Постанова № 70998305, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/3710/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., суддів: Аблова Є.В., Літвінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з питань праці, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Державної служби України з питань праці у оформленні наказу про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати;

- зобов'язати відповідача видати наказ про надання відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції з 07.11.2016 у відповідності до вимог Закону України "Про відпустки".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, як заступник начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, з 07.05.2015 по 30.03.2016 виконувала обов'язки начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області.

04.11.2016 позивач звернулася до відповідача з заявою про надання їй відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції з 07.11.2016. Відповідач відмовив у наданні такої відпустки листом, однак, такий лист позивачем отримано не було. В подальшому, відповідач у відповідь на адвокатський запит повідомив, що накази про відпустку керівництва територіальних органів Держпраці видаються безпосередньо за місцем роботи. У грудні 2016 відповідач також повідомив, що м. Покровськ не відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Під час судового розгляду справи представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні 01.11.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи Головне управління Держпраці у Донецькій області.

В судовому засіданні 01.11.2017 колегією суддів визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки, як свідчать матеріали справи, про відмову у наданні відпустки адвокат позивача дізнався лише з листа відповідача, датованого 25.11.2016 (а. с. 10). До цього часу, незважаючи на можливість бути обізнаною про порушення прав з дати, коли позивач не отримала наказу про надання їй відпустки, позивач не мала достатніх підстав вважати, що її право було порушене, так як не отримувала негативної відповіді від відповідача з цього питання.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, позивач намагалася вирішити питання з роботодавцем шляхом досудового врегулювання спору.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що голова Держпраці України не наділений повноваженнями роботодавця щодо видання наказів про відпустку стосовно заступників керівників територіальних органів Держпраці, факт звернення до начальника головного управління позивачем не доведено, позивач з 02.11.2016 не виходить на роботу та згідно листа Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. Листом від 11.11.2016 № 11203/1/11-ДП-16 позивача повідомлено, що можливості погодження її заяви не вбачається.

Представник третьої особи, повідомленої належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, дослідивши заперечення відповідача, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної служби України з питань праці від 07.05.2015 № 20-кт "Про призначення заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області" за погодженням з Міністром соціальної політики України від 28.04.2015 № 6268/0/14-15/09 призначено ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 07.05.2015 (а. с. 55).

03.11.2016 позивач звернулася до відповідача із заявою, зареєстрованою 04.11.2016 за вх. № К-2544/ДП, про надання відпустки без збереження заробітної плати з 07.11.2016 на підставі п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відпустки" (а. с. 7).

Листом від 11.11.2016 № 11203/1/11-ДП-16 відповідач, з посиланням на наказ Держпраці від 26.08.2015 № 93 "Про затвердження Порядку погодження відпусток та службових відряджень начальникам, заступникам начальників територіальних органів Державної служби з питань праці, керівникам державних підприємств та установ, що належать до сфери її управління", повідомив позивача, що питання погодження надання відпустки порушується не пізніше ніж за два тижні до початку відпустки та така заява має містити візу начальника територіального органу.

Вказаним листом позивача також повідомлено, що до Держпраці надійшов лист Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 08.11.2016 № 26174/401-2016, в якому зазначено, що проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050410002635 від 28.10.2016 за підозрою заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Оскільки ОСОБА_1 на робочому місці не перебуває, висловлено прохання сприяти у вирішенні питання щодо забезпечення її явки до слідчого відділу та скасувати службові відрядження протягом листопада 2016 (а. с. 11-12, 49).

В подальшому, на адвокатські запити листом від 25.11.2016 № 11717/1/11-ДП-16 відповідач повідомив про направлення вищезазначеної відповіді на адресу позивача та повторно долучив вказаний лист в якості додатку (а. с. 10); листом від 21.12.2016 № 12685/1/11-ДП-16 відповідач повідомив адвоката позивача про відсутність підстав для застосування при розгляді заяви п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відпустки" у зв'язку з тим, що м. Покровськ не відноситься до території проведення антитерористичної операції, та про оголошення 25.11.2016 позивача у розшук (а. с. 16 - 17); у листі від 25.01.2017 № 817/1/11-ДП-17 відповідач повторно продублював інформацію, викладену у листі від 11.11.2016 № 11203/1/11-ДП-16 (а. с. 21 - 22); листом від 21.02.2017 № 2014/1/11-ДП-17 відповідач повторно зазначив, що позивачу надавались неодноразові відповіді, наказ про відпустку позивача видається за місцем її роботи, позивача оголошено у розшук (а. с. 26).

Вважаючи відмову у оформленні наказу про надання відпустки протиправною, а право на відпустку безспірним, відтак, порушеним, позивач звернулася з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Згідно ст. 83 Кодексу законів про працю України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504) відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.

Як встановлено колегією суддів, постановою Верховної Ради України "Про перейменування деяких населених пунктів" від 12.05.2016 № 1353-VIII м. Красноармійськ перейменовано на м. Покровськ.

У відповідності до п. 18 ч. 1 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, до такої території віднесено м. Красноармійськ (Красноармійська міська рада).

За таких обставин, доводи позивача про наявність у неї права на отримання відпустки без збереження заробітної плати на підставі п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону № 504 колегія суддів вважає обґрунтованими.

В той же час, вирішуючи питання про порушення такого права, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 11 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), голова Держпраці:

1) очолює Держпраці, здійснює керівництво її діяльністю, представляє Держпраці у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами;

2) вносить на розгляд Міністра соціальної політики пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сферах дотримання законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, охорону праці, гігієну праці, здійснення державного гірничого нагляду та промислової безпеки і розроблені Держпраці проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також визначає позицію щодо проектів, розробниками яких є інші міністерства;

3) вносить на розгляд Міністра соціальної політики проекти нормативно-правових актів Мінсоцполітики з питань, що належать до компетенції Держпраці;

4) забезпечує виконання Держпраці та її територіальними органами Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, що належать до компетенції Держпраці;

5) подає на затвердження Міністрові соціальної політики плани роботи Держпраці;

6) звітує перед Міністром соціальної політики про виконання планів роботи Держпраці та покладених на неї завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Держпраці, її територіальних органів, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

7) забезпечує виконання Держпраці та її територіальними органами наказів Мінсоцполітики та доручень Міністра соціальної політики з питань, що належать до компетенції Держпраці;

8) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Держпраці;

9) призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром соціальної політики керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату Держпраці, призначає на посаду та звільняє з посади інших державних службовців і працівників апарату Держпраці;

10) призначає на посаду за погодженням з Міністром соціальної політики та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів Держпраці;

11) призначає на посаду за погодженням з Міністром соціальної політики заступників керівників територіальних органів Держпраці та звільняє їх з посади;

12) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), укладає контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Держпраці;

13) затверджує штатний розпис та кошторис територіальних органів;

14) затверджує за погодженням із Міністром соціальної політики структуру територіальних органів;

15) розподіляє обов'язки між своїми заступниками;

16) забезпечує взаємодію Держпраці з відповідальним за взаємодію структурним підрозділом Мінсоцполітики, визначеним Міністром соціальної політики;

17) забезпечує дотримання встановленого Міністром соціальної політики порядку обміну інформацією між Мінсоцполітики і Держпраці та своєчасність її подання;

18) скасовує повністю або в окремій частині акти територіальних органів Держпраці;

19) скликає та проводить наради з питань, що належать до компетенції Держпраці;

20) підписує накази Держпраці;

21) вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців та працівників апарату Держпраці, керівників територіальних органів Держпраці, присвоює їм ранги державних службовців (якщо інше не передбачено законом);

22) вносить в установленому порядку подання щодо представлення державних службовців та працівників апарату Держпраці, його територіальних органів до відзначення державними нагородами;

23) дає у межах повноважень обов'язкові до виконання державними службовцями і працівниками апарату Держпраці, її територіальними органами доручення;

24) забезпечує у межах повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням в апараті Держпраці, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління;

25) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Відповідно до ч. 9 Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за № 438/26883, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), начальник Управління Держпраці має двох заступників, у тому числі першого, які призначаються на посади та звільняються з посад Головою Державної служби України з питань праці за погодженням з Міністром соціальної політики України.

Заступники начальника Управління Держпраці за посадою є заступниками Головного державного інспектора з питань праці в області.

У відповідності до ч. 2 ст. 58 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток надаються державним службовцям відповідно до закону.

Наказом Державної служби України з питань праці від 26.08.2015 № 93 затверджено Порядок погодження відпусток та службових відряджень начальникам, заступникам начальників територіальних органів Державної служби з питань праці, керівникам державних підприємств та установ, що належать до сфери її управління (а. с. 52 - 54).

У відповідності до п. 2.4 вказаного Порядку питання погодження надання відпустки керівнику підвідомчої установи порушуються на підставі поданої ним до відділу персоналу Держпраці на ім'я голови Держпраці або особи, яка його заміщує, письмової заяви (оригіналу) не пізніше, ніж за два тижні до початку відпустки з урахуванням графіку щорічних відпусток.

Заяви реєструються в Журналі реєстрації заяв про відпустки начальників, заступників начальників територіальних органів держпраці, керівників державних підприємств та установ, що належать до сфери її управління.

Заява має містити інформацію про вид відпустки (щорічна основна, додаткові, навчальнав, без збереження заробітної плати тощо), період (робочий рік), тривалість в календарних днях, дату початку відпустки, а також про особу, яка виконуватиме обов'язки керівника підвідомчої установи на час його відсутності.

Заява заступника керівника територіального органу Держпраці візується начальником територіального органу.

Згідно п. 2.5 Порядку відділ персоналу Держпраці протягом трьох робочих днів опрацьовує надану заяву, візує, погоджує із заступником Голови, який за розподілом обов'язків відповідає за відповідну підвідомчу установу, та подає на розгляд Голові Держпраці або особі, яка його заміщує.

Після розгляду заява повертається до відділу персоналу Держпраці, а рішення про результати розгляду доводиться до відома керівника підвідомчої установи.

Наказ про надання відпустки видається за основним місцем роботи керівника підвідомчої установи на підставі погодження Голови Держпраці або особи, яка його заміщує.

Положення вказаного Порядку не суперечать ч. 1 ст. 9 Закону № 889, відповідно до якої державний службовець під час виконання посадових обов'язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов'язки.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 889 визначено також, що безпосередній керівник - найближчий керівник, якому прямо підпорядкований державний службовець.

Згідно пунктів 60, 62, 63 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242, у разі виникнення потреби у проведенні оцінки доцільності створення документа, його обґрунтованості та відповідності законодавству здійснюється погодження проекту документа.

Внутрішнє погодження оформляється шляхом проставляння візи. Віза включає: особистий підпис, ініціали (ініціал імені) і прізвище особи, яка візує документ, дату візування із зазначенням у разі потреби найменування посади цієї особи.

Віза проставляється як на лицьовому, так і на зворотному боці останнього аркуша проекту документа, якщо місця для візування на лицьовому боці останнього аркуша документа недостатньо. Візи проставляються на примірниках документів, що залишаються в установі.

Колегією суддів встановлено, що в період існування спірних правовідносин начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області був призначений Шубін Володимир Петрович.

Відтак, в розумінні вищезазначеного, на заяві позивача від 03.11.2016 мала бути проставлена віза вказаної особи, однак, з копії заяви, наявної в матеріалах справи, такої візи не вбачається.

З огляду на це, суд прийшов до висновку про порушення позивачем процедури отримання відпустки.

Зазначаючи про відсутність у чинному законодавстві можливості для голови Державної служби України з питань праці відмовити у наданні відпустки з огляду на специфіку виду цієї відпустки, позивач, між тим, не звернула уваги на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону № 889 державна служба здійснюється з дотриманням принципу ефективності - раціонального і результативного використання ресурсів для досягнення цілей державної політики.

Суд зазначає, що специфічною ознакою державного управління є його безперервність.

В розумінні важливості забезпечення безперервного функціонування державних органів та керівної посади позивача, отримання погодження безпосереднього керівника повинно було засвідчити можливість подальшого функціонування Головного управління Держпраці у Донецькій області без виконання посадових обов'язків ОСОБА_1

Вважаючи своє право на відпустку абсолютним у зв'язку з відсутністю правових норм протилежного змісту, позивач вищевказаних обставин не врахувала, належного значення статусу займаної посади не надала, що призвело до безпідставності заявлення позовних вимог про видання наказу про відпустку.

Щодо повідомлення позивача відповідачем про необхідність з'явитися до слідчого відділу Покровського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області колегія суддів зазначає, що таке повідомлення носило рекомендаційний характер та на предмет спору не впливає.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України доведено правомірність своїх дій, з огляду на що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді: Є.В. Аблов

А.В. Літвінова