі 106 000,00грн.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.11.2017 (головуючий: суддя Яценко О.В., судді: Данилова М.В., Ходаківська І.П.) у справі №914/795/17 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 30.11.2017.

У зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 30.11.2017 №08.03-04/6569 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №914/795/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова М.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі судової колегії.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 07.12.2017 №08.03-04/6780, у зв'язку з запланованою відпусткою судді Ходаківської І.П., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №914/795/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В., судді - Данилова М.В., Коробенко Г.П.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 12.12.2017 позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом зустрічних позовних вимог є вимога Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" до Приватного підприємства "Оліяр" про стягнення частини вартості донарахованого об'єму природного газу в сумі 106 000,00грн. згідно акту-розрахунку від 01.03.2017 внаслідок порушення, яке полягало у розриві пломбувального дроту на пломбі лічильного механізму та зафіксовано в акті про порушення №15-83/01 від 22.04.2015.

Розрахунок проведено на підставі п. 1 гл. 4 Розділу XI Кодексу газорозподільчих систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824.

Разом з цим, господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що Кодекс газорозподільчих систем на момент виявлення розриву пломбувального дроту ще не діяв та не регулював відносини, які виникли та передували складенню акту від 22.04.2015, тобто проведення донарахувань на підставі Кодексу газорозподільчих систем за порушення, які були вчинені до набрання ним чинності є безпідставним.

При цьому слід зазначити, що як положеннями Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України №618 від 27.12.2005 (чинних на час складання акту) так і Кодексом газорозподільчих систем визначено, що для здійснення нарахування необлікованого об'єму природного газу, зокрема слід встановити несанкціоноване втручання в конструкцію чи в роботу вузла обліку.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Пустомитівським РВ ГУМВС України у Львівській області відкрито кримінальне провадження за №12015140270000587 від 29.04.2015 за заявою Приватного підприємства "Оліяр" щодо зафіксованого в акті від 22.04.2015 факту розриву пломбувального дроту. За результатами трасо логічної експертизи проведеної в ході слідчої перевірки, експертом встановлено, що Механізм наданого для дослідження газового лічильника, не відкривався сторонніми предметами, свинцеві пломби якими опечатаний механізм обліку використаного газу газового промислового лічильника, який знаходився за адресою с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області на території Приватного підприємства "Оліяр", вскриттю та повторному накладанню не підлягали, Контрольні стрічки №№5182813, 5182814,6131478, та текстом: "УВАГА" ОПЛОМБОВАНО * ПАТ ЛЬВГАЗ" не мають пошкоджень, Механізм наданого для дослідження газового промислового лічильника, не піддавався будь яким змінам механізм обліку використаного газу.

Відповідно до ст.ст. 32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними і допустимими доказами; при цьому доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки несанкціонованого втручання в конструкцію чи в роботу вузла обліку не було.

В частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, оскаржувані судові акти попередніх інстанцій жодною із сторін не оскаржуються.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі №914/795/17 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі №914/795/17 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя М.В. Данилова Суддя Г.П. Коробенко