Вирок № 71006111, 13.12.2017, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/7217/16-к

Провадження № 1-кп/206/93/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2017 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Грицаюк Н.М.,

за участю секретарів - Сєдової А.О., Захарової Н.В., Берези І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12016040700001352 об'єднане з кримінальним провадженням № 12016042020000013 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:

-11.03.2009 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

-09.09.2009 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 70, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

-26.07.2013 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ст.ст. 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

-07.11.2013 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі; 05.06.2015 року звільнений умовно - достроково з П'ятихатської ВК № 122 Дніпропетровської області на не відбутий строк 6 місяців 9 днів за ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року;

-23.09.2016 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор - Соболь А.А. ,

представник потерпілого - ОСОБА_2,

обвинувачений - ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 17 березня 2016 року близько 21 години 00 хвилин, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна , поєднаного з проникненням у сховище, прибув до структурного підрозділу «Локомотивне депо» станції «Нижньодніпровськ-вузол» РФ « Придніпровська залізниця» ПАТ « Українська залізниця», яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Рибальська, 12, де реалізуючи свій злочинний умисел, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, діючи умисно таємно, повторно, з корисливих мотивів, через паркан з північної сторони переліз на огороджену територію структурного підрозділу, тим самим проник у сховище. Після чого підійшов до електровозу ВЛ-8 № 896, який був розташований на 46 колії СП «Локомотивне депо» станції «Нижньодніпровськ-вузол» РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» біля цеху періодичних ремонтів № 1 шостої секції (ПР-1) та через вікно, у якого було відсутнє скло з правого боку дверей, з лівої секції північної сторони локомотиву проліз всередину кузова електровозу, де в робочій його частині виявив металеві деталі, які визначив як об'єкт свого злочинного посягання, після чого, діючи таємно, з корисливих мотивів, повторно, викрав два шунти амперметра, дві котушки МКП-23А та одну котушку МКП-23В з робочої частини кузова електровоза, після чого з місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши своїми злочинними діями потерпілому - ПАТ « Укрзалізниця» в особі СП «Локомотивне депо» станції «Нижньодніпровськ-Вузол» РФ « Придніпровська залізниця» матеріальну шкоду за загальну суму 3487 грн. 61 коп., згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 6/12.1/2203 від 21.11.2016 року.

Він же, продовжуючи свою злочинну діяльність, на початку листопада 2016 року, точної дати в ході досудового слідства встановити не представилось можливим, достовірно знаючи, про наявність системи індивідуального опалення в житлі сусідів його двоюрідного брата ОСОБА_3, який мешкає за адресою - буд. АДРЕСА_2, вирішив скоїти крадіжку чавунного радіатора даної системи опалення, реалізуючи виниклий злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, 20.11.2016 року близько 12 години, через пошкоджену частину паркана домоволодіння таємно проник на територію домоволодіння сусідки двоюрідного брата - потерпілої ОСОБА_4, що розташоване за адресою : АДРЕСА_3, де, усвідомлюючи таємний характер своїх злочинних дій, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає , а власники житла відсутні, пошкодивши вікно на кухні будинку, проник всередину будинку, де за допомогою газового ключа, який відшукав тут же, демонтував чавунну батарею опалення вагою 60 кг, яку таємно викрав, після скоєння злочину з місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши своїми злочинними діями потерпілій ОСОБА_4. згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 38 від 12.12.2016 року матеріальну шкоду на суму 247 грн. 35 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав частково: по епізоду крадіжки у потерпілої ОСОБА_5 від 20.11.2016 року - визнав частково, повідомивши, що в той день він дійсно перебував на території вказаного домоволодіння, але до будинку не проникав, а побачив батарею, яка була вся розбита, що валялась надворі, яку він і здав на пункт прийому металобрухту, виручивши за це 219 грн., які витратив на власні потреби; по епізоду крадіжки з локомотивного депо станції «Нижньодніпровськ- Вузол» РФ « Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» - не визнав, суду показав, що він скоїв крадіжку, але не деталей з електровозу, а нікому не потрібних іржавих металевих бочок, які в нього в руках побачили співробітники поліції, та вилучили, а визнання ним своєї винуватості в ході досудового слідства вважає наслідком застосування до нього недозволених методів ведення слідства з боку посадових осіб транспортного відділення поліції.

Не дивлячись на часткове визнання своєї вини ОСОБА_1 суд вважає, що його винуватість у скоєнні злочинів в обсязі пред'явленого обвинувачення повністю знайшла своє підтвердження зібраними органом досудового слідства і дослідженими судом доказами, належність і допустимість яких ніким не ос порена та не спростована.

Так допитана в ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що її будинок розташований по - сусідські з будинком двоюрідного брата обвинуваченого .В літній період року вона постійно проживає в будинку. Восени їй зателефонували сусіди та повідомили, що двері відчинені, ллється вода в будинку. Вона в будинку побачила відсутність батареї опалення. Пізніше були викрадені і інші батареї та пошкоджений лічильник. Вона запідозрила сусіда ОСОБА_3, на якого їй вказали сусіди, як на можливо причетного до крадіжки, і той на її запити зізнався, що крадіжку батареї скоїв його брат ОСОБА_1.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду повідомили, що електровоз знаходився в локомотивному депо в цеху на ремонті, електровоз закривається. Цех та депо огороджені парканом.

Крадіжку котушок з робочої частини електровоза виявив свідок ОСОБА_7 - черговий локомотивного депо, який повідомив про це майстру по ремонту електровозів ОСОБА_6, який і викликав слідчо- оперативну групу.

Свідок ОСОБА_8 підтвердив факт приймання ним на пункті прийому металобрухту від обвинуваченого мідних котушок, за які останньому було сплачено 100 грн. Вказав, що у ОСОБА_1 прізвисько «ОСОБА_1» і саме від «ОСОБА_1» він приймав мідні котушки.

Судом в судовому засіданні також були досліджені інші докази, які підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння.

-протоколами огляду місця пригоди від 18.03.2016 року з фототаблицею, де була зафіксована відсутність котушок в високовольтних камерах локомотиву (т. 2 а.п. 15-17), та від 22.11.2016 року, де було зафіксовано безлад в будинку по вул. Заозерній, 60/2, та відсутність батареї системи опалення (т. 1 а.п. 7-12);

- актом прийому металу № 2111п від 21.11.2016 року товариством з обмеженою відповідальністю « Втормет» у ОСОБА_1 чавунної батареї вагою 60 кг, за яку йому було сплачено 244 грн. ( т. 1 а.п. 20);

-висновками судово-товарознавчих експертиз № 38 від 12.12.2016 року, відповідно до яких: ринкова вартість брухту чорного металу, що складається з чавунної батареї вагою 58,2 кг складає 247 грн. 35 коп. (т. 1 а.п. 22-26), а 3-х мідних котушок та 2-х шунтів амперметра - 3487,61 грн. - висновок № 6/12.1/2203 від 21.11.2016 року (т.2 а.п. 37-39);

-копією з бортового журналу локомотиву ВЛ 8 № 896 про стан останнього на момент постановки на ремонт (т. 2 а.п. 50-52);

-протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_8 впевнено впізнав за фотознімком особу, яка здавала йому на пункт прийому металобрухту мідні котушки - обвинуваченого ОСОБА_1 та впевнено впізнав за фотознімками предмети, придбані ним у ОСОБА_1, як деталі локомотиву (т. 2 а.п. 58-60 та а.п. 61-63,64-66),

-протоколом слідчого експерименту та відеозаписом до нього, оглянутого в судовому засіданні, з якого вбачається, що обвинувачений добре орієнтувався на місцевості, вказував слідчому в присутності понятих спосіб проникнення на територію локомотивного депо, місце розташування електровозу та спосіб проникнення в кабіну останнього (т. 2 а.п. 96-97).

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло - по епізоду крадіжки у потерпілої ОСОБА_5 та таємному викраденні чужого майна ( крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище - по епізоду крадіжки з території локомотивного депо, і кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК України.

Суд розцінює поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового розгляду та його повне не визнання вини по епізоду від. 18.03.2016 року та часткове визнання винуватості по епізоду від 20.11.2016 року, як захисно-установчу в суб'єктивно складній, несприятливій для нього судово-слідчій ситуації, оскільки його покази в судовому засіданні були непослідовні і суперечливі. При цьому останній в судових засіданнях неодноразово змінював свої покази щодо обставин скоєння крадіжки з території локомотивного депо, вказуючи, що жодних мідних котушок він не викрадав, а тільки викрав металобрухт - іржаву бочку, а пізніше вказував, що знайшов мідні котушки. Крім того, дані покази спростовані безпосередньо дослідженими судом доказами - показами потерпілої та свідків, зокрема свідком ОСОБА_8, який впевнено впізнав в ОСОБА_1 особу, яка здала на пункт прийому металобрухту металеві котушки, а також послідовними і детальними показами самого ОСОБА_1 під час слідчого експерименту про обставини скоєння ним злочину.

Крім того, судом перевірялись доводи ОСОБА_1 про застосування до нього недозволених методів ведення слідства як причину самооговору під час досудового слідства, шляхом винесення ухвали про зобов'язання прокуратури Дніпропетровської області внести ці дані до ЄРДР та провести розслідування, за результатами якого посадовими особами обласної прокуратури прийняте рішення про закриття кримінального провадження стосовно посадових осіб ВП на станції № 2 ДВП ГУНП в Дніпропетровській області за відсутністю події злочину (постанова слідчого в ОВС першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровській області від 30.11.2017 року).

При призначенні покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, те, що останній раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів, скоїв злочини в період іспитового строку за попереднім вироком , не працює, за місцем проживання, характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (т. 1 а.п. 34-54, т. 2 а.п. 68-81).

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлені.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідним призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, з застосуванням вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, обраного останньому за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 23.09.2016 року. Саме таке покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, а також обставини справи, суд доходить висновку, що виправлення засудженого не можливе без реального відбування покарання.

Крім того, при призначенні остаточного покарння суд враховує роз'яснення п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК ( 2341-14 ): спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Відповідно до ст. 33 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України призначається покарання у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції.

За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті), які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Оскільки епізод злочинної діяльності від 17 березня 2016 року ОСОБА_1 вчинений до постановлення 23 вересня 2016 року попереднього вироку Самарським районним судом м. Дніпропетровська, охоплюється єдиною кваліфікацією за ч. 3 ст. 185 КК України, як і епізод вчинений після постановлення цього вироку, то за нього не може бути призначене окреме покарання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити незмінним - у вигляді тримання під вартою.

Крім того, до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 19.12.2016 року.

24.12.2015 року вступив в силу Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VIII, відповідно до якого судом зараховується строк попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Проте, відповідно до Закону № 2046-VІІІ від 18.05.2017 року до ч. 5 ст. 72 КК України було внесено зміни, згідно з яким «Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.» Даний Закон України набув чинності 21.06.2017 року.

Так згідно ч. 4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Враховуючи викладене, та те, що обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, період часу з 19.12.2016 року по 20.06.2017 року включно підлягає зарахуванню у строк відбування покарання, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року), з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Період часу з 21.06.2017 року по 13.12.2017 року підлягає зарахуванню у строк покарання, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року), з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Щодо вирішення цивільного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так в судовому засіданні майнова шкода завдана Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» знайшла своє підтвердження в повному обсязі та підтверджується доданими до суду доказами, а тому суд знаходить обґрунтованими такі вимоги, а саме на суму 4232,44 грн. з урахуванням ПДВ.

Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Витрати, пов'язані з залученням експертів в кримінальному провадженні, підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. 367-374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, обраного ОСОБА_1 за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 23.09.2016 року, і визначити останньому до відбуття покарання у вигляді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання період часу попереднього ув'язнення з 19.12.2016 року по 20.06.2017 року включно у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року), з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання період часу попереднього ув'язнення з 21.06.2017 року по 13.12.2017 року включно, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року), з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 19.12.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) 4232,44 грн. (чотири тисячі двісті тридцять дві гривні 44 копійки) на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь експертної установи Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України витрати: за проведення експертизи № 6/12.1/2203 від 21.11.2016 року у розмірі 351,81 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра Дніпропетровської області; номер рахунку: 31118115700004; МФО: 805012; код ЄДРПОУ: 37989274; найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровській області).

Речові докази: компакт диск із відеозаписом слідчого експерименту від 22.12.2016 року - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Н.М. Грицаюк