Постанова № 71000984, 11.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Справа № 922/2143/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 (головуючий суддя Хачатрян В.С., судді Ільїн О.В., Россолов В.В.)на рішенняГосподарського суду Харківської області від 01.06.2017 (суддя Суслова В.В.)у справі№ 922/2143/16 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Південний"до1. Приватного підприємства фірми "Альтаир", 2. Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Омбілік-Трейд", 2. ОСОБА_4прозвернення стягнення на предмет іпотекита за зустрічним позовом Приватного підприємства фірми "Альтаир"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Південний"про визнання припиненим договору іпотеки,за участю представників (за первісним позовом):позивачаКуксюк А.Л.,відповідачівКарапетян А.Р.,третіх осібне з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Приватного підприємства фірми "Альтаир" (відповідач-1) та Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" (відповідач-2), в якому просило суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 08.08.2016):

- звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ. А-3, загальною площею 72,4 кв. м, що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 65;

- визнати, що з вартості предмета іпотеки підлягає сплаті вимога Акціонерного банку "Південний" в розмірі 1.450.047,96 (одного мільйона чотириста п'ятдесят тисяч сорок сім) гривень 96 копійок, з яких 1.343.328,00 (один мільйон триста сорок три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок саме заборгованість за кредитом, 106.719,96 (сто шість тисяч сімсот дев'ятнадцять) гривень 96 копійок заборгованість по відсотках;

- з метою забезпечення збереження предмета іпотеки вилучити у Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" та передати в управління Акціонерному банку "Південний" нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ. А-3, загальною площею 72,4 кв. м, що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 65; на період до їх реалізації;

- закріпити за Акціонерним банком "Південний" права управителя щодо нежитлових приміщень 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ. А-3, загальною площею 72,4 кв. м, що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 65, а саме: вільного доступу (у тому числі шляхом примусового проникнення) представників управителя та інших осіб визначених управителем до нерухомого майна, що передано в управління; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань пов'язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів з питань, що стосуються належного здійснення управління нерухомим майном; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; володіти, користуватися і розпоряджатися нерухомим майном у встановлених чинним в Україні законодавством; інші права необхідні для здійснення належного управління майном;

- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки, а саме: нежитлових приміщень 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ. А-3, загальною площею 72,4 кв. м, що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 65, шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", а саме: надати право Акціонерному банку "Південний" на продаж нежитлових приміщень 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ. А-3, загальною площею 72,4 кв. м, що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 65; будь-якій особі-покупцеві;

- встановити, що після задоволення вимог Акціонерного банку "Південний" у визначеному обсязі підлягають задоволенню вимоги інших кредиторів відповідно до пріоритету встановленого Законом;

- визнати, що початкова ціна продажу предмета іпотеки, а саме: нежитлових приміщень 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ. А-3, загальною площею 72,4 кв. м, що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 65, для його подальшої реалізації складатиме 496.954,00 (чотириста дев'яносто шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок;

Приватне підприємство "Альтаир" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Південний", в якій просило суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

- визнати недійсним договір № 3 від 28.12.2011 про внесення змін до договору іпотеки № 01_02/10-46, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О.В. 01.02.2010; договір № 4 від 28.02.2012 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О.В. 01.02.2010; договір № 5 від 31.08.2012 року про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О.В. 01.02.2010;

- визнати припиненим договір іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010, укладений між ПП фірма "Альтаир" в особі заступника директора Коваля Андрія Миколайовича та ПАТ АБ "Південний" в особі керуючого філією АБ "Південний" Коваля Владислава Валерійовича, затверджений приватним нотаріусом Харківського міського округу Корнійчук О.В. та всі договори про внесення змін до нього, а саме: договір № 1 від 27.12.2010 про внесення змін до договору іпотеки; договір №2 від 28.03.2011 про внесення змін до договору іпотеки; договір №3 від 28.12.2011 про внесення змін до договору іпотеки; договір №4 від 28.02.2012 року про внесення змін до договору іпотеки; договір №5 від 31.08.2012 про внесення змін до договору іпотеки - з 31.12.2015, та вилучити всі записи про іпотеку та заборону відчуження з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек за зазначеним договором іпотеки, відносно нерухомого майна - нежитлові приміщення 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ. А-3, загальною площею 72,4 кв. м, які знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, місто Харків, вул. Чернишевська, буд. 65.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.06.2017 у справі №922/2143/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2017, первісний позов задоволено в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач-2 за первісними позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у первісному позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 35 Закону України "Про іпотеку", ст. 267 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору неналежно встановили розмір заборгованості позичальника та не врахували, що у відповідному реєстрі відсутній запис про іпотеку, на підставі чого можливо зробити висновок, що суд першої інстанції звернув стягнення на об'єкт нерухомості, що не є предметом іпотеки. Крім того, скаржник вказує, що місцевий господарський суд не навів поважних причин і керуючись суб'єктивними, а не об'єктивними методами, поновив строк позовної давності.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 28.12.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Омбілік-Трейд" (позичальник, третя особа-1 за первісним позовом у справі) уклало з Акціонерним банком "Південний" (банк, іпотекодержатель, позивач за первісним позовом) кредитний договір №В-12/2, відповідно до умов якого, з урахуванням всіх змін та доповнень, банк надав позичальнику кредит в розмірі 1.343.328,00 грн., строком до 28.12.2012, зі сплатою 20% річних за користування кредитом.

На забезпечення зобов'язань за кредитним договором № В-12/2 від 28.12.2009 між ПП фірма "Альтаир" (відповідач-1 за первісним позовом) та банком був укладений договір іпотеки №01_02/10-46, посвідчений Корнійчук О.В. - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим №485. Предметом іпотеки за вказаним договором іпотеки є нежитлові приміщення 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ. А-3, загальною площею 72,4 кв. м, які розташовані за адресою місто Харків, вул. Чернишевська, буд. 65. В порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку", запис про іпотеку зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 02.02.2010, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру іпотек №26085608.

Вказане спростовує доводи апелянта щодо непроведення реєстрації іпотеки, а також щодо незасвідчення договору в нотаріальному порядку.

Відповідно до п. 2.1.7.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно з п. 3.1 договору іпотеки іпотекодавець солідарно з позичальником несуть відповідальність перед іпотекодержателем, іпотекодавець несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості предмета іпотеки. У випадках звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець зобов'язується повідомити про це позичальника.

Відповідно до п. 3.2. договору іпотеки іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за Кредитним договором і за цим договором, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) позичальником своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором, у випадку невиконання (часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов'язань за даним договором та в інших випадках, передбачених цим договором.

Згідно з п. 3.3. звернення стягнення і реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання, а бо в примусовому порядку відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" спосіб стягнення: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Згідно з п. 4.1 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку, зокрема, шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та в будь-який спосіб, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною, погодженою сторонами у п. 1.9. цього договору, або за ціною, що визначається на підставі незалежної експертної оцінки, та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

01.04.2013 за власною ініціативою було порушено провадження у справі про банкрутство позичальника - ТОВ "Омбілік-Трейд".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2013 у справі №922/1294/13 визнано вимоги банку до ТОВ "Омбілік-Трейд" та окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги банку на суму 1.450.047,96 грн., які забезпечені заставою майна боржника.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі №922/5950/15 позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Приватного підприємства фірми "Альтаир" до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про визнання договорів іпотеки недійсними задоволено частково: вилучено запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 9394823) та державного реєстру речових прав на нерухоме майно, припинено обтяження нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ.А-3, загальною площею 72,4 кв. м, що розташовані за адресою місто Харків, вул. Чернишевська, буд. 65, зареєстрованої в реєстрі за № 486 (реєстраційний номер обтяження 9473596), що належить ПП фірма "Альтаир", та вилучено запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, накладені на підставі договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого Корнійчук О.В. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 485, та договорів про внесення змін до нього.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі № 922/5950/15 в частині вилучення вказаного запису скасовано.

