Ухвала суду № 71000729, 12.12.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2017 р. м. Київ К/800/22354/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Мойсюка М.І.,

та секретаря Лопушенко О.В., за участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Департаменту реєстрації Харківської міської ради Серпутько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_2 та Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5, яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У лютому 2017 року ОСОБА_5, яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, звернулась до суду з позовом до Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, в якому просила визнати протиправними дії відповідача та скасувати його рішення від 10 листопада 2016 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_5 та її малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Відділ реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради вчинити дії щодо поновлення реєстрації місця проживання ОСОБА_5 та її малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, позовні вимоги позивача задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 10 листопада 2016 Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: АДРЕСА_1. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Департаменту реєстрації Харківської міської ради просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі, також посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні її позову. У скарзі наголошував на протиправному незалученні його судами до участі у розгляді даної справи, оскільки винесені судові рішення стосуються його прав.

Перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_5 з 13 вересня 2002 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, від якого має двох малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5

Так, позивач разом з двома малолітніми дітьми проживали з 28 серпня 2014 року по 10 листопада 2016 року та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

Будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, був придбаний подружжям позивача на ім'я чоловіка ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 05 лютого 2008 року, який був обтяжений іпотекою згідно умов Іпотечного договору, укладеного 05 лютого 2008 року між ОСОБА_8 (Іпотекодавець) та ОСОБА_9 (Іпотекодержатель) та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за №1064.

З листа Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 23 січня 2017 року №04-10 встановлено, що відповідач повідомив ОСОБА_5, що її разом з малолітніми дітьми 10 листопада 2016 року знято з реєстрації місця проживання на підставі абзацу 8 частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» та абзаців 9, 10 пункту 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 за заявою ОСОБА_9 та наданих нею документів, які свідчать про відчуження житла та належність його на момент звернення ОСОБА_9

Вважаючи вказане рішення відповідача незаконним, ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом за захистом своїх та своїх дітей порушених прав та законних інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача на день прийняття рішення були відсутні правові підстави для зняття позивача разом з малолітніми дітьми з реєстрації за місцем проживання.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки їх зроблено без повного з'ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору з огляду на наступне.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до частини першої статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З доданої ОСОБА_2 до касаційної скарги копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 листопада 2016 року вбачається, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32463514 від 21 листопада 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 17538540).

Отже, ОСОБА_2, виходячи з наданої інформації, може бути власником вказаної будинку, проте участі у розгляді цієї справи не брав.

Судами першої та апеляційної інстанції ці обставини не встановлювалися, а отже, їм не надавалась відповідна правова оцінка, що має істотне значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що оскаржувані рішення впливають на права та обов'язки ОСОБА_2.

У відповідності до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тобто, суд касаційної інстанції не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, у тому числі вважати доведеним факт наявності в особи, якою подано касаційну скаргу, права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг та скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати наведене і, в залежності від встановленого, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5, яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_5, яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя М.М. Заїка

судді: А.Ф. Загородній

М.І. Мойсюк