Рішення № 71003139, 12.12.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р.Справа № 922/3647/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Старобільськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго", м. Харків про стягнення 83 079,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 153 від 03.07.2017 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго" (надалі - Відповідач) загальної суми штрафних санкцій у розмірі 83 079,00 грн., а також стягнення з Відповідача суми судового збору.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, у наданій заяві просить суд відкласти розгляд справи, з підстав залучення нового представника та ознайомлення з матеріалами справи. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та заяву Відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов до висновку щодо її відмовити й зазначає наступне.

Добросовісність користування процесуальними правами слід розглядати таким чином, що особи, які беруть участь у справі, повинні використовувати процесуальні права виключно з метою, з якою ці права надані, і не зловживати наданими їм правами. Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке здійснюється управненою особою при реалізації нею належного їй права, пов'язане з використанням заборонених конкретних форм у межах дозволеного йому законом загального типу поведінки. Метою зловживання процесуальними правами є перешкоджання суду (державі) у здійсненні правосуддя, винесення у стислі строки законного і обґрунтованого рішення з господарського спору через порушення чи недобросовісне виконання прав і обов'язків, передбачених процесуальним законодавством, зловживання правом на позов, правом на клопотання і заяви в процесі судочинства тощо з метою затягнути судовий процес і не допустити якнайскорішого поновлення визначеності у відносинах сторін судового процесу. Зловживання процесуальним правом визначається як використання його з метою, яка суперечить меті процесу - розкрити дійсне правопорушення і надати швидкий захист існуючому праву. Зловживання процесуальними правами як раз і полягає у вчиненні дій, які передбачені процесуальним законом, у відповідності з умовами і порядком їх вчинення. Але спрямовані вони не на оперативне і правильне вирішення спору, а на досягнення інших цілей.

Як зазначено у п. 3.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" 726, зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу: клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій; подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом; апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана), - наприклад, на ухвалу про зупинення провадження у справі після поновлення провадження в останній. З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами. Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19 лютого 2013 року та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Здійсненням господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання є передача електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами на підставі ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України (надалі - НКРЕ) серії АБ № 220850 (дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії - 20.04.2006р. №523) та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на підставі ліцензії НКРЕ серії АБ № 220851 (дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії - 20.04.2006р. № 523). Територія здійснення ліцензованої діяльності визначена розташуванням місцевих (локальних) електричних мереж, що знаходяться на території Луганської області.

Між Замовником (Позивачем) та Підрядником (Відповідачем) укладений договір підряду на виконання проектних робіт №2154/У-529-16 (надалі - Договір) від 20.12.2016 р.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Підрядник зобовязується, згідно з Завданням на проектування (додаток 1) Замовника виконати, погодити та здати Замовнику в установлений строк Проектно-кошторисну документацію, а саме: Будівництво ПЛ-35 кВ-відпайки на ПС Райгородская від ПЛ-35 кВ Славяносербська-Трехізбенка стадії Робочий проект. В свою чергу Замовник зобовязується прийняти від Підрядника закінчену проектно-кошторисну документацію та оплатити її.

Згідно пункту 2.1 Договору, договірна ціна у Договорі визначається в гривнях на основі Кошторису (додаток 3) та фіксується в Протоколі узгодження договірної ціни (додаток 2), які є невідємною частиною Договору.

Пунктом 2.3 Договору визначена ціна Договору, яка відповідно до протоколу узгодження договірної ціни становить 384 625 грн. 00 коп., крім того ПДВ (20%) у розмірі 76 925 грн. 00 коп. Загальна ціна Договору з ПДВ складає 461 550 грн. 00 коп.

Підрядник розпочинає виконання робіт з дня, наступного за днем одержання вихідних даних завдання (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору строк закінчення робіт передбачених Договором 90 календарних днів з дати початку робіт.

Строк дії Договору до 31.05.2017 р., а в частині здійснення розрахунків та гарантійних зобовязань до повного їх виконання.

Відповідно до п. 4.1.1 Підрядник зобовязується своєчасно та якісно виконати Роботи, передбачені даним Договором та додатками до нього, відповідно до вихідних даних наданих Замовником.

Позивачем 20.12.2016 р. надало Підряднику усі необхідні документи, вихідні дані для виконання робіт передбачені п. 4.3.1 Договору та 27.12.2016 р. здійснило оплату та перерахувало кошти Підряднику у розмірі 461 550 грн. 00 коп., тобто останній повинен надати робочий проект до 20.03.2017 р. у строк передбачений умовами Договору (п. 3.2). Проте, в зазначений строк Підрядник не надав робочий проект, чим порушив п. 3.2. Договору.

Товариство зверталося до Підрядника листами від 27.12.2017 р. №01-34/2/2232, 26.01.2017 р. №01-34/2/87, від 14.03.2017 р. №01-34/2/386, від 22.03.2017 р. №01-34/2/471, від 29.03.2017 р. №01-34/2/554, від 18.04.2017 р. №01-24/2/706, від 19.04.2017 р. №01-24/2/717, від 19.04.2017 р. №01-24/2/725, від 26.04.2017 р. №01-24/2/796, від 24.05.2017 р. №01-24/2/1065, та від 12.06.2017 р. №01-24/2/1157, в яких просило прискорити роботи з проектування, вимагало надати робочий проект та сплатити штраф за прострочення виконання зобовязань за Договором, незважаючи на це, Відповідач надав вказаний Робочий проект Будівництво ПЛ-35 кВ-відпайки на ПС Райгородская від ПЛ-35 кВ Славяносербська-Трехізбенка лише 19.06.2017.

Згідно п. 7.2. Договору у випадку порушення Підрядником строку закінчення робіт, що передбачений Договором, Замовник має право нарахувати Підряднику штрафну санкцію у розмірі 0,2% від загальної ціни Договору за кожен день прострочення, а Підрядник зобовязується на вимогу Замовника сплатити зазначену штрафну санкцію.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (надалі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України). В свою чергу відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV (надалі ГК України), кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання. кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обовязку в натурі. Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ст. 525 ЦК України вказано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 3 ст. 510 ЦК України передбачено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В свою чергу, згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) по договору підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу по замовленню іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 888 ЦК України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Розрахунок штрафу за порушення умов Договору складає: 461 550,00 грн. (загальна ціна договору)Ч0,2 % Ч 90 днів прострочення (21.03.2017 р. по 18.06.2017 р. включно) = 83 079 грн. 00 коп.

На адресу Відповідача 07.06.2017 р. №01-24/2/1145 було направлено відповідну претензію про необхідність сплатити нараховану суму штрафу, що утворилась внаслідок невиконання зобовязань за Договором. Відповідач не надав відповіді на зазначену претензію, суму штрафу станом на 11.10.2017 р. Позивачу не сплатив.

Згідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших ви\мог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 525, 526, 549, 553, 554, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківпроменерго» (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 13/15, код ЄДРПОУ 30655746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» (адреса для листування: 92702, м. Старобільськ, вул. Горького,123; місцезнаходження: 91021, м. Луганськ, кв. Гайового, 35 «а»; код ЄДРПОУ 31443937; на п/р 26009962499603 в ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_2», МФО 334851) штрафні санкції у розмірі 83 079 грн. 00 коп., а також суму судового збору у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_3