Також ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.04.2016 у справі №922/52/15 затверджено мирову угоду, укладену між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем за первісним позовом 05.04.2016, згідно з якою, зокрема, за 2-м відповідачем визнано право власності на таке нерухоме майно: нежитлові приміщення 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ.А-3, загальною площею 72,4 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 65.

На підставі зазначеної ухвали приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за 2-м відповідачем за первісним позовом визнано право власності на нежитлові приміщення 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ.А-3, загальною площею 72,4 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 65, тобто на майно, що є предметом іпотеки за укладеним між позивачем та 1-м відповідачем за первісним позовом договором іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010.

В подальшому зазначеним приватним нотаріусом посвідчено договір іпотеки, укладений між 2-м відповідачем та третьою особою - 2 (ОСОБА_4.), відповідно до умов якого 2-й відповідач передав в іпотеку третій особі-2 нежитлові приміщення 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ. А-3, загальною площею 72,4 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 65 як забезпечення виконання 2-м відповідачем умов договору позики від 10.09.2015.

Станом на момент розгляду справи в місцевому суді право власності на нежитлові приміщення 3-го поверху № 7-:-11 житлового будинку літ.А-3, загальною площею 72,4 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 65 належить 2-му відповідачу - Іноземному підприємству "Омбілік Інвестментс".

Разом з тим, в провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/1294/13 за заявою ТОВ "Омбілік-Трейд" (третя особа- 1, позичальник за кредитним договором № В-12/2 від 28.12.2009) про визнання його банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2013 у справі №922/1294/13 визнано грошові вимоги кредитора ПАТ АБ "Південний" та зобов'язано розпорядника майна окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги банку на суму 1.450.047,96 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Постановою Господарського суду Харківської області від 27.05.2014 у справі №922/1294/13 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Омбілік-Трейд" (код 34633307), яке зареєстровано 07.11.2006 за № 14801020000030480, місцезнаходження: 61002 м. Харків, вул. Чернишевська, 65, кв. 6, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Станом на момент винесення розгляду справи ліквідаційна процедура Товариства з обмеженою відповідальністю "Омбілік-Трейд" триває.

Разом з тим, у зв'язку з невиконанням ТОВ "Омбілік-Трейд" своїх зобов'язань за кредитним договором №В-12/2 від 28.12.2009 та вимоги про усунення порушень основного зобов'язання від 04.04.2013 вих. №10/322 ПАТ АБ "Південний" прийнято рішення ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010, укладеним між ним та 1-м відповідачем за первісним позовом.

Як свідчать матеріали справи, на вказаному вище договорі іпотеки 04.07.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою НА вчинено виконавчий напис, номер в реєстрі 4734.

Згідно з виконавчим написом безспірними до стягнення визнано 1.441.599,85 грн. заборгованості за кредитним договором.

Вказаний виконавчий напис перебував на примусовому виконанні з липня 2013 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження.

Однак у зв'язку з тим, що зазначене виконавче провадження не було виконано та завершено, ПАТ АБ "Південний" звернувся до господарського суду з первісним позовом.

Згідно з п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини 1 вказаної статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону).

При цьому судами встановлено факт направлення відповідної вимоги.

У пункті 4.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" зазначено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання. Невиконання зазначеної передумови відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Як встановлено судами, факт наявності у ТОВ "Омбілік-Трейд" заборгованості перед ПАТ АБ "Південний" за кредитним договором №В-12/2 від 28.12.2009 підтверджується матеріалами справи та ані третіми особами, ані відповідачами жодним чином не спростований.

Зазначене надає позивачу право ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання третьою особою-2 умов кредитного договору.

Стаття 3 Закону України "Про іпотеку" визначає, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту держаної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Слід звернути увагу на правову позицію Верховного суду України, сформовану під час розгляду справи №6-53цс15 та викладену в постанові від 15.05.2015, відповідно до якої у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст. 204 Цивільного кодексу України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (а у випадку, що переглядається у зв'язку із скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Судами встановлений і не заперечується сторонами факт переходу до 2-го відповідача за первісним позовом права власності на нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на підставі скасованого судового рішення. Зі скасуванням рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі № 922/5950/15 в частині вилучення записів про іпотеку за договором іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010 з Державного реєстру іпотек дія іпотеки за зазначеним договором підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі скасованого рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

При цьому, з огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів про застосування до правовідносин сторін приписів ст. 23 Закону України "Про іпотеку", поширення її дії на відповідача-2 за первісним позовом та третьої особи-1 і збереження обтяження цього майна іпотекою за іпотечним договором.

Також судами вірно враховано, що кредитором дії попереднього іпотекодавця з відчуження спірної квартири під час зняття за судовим рішенням обтяження та право власності нового набувача не оспорюється, а ставиться питання про застосування механізму реалізації його переважного права на іпотечне майно, передбаченого нормами статей 33, 38, 39 Закону України "Про іпотеку".

Беручи до уваги положення ст.ст. 3, 23 Закону України "Про іпотеку" та правову позицію Верховного суду України, вірним є висновок судів, що іпотека нежитлових приміщень 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ. А-3, загальною площею 72,4 кв. м, посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В. за реєстровим № 485, та яка виступає забезпеченням за кредитним договором №В-12/2 від 28.12.2009, є чинною з моменту внесення первісного запису про іпотеку. ПАТ АБ "Південний" є іпотекодержателем вказаного нерухомого майна з переважним правом перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки, а ІП "Обмілік Інвестментс" як власник вказаної квартири є іпотекодавцем та як майновий поручитель має відповідати за зобов'язаннями ТОВ "Омбілік-Трейд", що випливають з кредитного договору №В-12/2 від 28.12.2009.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку змусило позивача за первісним позовом звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель на підставі рішення суду (або відповідного застереження в іпотечному договорі) може здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу будь-якій особі-покупцеві.

Зазначене в повній мірі кореспондується з п. 4.1 договору іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010 (зі змінами та доповненнями), який вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною, погодженою сторонами у п. 1.9. цього договору або за ціною, що визначається на підставі незалежної експертної оцінки, та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого боржником (іншою особою) в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Наявність на теперішній час запису щодо права власності Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" на предмет іпотеки за договором іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010, не позбавляє позивача реалізувати своє право іпотекодержателя нежитлових приміщень 3-го поверху № 7-:-11 житлового будинку літ. А-3, загальною площею 72.4 кв. м, що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 65; у тому числі в порядку, передбаченому статтями 38, 39 Закону України "Про іпотеку".

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ч .4 ст. 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі позасудового врегулювання спору, оскільки обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і позасудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. При цьому, термін "досудовий порядок врегулювання спору", який відповідно до положень частини третьої ст. 124 Конституції України може бути законом визначений обов'язковим, не є тотожним терміну "позасудовий спосіб захисту".

У частині першій статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, статей 33, 36, 38 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві від свого імені в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя за наслідком вчинення відповідних дій.

Згідно зі ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У пункті 4.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" зазначено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання. Невиконання зазначеної передумови відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Таким чином, одним із завдань суду при розгляді справ про звернення стягнення на предмет іпотеки є визначення загального розміру заборгованості та усіх її складових, оскільки останні підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Як встановлено судами вище, ТОВ "Омбілік-Трейд" порушив свої зобов'язання за кредитним договором № В-12/2 від 28.12.2009.

ПАТ АБ "Південний" наполягає на задоволенні своїх вимог за договором іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (застосування процедури продажу встановленою ст. 38 Закону України "Про іпотеку") в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №В-12/2 від 28.12.2009 в розмірі 1.450.047,96 грн.

При цьому в частині визначення розміру заборгованості ПАТ АБ "Південний" посилається на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.08.2013 у справі №922/1294/13, якою окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги кредитора ПАТ АБ "Південний" на суму 1.450.047,96 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Як свідчить зазначена ухвала, підставою для визнання вимог кредитора - ПАТ АБ "Південний" у справі №922/1294/13 про банкрутство ТОВ "Омбілік-Трейд" стала наявність заборгованості останнього за кредитним договором №В-12/2 від 28.12.2009 в сумі 1.450.047,96 грн., яка була забезпеченою іпотекою згідно з договором іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010.

Крім того, зазначеною ухвалою визнано грошові вимоги ПАТ АБ "Південний", які не забезпечені заставою, у загальній сумі 70.867,86 грн. і включено до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, та витрати кредитора щодо сплати судового збору в сумі 1.147,00 грн. включено до реєстру вимог кредиторів у першу чергу.

Однак з моменту винесення ухвали господарського суду Харківської області від 20.08.2013 у справі № 922/1294/13 заборгованість за кредитним договором №В-12/2 від 28.12.2009 була частково сплачена поручителями за цим договором.

Зокрема, 29.05.2014 між ПАТ АБ "Південний" та Корнійчук Оленою Валентинівною було укладений договір поруки № 10, за яким Корнійчук Олена Валентинівна як поручитель зобов'язалася відповідати перед ПАТ АБ "Південний" як кредитором за порушення ТОВ "Омбілік-Трейд" його зобов'язань за кредитним договором №В-12/2 від 28.12.2009.

На виконання умов договору поруки Корнійчук О.В. сплатила на користь ПАТ АБ "Південний" заборгованість за кредитним договором №В-12/2 від 28.12.2009 в сумі 307.488,53 грн. за прибутковим касовим ордером № 03 від 29.05.2014.

Крім того, згідно з прибутковим касовим ордером №02 від 29.05.2014 Корнійчук О.В. сплатила на користь ПАТ АБ "Південний" заборгованість за кредитним договором №В-12/2 від 28.12.2009 в сумі 9.941,65 дол. США, що еквівалентно 113.414,43 грн.

Зазначене свідчить про те, що Корнійчук О.В. сплатила заборгованість в загальній сумі 420.902,96 грн.

Як свідчить постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 у справі №922/1294/13 та ухвала Господарського суду Харківської області від 14.05.2015 у справі №922/1294/13, від Корнійчук О.В. сума 70.867,86 грн. пішла на погашення грошових вимог ПАТ АБ "Південний", що не забезпечені заставою, у загальній сумі 72.014,86 грн., які включено до реєстру вимог кредиторів у першу та четверту чергу, а решта сплачених коштів в сумі 348.888,10 грн. спрямована на погашення заборгованості, внесеної до реєстру, як така, що забезпечені заставою майна боржника.

За таких обставин судами встановлено, що заборгованість ТОВ "Омбілік-Трейд" за кредитним договором №В-12/2 від 28.12.2009 становить 1.101.159,86 грн. і саме з метою задоволення вимог на зазначену суму позивача має право звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010.

Згідно з п. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 4.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки. З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З метою визначення ціни продажу предмета іпотеки судом першої інстанції було призначено відповідну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. За її результатами було надано висновок судової оціночної експертизи № 9473/13523, в якому вказано, що ринкова вартість нежитлових приміщень 3-го поверху № 7-:-11, житлового будинку літ. А-3, що знаходиться в м. Харків по вул. Чернишевській , 65, та належить на праві власності ІП "Омбілік Інвестментс", (предмет іпотеки) станом на момент проведення дослідження складає 738.787,00 грн. Вказана сума є ціною продажу предмета іпотеки.

Щодо позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010 судами встановлено таке.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому статтею 267 ЦК України передбачено, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В пунктах 2.1. - 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

У пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати зокрема зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору №В-12/2 від 28.12.2009 (в редакції додаткової угоди №8 до кредитного договору від 31.08.2012), яким було забезпечено виконання зобов'язань за договором іпотеки № 01_02/10-46 від 01.02.2010, банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 1.343.280,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит згідно з графіком не пізніше 28.12.2012 та сплатити проценти за користування кредитом у розмір 20% процентів річних.

Таким чином, строк позовної давності щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки почав свій відлік з моменту сплину строку виконання позичальником за кредитним договором №В-12/2 від 28.12.2009 своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків.

Разом з тим, як встановлено судами, в межах строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010, а саме, в процесі розгляду Господарським судом Харківської області справи № 922/5950/15 третя особа ПП фірма "Альтаир" звернулася з самостійним позовом до ПАТ АБ "Південний", в якому просила суд визнати недійсним договір іпотеки № 01_02/10-46 від 01.02.2010, всі договори про внесення змін до нього, та вилучити запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 9475717) та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, припинити обтяження нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ.А-3, загальною площею 72,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 65, зареєстрованого в реєстрі за №486 (реєстраційний номер обтяження 9473596), що належить ПП фірма "Альтаир", та вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Таким чином, ПП фірма "Альтаир", оскаржуючи в межах строку позовної давності договір іпотеки № 01_02/10-46 від 01.02.2010 та вчиняючи в подальшому всупереч умовам зазначеного договору іпотеки дії щодо відчуження предмету іпотеки на користь ІП "Омбілік Інвестментс", вчинила дії, які з урахуванням вимог ст. 264 ЦК України свідчать про визнання нею свого зобов'язання за цим договором і може свідчити, що позовна давність щодо вимог за цим іпотечним договором перервалася.

Також, подаючи позов у липні 2016 року, ПАТ АБ "Південний" виходив з того, пунктом 6.7 договору №3 від 28.12.2011 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010 було встановлено строк позовної давності в 10 років.

Даний пункт договору був визнано недійсним постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у справі № 922/4727/16 вже в процесі розгляду даної справи. Як свідчить дана постанова, підставою для визнання цього пункту договору недійсним стала відсутність у заступника директора ПП фірми "Альтаир" Коваль А.М., що підписав договір №3 про внесення змін до договору іпотеки, відповідних повноважень, тобто недоліки у юридичному супроводі щодо укладання додаткової угоди до договору іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010 зі сторони ПП фірми "Альтаир".

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, даною нормою закону проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків.

З урахуванням того, що пункт 6.7. договору визнано недійсним судовим рішенням (постановою) від 20.04.2017, відповідно, тільки з вказаної дати ПАТ АБ "Південний" довідався про зазначені обставини та, відповідно, вже не мав можливості звернутися до суду за захистом своїх прав в трирічний строк з моменту сплину терміну дії кредитного договору №В-12/2 від 28.12.2009.

За таких обставин судами встановлено, що ПАТ АБ "Південний" з поважних причин пропустив трирічний строк з моменту сплину терміну дії кредитного договору №В-12/2 від 28.12.2009, відповідно, з урахуванням вимог п. 5 ст. 267 ЦК України його порушене право в будь-якому випадку підлягає захисту на загальних підставах.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ПП фірма "Альтаир" вказує, що не уповноважувало заступника директора Коваль А.М. на підписання спірних договорів, а директор ПП фірми "Альтаир" не видавав довіреність на підписання цих договорів. Відтак, на думку позивача за зустрічним позовом, існують підстави для визнання недійсними договору №3 від 28.12.2011 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О.В. 01.02.2010, договору №4 від 28.02.2012 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О.В. 01.02.2010 року; договору №5 від 31.08.2012 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О.В. 01.02.2010.

