Рішення № 71001301, 07.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.2017 Справа № 904/8531/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ, в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії управління магістральних газопроводів "ХАРКІВТРАНСГАЗ", смт. Радушне, Криворізький район, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором на транспортування природного газу

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №2-568 від 28.12.16р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №10 від 03.01.17р.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2017р. Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії управління магістральних газопроводів "ХАРКІВТРАНСГАЗ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" про стягнення основного боргу в розмірі 3 397 778,88грн., пені у розмірі 291 836,62грн., 3% річних у розмірі 34 629,42грн., інфляційних у розмірі 106 236,37грн.

Позовні вимоги обгрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №16/51-ТКЕ-КР від 31.03.2016р. в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з такого транспортування.

07.12.2017р. сторони у судовому засіданні зазначили, що основний борг складає 591 400,22грн.

Крім того, відповідач, посилаючись на скрутне фінансово-економічне становище, просив суд зменшити розмір стягуваної пені до 10%.

07.12.2017р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2016р. між Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії управління магістральних газопроводів "ХАРКІВТРАНСГАЗ" (газотранспортне підприємство) та Комунальним підприємством теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №16/51-ТКЕ-КР.

Згідно п.1.1. договору газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника, отриманого від ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Відповідно до п.3.1. договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Згідно п.5.1. договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами з 01.04.2016р. здійснюються за тарифом на транспортування газу магістральними трубопроводами за 1000 куб.м, затвердженим для газотранспортного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п.5.4. договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Договір набирає чинності з 01.04.2016р. та укладається на строк до 31.12.2016р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.11.1. договору).

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору позивач у березні 2017р. надав відповідачу послуги з транспортування природного газу на суму 5 262 740,46грн., що підтверджується актом наданих послуг від 31.03.2017р., підписаним сторонами без будь-яких зауважень (а.с.21).

За ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.5.6. договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, в якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався з позивачем за надані у березні 2017р. послуги з транспортування природного газу у розмірі 1 864 961,58грн., у зв"язку з чим заборгованість, яка існувала на дату порушення провадження у справі, складала 3 397 778,88грн.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив 2 806 378,66грн.

Отже заборгованість відповідача перед позивачем за надані у березні 2017р. послуги з транспортування природного газу складає 591 400,22грн., що підтверджується матеріалами справи, у т.ч. актом звіряння взаєморозрахунків станом на 05.12.2017р., визнається відповідачем та підлягає до стягнення.

Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 2 806 378,66грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.7.3. договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 21.04.2017р. по 22.08.2017р. у розмірі 291 836,62грн.

Суд, перерахувавши пеню за вказаний період, встановив, що вона нарахована правильно та підлягає до стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 21.04.2017р. по 22.08.2017р. у розмірі 34 629,42грн. та інфляційні з травня по серпень 2017р. у розмірі 106 236,37грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він здійснений правильно, у зв"язку з чим 3% річних у розмірі 34 629,42грн. підлягають до стягнення.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив, що з травня по серпень 2017р. вони складають 102 732,35грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних суд вважає за необхідне відмовити у зв"язку із неправильним нарахуванням.

21.11.2017р. відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру пені до 10%. Подане клопотання обґрунтовував тим, що є комунальним підприємством, за специфікою мети створення предметом господарської діяльності є виробництво і реалізація споживачам теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. Отже відповідач займається пріоритетною, соціально-орієнтованою сферою господарської діяльності, спрямованою на забезпечення функціонування міста Кривий Ріг. Кошти, які залишаються в розпорядженні відповідача, недостатні для погашення навіть першочергових обов"язкових платежів та необхідних матеріалів, спожитих енергоресурсів для безперебійного надання послуг теплопостачання у м. Кривий Ріг. Відповідач зазначає, що має велику дебіторську заборгованість споживачів за послуги теплопостачання та з метою примусового стягнення цієї заборгованості щомісячно здійснює претензійно-позовну роботу, а у відділах примусового виконання рішень перебуває понад 39тис. виконавчих документів про стягнення заборгованості на загальну суму понад 151 млн.грн. Крім того, відповідач зазначає, що перебуває у скрутному фінансово-економічному становищі, оскільки є збитковим.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов"язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, а також значний розмір пені, яка є додатковою виплатою, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем, а також те, що відповідач частково сплатив суму основного боргу, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 50% і стягнути пеню у розмірі 145 918,31грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 2 806 378,66грн.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ЄДРПОУ 03342184) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801) в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії управління магістральних газопроводів "ХАРКІВТРАНСГАЗ" (53081, Дніпропетровська область, Криворізький район, смт. Радушне, вул. Нікопольська, 57, ЄДРПОУ ВП: 25698645) основний борг у розмірі 591 400,22грн. (п"ятсот дев"яносто одна тисяча чотириста грн. 22коп.), пеню у розмірі 145 918,31грн. (сто сорок п"ять тисяч дев"ятсот вісімнадцять грн. 31коп.), 3% річних у розмірі 34 629,42грн. (тридцять чотири тисячі шістсот двадцять дев"ять грн. 42коп.), інфляційні у розмірі 102 732,35грн. (сто дві тисячі сімсот тридцять дві грн. 35коп.) та 57 404,66грн. (п"ятдесят сім тисяч чотириста чотири грн. 66коп.) судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.12.2017р.

Суддя ОСОБА_3