Ухвала суду № 70997837, 13.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мельник І.О.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року справа №263/11077/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2017 року в справі № 263/11077/17 за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, третя особа - Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про припинення виплати пенсії, визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не виплаті, починаючи з травня 2017 року пенсії та зобов'язати поновити виплату пенсії.

Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено, внаслідок чого визнано дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду міста Маріуполя Донецької області щодо призупинення виплати пенсії позивачеві протиправними та зобов'язано ОСОБА_2 виплату пенсії на загальних підставах за місцем його реєстрації з моменту припинення, тобто з 01 травня 2017 року.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що призначення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509.

Виплата пенсії позивачу не здійснювалася, оскільки відповідно до довідки від 20.06.2017 № 02-27/839 виданої Слов'янською міською радою Донецької області позивач н був зареєстрований в Єдиній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Крім того, відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто, або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Враховуючи що ОСОБА_2 з такою заявою не звертався, відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, оскільки пенсійний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 8 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) є пенсіонером, що підтверджено копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1, яке видано 20 лютого 2002 року.

Відповідно до довідки від 19.11.2014 № 1429005171 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, здобув статус внутрішньо переміщеної особи.

З 12.06.2017 місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, та згідно довідки Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради № 03-27/836 від 20.06.2017 ОСОБА_2 знято з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (далі - відповідач, апелянт, Центральне ОУПФУ м. Маріуполя, пенсійний орган) з заявою про запит пенсійної справи і відповідно до розпорядження від 01 травня 2017 року пенсійна справа ОСОБА_2 була взята на облік, проте виплата пенсії не здійснювалась через відсутність відомостей відносно позивача в Єдиній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Вважаючи, що така бездіяльність Центрального ОУПФУ м. Маріуполя порушує його право на отримання належної пенсії, ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За приписами ч. 3 цієї статті виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до положень ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058-IV. Тобто, незалежно від підстави припинення виплати пенсії, цей факт має бути оформлений відповідним рішенням.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки Центральне ОУПФУ м. Маріуполя не приймалось рішення про припинення виплати пенсії позивачу, то заявлена позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу є передчасною.

Враховуючи, що позивач втратив статус внутрішньо переміщеної особи, він звернувся до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії на загальних умовах, в такому випадку твердження апелянта щодо відсутності відомостей в Єдиній інформаційній базі внутрішньо переміщених осіб та проведення перевірки фактичного місця проживання є хибними.

За приписами ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, зокрема, відсутність рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові, щодо безпідставного припинення виплати пенсії позивачу з 01 травня 2017 року, тому порушене право особи підлягає відновленню.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 94, 183-2, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2017 року в справі № 263/11077/17 за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, третя особа - Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2017 року в справі № 263/11077/17 - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук