Постанова № 71003465, 11.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017 року Справа № 904/8083/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецова І.Л., Антонік С.Г.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №52-16/119 від 27.12.2016

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №1806 від 26.10.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2017 у справі №904/8083/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

про стягнення штрафу у сумі 185482,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2017 у справі №904/8083/17 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 114258,70 грн., судовий збір у розмірі 1713,88 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що під час здійснення перевезень за залізничними накладними №№32092058, 32080632, 32090706, 32080731, 32076903, 32068611, 32020943, 32076143, 32065146, 32193781, 32172843, 32196933, 32059693, 32048936, 32090920, 32145898, 32155517, 32164709, 32221699, 32294217, 32297442, 32071813, 32292120, 32287617, 49198302, 49194095, 49198286, 49194087, 49198393, 49194103, 49198294, 46367397, 46208914, 46683769, 46683900, 46683934, 46683793, 46683884, 46683652, 46789731, 46789921, 36565968, 36737237, 36737179, 36751865, 36751733 відповідачем було допущено прострочення термінів доставки вантажу, у зв'язку з чим позивачем нарахований та заявлений до стягнення штраф у сумі 185482,90 грн. Судом встановлено, що затримка в доставці вантажу за залізничними накладними №№ 49198302, 49194095, 49198286, 49194087, 49198393, 49194103, 49198294 була спричинена обставинами, пов'язаними з проведенням антитерористичної операції, відповідачем не спростоване твердження відповідача про те, що затримка вагонів за наведеними залізничними накладними відбулась на станціях ДП "Донецька залізниця", а тому вважав відсутніми підстави для застосування до відповідача штрафу у розмірі 69549,60 грн. Судом також встановлено, що за накладною №32068611 відправленням зі станції Гуменці ОСОБА_3 залізниці штраф за несвоєчасну доставку вантажу складає 3349,20 грн., виходячи з наступного: норма доставки: 6 діб (5 діб на відстань перевезення 890 км + 1 доба (на операції, пов'язані з прийманням-відправленням), факт доставки: 9 діб, прострочення: 3 доби, за що відповідно до статті 116 Статуту залізниць України сплачується штраф у розмірі 20% від провізної плати. Позивачем заявлено до стягнення 5023,80 грн., отже, сума штрафу, яка має бути нарахована та стягнута з відповідача за цією накладною складає 1674,60 грн. Загальна сума штрафу, яка не підлягає стягненню з відповідача складає - 71224,20 грн. (69549,60 грн. + 1674,60 грн.).

Позивач (ПАТ "Південний ГЗК"), звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з вищевказаним судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог у сумі 69549,60 грн. не погоджується, вважає його таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2017 у справі №904/8083/17 в частині відмови позовних вимог у розмірі 69549,60 грн., та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що у разі наявності причин, що дають право залізниці на збільшення терміну доставки , такі причини повинні зазначатись залізницею у графі 49 накладної Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що будь-які відомості щодо причин, які б давали Залізниці право на збільшення терміну доставки за спірними накладними, у цих накладних не вказані. Також вказує, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення анти терористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Крім того, позивач зазначає, що відповідач обґрунтовує свою позицію нормативним документом, зокрема наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 №415ог, який 14.004.2017 втратив чинність. Позивач вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення порушено норми процесуального права, зокрема, ст.. 4-2 , ч.1 ст.111-12 та ч.1 ст. 43 ГПК України, оскільки рішення винесено без повного і всебічного дослідження доказів, що наявні в матеріалах справи, у звязку чим таке рішення підлягає скасуванню в частині відмовленні в позовних вимогах в сумі 69549,60 грн.

Відповідач (ПАТ "Українська залізниця", м.Київ в особі РФ "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця") у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами позивача. Посилаючись на положення ст. 116 Статуту залізниць України, відповідач вважає, що залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося з незалежних від залізниці обставин, а саме через зміну плану формування поїздів та направлення вагонопотоків та затримку вантажів за вказаними накладними по станціях Донецької залізниці, як безпосередньо на станції відправлення, так і на шляху прямування, яке пов'язане з проведенням на території Донецької та Луганської областей Антитерористичної операції. Відповідач вважає, що оскільки у даному випадку мова йде не про збільшення терміну доставки вантажу, а про повне звільнення від відповідальності, посилання позивача на п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів щодо відміток у графі 49 накладної про причини, що давали б залізниці право на збільшення терміну доставки, є недоречним. На підтвердження своїх заперечень, відповідач також посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі №904/8843/15 визнав, що встановлена судом затримка у доставці вантажу була спричинена обставинами, повязаними із проведенням антитерористичної операції, зокрема, на шляху слідування вантажу розташовані контролюючі органи, внаслідок здійснення бойових дій пропуск поїздів через пропускний пункт може не здійснюватися взагалі. Крім того, згідно з дефектними актами від 29 квітня 2015 року, від 19 травня 2015 року, від 08 червня 2015 року, від 13 липня 2015 року, від 20 липня 2015 року, від 27 липня 2015 року виявлено пошкодження інфраструктури (верхньої будови шляху) через несанкціоноване втручання в роботу залізничного транспорту, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Враховуючи викладене відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2017 у справі №904/8083/17 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судовому засіданні 05.12.2017 представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, а представник відповідача заперечував на її задоволенні з підстав, наведених у відзиві на скаргу.

У судовому засіданні 05.12.2017 оголошувалась перерва до 11.12.2017.

В судовому засіданні 11.12.2017 за результатами перегляду справи оголошено вступну те резолютивну частину постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи, що в березні-квітні 2017 року Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідачем) було здійснено перевезення вагонів навантажених вапняком для флюсування, шарами сталевими помольними, дріб'язком коксовим, коксом доменним за залізничними накладними №№ 32092058, 32080632, 32090706, 32080731, 32076903, 32068611, 32020943, 32076143, 32065146, 32193781, 32172843, 32196933, 32059693, 32048936, 32090920, 32145898, 32155517, 32164709, 32221699, 32294217, 32297442, 32071813, 32292120, 32287617, 49198302, 49194095, 49198286, 49194087, 49198393, 49194103, 49198294, 46367397, 46208914, 46683769, 46683900, 46683934, 46683793, 46683884, 46683652, 46789731, 46789921, 36565968, 36737237, 36737179, 36751865, 36751733 зі станцій: Гуменці ОСОБА_3 залізниці, ОСОБА_3 залізниці, Камінець-Подільський ОСОБА_3 залізниці, Сартана Донецької залізниці, Запоріжжя-Кам'янське, Горяїнове Придніпровської залізниці, Радивилів, Підвисоке Львівської залізниці до станції призначення Кривій Ріг Придніпровської залізниці, одержувач Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (позивач).

У серпні 2017 року позивач звернулося до відповідача з позовом про стягнення 185482,90 грн., що складають суму штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за вищевказаними залізничними накладними.

Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України, статті 22 Статуту залізниць за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за дане конкретне перевезення (ст. 6 Статуту).

Згідно з ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Статтею 41 Статуту передбачено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Правила обчислення термінів доставки вантажів затверджено наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.

Згідно з п. 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1. Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (п. 2.1. Правил).

Відповідно до п. 2.4. Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).

Згідно з п. 2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (п. 8 Правил).

Відповідно до ст. 131 Статуту претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.

Статтею 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 р., оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення" № 01-06/662/2014 від 21.05.2014 р. нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, згідно з відбитком календарного штемпеля на вказаних накладних, відповідач доставив вантаж позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Матеріалами справи підтверджується, що вагони за залізничними накладними №№49198302, 49194095, 49198286, 49194087, 49198393, 49194103, 49198294, які відправлені зі станцій Сартана Донецької залізниці прямували зміненим маршрутом (зі станції Сартана Донецької залізниці на Придніпровську залізницю вагонопоток має слідувати маршрутом: Волноваха - Яснувата - Авдїївка - Красноармійськ зі здачею на Придніпровську залізницю по стику станції Чаплине, однак у зв'язку із руйнуванням залізничної інфраструктури вагонопотік слідував наступним маршрутом: зі станції Сартана через станції Волноваха - Комиш - Зоря - Пологи - Чаплине), а також затримувались вагони на шляху прямування, що спричинило прибуття на Придніпровську залізницю уже з порушенням строків доставки вантажу.

Відповідно до довідки про дислокацію і стан вагонів, що розташована на порталі УЗ, вбачається, що після прийняття вантажу до перевезення вагони затримувалися безпосередньо на станціях відправлення, далі на шляху прямування по станціях Донецької залізниці, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року №1669-VII, за змістом частини 1 статті 1 якого періодом проведення анти терористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населенні пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №085-р, в який внесено зміни розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.2015 року №128-р, затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі включено м. Донецьк.

Станція Волноваха входить до переліку контрольних пунктів в'їзду - виїзду на залізничних шляхах, де здійснюється контрольно-перевірочні заходи транспортного засобу, рухомого складу, відповідно до Додатку 2 до Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 №415 ог.

Позивачем не спростоване твердження відповідача про те, що затримка вагонів за наведеними залізничними накладними відбулась на станціях ДП "Донецька залізниця".

Таким чином, місцевий господарський суд правильно встановив, що з матеріалів справи вбачається, що затримка в доставці вантажу за залізничними накладними №№49198302, 49194095, 49198286, 49194087, 49198393, 49194103, 49198294 була спричинена обставинами, повязаними з проведенням антитерористичної операції.

За висновком місцевого господарського суду за наведених вище обставин, що призвели до збільшення терміну доставки вантажу, відсутні підстави для застосування до відповідача штрафу у розмірі 69549,60 грн. за несвоєчасну доставку вантажів за залізничними накладними №№49198302, 49194095, 49198286, 49194087, 49198393, 49194103, 49198294.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких мотивів.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Разом із цим, відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Порядок, підстави та строк видачі Сертифікатів про настання форс-мажорних обставин встановлений Регламентом засвідчення Торгово - промисловою палатою України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідно до Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Вказаний Регламент ТПП є спеціальною нормою, яка регулює відповідні правовідносини, а тому учасники таких правовідносин повинні дотримуватись вимог, викладених у Регламенті ТПП.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутній Сертифікат ТПП України, який би міг бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо своєчасної доставки вантажу за накладними №№49198302, 49194095, 49198286, 49194087, 49198393, 49194103, 49198294.

Таким чином, зазначені обставини, що призвели до збільшення терміну доставки вантажу, не можуть вважатися як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сиди).

Відтак існування наведених вище обставин, що створили відповідачу перешкоди під час перевезення, не звільняє відповідача від відповідальності за порушення встановленого терміну доставки означеного вантажу.

Заперечень щодо правильності обрахування штрафу по означених вище накладних відповідачем не висувалось.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування до відповідача штрафу в розмірі 69549,60 грн., є таким, що зроблений при невірному застосуванні норм матеріального права.

Доводи відповідача, що наведені вище обставини є такими, що не залежать від залізниці, а тому в силу приписів ст. 116 Статуту залізниць України, відповідач не може нести будь-якої відповідальності за порушення термінів доставки, відхиляються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані, оскільки, як зазначено вище, за своїм характером та тривалістю дії такі обставини дійсно створюють перешкоди в поточній господарській діяльності залізниці, але в кожному випадку (перевезенню за окремою накладною чи групою накладних) мають фіксуватися конкретні факти, які спричинили затримку доставки вантажу, на підтвердження чого надаватись суду відповідні докази, зокрема сертифікати ТПП України.

Відносно посилання позивача на правові позиції Верховного суду України у постанові від 09.08.2017 у справі № 905/8843/15, колегія суддів вважає, що їх застосування у даній справі є неможливим, оскільки встановлені судом у даній справі фактичні обставини є подібними лише в частині того, що затримка в доставці вантажу була спричинена обставинами, пов'язаними із проведенням антитерористичної операції, зокрема зміною вагонопотоку та розташуванням на шляху прямування контролюючих органів, проте є відмінними у обставинах, що спричинили затримку конкретних вагонів за означеними накладними, з яких у даній справі не встановлено, що на шляху прямування спірного вантажу мало місце несанкціоноване втручання в роботу залізничного транспорту чи пошкодження верхньої будови шляху під час або напередодні спірного перевезення (в матеріалах справи відсутні акти загальної форми, а в накладних будь-які відмітки щодо цих обставин). Відносно наданого відповідачем ОСОБА_4 акту від 09.02.2015 пошкодження інфраструктури (верхньої будови шляху) по причині несанкціонованого втручання в роботу залізничного транспорту, то колегія суддів вважає, що відповідачем не надано доказів того, що цей доказ не підтверджує дійсний стан залізничної колії на шляху прямування спірного вантажу за станом на березень-квітень 2017 року, а тому не приймається судом як належний доказ у даному спорі.

Щодо нарахування позивачем штрафу у розмірі 3349,20 грн. за порушення строків доставки вагонів за накладною №32068611 відправленням зі станції Гуменці ОСОБА_3 залізниці, місцевий господарський суд правильно встановив, що штраф за несвоєчасну доставку вантажу складає 3349,20 грн., виходячи з наступного: норма доставки - 6 діб (5 діб на відстань перевезення 890 км + 1 доба на операції, пов'язані з прийманням-відправленням), факт доставки - 9 діб, таким чином, прострочення складає 3 доби, за що відповідно до статті 116 Статуту залізниць України сплачується штраф у розмірі 20% від провізної плати. Позивачем заявлено до стягнення 5023,80 грн., отже, сума штрафу, яка має бути нарахована та стягнута з відповідача за цією накладною складає - 1674,60 грн. Тому є безпідставним нарахування позивачем за цією накладною відповідачу штрафу в решті суми 1674,60 грн., а тому у стягненні цих коштів місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив.

Відтак, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених положень чинного законодавства, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню - щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 183808,30 грн. (185482,90 грн. 1674,60 грн. = 183808,30 грн.).

Відповідно до пунктів 3 і 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Тому, керуючись повноваженнями наданими пунктом 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення підлягає зміні в частині розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та має становити суму 183808,30 грн., та в решті вимог про стягнення штрафу в сумі 1674,60 грн., в яких слід відмовити.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та зміну оскарженого судового рішення, за приписами пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі підлягають новому розподілу між сторонами, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України: за подання позовної заяви в сумі 2782,24 грн. - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (99,10%/0,90%), що відповідно складатиме суму 2757,19 грн., та в сумі 3060,46 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду - повністю на відповідача. Таким чином, позивачу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати загалом у сумі 5817,65 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2017 у справі №904/8083/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складений та підписаний 14.12.2017.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

СуддяІ.Л. Кузнецова

СуддяС.Г. Антонік