Ухвала суду № 71009925, 11.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/6724/17 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 643/15990/16-ц Скотар А.Ю.

Категорія: встановлення факту Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: Швецової Л.А.,

Суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

За участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2017 року

у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, 12-та Харківська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, в якій зазначала, що з 2007 року і до моменту смерті ОСОБА_4, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала з останнім однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та спільно здійснювали покупки.

ОСОБА_2 просила встановити факт свого спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та жінки в період з 2007 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обгрунтування заяви зазначала, що встановлення даного факту необхідно їй для оформлення спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4

Також, ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_3, яка є рідною сестрою ОСОБА_4, прийняла спадщину після останнього.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, 12-та Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю залишено без розгляду. Роз'яснено заявнику що, вона з метою захисту своїх прав має право подати позов на загальних підставах.

Не погодившись із вказаною вище ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 звернулась на цю ухвалу з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити її заяву.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначила, що з матеріалів справи вбачається, що спір про право відсутній, а тому не було підстав залишати її заяву без розгляду не було.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі наявний спір про право, оскільки ОСОБА_3, яка є рідною сестрою ОСОБА_4, прийняла спадщину після останнього, звернувшись у шести місячний строк з відповідною заявою до нотаріальної контори.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України якщо під час розгляду справу у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

П. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 ЦПК залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Згідно роз'яснень, викладених в п.п.1, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Як роз'яснено у пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності спору про право, оскільки, встановлення вказаного факту заявнику потрібно для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яку, як вбачається з посилань ОСОБА_2, вже прийняла ОСОБА_3, яка є рідною сестрою ОСОБА_4

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Отже, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий: Швецова Л.А.

Судді: Котелевець А.В.

Піддубний Р.М.