Постанова № 71010587, 12.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року Справа № 908/2590/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Елтіз"на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 02.02.2017та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.04.2017у справі№ 908/2590/16 господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Заводу низьковольтної апаратури "Лідер Електрик"доПриватного підприємства "Елтіз"простягнення 184 800,00 грн.,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури "Лідер Електрик" (далі - ТОВ ЗНА "Лідер Електрик") звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Елтіз" (далі - ПП "Елтіз") про стягнення неустойки (пені) - 10% від суми невиконаного зобов'язання у сумі 184 800,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.02.2017 у справі № 908/2590/16 (суддя Зінченко Н.Г.) позов ТОВ ЗНА "Лідер Електрик" задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Елтіз" (далі - ПП "Елтіз") на користь позивача 92 400,00 грн. неустойки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2017 (колегія суддів у складі: Ломовцева Н.В. - головуючий, Скакун О.А., Татенко В.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2017 у справі № 908/2590/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Запорізької області від 02.02.2017 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі № 908/2590/16, ПП "Елтіз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти в частині стягнення з відповідача на користь позивача 92 400,00 грн. та відмовити у позові у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що зазначені рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПП "Елтіз" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.12.2017 о 10 год. 20 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.04.2015 між ПП "Елтіз" (Постачальник) та ТОВ ЗНА "Лідер Електрик" (Покупець) було укладено договір поставки № 906/ДПС-15 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в кількості, асортименті і за цінами, погодженими сторонами у специфікаціях (додатках) до цього Договору, підписаних сторонами на кожну партію продукції.

Найменування, асортимент, кількість, ціна одиниці та загальна вартість продукції, строки поставки та оплати погоджуються сторонами у специфікаціях до цього Договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є його невід'ємними частинами. Сторони в специфікаціях до цього Договору можуть передбачити умови, які відрізняються від умов, передбачених цим Договором (п. 4.1 Договору).

У п. 4.2 Договору сторони визначили базисні умови поставки - FCA за адресою: Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Лукашево, вул. Перспективна, 4/А (місце поставки) згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року. Інші умови поставки можуть додатково оговорюватися на кожну конкретну поставку в узгоджених сторонами специфікаціях.

Відповідно до положень п. 4.3 Договору, разом із Продукцією, але не пізніше дати поставки, Постачальник зобов'язується надати Покупцю оригінали документів: рахунку-фактури, видаткової накладної на відпуск товару, товарно-транспортної накладної, паспорта на виріб, сертифікати походження і відповідності (у разі, якщо Продукція підлягає обов'язковій сертифікації) та податкової накладної, яка надається в електронному вигляді.

Інші умови оплати за Договором, можуть додатково погоджуватись сторонами на кожну конкретну партію продукції в специфікаціях до даного Договору (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору місцем приймання-передачі продукції вважається місце передачі продукції безпосередньо Покупцю згідно з визначеними сторонами базисними умовами поставки або виходячи з умов підписаних специфікацій. Ризик випадкової загибелі або пошкодження продукції переходить до Покупця з моменту передачі продукції Покупцю.

Згідно з п. 12.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року. Дію даного Договору може бути призупинено за ініціативою будь-якої із сторін на підставі обов'язкового письмового повідомлення іншої сторони за 30 календарних днів до дати його зупинення. Якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не виявить бажання його розірвати, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Сторонами підписано Специфікацію № 2 до Договору, якою передбачено поставку продукції: трансформатор ТСЗ 630/10-УЗ 10/0,4 Д/Yн-11 в кількості 10 шт. за ціною 154 000,00 грн. без ПДВ, загальною вартістю з ПДВ - 1 848 000,00 грн. Умови оплати: 50% попередня оплата 30.06.2015 (5 000,00 грн. для розміщення замовлення у виробництво), 50% відстрочка платежу на 30 календарних днів після відвантаження. Умови поставки: самовивіз, с. Лукашево, вул. Перспективна, 4А. Строки поставки: 5 штук - відвантаження через 40 днів після розміщення у виробництво, інші 5 штук - через 35 днів від дати попереднього відвантаження.

Договір та специфікація до нього підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств без заперечень.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з п. 4.5 Договору датою поставки продукції за кількістю/асортиментом вважається дата, зазначена у видатковій накладній Постачальника, яка передається Покупцю.

Як встановили суди попередніх інстанцій, матеріалами справи підтверджується, що відповідач передав у власність позивачу трансформатори ТСЗ-630/10-УЗ 10/0,4 Д/Yн-11 в кількості 10 шт., на загальну суму 1 848 000,00 грн., згідно з наступними документами: накладною № 1267 від 25.12.2015 (трансформатор 5 шт.) на суму 924 000,00 грн.; накладною № 268 від 16.03.2016 (трансформатор 5 шт.) на суму 924 000,00 грн.

Разом з тим, як було встановлено судами попередніх інстанцій, п. 3 специфікації № 2 визначено строк поставки перших 5 одиниць трансформаторів - через 40 днів після розміщення у виробництво, інші 5 штук - через 35 днів від дати попереднього відвантаження.

Господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з поясненнями представників сторін, наданих у судовому засіданні, моментом розміщення у виробництво як позивач, так і відповідач вважають дату оплати 5 000,00 грн. для розміщення замовлення у виробництво. Оскільки сторони чітко не узгодили таке поняття як "розміщення у виробництво", апеляційний господарський суд не заперечував проти такого тлумачення положень специфікації № 2.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, за розміщення замовлення у виробництво позивач здійснив оплату в розмірі 5 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 3408 від 19.06.2015 (зараховано банком 22.06.2015).

Також, 30.06.2015 відповідно до вимог специфікації № 2, позивачем була здійснена попередня оплата замовлення в розмірі 50% вартості замовлення на суму 919 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3624 від 30.06.2015.

За таких обставин, з урахуванням положень п. 3 специфікації № 2, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що строк відвантаження першої партії продукції сплив 03.08.2015 (22.06.2015 + 40 днів).

Щодо строку поставки другої партії продукції, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що кінцевим строком є 07.09.2015.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з апеляційним господарським судом про те, що вищезазначений висновок місцевого господарського суду є помилковим, оскільки відповідно до п. 3 специфікації № 2 інші 5 штук трансформаторів повинні бути поставлені через 35 днів від дати попереднього відвантаження, а отже, сторони пов'язують обчислення строку цієї поставки саме з дати відвантаження попередньої партії, а не з певною визначеною датою або іншою подією.

З огляду на викладене, з урахуванням фактичної дати першої поставки - 25.12.2015, господарський суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов вірного висновку про те, що строк відвантаження другої партії продукції сплив 30.01.2016 (25.12.2015 + 35 днів).

У той же час, апеляційний господарський суд вірно врахував, що такий помилковий висновок господарського суду першої інстанції не призвів до неправомірності судового висновку щодо наявності прострочення поставки продукції.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо порушення визначених специфікацією № 2 строків поставки як першої, так і другої партій продукції.

При цьому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено посилання відповідача на те, що своєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань з відвантаження продукції залежало від дій позивача щодо надання транспортних засобів, з огляду на таке.

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (редакція 2010 року) термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Відповідно до ст. А.4 FCA Інкотермс-2010 продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Статтею А.7 FCA Інкотермс-2010 встановлено обов'язок продавця дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4.

На покупця статтею Б.7 FCA Інкотермс-2010 покладено обов'язок дати продавцю достатнє повідомлення про назву особи, зазначеної в статті А.4, і, в разі необхідності, визначити вид транспорту, а також дату чи період поставки, і, в разі потреби, пункт у межах місця, де товар повинен бути доставлений перевізнику або іншій особі, зазначеній покупцем.

Також, статтею 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

З урахуванням викладеного, встановивши відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів наявності на підприємстві відповідача в спірний період необхідної кількості продукції, передбаченої Договором, для забезпечення належного виконання умов Договору щодо поставки, повідомлення позивача про готовність продукції до поставки або відмови позивача від отримання товару за Договором, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про порушення відповідачем передбачених Договором строків поставки.

Посилаючись на порушення відповідачем строків поставки продукції, ТОВ ЗНА "Лідер Електрик" звернулось з позовом до ПП "Елтіз" про стягнення 184 800,00 грн. неустойки за прострочення поставки продукції за Договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено у ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 9.3 Договору у разі порушення строків поставки продукції Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості продукції за кожний день прострочення поставки. У випадку порушення строку поставки більше 30 днів, Постачальник додатково до інших санкцій на вимогу Покупця зобов'язується сплатити неустойку (штраф) у розмірі 10% вартості не поставленої у строк партії продукції.

З урахуванням викладеного, господарські суди, перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, дійшли висновку про те, що він є вірним.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позов заявлено про сплив позовної давності щодо стягнення штрафу.

Як визначено у ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як було встановлено апеляційним господарським судом, строк відвантаження першої партії продукції сплив 03.08.2015, а другої - 30.01.2016, з огляду на що, з урахуванням п. 9.3 Договору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що нарахування штрафу може бути здійснено лише зі спливом 30 днів від кожної з цих дат, тобто 03.09.2015 (03.08.2015 + 30 днів) та 01.03.2016 (30.01.2016 + 30 днів) відповідно.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що з позовною заявою позивач звернувся до суду 04.10.2016, апеляційний господарський суд обґрунтовано погодився з висновками господарського суду першої інстанції про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки першої партії продукції та відмову у зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ ЗНА "Лідер Електрик" про стягнення з відповідача неустойки частково - у розмірі 92 400,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Право на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції (п. 36 рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Великої Британії").

Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши повноту доказів, фактичним обставинам даної справи № 908/2590/16, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіривши мотиви, підстави, нормативно-правове обґрунтування оскаржуваних судових актів, беручи до уваги доводи касаційної скарги та враховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права, дійшла висновку про правильність підстав, на яких ґрунтувалися рішення судів нижчих інстанцій (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96) та, відповідно, про відсутність у суду касаційної інстанції підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Елтіз" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2017 та рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2017 у справі № 908/2590/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук