Постанова № 70998689, 12.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Любов Вікторівна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року справа №812/1416/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ястребової Л.В.,

суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі:

представника позивача Жукової А.А.,

представника відповідача Троцко Б.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі №812/1416/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління (далі - Відповідач, податковий орган), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління, що втілилася у невнесенні заяви ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2015 року на суму 1 902 136,00 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; зобов'язання Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість за липень 2015 року на суму 1 902 136,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість №9175243092 від 20.08.2015 за липень 2015 року, в якій у рядку 23.2 заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 1 885 449,00 грн. В подальшому позивач направив до контролюючого органу уточнюючі розрахунки № 9194861875 від 21.09.2015, № 9256212368 від 18.12.2015 та № 9036629314 від 16.03.2016, тим самим збільшив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, розмір якої наразі становить 1 902 136,00 грн. Станом на сьогоднішній день за декларацією з ПДВ за липень 2015 року документальна позапланова виїзна перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 1 902 136,00 грн. відповідачем не проводилася, жодного податкового повідомлення-рішення не приймалося, а тому вважають, що сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 1 902 136,00 грн. є узгодженою та з 16.09.2016 року має місце протиправна бездіяльність відповідача щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування за липень 2015 року в розмірі 1902136,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління, що втілилася у невнесенні заяви ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2015 року на суму 1 902 136,00 грн. (один мільйон дев'ятсот дві тисячі сто тридцять шість гривень 00 коп.) до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість за липень 2015 року на суму 1 902 136,00 грн. (один мільйон дев'ятсот дві тисячі сто тридцять шість гривень 00 коп.) та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2756,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що п. 92 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року № 1797-VIII, внесено зміни до ст.. 200 ПКУ, що регулює, зокрема, порядок бюджетного відшкодування ПДВ. На виконання цього Закону Кабінетом Міністрів України видано постанову від 25.01.2017 року № 26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість». Перехідними положеннями визначено ведення Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, здійснюються у порядку, визначеному ст.. 200 ПКУ. Крім того, наголошують на тому, що розпорядженням №14-р від 06.04.2017 року зобов'язано керівника Харківського управління ОВПП та управлінь податкового супроводження підприємств виробничої і невиробничої сфери та фінансових установ Офісу проводити комплекс по забезпеченню контролю за достовірністю та повнотою нарахування сум ПДВ, заявлених до відшкодування шляхом забезпечення повноти відображення задекларованих сум бюджетного відшкодування ПДВ в Реєстрі заяв. Зазначають, що оскільки позивачем подано декларацію із заявою до бюджетного відшкодування за липень 2015 року, то така заява підлягає внесенню до Тимчасового реєстру, отже,вимоги позивача про внесення заяви до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування не відповідають вимогам ПКУ. Судом першої інстанції також не прийнято до уваги те, що згідно інформації позивач зареєстрований в м. Сєвєродонецьку, проте виробничі потужності знаходяться в м. Луганську. Згідно листу Державної казначейської служби України від 28.10.2016 року за № 1208/239-18027 зазначено, що Службою безпеки України тимчасово зупинено операції з бюджетними коштами ПАТ «Луганськтепловоз» через їх причетність до функціонуючих непідконтрольних Україні територій Луганської області. Посилаються на п. 24 р. VI Бюджетного кодексу України, відповідно до якого виконання державного бюджету та місцевих бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України,здійснюється з урахуванням таких особливостей: витрати державного бюджету, у томі числі в частині трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам, здійснюються після повернення територій під контроль державної влади.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, письмові пояснення, дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

Суд першої т апеляційної інстанцій встановив, що публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» зареєстроване в якості юридичної особи (ідентифікаційний код 05763797) та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, з 23.06.2015 місцезнаходження юридичної особи зареєстровано за адресою: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б ( т. 1 а.с. 6-9, 10-13).

До вересня 2016 року ПАТ «Луганськтепловоз» перебувало на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС.

З вересня 2016 року на виконання розпорядження Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 08.09.2016 № 47-р «Щодо передання платників податків» Позивача переведено на облік до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі СДПІ у м. Харкові).

Юридичні особи Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на виконання постанови КМУ від 30.03.2016 № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» припинено шляхом їх приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби 16.05.2017 та 11.05.2017 відповідно.

На час розгляду судової справи позивач перебуває на податковому обліку як платник податків в Харківському управлінні офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яке є структурним підрозділом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та здійснює всі повноваження передбачені Податковим кодексом України щодо адміністрування податків та зборів підприємств на обліку, зокрема ПАТ «Луганськтепловоз».

20.08.2015 року ПАТ «Луганськтепловоз» подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість №9175243092 за липень 2015 року, в якій у рядку 23.2 заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 1 885 449,00 грн. (т. 1 а.с.14-17, т. 5 а.с.105-122).

Позивачем були подані уточнюючі розрахунки №9194861875 від 21.09.2015 року; №9 256212368 від 18.12.2015 та №9036629314 від 16.03.2016, якими збільшено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, розмір якої становить 1 902 136,00 грн.(т. 5 а.с.123-158).

Після отримання податковим органом вказаних документів, ніяких дій щодо подання до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, будь-яких дій щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» по податковій декларації з ПДВ за липень 2015 року не вчинено.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість визначено статтею 200 ПК України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (пункт 200.8 статті 200 ПК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 39 податкова декларація платника податку, в якій заявлена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що зареєстрована в органах державної податкової служби, підлягає згідно з пунктами 200.10 і 200.18 статті 200 Податкового кодексу України обов'язковій камеральній перевірці, яка проводиться, зокрема, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним строком отримання органом державної податкової служби податкової декларації платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

У разі коли за результатами перевірок платника податку не виявлено порушень, орган державної податкової служби складає довідку, а у разі, коли виявлено порушення, - акт (пункт 4 Порядку № 39).

Судом встановлено, що ані СДПІ, ані відповідачем не було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року позивача.

Таким чином контролюючим органом не підтверджено бюджетне відшкодування ПДВ по декларації за липень 2016 року в сумі 1902136,00 грн.

Відповідно до пункту 200.11 статті 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 7 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1238, підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є наявність документально підтвердженої інформації про порушення платником норм податкового законодавства відповідно до пункту 78.1 статті 78 розділу II Податкового кодексу України.

Вищенаведене дає можливість дійти висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка платника для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування має бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки, та за наявності підстав, передбачених пунктом 78.1 статті 78 ПК України

Отже, суд зазначає, що СДПІ у м. Луганську мало право провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування за липень 2015 року протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки, проте на час розгляду справи податковим органом не було проведено документальної позапланової виїзної перевірки позивача по ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування за липень 2015 року, будь-яких доказів суду не надано.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при виконанні владних управлінських функцій по здійсненню контролю за платниками податків шляхом проведення перевірок правильності та повноти обчислення податкових зобов'язань визначений, зокрема, статтями 75-86 ПК України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом частини другої пункту 75.1 статті 75 ПК України документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Обставини, які визначені законодавцем як підстави для прийняття податковим органом рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, викладені у статті 78 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до вимог підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що виявлені факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Разом з тим пунктом 37 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 01 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу.

З 01 липня 2015 року призупиняється дія підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, абзацу четвертого пункту 82.4 статті 82, пункту 200.11 статті 200 цього Кодексу, а також дія пункту 200.14 статті 200 цього Кодексу в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок.

Бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування до 1 липня 2015 року, здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу у редакції, що діяла станом на 1 липня 2015 року.

Пунктом 200.11. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

Однак суд зазначає, що мораторій на проведення у 2015 та 2016 роках перевірок платників, запроваджений пунктом 3 Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», не розповсюджується на перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу понад 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Контролюючі органи можуть скористатися правом і відповідно до пункту 73.3 статті 73 Кодексу звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Проте вказане положення Податкового кодексу України не обмежує контролюючі органи у здійсненні перевірок на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України.

Таким чином, визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, в розумінні зазначених норм чинного законодавства, покладене на органи державної фіскальної служби, тобто, є дискреційними функціями такого органу, що мають можливість надати повне або часткове визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Оскільки нормами прямої дії Закону на відповідача покладений обов'язок визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, колегія суддів вважає за необхідне застосувати ст..11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З аналізу норм законодавства, яке регулює спірні взаємовідносини, вбачається, що відповідач, як орган владних повноважень, не виконуючи визначені законом дискреційні функції щодо визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування шляхом непроведення документальної перевірки, діяв з порушенням закону.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування податку на додану вартість на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Тобто, утримуючись від надання підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування шляхом непроведення документальної перевірки, СДПІ у м. Луганську припустилась бездіяльності (бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи) та порушила вимоги Податкового кодексу України щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

За частинами першою, другою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не навів жодних причин не проведення документальної перевірки або необхідності її проведення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх прав при визначенні способу захисту порушеного права.

