Постанова № 71004970, 07.06.2017, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/5097/16-а

№ провадження 2-а/208/68/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2017 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді - Похвалітої С.М.,

При секретарі - Шешуревої Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії.

У своєму позові позивачі просять суд зобов'язати відповідача перерахувати та поновити виплату пенсії за віком, як науковому працівнику ОСОБА_1 в розмірах відповідно до законодавства, як непрацюючому пенсіонеру та надбавкою як дитині війни з 07 жовтня 2009 року; зобов'язати відповідача перерахувати та поновити виплату пенсії за віком, як науковому працівнику ОСОБА_2 в розмірах відповідно до законодавства, як непрацюючому пенсіонеру та надбавкою як дитині війни з 07 жовтня 2009 року.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що вони до вересня 2001 р. проживали у Калінінському районі м.Донецька, отримували пенсію за віком, як наукові працівники, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язку з чим виплату було припинено.

Представник позивачів - ОСОБА_3 особисто звернувся до Дніпродзержинського об'єднаного УПФУ Дніпропетровської області із заявами про призначення пенсії за віком, але рішеннями управління відмовлено позивачам у призначені пенсій та зазначено, що заява подається пенсіонерами особисто, за місцем проживання (реєстрації), за документ, що засвідчує місце проживання приймається паспорт або довідка уповноважених органів.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

В письмових запереченнях представник відповідача проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обліку в управлінні не перебувають. Управлінням відмовлено останнім у задоволенні заяв, оскільки заява подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію. Надані представником документи не підтверджують місце проживання (реєстрації) на території України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 особисто звернувся до відповідача Дніпродзержинського об'єднаного УПФУ Дніпропетровської області із заявами та просив взяти поновити виплату пенсій за віком як науковим працівникам в розмірах відповідно до законодавства, як непрацюючим пенсіонерам та надбавкою як дитині війни з 07 жовтня 2009 року.

Рішенням управління від 07 липня 2016 р. відмовлено представнику позивачів у поновленні виплати пенсій як науковим працівникам в розмірах відповідно до законодавства та зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взято на облік, але для призначення пенсій за віком як науковим працівникам підстави відсутні, оскільки наданий пакет документів не відповідає вимогам Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Ст.16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Окрім цього, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився у 1935 році, а тому на час закінчення Другої світової війни у 1945 році він мав вік - 10 років, а позивач ОСОБА_2 народилась у 1937 році та її вік складав 7 роки.

Ст.1, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визначено, що дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визначено, що пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

Зокрема, п.3 резолютивної частини рішення звернуто увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України (254к/96-ВР) положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

У цьому рішенні зазначено, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 передбачалось, що Верховна Рада України повинна привести у відповідність до Конституції України положення інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення Європейського суду з прав людини зазначено, що наведених вище міркувань Європейського суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, n. 48, ECHR 2002-IV).

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» (Van Raalte v. the Netherlands), п. 39, Reports 1997-I).

Вищий адміністративний суд в ухвалі від 06.10.2015р. по справі № К/800/34637/15 зазначив: «Проведення соціальних виплат особам в районах проведення антитерористичної операції здійснюється з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» та від 7 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей».

Даними підзаконними нормативно-правовими актами передбачено припинення фінансування з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування органів державної влади на тимчасово неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, переміщення осіб з району проведення антитерористичної операції, взяття їх на облік та проведення всіх соціальних виплат на контрольованій території за фактичним місцем проживання (перебування).

Однак, вищенаведені акти не регулюють питання відносно виплати пенсій громадянам України, які постійно проживають за кордоном та яким пенсія виплачувалась за місцем останнього проживання в Україні на тимчасово окупованій території України або району проведення антитерористичної операції.

Отже, врегулювання питання на законодавчому рівні щодо виплати пенсій громадянам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та відсутність вирішення даного питання щодо громадян України, які постійно проживають за кордоном та яким пенсія виплачувалась за місцем останнього проживання в Україні на тимчасово окупованій території України або району проведення антитерористичної операції, за практикою Європейського Суду з прав людини породжує дискримінацію громадян.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26.09.2014 р.).

Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області є територіальним органом Пенсійного фонду України, до повноважень якого, зокрема, входить здійснення обліку пенсіонерів. Як наведено в постанові Вищого адміністративного суду України від 06.10.2015р. не врегулювання питання визначення територіальних підрозділів для цієї категорії осіб не може бути підставою для обмеження конституційних прав та свобод.

Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016р № 672-р схвалено стратегію модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на період до 2020 року, зокрема впроваджено заходи обслуговування громадян незалежно від місця їх реєстрації.

За таких обставин, з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п. 16 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ст. 46 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 2.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до п. 2.21. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії документами, які підтверджують, що особа не працює є трудова книжка.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачі мають право на надбавку до пенсії, як дітям війни.

Згідно Положення про Пенсійний фонд України (від 06.04.2011, № 384/2011 «Про Положення про Пенсійний фонд України») Пенсійний фонд України, відповідно до покладених на нього завдань, повинен забезпечувати своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

На Пенсійний фонд України покладено обов'язок не лише призначення, здійснення обліку, а й виплати пенсій.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципом соціального, у тому числі, пенсійного, страхування є забезпечення певного рівня життя за рахунок отриманих виплат, а не лише взяття особи на облік.

Таким чином, враховуючи викладене, позивачі мають право на перерахування та поновлення виплати пенсії за віком із надбавкою до пенсі, як дитині війни з 07 жовтня 2009 року, але в частині здійснення перерахунку та поновлення виплати пенсії за віком як науковим працівникам суд не вбачає підстав, оскільки з наданих позивачем документів відсутні відомості того, що останні отримували пенсію саме як наукові працівники.

Ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанови про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина, інших суб'єктів публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, 40, 42, 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтями 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.

Зобов'язати Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснити перерахувати пенсії за віком ОСОБА_1 із надбавкою як дитині війни з 07 жовтня 2009 року.

Зобов'язати Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснити перерахувати пенсії за віком ОСОБА_2 із надбавкою як дитині війни з 07 жовтня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Похваліта С. М.