Постанова № 71004366, 11.12.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа № 920/748/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився.

відповідача – ОСОБА_1 за довіреністю № 0-18.06-8270/2-17 від 30.03.17 р. (повноваження перевірені і підтвердженні спеціалістом господарського суду Сумської області ОСОБА_2А.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3251 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 27.09.17 р. у справі № 920/748/17

за позовом Приватного підприємства “КАРЛА МАРКСА-2”, с. Мінакове Путивльського району Сумської області,

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми,

про поновлення договору оренди,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство “КАРЛА МАРКСА-2” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просило визнати поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024 р. договір оренди землі, а саме – договір б/н від 24.03.2010 р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0015 площею 38,0282 га. Обрунтовуючи позов тим, що згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренди землі”, у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку дії договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Позивач у своїй позовній заяві також зазначив, що відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не повідомив позивача про заперечення у поновленні договору оренди землі.

27.09.2017 р. позивач звернувся до господарського суду першої інстанції із заявою про уточнення позовних вимог, в якій з посиланням на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, уточнив свої позовні вимоги до відповідача, а саме: просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений 24.03.2010 р., вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк 7 років на тих самих умовах в наведеній у заяві про уточнення позовних вимог редакції.

Стосовно останньої, суд першої інстанції зазначив, що ця заява за своїм змістом є заявою про зміну предмета позовних вимог, а тому не може бути прийнята господарським судом до розгляду, оскільки подана після того, як суд перейшов до розгляду позовних вимог по суті у первісно заявленій редакції.

Також суд зазначив, що надана до заяви про уточнення позовних вимог редакція проекту додаткової угоди відрізняється від редакції проекту додаткової угоди до договору оренди землі, що додавалася позивачем до його листа-повідомлення від 31.01.2017 р. № 79 про надання згоди на пролонгацію договору оренди землі (а. с. 22-25), зокрема, інший розмір орендної плати за земельну ділянку, ніж визначений у договорі від 24.03.2010 р., тобто інші умови.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.09.2017 р. у справі № 920/748/17 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване, зокрема з тих підстав, що сторонами не укладена додаткова угода про поновлення договору оренди землі б/н від 24.03.2010 р., яка згідно з законом має бути укладена в обов’язковому порядку, та ін.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм закону, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач, зокрема зазначає, що відповідач неправомірно відмовив орендареві у поновленні договору оренди землі у зв’язку з тим, що до листа-повідомлення не додано інших документів крім проекту додаткової угоди відповідно до ст. 33 Закону України “Про оренду землі”. При цьому, з урахуванням того, що письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди надійшло з порушенням строків, та додаткову угоду про поновлення договорів оренди між сторонами так і не було укладено, позивач звернувся до суду з позовом в порядку ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, в якому просить визнати поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024 р. договір оренди землі, та ін.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві. Відповідач зазначає, що не можна вважати поновленим договір оренди землі без укладення додаткової угоди про його поновлення. Як зазначає відповідач, оскільки додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, то договір оренди землі між сторонами не поновлений, а припинив свою дію відповідно до положень статті 31 Закону України “Про оренду землі”, та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 24.03.2010 р. між Путивльською районною державною адміністрацією (орендодавцем) і Приватним підприємством “Карла Маркса-2” (орендарем) укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав орендареві в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 38,0282 га на території В’язенської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Відповідно до п. 8 договору оренди землі, договір укладено строком на сім 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п. 41 даний договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстрований у реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК 01.04.2010 р., про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 041063300531.

Таким чином, термін дії договору встановлено до 01.04.2017 р.

Пунктом 20 договору сторони визначили, що передача земельної ділянки орендареві здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Актом приймання-передачі земельної ділянки 38,0282 га, що надається в оренду, підписаним представниками сторін та скріпленим їхніми печатками, підтверджується факт передачі об’єкта оренди позивачеві (а. с. 15).

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” № 5245-VI від 06.09.2012 р. до чинного законодавства внесені зміни, відповідно до яких з 01.01.2013 р. розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності визначено Держземагентство України.

В подальшому згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 р. “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Відповідно до підп. 31 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 р. “Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру” до основних завдань Держгеокадастру віднесено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Відповідно до наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 6 від 03.03.2015 р. “Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру у Сумській області” повноваження Головного управління Держземагентства покладено на Головне управління Держгеокадастру у Сумській області в тому числі й з питань розпорядження земельними ділянками державної форми власності.

Таким чином, з 03.03.2015 р. Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

31.01.2017 р. позивач направив відповідачеві, який є публічним правонаступником орендодавця (орендодавцем), лист-повідомлення № 79 з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Вищезазначений лист отриманий Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області 17.02.2017 р., що підтверджується відтиском штемпеля про реєстрацію вхідної кореспонденції (вхідний реєстраційний № 3208).

У відповідь на свій лист-повідомлення позивач отримав від відповідача лист від 16.03.2017 р. (а. с. 26-27), в якому Головне управління Держгеокадастру висловило свої заперечення щодо поновлення спірного договору оренди землі від 24.03.2010 р. з тих підстав, що із поданих орендарем до розгляду документів відсутні, зокрема, витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки, який потрібний для встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної форми власності, витяг з Державного земельного кадастру, довідка податкового органу про відсутність заборгованості з орендної плати, копії установчих документів.

На листі відповідача від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3822/2-17 міститься проставлена вручну відмітка уповноваженої особи підприємства позивача та підпис цієї особи про отримання листа Приватним підприємством “Карла Маркса-2” саме 29.03.2017 за вхідним номером 26.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно та всупереч ч. 3 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, посилаючись на ненадання позивачем вищезазначених документів разом з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, відмовив в укладенні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, крім іншого, виходив з того, що сторонами не укладена додаткова угода про поновлення договору оренди землі б/н від 24.03.2010 р., яка згідно з законом має бути укладена в обов’язковому порядку, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України “Про оренду землі”, яким встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”.

Законом України “Про оренду землі” визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 31 Закону України “Про оренду землі” договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 8 договору оренди землі від 24.03.2010 р. передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має право на поновлення його на новий строк.

Частиною 1 ст. 777 Цивільного кодексу України, передбачено переважне право наймача, який належно виконує свої обов’язки за договором, на укладення договору на новий строк та певну процедуру здійснення цього права.

Згідно зі ст. 33 Закону України “Про оренду землі” по закінченню строку, на який укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. ч. 1 - 5 вказаної статті).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч. ч. 6 - 10 зазначеної статті).

Отже, стаття 33 зазначеного закону фактично об'єднує два випадки поновлення договору оренди землі: 1) на підставі частин першої – п’ятої; 2) та на підставі частини шостої статті 33 Закону України “Про оренду землі”.

У першому випадку орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору має переважне право перед іншими особами укласти договір оренди землі після його припинення. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У другому випадку поновлення договору відбувається на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку дії договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. У цьому випадку поновлення дії договору оренди землі відбувається без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення зазначеного договору. Проте, закон вимагає обов'язкове укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі.

Таким чином, норми статті 33 Закону України “Про оренду землі” дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку - це право повинно бути реалізовано до закінчення дії договору оренди на підставі звернення орендаря, а у другому - воно може настати у разі продовження орендарем користування землею за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку дії договору оренди, але у будь-якому випадку з укладенням додаткової угоди.

В даному випадку позивач скористався своїм переважним правом на поновлення спірного договору оренди, оскільки більш ніж за 30 днів до закінчення строку його дії направив відповідачеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі разом із проектом відповідної додаткової угоди. Отже, орендар належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди землі від 24.03.2010 р. та частинами другою, третьою статті 33 Закону України “Про оренду землі”.

В свою чергу, відповідач після отримання листа позивача зобов'язаний відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” протягом місяця розглянути дану заяву, узгодити з орендарем істотні умови договору, прийняти рішення та укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди, або повідомити орендаря про відмову в продовженні договору в разі недосягнення згоди щодо істотних умов договору.

Проте, як зазначено вище, в матеріалах даної справи міститься лист-повідомлення відповідача № 28-18-0.6-3822/2-17 від 16.03.2017 р. про заперечення у поновленні договору, який отримано позивачем лише 29.03.2017 р. Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Таким чином, відповідачем порушений місячний термін для повідомлення орендаря про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачу підставу розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону.

При цьому, позивач не оскаржив прийняте відповідачем рішення, викладене в листі повідомленні від 16.03.2017 р. щодо відмови в укладанні додаткової угоди до договору оренди землі, не звертався до суду про зобов’язання укласти таку додаткову угоду чи визнання укладеної такої додаткової угоди з посиланням на ч. 1-5 та на ч. 30 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Більш того, в якості заперечень відповідач стверджує, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі позивач повинен надати витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Проте, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати і її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем всіх істотних умов договору та не є підставою для відмови в поновленні договору оренди.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що виконання робіт по виготовленню технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки землі на момент звернення позивача до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі було неможливе до затвердження Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, який був затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 262 від 23.05.2017 р. та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31.05.2017 р. № 679/30547.

Таким чином, до звернення позивача до суду з позовною заявою про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 років договору оренди землі б/н від 24.03.2010 р. позивач звертався до відповідача з листом-повідомленням від 31.01.2017 р., до якого надавав проект додаткової угоди до договору.

Втім, позивач не звертався до суду з позовною заявою про зобов’язання укласти таку додаткову угоду чи про визнання укладеною такої додаткової угоди з посиланням на частини першу-п’яту та на частину тринадцяту статті 33 Закону України “Про оренду землі” .

Натомість, звертаючись до суду із даним позовом позивач вважає, що спірний договір оренди землі саме в силу частини шостої статті 33 Закону України “Про оренду землі” є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки після закінчення строку на який його було укладено, та протягом місяця після цього відповідач письмово не повідомив позивача про відмову у поновлені зазначеного договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду доказів неналежного виконання позивачем умов спірного договору оренди (несплата орендних платежів, використання ділянки не за цільовим призначенням тощо). При цьому акт повернення земельної ділянки сторонами у встановлений місячний строк не підписувався та орендодавцем орендарю не направлявся, тобто факт продовження користування відповідною земельною ділянкою після закінчення строку дії зазначеного договору сторонами не спростований.

Поряд з цим, відповідно до приписів частини восьмої статті 33 Закону України “Про оренду землі” додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Таким чином, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений нормами частинами шостою-десятою статті 33 Закону України “Про оренду землі” спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значущих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладання додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків (складний фактичний склад).

Зазначена позиція господарського суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 25.02.2015 р.. у справі № 6-219цс14, згідно якої для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України “Про оренду землі” необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов’язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

За відсутності юридичного факту укладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 24.03.2010 р., яка має бути укладена сторонами в обов’язковому порядку згідно з вимогами закону (ч. 8 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”), суд першої інстанції дійшов правильного висновку по те, що відсутні правові підстави для визнання поновленим договору оренди землі.

Право позивача на поновлення договору оренди землі б/н від 24.03.2010 р. на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, визначене ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, відповідачем не порушувалося, оскільки позивач не звертався до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, які були передбачені договором, і не надсилав відповідачеві проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі б/н від 24.03.2010 р. на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що сторонами не укладена додаткова угода про поновлення договору оренди землі б/н від 24.03.2010 р., яка згідно з законом має бути укладена в обов’язковому порядку, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову в позові.

До того ж, судом першої інстанції правомірно у прийнятті до розгляду поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 27.09.2017 р., яка фактично є заявою про зміну предмету позову, оскільки цією заявою позивач змінює позовну вимогу, з якою звернуся до відповідача у позовній заяві (вх. № 2357 від 08.08.2017 р.).

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 27.09.17 р. у справі № 920/748/17 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія –

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 27.09.17 р. у справі № 920/748/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Істоміна О.А.