Ухвала суду № 70999882, 13.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Осіпова Ю.В.,

суддів – Димерлія О.О., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Надвірнянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Надвірнянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24.07.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Яремчанського відділення Надвірнянської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області (правонаступник Надвірнянська ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2015р. №20393-17 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік на загальну суму податкового зобов’язання у розмірі 15285,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було неправильно визначено податкове зобов'язання, оскільки останнє прийняте з не врахуванням усіх обставин, що мають юридичне значення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 01.09.2015 року №20393-17.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Надвірнянської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області 31.10.2017р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2017р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач – ОСОБА_1 (22.05.1985 р.н.) з 06.03.2012р. по 30.12.2014р. був власником житлового будинку загальною площею 596,5 кв.м., житловою площею 188,2 кв.м., розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Стаїщі, б. 246, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

30.12.2014р. ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках зазначений вище житловий будинок загальною площею 596,5 кв.м. та житловою площею 188,2 кв.м.

01.09.2015р. ДПІ у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийняла податкове повідомлення-рішення №20393-17, яким визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов’язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 15285,44 грн. за 2014 рік.

Відповідно до розрахунку податкового зобов’язання сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, складає за період з січня по березень 2014 року - (188,2 кв. м. * (188,2 кв. м.) * 12,18) / 12 * 3) = 573,07 грн., за період з квітня по грудень 2014 року (596,5 кв. м. * (596,5 кв. м.) * 32,886) / 12 * 9) = 14712,37 грн., разом = 15285,44 грн.

Не погоджуюсь з таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Так, відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.265.2.1 п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.265.3 ст.265 Податкового кодексу України, базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

У разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об'єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної житлової площі таких об'єктів з урахуванням норм пп.265.4.1 п.265.4 цієї статті.

Пунктом 265.4 ст.265 Податкового кодексу України, встановлено пільги із сплати податку, зокрема, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;

в) для різних видів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.

Відповідно до пп.265.5.1 п.265.5 ст.265 Податкового кодексу України, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Так, пп.265.5.2 п.265.5 ст.265 Податкового кодексу України, врегульовано, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах:

а) не більше 1% - для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв.м., або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв.м.;

б) 2,7% - для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв.м., або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв.м.;

в) 1% - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 кв.м.;

г) 2,7% - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 кв.м.

З 01.04.2014р. набрала чинності нова редакція ст.265 Податкового кодексу України, відповідно до якої, протягом періоду з 01.04.2014р. по 31.12.2014р. розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не змінився, проте законодавцем було внесено зміни до бази оподаткування, а саме, з 01.04.2014р. оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є не житлова площа нерухомості, а її загальна площа.

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, спірне податкове повідомлення рішення від 01.09.2015р. фактично складається з сум податкових зобов’язань за періоди з січня по березень 2014 року та з квітня по грудень 2014 року.

Щодо першого періоду, колегія суддів зазначає, що за період з січня по березень 2014 року, було встановлено 573,07 грн. податкового зобов’язання.

Разом з тим, згідно з пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України, до місцевих податків належить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Також, відповідно до змісту ст.265 Податкового кодексу України, до місцевих податків входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Відповідно до п.8.3 ст.8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п.4.4 ст.4 Податкового кодексу України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, зокрема, і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п.24 ч.1 ст.26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада України не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Рішенням Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради від 05.03.2013р. №129-22-2013р. було затверджено «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території села Поляниця».

Відповідно до п.4.1 вказаного Положення базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості.

А згідно з п.5.1 зазначеного Положення, база оподаткування об’єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об’єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа - платника податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об’єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Відповідно до п.6.1 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території села Поляниця ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об’єкта житлової нерухомості: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку складає 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Отже, як було встановлено судами обох інстанцій, база оподаткування спірно об’єкта житлової нерухомості ОСОБА_1 зменшується на 250 кв. метрів, у зв’язку з чим у цій частині податкове повідомлення рішення від 01.09.2017р. дійсно підлягає скасуванню.

Що ж стосується іншої частини спірного податкового зобов’язання за період з квітня по грудень 2014 року у сумі 14712,37 грн., то судова колегія з цього приводу зазначає наступне.

Згідно п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.1 п.12.3 ст.12 ПК України передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно із пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 ПК України, копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

При цьому, згідно п.12.5 ст.12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 цього Кодексу.

Відповідно пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст.3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

До того ж, як видно з пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України, одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

До того ж, відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, оскільки, з 01.04.2014р. набрала сили нова редакція ст.265 Податкового кодексу України, та 2014 рік - це плановий період, а 2015 рік - бюджетний період, то, відповідно, нові податки фактично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2014 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2013 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

При цьому, слід звернути увагу, що аналогічної правова позиція з цього спірного питання вже була неодноразово висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема, у рішеннях від 16.08.2016р. (по справі №К/800/14598/16), від 30.08.2016р. (по справі №К/800/8077/16) та від 15.11.2017р. (по справі К/800/35609/16).

Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначення позивачу спірного податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік на загальну суму 15285,44 грн. є протиправним, а отже і спірне податкове повідомлення-рішення №20393-17 від 01.09.2015 року підлягає скасуванню.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Надвірнянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_4