Ухвала суду № 71001843, 12.12.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/149/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.12.2017 Справа № 908/2501/17

Суддя Корсун В.Л., розглянувши заяву заступника Генерального прокурора за вих. від 08.12.17 № 05/2-10237-17 про вжиття заходів до забезпечення позову

за позовною заявою: заступника Генерального прокурора, 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15;

в інтересах держави в особі: публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК”, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800;

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПРОМ ІННОВАЦІЯ», 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 2б;

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України, 01008, м. київ, вул. М. Грушевського, 12/2;

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «РАПІТ», 49600, м. Дніпро, вул.. Набережна ОСОБА_1, буд. 29-А;

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОРІН ЛТД», 49044, м. Дніпро, вул. Гоголя, буд. 15, кімната 302;

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «ВІАЛІНТ», 49100, м. Дніпро, пр. Героїв, буд. 11Л, кімната 323;

третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Trade point Agro Limited, 869 High Road, London, N12 8QA, United Kingdom;

третя особа 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Collyer Limited, Prospect House, 2 Athenaeum Road, London N20 9YU, United Kingdom, Great Britain;

про стягнення 5 136 972 386,70 грн. та розірвання кредитного договору.

СУТЬ СПОРУ:

12.12.17 до господарського суду Запорізької області звернувся заступник Генерального прокурора із позовною заявою поданою в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПРОМ ІННОВАЦІЯ» (далі ТОВ «БІЗНЕС ПРОМ ІННОВАЦІЯ») про: стягнення 5 136 972 386,7 грн. заборгованості за кредитним договором від 20.10.16 № 4Б16088Г (яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту – 4 544 934 013,49 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом – 355 606 766,43 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором - 21 430 606,78 грн., штрафу – 215 011 000 грн.) та про розірвання зазначеного кредитного договору.

Також прокуратурою разом із позовною заявою до суду подана заява за вих. від 08.12.17 № 05/2-10237-17 про вжиття заходів до забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, які обліковуються на рахунках розміщених у банках, виявлених державним виконавцем, у межах суми 5 136 972 386,7 грн.

12.12.17 автоматизованою системою документообігу суду визначено вищевказану позовну заяву та заяву про вжиття заходів по забезпеченню позову до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 12.12.17 судом порушено провадження у справі № 908/2501/17. Також вказаною ухвалою судом залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом без проведення окремого судового засідання, суд дійшов висновку про доцільність розгляду заяви за вих. від 08.12.17 № 05/2-10237-17 про вжиття заходів до забезпечення позову без виклику учасників по справі.

Розглянувши наведену вище заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд дійшов висновку, що вона (у даному випадку) не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом спору по справі № 908/2501/17 є вимога заступника Генерального прокурора до ТОВ «БІЗНЕС ПРОМ ІННОВАЦІЯ» про стягнення з відповідача 5 136 972 386,7 грн. заборгованості за кредитним договором від 20.10.16 № 4Б16088Г (яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту – 4 544 934 013,49 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом – 355 606 766,43 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором - 21 430 606,78 грн., штрафу – 215 011 000 грн.) та розірвання зазначеного кредитного договору.

Вбачається, що обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову прокурор вказує на те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 20.10.16 № 4Б16088Г стосовно здійснення розрахунків із ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, 100 % акцій якого належать на праві власності державі Україна в особі Міністерства фінансів України. Невиконання відповідачем зобов’язань перед позивачем, на думку прокурора, створює загрозу діяльності банківської системи в цілому та може призвести до настання негативних наслідків для збереження фінансової стабільності у країні та системних ризиків для банківського сектору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 ГПК України позов, зокрема, забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (із відповідними змінами) зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 вищевказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в т.ч. грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Як вбачається зі змісту заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, прокурор обмежився посиланням на положення статей 66, 67 ГПК України, роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 22.12.06 № 9 та на неповернення відповідачем державному банку (позивачу) заборгованості за кредитним договором в сумі 5 136 972 386,7 грн.

Жодного обґрунтування із наданням відповідних доказів, наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у даному випадку, зокрема вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги банком, як то реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо суду не надано.

Отже, подана прокурором заява в порядку ст.ст. 66,67 ГПК України, за своїм змістом, фактично зводиться лише до припущень щодо неможливості чи утруднення в майбутньому виконання судового рішення, що не є достатньою підставою для задоволення зазначеної заяви судом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу забезпечення позову, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є її обґрунтованість, що заява прокуратури про забезпечення позову не підтверджена жодними відповідними доказами, що заявник обґрунтовує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову виходячи із власних нічим не підтверджених припущень залишаючи при цьому поза увагою ту обставину, що згідно з вимогами ст. 66 ГПК України, такі припущення мають бути обґрунтованими, а саме підкріплені доказами про наявність фактичних, а значить реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість у майбутньому виконати рішення суду, вказану заяву заступника Генерального прокурора за вих. від 08.12.17 № 05/2-10237-17 про вжиття заходів до забезпечення позову слід визнати такою, що не підлягає задоволенню через її необґрунтованість.

А тому, як наслідок, заява заступника Генерального прокурора за вих. від 08.12.17 № 05/2-10237-17 про вжиття заходів до забезпечення позову відхиляється судом.

Суд звертає увагу прокуратури, що відмова у задоволені заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду із такою заявою.

Керуючись ст. ст. 45, 22, 33, 34, 66, 67, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені заяви заступника Генерального прокурора за вих. від 08.12.17 № 05/2-10237-17 про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя В.Л. Корсун