Оскільки підтвердити достовірність нарахування бюджетного відшкодування є дискреційним обов'язком органів державної фіскальної служби, який ними не виконаний, суд позбавлений можливості встановити чи виконав позивач всі приписи законодавства щодо такого нарахування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності Офісу великих платників податків ДФС що втілилась у невчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування, визначеної заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2016 року на суму 1902136,00 грн. для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Проте, задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції зобов'язав відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість за липень 2016 року нга суму 1902136,00 грн., що є помилковим.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначеного податку.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування є виключними повноваженнями органів Державної фіскальної служби, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про підтвердження достовірності такого відшкодування.

Законом України від 21.12.2016 № 1797-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 23 березня 2017 року № 1989-VIII, був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який наразі не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

За змістом підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у чинній редакції), формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат, зокрема з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення (п. ґ) пункту 200.12 статті 200 ПК України). У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.

Пункт 200.15 статті 200 ПК України передбачає, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Отже, належним способом захисту в такому випадку, може бути вимога щодо зобов'язання орган Державної фіскальної служби провести документальну перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість та таким чином підтвердити достовірність нарахованого бюджетного відшкодування.

Колегія суддів не приймає до уваги діловод відповідача, що бюджетне відшкодування підприємству стане можливим лише після повернення м. Луганськ під контроль державної влади України, оскільки ПАТ «Луганськтепловоз» 25.06.2015 на підставі статті 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» перереєструвався на підконтрольній державній владі території за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б, сплачує податки, збори та обов'язкові платежі до бюджетів всіх рівнів, має відкриті в українських банках рахунки, і законодавчо не передбачено можливості відмови підприємству у бюджетному відшкодуванні сум податку на додану вартість через знаходження потужностей виробництва платника податків на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Податкове законодавство не пов'язує умови бюджетного відшкодування з місцезнаходженням виробничих потужностей платника податків.

Стосовно доводів апелянта щодо зупинення казначейських операцій позивача на підставі листів Служби Безпеки України на адресу Державної Казначейської служби, колегія суддів зазначає наступне.

Особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних відносин виробничі потужності Позивача перебувають на території тимчасово непідконтрольній Українській владі при новому місці реєстрації юридичної особи на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції на час розгляду даної справи відсутній.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (частина друга статті 1 Закону № 1669).

Згідно з пунктом 24 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України витрати державного бюджету у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, здійснюються після повернення територій під контроль державної влади.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивач 23.06.2015 змінив своє місцезнаходження (юридичну адресу) з м. Луганська на м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у якому зазначено серед інших і місто Луганськ, де було місцезнаходження позивача до 23.06.2015.

Місто Сєвєродонецьк не віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Пунктом 13 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) передбачено, що зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі: зупинення судом виконання: виконавчого документа; рішення про стягнення коштів; звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником; наявності інших передбачених законом обставин.

Листи Служби безпеки України, на які відповідач посилається як на підставу для зупинення безспірного списання коштів на користь позивача, за своїм змістом є інформаційним повідомленням та не містять жодних заборон щодо виконання рішення суду.

У зазначених листах відсутня будь-яка інформація щодо відкритих кримінальних проваджень стосовно Позивача. Таку інформацію не надано суду і під час розгляду справи.

Отже, посилання відповідача на листи Служби безпеки України є неправомірним, оскільки такий лист не є нормативно - правовим актом або рішенням органу владних повноважень, носить рекомендований характер для казначейської служби при здійснення бюджетного відшкодування, тоді як у спорі, що розглядається, мова йде про включення заяви до Тимчасового реєстру.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини другої статті 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість за липень 2015 року на суму 1902136,00 грн., прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому в цій частині постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2017 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року по справі №812/1416/16 скасувати в частині зобов'язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість за липень 2015 року на суму 1902136,00 грн. та в цій частині прийняти нове рішення.

Зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість № 9175243092 від 20.08.2015 року за липень 2015 року з урахуванням уточнюючих розрахунків № 9194861875 від 21.09.2015, № 9256212368 від 18.12.2015 та № 9036629314 від 16.03.2016 на суму 1902136,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року по справі № 812/1416/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Л.В. Ястребова

Судді: А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць