Постанова № 70997843, 05.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

05 грудня 2017 р. справа №820/3671/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Івк Техніка" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Івк Техніка", у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000901401 від 05.05.2017 року на загальну суму 496.259 грн., №0000911401 від 05.05.2017 року на загальну суму 1.443 грн., винесені на підставі акту перевірки №2866/20-40-14-03-08 від 19.04.2017 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень ґрунтуються на помилкових судженнях, а припущення контролюючого органу про вчинення платником податкових правопорушень спростовуються обставинами фактичної дійсності. Позивач також стверджував, що проведені господарські операції були зумовлені потребами реальної діяльності, відбулись у дійсності, мали спрямування на реальне настання правових наслідків, підтверджені необхідним обсягом первинних та суміжних документів, розрахунки по оплаті виконані, що свідчить про виконання господарських зобов'язань сторонами правочинів та спричинило настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що платником у порушення вимог: 1) п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.138.2 ст.138, п.п.138.3.1 п.138.3 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток встого у сумі 456.277 грн., у тому числі: за 2014 рік у суму 144.988/ грн., за 2015 рік у сумі 296.346 грн., за 2016 рік у сумі 14.943 грн. у тому числі за 1 квартал 2016 року у сумі 11.966 грн., за півріччя 2016 року у сумі 13.337 грн., за три квартали 2016 року у сумі 13.337 грн.; 2) п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 962 грн., у тому числі за листопад 2014 року на суму 962грн. Порушення допущено по взаємовідносинах з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, за рахунок відображення в бухгалтерському та податковому обліку показників господарських операцій, котрі реально не відбулись. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Івк Техніка", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 14062944, як платник податків знаходиться на обліку в Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірми ІВК Техніка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом документальної планової виїзної перевірки №2866/20-40-14-03-08/14062944 від 19 квітня 2017 року (а.с.47-49 т.1).

У згаданому акті викладені судження контролюючого органу про вчинення платником податків порушень вимог: 1) п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.138.2 ст.138, п.п.138.3.1 п.138.3 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток усього у сумі 456.277 грн., у тому числі: за 2014 рік у суму 144.988 грн., за 2015 рік у сумі 296.346 грн., за 2016 рік у сумі 14.943 грн. у тому числі за 1 квартал 2016 року у сумі 11.966 грн., за півріччя 2016 року у сумі 13.337 грн., за три квартали 2016 року у сумі 13.337 грн.; 2) п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 962 грн., у тому числі за листопад 2014 року на суму 962грн.

З посиланням на даний акт субєкт владних повноважень 05.05.2017 р. прийняв податкові повідомлення рішення №0000901401 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 496.259,75 грн. (основний платіж 456.277,00грн., штрафна (фінансова) санкція 39.982,75 грн.), №0000911401 про збільшення грошового зобовязання з ПДВ у загальному розмірі 1.443,00 грн. (основний платіж 962,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 481,00грн.) (а.с.43,45 т.1).

Як з'ясовано судом, в основу спірних рішень субєктом владних повноважень покладені фактичні судження про вчинення платником податків податкових правопорушень у вигляді заниження належної до сплати суми ПДВ і податку на прибуток за рахунок врахування в обліку складених контрагентами первинних документів за господарськими операціями, реальність яких не підтверджена іншими необхідними документами. Крім того, контролюючим органом визначені судження про те, що посадовими особами позивача підписувались первинні документи від імені підприємства під час знаходження останніх у відпустці та на лікарняному. Також, зазначив, що позивачем помилково віднесено затрати на ремонт (заміна вікон) до складу адміністративних витрат.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірних рішень (тобто висновків, відображених в акті перевірки №2866/20-40-14-03-08/14062944 від 19 квітня 2017 року), на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що правовідносини з приводу справляння податку на прибуток та справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. унормовані приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України та приписами розділу V Податкового кодексу України відповідно.

Суд зазначає, що з положень Розділу ІІІ Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.44 Податкового кодексу України, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, витікає правило, відповідно до якого платник податків має право на врахування числових показників понесених видатків чи вартості придбаних товарів (робіт, послуг) при обчисленні податку на прибуток у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента первинного документа без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обовязкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на збільшення витрат (що, в залежності від виду понесених видатків, співпадає або з подією отримання доходу, або з подією понесення витрат).

Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента первинних документів (в тому числі і податкової накладної) без дефекту форми, змісту (тобто відворення всіх обовязкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим субєктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрації контрагентом податкової накладної в Реєстрі податкових накладних або подання скарги на постачальника.

З наявних у справі документів, які на вимогу суду були надані представником позивача, вбачається, що 15 травня 2015 року між позивачем ТОВ фірма "Івк Техніка" (в якості покупця) та контрагентом ПФ "ОРІЯ" (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі Договору постачання № 22 предметом якого є постачання і передача у власність покупця певної продукції, найменування (асортимент), ціна та кількість вказується у додатках до договору, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (а.с.204-211 т.5).

На момент укладання згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Від імені сторін правочин було укладено повноваженими особами, а саме: від позивача - генеральним директором ОСОБА_3, від контрагента директором ОСОБА_4

Потреба в укладанні згаданого правочину була обумовлена необхідністю виготовлення продукції та подальшої її реалізації, що полягає у здійсненні господарської діяльності позивачем.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з продажу, які оформлені видатковою накладною № РН-0000955 від 10.11.2014 р. на суму 5.769,66 грн., податковою накладною № 35 від 10.11.2014р. на загальну суму 168,05 грн. (в тому числі ПДВ 28,01 грн.), податковою накладною № 11 від 04.11.2014р. на загальну суму 5.601,60 грн. (в тому числі ПДВ 933,60 грн.)

Фізичне переміщення товару підтверджується товаро-транспортною накладною №000000085 від 10 листопада 2014 року.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку.

Для отримання товару контрагенту було надано довіреність № 615 від 10.11.2014р., яка підтверджує повноваження особи на отримання товару.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконанні контрагентом шляхом перерахування на користь позивача безготівкових коштів згідно банківської виписки.

В подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме реалізовано відповідно до видаткових накладних № 7612 від 04.12.14 р.; № 7994 від 23.12.2014, № 549 від 06.02.2015 р.; № 710 від 18.02.2015 р.; № 897 від 26.02.2015 р.; №983 від 05.03.2015 р.; № 986 від 05.03.2015 р.; № 1131 від 13.03.2015 р.; № 1262 від 19.03.2015 р.; № 1276 від 20.03.2015 р.; № 1308 від 23.03.2015 р.; № 1308 від 23.03.2015 р.

За матеріалами справи судом встановлено, що 30.10.2014 року між ТОВ "Івк Техніка" (в якості покупця) та контрагентом ТОВ "ОСОБА_5 Пак+" (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі договору № 30ок14 предметом якого є постачання продукції, а саме: стрейч-плівки джамбо 20мкн*0,5. (а.с.122-135 т.8, а.с.189 -195 т.5).

Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю здійсненням господарської діяльності, а саме товар стрейч-плівка джамбо є сировиною для подальшої переробки в товар і продажу, що підтверджується накладною на переміщення в переробку № 86 від 03.12.2014 р. укладеного з ФОП ОСОБА_6

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з покупки у ТОВ «ОСОБА_5 +» стрейч плівки джамбо 20 мкн*0,5, які оформлені видатковою накладною № 248 від 02 грудня 2014 р. на суму 145.053, 94 грн., податковою накладною № 2 від 01.12.2014 року на суму 145.053,94 грн. (в тому числі ПДВ 24.175, 66 грн.).

Фізичне переміщення товару підтверджується товаро-транспортною накладною №Р246 від 02.12.2014 р.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 664 від 01.12.2014 року.

Зобовязання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з банківською випискою.

10 лютого 2014 року між ТОВ фірма "Івк Техніка" (в якості покупця) та контрагентом ТОВ "Віател" (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі договору постачання № 1203 предметом якого є постачання продукції, що є об'єктом торгівлі постачальника, а саме: гранула поліпропілена. (а.с.196-203 т.5)

На момент укладання згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Потреба в укладанні згаданого правочину була обумовлена необхідністю виготовлення продукції та подальшої її реалізації, що полягає у здійсненні господарської діяльності позивачем.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з продажу, які оформлені видатковою накладною № 417 від 04.03.2014р. на суму 32.262,64грн., податковою накладною № 1208 від 12.02.2014р. на загальну суму 32.262,64 грн. (в тому числі ПДВ 5. 377,11 грн.)

Для отримання товару контрагенту було надано довіреність № 128 від 04.03.2014р., яка підтверджує повноваження особи на отримання товару.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконанні контрагентом шляхом перерахування на користь позивача безготівкових коштів згідно банківської виписки (копія наявна в матеріалах справи).

В подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_7 укладені договори поставки №28/01-1П від 28.01.2015року, №11/09-1П від 11.09.2015 року, №26/11-4П від 26.11.2015 року, відповідно до яких ФОП ОСОБА_7 (в якості постачальника) зобовязується поставити і передати у власність ТОВ «ІВК Техніка» (у якості покупця) певну продукцію, найменування (асортимент), ціна, кількість вказуються у додатках до договору, а покупець зобовязується прийняти цей товар і своєчасно здійснити оплату відповідно до умов даного договору.

На підтвердження даних господарських операцій представником позивача надано до суду специфікації до договорів, довіреності, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с.212-233 т.5).

Таким чином, зазначені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача в акті перевірки на те, що позивачем по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_7 не дотримано вимоги п.1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме у видаткових накладних не зазначені обовязкові реквізити такі як посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та місця складання суд вважає необґрунтованими, оскільки з наданих видаткових накладних вбачається, що від імені постачальника їх підписував ФОП ОСОБА_7, що унеможливлює заповнення такого реквізиту як посада особи. (а.с.212-232 т.5).

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, що підтверджують зобовязання по оплаті за вищезазначеними договорами, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату ним права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у них спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), до матеріалів справи субєктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оцінивши перелічені фактичні дані в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що оглянуті документи відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, слід дійти висновку, що документи не містять явних чи нездоланних дефектів форми, змісту чи походження, котрі б однозначно зумовлювали втрату первинними і розрахунковими документами юридичної сили і доказовості. Таким чином, оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності господарської операції.

Доказів існування вироків, постановлених (та таких, що набрали законної сили) відносно посадових (службових) осіб контрагентів у кримінальних провадженнях (за фактами злочинної діяльності економіки, підприємництва, податкової справи) акт перевірки №2866/20-40-14-03-08/14062944 від 19 квітня 2017 року не містить.

Про існування розпочатих кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб контрагентів (за фактами злочинної діяльності економіки, підприємництва, податкової справи) в тексті акту перевірки №2866/20-40-14-03-08/14062944 від 19 квітня 2017 року не згадується.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для висновку про наявність у платника податків наміру на безпідставне одержання податкової вигоди у взаємовідносин з вищезазначеними контрагентами.

Будь-яких претензій по податковим накладним, що були у спірних правовідносинах виписані позивачем та його контрагентами, контролюючий орган в акті перевірки №2866/20-40-14-03-08/14062944 від 19 квітня 2017 року не виклав.

Крім того, в акті перевірки контролючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ "ОСОБА_5 Пак+", також, у зв'язку тим, що видаткову накладну підписано менеджером по збуту, які в цей час знаходився у основній щорічній відпустці, з якої не відкликався, що підтверджено табелем обліку робочого часу за грудень 2014 року.

Також, знаходячись у основній щорічній відпустці або під час тимчасової втрати працездатності працівники позивача підписували первинні документи - видаткові накладні з іншими контрагентами.

Реєстр первинних документів, складених та підписаних працівниками позивача під час відпустки або під час тимчасової втрати непрацездатності наведено у додатку 5 до акту перевірки.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за вказаними операціями проводились у безготівковій формі. За даними операціями у 2014 до собівартості придбаних ( виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) віднесено 733.366 грн.

У зв'язку з викладеним, контролюючий орган встановив факт підписання первинних документів від імені підприємства без відповідних повноважень, що в свою чергу призвело до висновку, що складені первинні документи не мають обов'язкових реквізитів, а, отже, є недійсними, відтак підприємством завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів на загальну суму 733.366 грн. (8-11 стор. акту перевірки, а.с. 54-57т.1)

Також, перевіркою встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу адміністративних витрат отримані роботи, послуги згідно з первинними документами - актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з контрагентами викладеними в акті перевірки (стор. акту 15-16, а.с.61-62 том 1 та стор. акту 22-23, 67-68 т.1).

Суд зауважує, що контролюючий орган дійшов до висновку про завищення собівартості придбаних та реалізованих товарів підприємством виключно на виявленні видаткових накладних та актах здачі-прийняття робіт підписаних особами підприємства під час знаходження у відпустці. Жодних інших доводів та підстав у акті перевірки не зазначено.