Відповідно до частини 3 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В той же час, згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Частина 3 статті 35 ГПК України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суд України від 09.08.2016 у справі №922/5950/15 (за позовом ФО ОСОБА_12 до 1) ПП фірми "Альтаир", 2) ФО ОСОБА_15, 3) ПАТ АБ "Південний" в особі філії АБ "Південний" в м.Харків, про визнання недійсними договорів, та за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ПП фірми "Альтаир" до ПАТ АБ "Південний" в особі філії АБ "Південний", про визнання договорів іпотеки недійсними та вилучення записів про іпотеку з Державного реєстру) були встановлені такі обставини: схвалення ПП фірма "Альтаир" договору іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010, що підтверджується прийняттям в подальшому зборами власників як вищим органом підприємства рішень щодо внесення змін до договору іпотеки (протоколи від 27.12.2010, 25.03.2011, 15.12.2011, 28.02.2012, 27.08.2012); підписанням договору №2 від 28.03.2011 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010 власне директором ПП фірма "Альтаир" ОСОБА_14, який уповноважений статутом самостійно вирішувати всі питання підприємства та діяти без довіреності; наданням ПП фірма "Альтаир", на виконання вимог п.п.2.1.2. та 2.3.8. договору іпотеки, доступу та сприяння банком умов збереження предмету іпотеки, що підтверджується актом перевірки наявності та збереження заставного майна складеного та підписаного представником іпотекодержателя та директором іпотекодавця.

Наведене вище доводить факт того, що ПП фірма "Альтаир" після укладення договорів іпотеки неодноразово схвалювало спірні договори іпотеки, внаслідок чого цивільні права та обов'язки іпотекодавця за договорами підтверджені з моменту вчинення цих правочинів, а отже, підстави для визнання зазначених договорів іпотеки недійсними відсутні.

На підставі викладеного господарськими судами апеляційної та касаційної інстанції були прийняті судові рішення у справі №922/5950/15, якими відмовлено в позові ПП фірма "Альтаир" про визнання недійсними договору іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010 та всіх договорів про внесення змін до нього, у тому числі договору №3 від 28.12.2011 про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 6932, договору №4 від 28.02.2012 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О.В. 01.02.2010 року; договору №5 від 31.08.2012 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О.В. 01.02.2010 року.

У постанові Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у справі №922/4727/16 за позовом ПП фірми "Альтаир" до ПАТ АБ "Південний" про визнання недійсним договору, колегія суддів встановила, що дійсно мало місце схвалення договорів, зокрема №3, №4 та №5, яке відбувалося шляхом прийняття в подальшому зборами власників позивача рішень щодо внесення змін до договору іпотеки (протоколи від 28.02.2012, 27.08.2012); факт підписання договорів №4, №5; факт сприяння представникам відповідача у наданні з боку ПП фірми "Альтаир" доступу до предмету іпотеки для перевірки умов збереження предмету іпотеки і складання з цього приводу відповідних актів за підписом директора.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної вимоги про визнання недійсними договору №3, №4, №5.

Щодо вимоги про визнання припиненими договору іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010 та всіх договорів про внесення змін до нього, а також вимоги щодо вилучення всіх записів про іпотеку та заборону відчуження з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек за зазначеним договором іпотеки, відносно нерухомого майна - нежитлові приміщення 3-го поверху № 7-:-11 житлового будинку літ. А-3, загальною площею 72,4 кв. м, які знаходяться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 65, ПП фірма "Альтаир" обґрунтувало її тим, що ПАТ АБ "Південний" було пропущено строк позовної давності щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що дає підстави вважати зобов'язання за договором іпотеки припиненими.

Проте під час розгляду даної справи судами встановлений факт порушення права ПАТ АБ "Південний" як іпотекодавця за договором іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010, яке підлягає захисту. Причини пропуску позовної давності визнані судами поважними, в зв'язку з чим було відмовлено в заявах ПП фірми "Альтаир" та ІП "Омбілік Інвестменс" про застосування строків позовної давності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди дійшли правомірного висновку про відмову в задоволені вищевказаних вимог.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених первісних позовних вимог та про їх відсутність для задоволення зустрічного позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 у справі № 922/2143/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова