Постанова № 71004205, 13.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.12.2017р. справа №905/2029/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1О ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засідання ОСОБА_4за участю представників учасників справи: від позивача:ОСОБА_5 (довіреність №1157 від 30.06.2017р.), ОСОБА_6 (довіреність №1157 від 30.06.2017р.);від відповідача: ОСОБА_7 (довіреність від 07.09.2017р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд», м. Бахмут Донецької областіна рішення господарського суду Донецької областівід09.11.2017р. (повний текст підписано 10.11.2017р.)у справі№905/2029/17 (суддя Курило Г.Є.)за позовомДержавного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Бахмут Донецької областідо Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд», м. Бахмут Донецької областіпростягнення грошових коштів в сумі 982489,16грн. авансового платежу, 14% річних в сумі 239296,67грн., інфляційних витрат в сумі 217532,80грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Бахмут Донецької області (Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд», м. Бахмут Донецької області (Відповідач) про стягнення 1439318,63грн. за договором підряду №30-4/3438-15/235 від 04.11.2015р., з яких невикористаних авансових платежів в сумі 982489,16грн., 14% річних в сумі 239296,67грн. та інфляційних втрат в сумі 217532,80грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.11.2017р. (повний текст підписано 10.11.2017р.) у справі №905/2029/17 позовні вимоги Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» були задоволені частково, стягнуто з Відповідача суму невикористаних авансових платежів в розмірі 982489,16грн. за договором підряду №30-4/3438-15/235 від 04.11.2015р., в той час як в задоволені позовних вимог про стягнення 14% річних в сумі 239296,67грн. та інфляційних втрат в сумі 217532,80грн. було відмовлено.

Рішення місцевого суду було вмотивоване доведеністю матеріалами справи факту припинення договору підряду №30-4/3438-15/235 від 04.11.2015р. та не повернення Відповідачем всупереч умов договору за письмовою вимогою Позивача суми перерахованого та невикористаного авансу в розмірі 982489,16грн. При цьому, місцевим судом було зазначено, що обовязок з повернення грошових коштів, отриманих як передоплата (аванс), не можна розцінювати як грошове зобовязання в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України, а отже нарахування на них процентів річних та інфляційних втрат здійснюватися не може, що зумовило відмову в задоволені позовних вимог в цій частині.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд» не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 09.11.2017р. у справі №905/2029/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає:

- висновок суду про те, що сторонами не були встановлені конкретні строки виконання Відповідачем робіт, не відповідає обставинам справи, адже останні (строки виконання робіт) були визначені сторонами, проте повязані з певними обовязковим умовами від яких залежить початок перебігу цих строків, а саме: відключення повітряної лінії та надання коридору розмінування.

- висновок суду про те, що саме на Відповідача покладається обовязок узгоджувати роботи згідно календарних планів-графіків робіт з представниками ЗСУ не відповідає дійсності, оскільки як зазначав Позивач, він сам неодноразово робив спроби погодити здійснення представниками ЗСУ робіт з обстеження та розмінування траси, проте не було надано доказів повідомлення Відповідача про можливість здійснювати роботи на ПЛ 220кВЛуганська ТЕС Ювілейна в конкретні дати.

- неповне зясування судом обставин справи щодо передачі Замовником Відповідачу дозвільної документації та будівельного майданчику, а також обставин, що зумовили підписання сторонами Додаткової угоди №1 від 29.01.2016р. до договору.

- порушення норм процесуального права, оскільки суд при винесенні оскаржуваного рішення без достатніх правових підстав вийшов за межі позовних вимог, розцінивши лист Позивача від 27.01.2017р. про повернення авансових платежів, як відмову Замовника від договору згідно ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення авансового платежу з інших підстав, відмінних від тих, що заявляв Позивач (у звязку з одностороннім розірванням договору, а не через порушенням Відповідачем строків виконання зобовязань за спірним договором).

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 13.12.2017р. об 14.45.

У звязку із перебуванням судді Зубченко І.В. у відпустці, за результатами повторного автоматизованого розподілу справи її у складі судової колегії було замінено на суддю Черноту Л.Ф.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась засобами аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судовому засіданні 13.12.2017р. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги у повному обсягу.

Представники Позивача у судовому засіданні 13.12.2017р. підтримали заперечення проти апеляційних вимог, викладені у наданому письмовому відзиві.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 04.11.2015р. між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд» (Підрядник) було укладено договір підряду №30-4/3438-15/235 (договір а.с.а.с.9-17), відповідно до п.1.1 якого Підрядник зобов'язується виконати роботи, зазначені у п.1.2 договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені роботи.

У п.1.2. договору сторони визначили, що найменування предмету закупівлі: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Аварійно-відновлювальні роботи на ПЛ 220кВ Луганська ТЕС - Ювілейна (інв.№2813000)» (в прогонах опор №75-101, 120-180).

За умовами п.3.1 договору (в редакції Додаткової угоди до договору №1 від 29.01.2016р. (а.с.24) сума договору згідно договірних цін (Додаток №1 Договірна ціна №1, Додаток №4 Договірна ціна №2 (а.с.25,26) до договору, що є невід'ємними частинами договору) становить 4165691,42грн., крім того ПДВ 833138,28грн., всього 4998829,70грн.

Відповідно до п.4.1. договору, виконання зобовязань Замовника за договором забезпечується авансом. Сума авансу становить 50% від суми цього договору. Аванс сплачується замовником після отримання рахунку-фактури.

Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі підписаних актів фактично виконаних робіт та їх вартості, визначеної у договірної ціні (форма КБ-2в) та довідок (форма КБ-3), з урахуванням суми авансу, протягом 15-ти банківських днів. Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають до оплати, готує відповідні документи та представляє їх для підписання Замовникові (п.4.2. договору).

Згідно з п.4.4. договору, Замовник здійснює подальшу оплату в порядку, визначеному договором та з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст.201 Податкового кодексу України. Підрядник реєструє податкову накладну на всю суму коштів (авансу), отриманих від Замовника. Дата реєстрації податкової накладної повинна співпадати з датою зарахування коштів (авансу) на рахунок Підрядника.

Своєю чергою, означеним пунктом договору було встановлено, що у разі невиконання зобовязань Підрядник повертає Замовнику грошові кошти, перераховані за договором (авансові платежі) протягом 3-х робочих днів з дати вимоги Замовника з урахуванням індексу інфляції та сплачує 14% річних за увесь час користування грошовими коштами Замовника (чужими грошовими коштами). У разі дії обставин непереборної сили, сторона вправі в установленому порядку розірвати договір. При цьому, Підрядник повертає Замовнику кошти (аванс) протягом 3-х робочих днів з дати розірвання договору (у випадку, якщо умовами договору передбачена сплата авансових платежів).

Платником коштів, згідно з п.4.6 договору, є Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (п.4.6. договору).

Відповідно до п.5.1 договору термін виконання робіт за даним договором становить 15 робочих днів, повязаних з днями відключень ПЛ, згідно Календарного плану-графіку виконання робіт (Додаток №3, що є невід'ємною частиною договору (а.с.23).

Графік виконання робіт складається підрядником і замовником у 2-з оригінальних примірниках, по одному з яких надається кожній з сторін (із урахуванням вимог дефектного акту, Документації), підписується ними, скріплюється їх печатками та з дати погодження Замовником набуває чинності і стає відповідним Додатком і невід'ємною частиною договору.

У графіку виконання робіт визначається початок та закінчення виконання робіт (усіх видів та/або етапів, та/або комплексів робіт, з урахуванням вимог Технічного завдання замовника, документації).

Додатковою угодою до договору №1 від 29.01.2016р. термін виконання робіт, передбачений п.5.1 договору, був змінений до 65 робочих днів, повязаних з днями відключень ПЛ, згідно Календарного плану-графіку виконання робіт (Додатки №3, №6, що є невід'ємною частиною договору (а.с.28).

Так, місцевим судом було встановлено, що в Календарному плані-графіку виконання робіт, підписаному сторонами в 2015р. зазначено кількість робочих днів 50, №№ опорів та пролетів 77, 79, 90, 91, 94, 120, 121, 122, 134, 75-101, 120-180, графік виконання АВР складений з урахуванням щоденного надання коридору розмінування з урахуванням 8 годинної робочої зміни, комплектації ТМЦ.

В календарному плані-графіку виконання робіт, підписаному сторонами в 2016р., зазначено кількість робочих днів 15, №№ опорів та пролетів 78-83, графік виконання АВР складений з урахуванням щоденного надання коридору розмінування з урахуванням 8 годинної робочої зміни, комплектації ТМЦ.

Своєю чергою, згідно п.5.6 договору, Замовник зобовязаний до початку робіт виконати заходи, узгоджені з Підрядником, що забезпечують безпечне ведення робіт. Підрядник призначає уповноваженого представника на будівельному майданчику.

Датою виконання робіт вважається дати їх прийняття Замовником. Підрядник може за попереднім погодженням із Замовником достроково завершити виконання робіт і передачу їх Замовнику (п.5.1.1. договору).

Відповідно до п.10.1 договору, останній набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань за договором.