З цього приводу суд зазначає наступне.

На вимогу суду, представником позивача надано до матеріалів справи первинні документи на підтвердження здійснення реальності даних господарських операцій по вищезазначеним контрагентам (т.5 а.с. 189-195, а.с. 122-135 т.8, т.1-6, а.с.1-76 т.7).

Посилання представника відповідача в акті перевірки по взаємовідносинам з контрагентами позивача, зазначеними у Додатку 5 про те, що у період відпустки (тимчасової втрати працездатності) повноваження посадових особі позивача припинено, факт підписання у цей час офіційних документів від імені підприємства є вчинення дій без відповідних повноважень є необґрунтованим, оскільки, посадові особи жодним чином не позбавлені своїх прав та повноважень наданих їм для виконання своїх трудових обовязків у період відпустки (тимчасової втрати працездатності), вони так само лишаються уповноваженими представниками підприємства та мають право підпису відповідних документів.

Підписання спірних видаткових накладних та актів існуючими фізичними особами, фізична наявність товару у позивача, факт здійснення оплати за даними господарськими операціями та реєстрація податкових накладних за даними правочинами відповідачем у силу приписів ч.2 ст. 71 КАС України не спростована.

Відтак, суд вважає, що факт знаходження у відпустці чи на лікарняному відповідальних осіб підприємства не може бути достатньою підставою для позбавлення позивача права на збільшення витрат.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами, відсутні фактичні дані, котрі б унеможливлювали віднесення здійснених видатків та одержаних первинних документів до обліку з податку на прибуток.

Разом з тим суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем послуг від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності позивача.

Стосовно доводу про можливу (ймовірну) протиправність господарської діяльності третіх осіб, то суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками (як податку на прибуток, так і податку на додану вартість). За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Разом з тим, суд зазначає, що актом перевірки №2866/20-40-14-03-08/14062944 від 19 квітня 2017 року встановлені також порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 п.134.1, п.п.138.3.1 п.138.3 ст.138 Податкового кодексу України по епізоду з ТОВ «Виробничо-комерційною фірмою ЛєТо», в результаті чого завищено адміністративні витрати, що призвело до заниження результату оподаткування на 40.759,00 грн.

Суд вважає висновок контролюючого органу про безпідставне віднесення позивачем до адміністративних витрат підприємства витрат з проведення ремонтних робіт обгрунтованим з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2012 року між ТОВ «Івк Техніка» (в якості орендатора) та ТОВ «Виробничо-комерційною фірмою ЛєТо» (в якості орендодавця) укладено договір оренди приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, пер.Райрадівський,1, 61004).

ТОВ фірма «Івк Техніка» здійснила поліпшення обєкту оренди даного офісного приміщення (заміна вікон, акт б/н від 02.07.2015 року) на суму 40.758,54 грн., дані витрати віднесені позивачем до складу адміністративних витрат (Дт 92 Кт 631).

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Таким чином, оскільки відповідно до договору оренди від 01.11.2012 року дане приміщення належить на праві власності ТОВ «Виробничо-комерційній фірмі ЛєТо», то проведення поточного ремонту в приміщенні, яке не належить позивачу, не обліковується у позивача як основний засіб, і взагалі не є для позивача активом не може бути віднесено до складу адміністративних витрат, оскільки є покращенням об'єкта власності належного іншій особі.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Проведеним судовим розглядом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи податковим повідомленням-рішенням №0000911401 від 05.05.2017 року та №0000901401 від 05.05.2017 року в частині на суму грошового зобов'язання 488.922,75 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 448.940,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39.982,75 грн., що є визначеною процесуальним законом підставою для їх скасування.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст.94 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 167 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Івк Техніка" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 05.05.2017 року №0000911401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 05.05.2017 року №0000901401 в частині на суму грошового зобов'язання 488.922,75 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 448.940,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39.982,75 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Івк Техніка" (61002, м. Харків, вул.Дарвіна,20, ЄДРПОУ 14062944) витрати на сплату судового збору у сумі 7.333,84 грн. (сім тисяч триста тридцять три грн. вісімдесят чотири коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12.12.2017 року.

Суддя Старосєльцева О.В.