Постанова № 71004412, 13.12.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа № 903/1015/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Маціщук А.В. ,

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 довіреність в справі;

відповідача 1 – не з`явився;

відповідача 2 – не з`явився;

органу ДВС - ОСОБА_2 довіреність в справі.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на ухвалу господарського суду Волинської області від 26.09.2017 р. за результатами розгляду скарги Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” на дії державного виконавця у виконавчому провадженні №51853312 у справі № 903/1015/15 (суддя Шум М.С.)

за позовом: Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

до відповідача 1: Державного підприємства "Волиньвугілля"

відповідача 2: Державного підприємства "Шахта №1"Нововолинська"

про стягнення 55296927,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.09.2017 р. у справі № 903/1015/15 (суддя Шум М.С.) в задоволенні скарги Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” на дії державного виконавця у виконавчому провадженні №51853312, відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що станом на день прийняття оскаржуваної постанови, у державного виконавця були відсутні підстави для прийняття постанови про зупинення виконавчого провадження. Згідно ст.34 Закону України “Про виконавче провадження” перелік підстав зупинення виконавчого провадження є вичерпним, тому дії головного державного виконавця Відділу ДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.07.2017р. на підставі п.9 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” правомірні, а відтак дана постанова є законною.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 26.09.2017 у справі №903/1015/15 та прийняти нове рішення, яким скаргу ДП «Регіональні електричні мережі» задовольнити.

Вважає, що судом першої інстанції не було досліджені матеріали виконавчого провадження, для з`ясування правильності застосування державним виконавцем п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» при винесені постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що державний виконавець повинен у своїй діяльності керуватися не тільки Законом України «Про виконавче провадження», а і іншими законами в даному випадку Законом України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 №2021-VIII.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» містить однозначні вказівки щодо зупинення виконавчих проваджень стосовно державних вугледобувних підприємств, яке державним виконавцем на думку апелянта було проігноровано.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 903/1015/15 у складі: головуючий суддя - Гудак А.В., суддя Маціщук А.В., суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 13.12.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2017 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, а тому просить її скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити, з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 13.12.2017 представник органу ДВС апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вважає ухвалу господарського суду Волинської області від 26.09.2017 у справі № 903/1015/15 законною та обґрунтованою, просить ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З огляду на те, що участь представників сторін в судовому засіданні ухвалою суду не визначена обов’язковою, враховуючи, що суд апеляційної інстанції обмежений 15-денним строком розгляду апеляційної скарги, поданої на ухвалу суду, та за відсутності клопотання про продовження строку, передбаченого ст. 102 ГПК України, суд в порядку ст. 69 ГПК України позбавлений можливості його продовжити, сторони по справі жодних клопотань щодо продовження строку розгляду суду не подавали, судова колегія, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами) передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Згідно зі ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника органу ДВС та позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Волинської області від 26.09.2017 по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Волинської області від 18.11.2015 у справі №903/1015/15, позовні вимоги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" задоволено частково. У позовних вимогах Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" до відповідача 2 - Державного підприємства "Шахта №1"Нововолинська"– відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства “Волиньвугілля ” на користь Державного підприємства “Регіональні електричні мережі ”54886357,86 грн., з них 29936373,11 грн. – основного боргу за активну електроенергію, 401911,99 грн. - основного боргу за реактивну електроенергію, 7218953,98 грн. – пені; 488152,40 грн. – 3% річних; 8128450,49 грн. – інфляційних втрат, 509448,17 грн. 3% річних та 8203067,72 грн. - інфляційних втрат (за невиконання рішення господарського суду Волинської області у справі №903/106/14) та 72537,39 грн. судових витрат по справі. В стягненні 246403,97 грн. - інфляційних втрат та 164165,89 грн. - інфляційних втрат (за невиконання рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2014р. у справі №903/106/14)- відмовлено(а.с.123-130 т.1).

На виконання даного судового рішення видано наказ №903/1015/15-1 від 03.12.2015 про примусове виконання рішення(а.с. 131, 160 т.1)

26.07.2016 Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України з заявою про прийняття до виконання наказу господарського суду Волинської області від 03.12.2015 №903/1015/15-1 та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення(а.с. 215-216 т.1).

04.08.2016 відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№51853312(а.с. 212-213 т.1).

20.10.2016 відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про приєднання до зведеного виконавчого провадження №49782468, що знаходиться на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, виконавчого провадження №51853312 з примусового виконання наказу №903/1015/15-1 виданого 03.12.2015 господарським судом Волинської області(а.с. 211 т.1).

13.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3В за виконавчим провадженням № 51853312 винесено постанову про повернення ДП “Регіональні електричні мережі” наказу господарського суду Волинської області від 03.12.2015р. №903/1015/15-1, керуючись п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»(а.с. 162-164 т.1).

31.07.2017 Державне підприємство “Регіональні електричні мережі” звернулось до господарського суду Волинської області із скаргою на дії державного виконавця, а саме державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - ОСОБА_3 в якій просить:

- визнати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 13.07.2017 року про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням № 1853312 недійсною.

- зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно із ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-УІІІ винести постанову про відновлення виконавчого провадження №51853312.

- зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 року № 2021-VIII в частині зупинення виконавчого провадження №51853312(а.с. 138-142 т.1).

В обґрунтування даної скарги Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" зазначає, що відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України передчасно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.07.2017 №51853312, не чекаючи внесення змін у нормативно-правові акти, якими керується у своїй діяльності, з перевищенням наданих йому повноважень, прийняв рішення про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження №51853312 згідно з вимогами ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04.2017, чим також порушив вимоги ст.19 Конституції України, ч.1 ст.2, ч.1 ст.4 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”. Звертає увагу, що постанова №51853312 від 13.07.2017 порушує права Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"на виконання судового рішення, а дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України суперечать приписам чинного законодавства.(арк. справи 138-142 т.1).

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За приписами статей 115, 116 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року набрав чинності 05.10.2016.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016р. визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

В силу вимог ч.3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Крім того, відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються, відповідно до цього Закону.

Отже, за загальним правилом, новий акт законодавства застосовується до тих прав та обов`язків, що виникли після набрання ним чинності.

Вищевказані висновки викладені в рішеннях Конституційного суду України від 05.04.2001р. №3-рп/2001 та від 09.02.1999р. №1-рп/99.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувану 13.07.2017.

Правовий аналіз вищевикладених норм та зазначених обставин надає колегії суддів підстави для висновку про обґрунтоване застосування місцевим судом під час розгляду скарги від положень Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016, оскільки у даному випадку скарга на дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесена після набрання 05.10.2016 чинності Законом, а тому повинна розглядатись в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно, до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що 24.05.2017 набрав чинності Закон України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04. 2017 встановлено, що тимчасово, до 01 січня 2019, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Справи про банкрутство державних вугледобувних підприємств до 01.01.2019 не порушуються. Провадження у справах про банкрутство державних вугледобувних підприємств, порушені до дня набрання чинності цим Законом, підлягають припиненню, крім випадків, якщо ліквідація відбувається за рішенням власника.

Статтею 2 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” визначено Кабінету міністрів України у місячний строк розробити та затвердити програму відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Однак дані зміни в законодавчі акти, які регулюють виконання судових рішень (в даному випадку наказу суду) не були внесені.

Звертаючись із апеляційною скаргою Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" зазначає, що відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України не вправі був повертати виконавчий документ, а повинен зупинити виконавче провадження №44425388 як це передбачено частиною 1 статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств”, оскільки постанова про повернення виконавчого документа стягувану унеможливлює виконання рішення суд першої інстанції.

При цьому, колегія суддів відзначає, що приписами ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: 1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу; 2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; 3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення; 4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); 5) звернення виконавця та/ або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п’ятою статті 15 цього Закону; 6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; 7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону; 8) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; 9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”; 10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, її дочірня компанія “Газ України”, Публічне акціонерне товариство “Укртрансгаз”, постачальники електричної енергії, а боржниками-підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Приписами п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Статтею 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 року №2864-ІІІ, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 01.01.2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому, як зазначалося вище, Законом України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04. 2017 встановлено, що тимчасово, до 01 січня 2019, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Аналіз змісту постанови ВП №51853312 від 13.07.2017 свідчить про те, що державний виконавець дійшов висновку, що станом на день прийняття постанови відсутні підстави для прийняття постанови про зупинення виконавчого провадження. Так як, Законом України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» зупинено заходи примусового виконання рішення суду, що встановлює обмеження державному виконавцю здійснювати дії щодо примусового стягнення коштів з рахунків боржника та звернення стягнення на майно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перелік підстав зупинення виконавчого провадження є вичерпним, а дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 31.07.2017 на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” правомірні, а відтак дана постанова є законною.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на необхідність складання державним виконавцем акту обстеження майна боржника, як підставу для винесення постанови про повернення виконавчого документа на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” з наступних підстав.

Так, ч.2 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець складає акт, тільки про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті.

Пунктами 2-6 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено наступні обставини, а саме: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на те, що ч. 5 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

У відповідності до ч. 5 ст. 12 вказаного Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, після зняття обмежень встановлених зазначеним Законом, позивач вправі звернутися до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із виконавчим документом у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження”.

Також, колегія суддів спростовує доводи скаржника щодо передчасності дій відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оскільки місячний строк встановлений статтею 2 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” для Кабінету міністрів України щодо розроблення та затвердження програми відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств; забезпечення прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом та забезпечення приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом сплив 25.06.2017, а постанова відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена 13.07.2017.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні скарги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - ОСОБА_3В про визнання постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 13.07.2017 року про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням № 1853312 недійсною; зобов’язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно із ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-УІІІ винести постанову про відновлення виконавчого провадження №51853312; зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 року № 2021-VIII в частині зупинення виконавчого провадження №51853312.

Відповідно до п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції згідно з ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Волинської області від 26.09.2017 у справі №903/1015/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.