Ухвала суду № 70999076, 13.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мартиненко В.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року справа №233/4530/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2017 року у справі № 233/4530/17 за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2017 року, ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов’язання управління перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» з 31 липня 2017 року, скасувавши рішення відповідача від 09 серпня 2017 року як незаконне (а.с. 2-3).

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2017 року позовні вимоги задоволені. Визнано рішення управління від 09 серпня 2017 року щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» протиправним та скасовано його. Зобов’язано відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» з 31 липня 2017 року (а.с. 30-34).

Не погодившись з судовим рішенням, Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт зазначив, що позивач не має право на призначення пенсії за віком за вимогами Закону України «Про державну службу» (а.с. 37-38).

Частиною 8 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 була державним службовцем та має стаж державної служби 22 роки 03 місяці 20 днів, в тому числі: Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція з 04 серпня 1992 року по 24 листопада 2014 року на різних посадах в органах податкової служби.

Відповідно до копії трудової книжки серії А № 357149 від 03 вересня 1981 року, довідки про стаж державної служби від 26 липня 2017 року № 2139/10/05-14-04, позивач має стаж державної служби в Костянтинівській податковій інспекції 22 роки 03 місяці 20 днів за періоди роботи: з 04 серпня 1992 року по 04 жовтня 1992 року Економіст II категорії відділу обліку та звітності Державної податкової інспекції по м. Костянтинівка; з 05 жовтня 1992 року по 30 листопада 1992 року державний податковий інспектор відділу обліку та звітності Державної податкової інспекції по м. Костянтинівка; з 01 грудня 1992 року по 30 листопада 1993 року старший державний податковий інспектор відділу оподаткування державних підприємств Державної податкової інспекції по м. Костянтинівка; з 01 грудня 1993 року по 31 січня 1994 року головний державний податковий ревізор - інспектор відділу оподаткування державних та спільних підприємств державної податкової інспекції по м. Костянтинівка; з 01 лютого 1994 року по 25 листопада 1996 року начальник відділу аудиту юридичних осіб управління аудиту Державної податкової інспекції по м. Костянтинівка; з 26 листопада 1996 року по 02 січня 1997 року В.о. начальника відділу організації контролю та документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності управління документальних перевірок юридичних осіб Державної податкової адміністрації в м. Костянтинівка; з 03 січня 1997 року по 31 березня 1997 року В.о. заступника начальника управління - начальника відділу організації контролю та документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності управління документальних перевірок юридичних осіб Костянтинівської державної податкової адміністрації; з 01 квітня 1997 року по 02 травня 1998 року начальник відділу організації контролю та документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності управління документальних перевірок юридичних осіб - заступник начальника управління Костянтинівської державної податкової адміністрації; з 03 травня 1998 року по 05 червня 2000 року Начальник відділу документальних перевірок юридичних осіб управління документальних перевірок юридичних осіб Костянтинівської ОДПІ Донецької області; з 06 червня 2000 року по 23 січня 2002 року Заступник начальника управління - начальник відділу документальних перевірок управління документальних перевірок юридичних осіб Костянтинівської ОДПІ Донецької області; з 24 січня 2002 року по 31 грудня 2004 року заступник начальника управління - начальник відділу перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб управління податкового аудиту та валютного контролю Костянтинівської ОДПІ Донецької області; з 01 січня 2005 року по 20 вересня 2005 року - заступник начальника управління - начальник відділу і документальних перевірок суб'єктів господарської діяльності - юридичних осіб управління контрольно - перевірочної роботи Костянтинівської ОДПІ Донецької області; з 21 вересня 2005 року по 20 листопада 2006 року начальник відділу контрольно - перевірочної роботи Костянтинівської ОДПІ Донецької області; з 21 листопада 2006 року по 19 березня 2012 року заступник начальника Костянтинівської ОДПІ; з 20 березня 2012 року по 04 листопада 2013 року заступник начальника Костянтинівської ОДПІ Донецької області Державної податкової служби; з 05 липня 2013 року по 24 листопада 2014 року заступник начальника Костянтинівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області (а.с. 10-16).

Крім того відповідно запису в трудовій книжці за № 12, 25 березня 1994 року позивач прийняла Присягу державного службовця згідно Закону України «Про державну службу», а 01 листопада 2001 року позивачу присвоєно спеціальне звання - «Радник податкової служби III рангу.

31 липня 2017 року, у віці 58 років, будучи пенсіонером та отримуючи пенсію по інвалідності, позивач звернулась до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про переведення на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу». При зверненні до пенсійного органу позивачем надано копію трудової книжки А № 357149 від 03 вересня 1981 року, довідку про стаж державної служби від 26 липня 2017 року № 2139/10/05-14-04, довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 28 липня 2017 року № 2144/10/05-14-05-13-6 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 28 липня 2017 року № 2145/10/05-14-05-13-6 (а.с. 8).

За результатами розгляду заяви, позивач отримала рішення Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09 серпня 2017 року про відмову в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». В обґрунтування даного рішення Пенсійним фондом зазначено, що в трудовій книжці позивача за періоди роботи в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції присвоєні спеціальні звання, а саме: з 01 листопада 2001 року - «Радник податкової служби III рангу», 13 листопада 2004 року - «Інспектор податкової служби II рангу», з 20 листопада 2007 року - «Радник податкової служби I рангу», з 31 грудня 2013 року - «Радник податкової та митної справи I рангу».

Проте, пунктом 17 ст. 3 Законом України «Про державну службу» №889-VIII визначено коло осіб, на яких дія цього Закону не поширюється, а саме, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачене законом (а.с. 8-9).

Не погодившись із відмовою в переводі позивача з одного виду пенсії на інший позивач звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні законодавчо передбачені підстави для відмови позивачу у переводі з одного виду пенсії на інший, а відтак порушене право позивача має бути відновленим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі – Закон № 509-XII).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 509-XII Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, – відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 року № 778 (чинного на час виникнення спірних відносин), забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами частини першої статті 15 Закону № 509-XII може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини п’ята, шоста статті 15 цього Закону).

Зазначеною статтею Закону № 509-XII також установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються із вимогами статей 5, 12 Закону № 3723-ХІІ щодо обмежень, пов’язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Як вбачається з трудової книжки позивача за періоди роботи в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції присвоєні спеціальні звання, а саме: з 01 листопада 2001 року - «Радник податкової служби III рангу», 13 листопада 2004 року - «Інспектор податкової служби II рангу», з 20 листопада 2007 року - «Радник податкової служби I рангу», з 31 грудня 2013 року - «Радник податкової та митної справи I рангу».

Крім того відповідно запису в трудовій книжці за № 12, 25 березня 1994 року позивач прийняла Присягу державного службовця згідно Закону України «Про державну службу», а 01 листопада 2001 року позивачу присвоєно спеціальне звання - «Радник податкової служби III рангу.

Законом № 509-XII не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення Закону № 3723-ХІІ, зокрема стаття 37, за правилами якої на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби – не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, – незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Абзацами другим та третім пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Отже, і період державної служби позивача в податкових органах у спеціальних званнях зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відтак, у відповідача були відсутні законодавчі підстави для відмови позивачу у переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, відповідно до положень Закону України «Про державну службу».

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись статтями 183-2, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області – залишити без задоволення.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2017 року у справі № 233/4530/17за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_3

ОСОБА_4