Ухвала суду № 70999701, 12.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, яким просив: визнати протиправними дії Державної міграційної служби України щодо вручення йому повідомлення про скорочення займаної ним посади; скасувати наказ Державної міграційної служби України від 17.05.2017 року № 226-к про його звільнення з посади заступника начальника Головного управління – начальника управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області; скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області від 17.05.2017 року № 142-к/тр про призначення його на посаду головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області; поновити його на посаді заступника начальника Головного управління – начальника управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату його заробітної плати за період з 01.05.2016 року до 31.12.2016 року з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 292; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області здійснити перерахунок та виплату його заробітної плати за період з 01.01.2017 року до 17.05.2017 року з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15; зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області нарахувати та виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу на посаді заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року позов задоволено. Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді суд допустив до негайного виконання.

Постанова мотивована тим, що відповідачі не спростували, що внаслідок затвердження штатних розписів на 2016 рік та створення відділу по роботі з Єдиним державним демографічним реєстром по суті не змінилися посадові обов’язки заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, оскільки новостворений підрозділ в межах управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації здійснює ті ж функції, які раніше виконували підрозділи з питань еміграційної роботи і паспортної роботи. Також перерозподіл функцій між підрозділами в управлінні не змінив функції самого управління, яке очолював ОСОБА_1 Таким чином, суд встановив, що зміни у структурі і штатному розписі Головного управління мали наслідком лише зміни назви посади, проте функціональні обов'язки посадових осіб по суті не змінились. Тому, враховуючи, що займана позивачем посада не скорочувалась, а лише змінилась її назва, а також фактичне скорочення чисельності або штату працівників не відбулося, суд дійшов висновку про протиправність звільнення позивача із займаної посади. Суд відхилив доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин вимог ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу», оскільки позивач на згаданому повідомленні про наступне звільнення від 02.11.2016 року вказав: «Дозволу на переведення на запропоновану посаду не даю». За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління – начальника управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації підлягають задоволенню. Також, на думку суду, неналежне виконання відповідачем вимог закону при впровадженні цього штатного розпису Головного управління є підставою для задоволення позовних вимог про зобов’язання Головного управління області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати позивачу за період з 01.05.2016 року до 17.05.2017 року з урахуванням вимоги постанов Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 292 та від 18.01.2017 року № 15, якими були встановлені розміри окладу для заступника керівника державного органу, компетенція якого поширюється в межах однієї області. Крім того, суд вказав, що згідно ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про правцю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Однак суд зазначив, що не може собою підміняти суб’єкта владних повноважень і здійснювати нарахування розміру заробітної плати позивачу, відповідно допустимим способом захисту прав позивача в цій частині є зобов’язання Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу на посаді заступника начальника головного управління з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_4 міграційна служба України, вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у зв'язку із затвердженням нової структури та штатного розпису Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області відбулася реорганізація, а саме замість Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України було створено Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації. Апелянт наголошує, що завдання і функції зазначених управлінь та посадові обов'язки начальників цих управлінь суттєво відрізняються, а тому висновок суду першої інстанції про те, що у спірному випадку відбулась не реорганізація, а лише зміна назви управління, є безпідставним. Також ОСОБА_1 02.11.2016 року був ознайомлений з попередженням про наступне вивільнення і у встановлений законом строк не подав заяву про звільнення з посади в зв'язку із зміною істотних умов праці або про переведення на іншу запропоновану йому посаду, а тому, на думку апелянта, він згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу» вважався таким, що погодився на продовження проходження державної служби на посаді головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, наказом Державної міграційної служби України від 08.06.2015 року № 435-к «Про призначення ОСОБА_1М.» позивача з 09.06.2015 року було призначено на посаду заступника начальника Головного управління – начальника управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області в порядку переведення як такого, що успішно пройшов стажування на цій посаді.

Наказом Державної міграційної служби України від 14.03.2016 року № 38 «Про затвердження структур територіальних органів ДМС України» було затверджено структуру Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області.

А наказом Державної міграційної служби України від 15.04.2016 року № 63 «Про введення в дію штатних розписів на 2016 рік територіальних органів ДМС» введено в дію штатні розписи територіальних органів Державної міграційної служби на 2016 рік, в тому числі і Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області.

Згідно з новими структурою і штатним розписом в Головному управлінні Державної міграційної служби у Львівській області, зокрема, замість Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України було створено Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації.

02.11.2016 року ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» та запропоновано йому посаду головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Управління у справах іноземців та осіб без громадянства.

Наказом Державної міграційної служби України від 17.05.2017 року № 226-к «Про звільнення ОСОБА_1М.» позивача було звільнено з посади заступника начальника Головного управління – начальника управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області в порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні відповідно до ст. 32 Кодексу законів про працю України.

А Наказом Державної міграційної служби України від 17.05.2017 року № 142-к/тр «Про призначення ОСОБА_1М.» вирішено вважати позивача таким, що приступив до виконання обов’язків головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області з 18.05.2017 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних наказів з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про державну службу» підставами для зміни істотних умов державної служби є: 1) ліквідація або реорганізація державного органу; 2) зменшення фонду оплати праці державного органу; 3) скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов'язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов'язків.

Зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов'язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби. У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

При розгляді даної справи колегія суддів враховує роз’яснення, надані у постанові пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», в якій зазначено, зокрема, що при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, не може вважатись зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або певної посади.

Дослідивши та провівши порівняльний аналіз наявних в матеріалах справи копії штатних розписів Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на 2015-2017 роки, наказів про затвердження розподілу посадових обов’язків між першим заступником та заступником начальника Головного управління, положень про сектори та відділи, які входять до складу управлінь Головного управління, колегія суддів вважає, що структура, штат, основні повноваження, функції та завдання Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України та Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації, а також посадові обов’язки начальників цих управлінь, які одночасно є заступниками начальника Головного управління, після введення в дію нової структури і штатного розпису Головного управління не змінились, відповідно не змінились істотні умови державної служби за вказаними посадами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що не є зміною істотних умов державної служби зміна окремих функцій і повноважень структурного підрозділу і його посадових осіб, не пов'язана із зміною функцій як державного органу загалом, так і цього підрозділу, а також основних обов'язків і повноважень за відповідною посадою.

Також суд першої інстанції правильно вказав, що внаслідок затвердження нових штатних розписів та створення відділу по роботі з Єдиним державним демографічним реєстром, по суті не змінилися посадові обов’язки заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, оскільки новостворений підрозділ в межах управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації здійснює функції, які раніше виконували підрозділи з питань еміграційної роботи і паспортної роботи, а перерозподіл функцій між підрозділами в управлінні, функції самого управління, яке очолював позивач, не змінились.

В свою чергу, як також правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачі не надали суду належних, достатніх та допустимих доказів саме зміни істотних умов державної служби, пов'язаних із зміною функцій державного органу та основних посадових обов'язків.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що займана ОСОБА_1 перед звільненням посада не скорочувалась, а лише змінилась її назва і окремі посадові обов’язки (не основні), фактичне скорочення чисельності або штату працівників не відбулося, а тому звільнення позивача з посади заступника начальника Головного управління – начальника управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області в порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні відповідно до ст. 32 Кодексу законів про працю України, є протиправним, а наказ від 17.05.2017 року № 226-к «Про звільнення ОСОБА_1М.» підлягає скасуванню.

А оскільки наказом Державної міграційної служби України від 17.05.2017 року № 142-к/тр «Про призначення ОСОБА_1М.», яким вирішено вважати позивача таким, що приступив до виконання обов’язків головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області з 18.05.2017 року, був прийнятий на підставі зазначеного вище наказу відповідача № 226-к, то наказ № 142-к/тр також є протиправним і підлягає скасуванню.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу», як на підставу переведення ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства, оскільки позивач на повідомленні про наступне звільнення від 02.11.2016 року вказав: «Дозволу на переведення на запропоновану посаду не даю». Тобто позивач не погодився на переведення на вказану посаду.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 незаконно був звільнений з посади заступника начальника Головного управління – начальника управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, його слід поновити на посаді, аналогічній тій, яку він займав перед звільненням – заступника начальника Головного управління – начальника управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Схеми та розміри посадових окладів державних службовців, розміри надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців та інших виплат державним службовцям у 2016 та 2017роках були встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» та від 18.01.2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» відповідно.

Як встановив суд, під час роботи на посаді головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області ОСОБА_1 отримував заробітну плату за вказаною посадою,яка є нижчою від заробітної плати начальника управління.

Таким чином, оскільки порушення ОСОБА_4 міграційною службою України вимог законодавства мало наслідком незаконне звільнення позивача із займаної ним посади і переведення на нижчеоплачувану, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов’язання Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.05.2016 року до 17.05.2017 року з урахуванням вимог зазначених вище постанов Кабінету Міністрів України.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно вказав, що суд не може підміняти суб’єкта владних повноважень і здійснювати нарахування розміру заробітної плати позивачу, відповідно допустимим способом захисту прав позивача буде саме зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу (різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи).

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не підлягає розгляду клопотання Державної міграційної служби України про зупинення виконання оскарженої постанови Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 року, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено повноважень суду апеляційної інстанції зупиняти виконання рішення суду першої інстанції, яке допущене до негайного виконання повністю або частково.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 813/1854/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 14.12.2017 року