З матеріалів справи вбачається, що Замовником на виконання умов договору було перераховано Підряднику платіжним дорученням №4342 від 10.11.2015р. (а.с.29) грошові кошти з призначенням платежу «аварійно-відновл. роботи на ПЛ220кВ Луг-Ювілейна зг.р/ф №СФ-0000168 від 05.11.15 (Донб) зг.Дог№30-4/3438-15/235 від 04.11.15 ПДВ 322500,00вл.кошти» в розмірі 1935000,00грн., як авансу, передбаченого п.4.1 договору.

Між тим, Підрядник виконав аварійно-відновлювальні роботи за договором на загальну суму 952510,84грн., що підтверджується:

- актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015р. в сумі 431099,92грн. (а.с.а.с.30-36), акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2015р. на суму 10333,44грн, (а.с.а.с.37,38) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2015р. на суму 441433,36грн. (а.с.39);

- актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016р. в сумі 190495,62грн. та в сумі 280783,57грн. (а.с.а.с.40-44,47-53), актами вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за лютий 2016р. на суму 24839,21грн. та на суму 14959,08грн. (а.с.а.с.45,46,54,55), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2016 року на суму 215334,83грн. та на суму 295742,65грн. (а.с.а.с.47,56,57)

Таким чином, сума невикористаних Підрядником авансових платежів склала 982489,16грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 01.02.2017р. Позивач направив на адресу Відповідача вимогу про повернення авансових платежів №01-16/119 від 27.01.2017р. (а.с.а.с.58, 59), в якій, враховуючи закінчення строку дії договору, на підставі п.4.4. договору, просив Відповідача протягом 3-х днів з моменту отримання цієї вимоги перерахувати на рахунок Позивача грошові кошти в сумі 982489,16грн.

Відповідач означену вимогу отримав 02.02.2017р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.60), проте вимоги з повернення невикористаних авансових платежів не виконав.

З огляду на зазначене, Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з Підрядника (Відповідача) суми невикористаного ним авансу в розмірі 982489,16грн., нарахувавши на нього 14% річних в сумі 239296,67грн., передбачених п.4.4 договору, та інфляційних витрат в сумі 217532,80грн.

Господарський суд Донецької області своїм рішенням, встановивши доведеність матеріалами справи факту припинення договору підряду №30-4/3438-15/235 від 04.11.2015р. та не повернення Відповідачем за письмовою вимогою Позивача суми перерахованого та невикористаного авансу в розмірі 982489,16грн., позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з Відповідача 982489,16грн. невикористаного авансу за договором підряду №30-4/3438-15/235 від 04.11.2015р. При цьому, місцевим судом було зазначено, що обовязок з повернення грошових коштів, отриманих як передоплата (аванс), не можна розцінювати як грошове зобовязання в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України, а отже нарахування на них процентів річних та інфляційних втрат здійснюватися не може, що зумовило відмову в задоволені позовних вимог в частині стягнення 14% річних в сумі 239296,67грн. та інфляційних втрат в сумі 217532,80грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір підряду №30-4/3438-15/235 від 04.11.2015р. є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з підряду.

Як встановлено ч.1 ст.318 Господарського кодексу України та ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу, тоді як до обов'язків підрядника віднесено виконання робіт на свій ризик за завданням замовника.

Сутність заявлених позовних вимог, у даному випадку, полягає у стягненні з Відповідача 982489,16грн. вартості невиконаних робіт за договором підряду №30-4/3438-15/235 від 04.11.2015р., яка фактично являється сумою невикористаної Підрядником (Відповідачем) попередньої оплати протягом встановленого строку виконання робіт (65 робочих днів), що узгоджується з п.4.4 укладеного договору, та нарахованих на неї 14% річних та інфляційної індексації.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши матеріали справи, апеляційним суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача суми невикористаних авансових платежів в розмірі 982489,16грн.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що Скаржником спростовані не були встановлені місцевим судом на підставі належних доказів обставини спливу передбаченого п.10.1 строку дії договору до 31.12.2016р. та не виконання до цієї дати обумовленого сторонами та сплаченого Позивачем обсягу робіт. При цьому, причини такого не виконання не породжують у Відповідача прав на утримання невикористаного авансу, враховуючи, що викладена в листі №01-16/119 від 27.01.2017р. позиція Замовника унеможливлює продовження виконання робіт після 31.12.2016р., в той час, як доказів продовження такого строку в порядку п.11.4 договору матеріали справи не містять. Своєю чергою, згідно з ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України та ч.7 ст.180 Господарського кодексу України строк дії договору визначає проміжок часу, протягом якого сторони здійснюють свої права та обовязки у відповідності до умов договору, та його сплив не припиняє виниклих прав та не звільняє від відповідальності за допущені в період дії договору порушення його умов, що зумовлює відхилення доводів апеляційної скарги в цій частині.

Також, Скаржник безпідставно вказує на зміну місцевим судом підстав позовних вимог, ототожнюючи обставини таких позовних вимог з їх правовою кваліфікацією. Апеляційний суд зазначає, що вимоги позовних вимог ґрунтуються на п.4.4 договору, яким передбачено повернення невикористаного авансу як у випадку невиконання зобовязань (в розглядуваному випадку), так й у випадку дострокового розірвання договору. При цьому, помилкова кваліфікація судом першої інстанції листа Позивача №01-16/119 від 27.01.2017р. як відмови від договору (його дострокове розірвання), строк якого до того часу вже припинився (31.12.2016р.), не впливає на сутність наявності та невиконання Відповідачем обовязків з повернення авансового платежу (його частини).

Своєю чергою, судом першої інстанції було правомірно визначено природу стягуваної суми як передоплати, обовязок з повернення якої установлений в розглядуваних правовідносинах п.4.4 укладеного договору підряду, що не є грошовим зобовязанням у розумінні ст.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а отже відмова у нарахуванні інфляційної індексації, кваліфікованої в контексті ст.625 Цивільного кодексу України, яка застосовується виключно щодо прострочення грошового зобовязання, є цілком обґрунтованою.

Між тим, відмова у задоволенні місцевим господарським судом 14% річних є необґрунтованою, оскільки п.4.4 договору не визначає означені проценти річних в якості наслідків невиконання саме грошового зобовязання, а кваліфікує їх як плату за користування чужими грошовими коштами, які підпадають під правове регулювання ст.536 Цивільного кодексу України. Обґрунтованість висновку про правову природу згадуваних в п.4.4 процентів річних опосередковано підтверджується застосуванням в порядку ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України за аналогією ч.3 ст.693 цього Кодексу, оскільки базою для нарахування таких процентів в обох випадках є сума передоплати, яка підлягає поверненню. При цьому, правова природа підстави для встановлення обовязку (при наявності відповідних умов) для повернення передоплати - за договору (в цій справі) або в силу спеціальної норми закону (у відношенні поставок) - з точки зору рівності цих підстав в контексті ст.11 Цивільного кодексу України за своїми правовстановлюючими наслідками не впливає на тотожність природи нарахованих та стягуваних в межах означеного договору процентів річних.

Враховуючи наведене та перевіривши розрахунок 14% річних, наданий Позивачем на підтвердження право вимоги (а.с.4), апеляційний суд зазначає про правомірність стягнення з Відповідача 14% річних на підставі абз.4 п.4.4 договору за період з 11.11.2015р. (наступний день після 10.11.2015р. дати перерахування авансового платежу) по 07.08.2017р. в сумі 239296,67грн.

Таким чином, враховуючи помилкове застосування місцевим судом до стягуваних процентів річних ст.625 Цивільного кодексу України замість належної до застосування ст.536 цього Кодексу, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове скасування переглядуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення з Відповідача 14% річних в сумі 239296,67грн., що за змістом ст.49 Господарського процесуального кодексу України зумовлює розподіл витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

При цьому, беручи до уваги, що заявлені апеляційні вимоги не відповідають висновкам апеляційного суду відносно результатів перегляду справи, в задоволені апеляційної скарги має бути відмовлено із віднесенням на рахунок Скаржника судових витрат з її подання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд», м. Бахмут Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 09.11.2017р. (повний текст підписано 10.11.2017р.) у справі №905/2029/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 09.11.2017р. (повний текст підписано 10.11.2017р.) у справі №905/2029/17 скасувати в частині відмови у задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд», м. Бахмут Донецької області 14% річних в сумі 239296,67грн., у звязку з чим п.2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд» (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Широка, буд. 6, ідентифікаційний код 31534814) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01036, м. Київ, вулСимона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) в особі відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (84501, Донецька область, м. Бахмут, вул. П. Лумумби, 97; ідентифікаційний код 23344104) невикористаних авансових платежів в сумі 982489,16грн., 14% річних в сумі 239296,67грн. та судовий збір в сумі 18326,79грн.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 09.11.2017р. (повний текст підписано 10.11.2017р.) у справі №905/2029/17 залишити без змін.

4. Доручити Господарському суду Донецької області видати накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

5. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Д.О. Попков

Судді:Л.Ф. Чернота

ОСОБА_3

Надрук.5 примір.: 1,2-Позивачу, 3-Відповідачу, 4-у справу, 5-ГСДО