Ухвала суду № 70996579, 08.12.2017, Київський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 грудня 2017 року № 810/4220/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Київі про незастосування фінансових санкцій та про зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Київі, у якому позивач просить суд:

- не застосовувати до позивача фінансові санкції, передбачені ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

- розгляд акту про результати фактичної перевірки з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції №001903 від 11.07.2016 та пояснень позивача, провести в присутності позивача т/або його представника, попередньо повідомити позивача про місце, день і час проведення такого розгляд, надіславши листа за адресою реєстрації позивача.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах позовної заяви відсутня копія паспорту громадянина України як документа, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 процесуальної правосуб'єктності.

Так, згідно з ч.1 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.

Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.

Відповідно до ч.2 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.

Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 р. № 5492-VІ (далі-Закон № 5492) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.

Пунктом 6 ч.7 ст.21 Закону №5492 встановлено, що до паспорта громадянина України вноситься така інформація як дата народження.

Згідно з п.1.2 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 13.04.2012 № 320 паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається територіальними підрозділами Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи) за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку, а надалі в разі необхідності обмінюється, видається замість утраченого, викраденого або зіпсованого.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним доказом наявності у ОСОБА_1 адміністративної процесуальної правосуб'єктності є саме паспорт громадянина України, копія якого до позовної заяви не долучена.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до частин 1, 2 статті 19 КАС України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" для реєстрації особа або її законний представник подає, серед іншого, документ, до якого вносяться відомості про місце проживання.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Пунктом 1.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 N 1077, передбачено, що реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - паспортний документ), довідки про звернення за захистом в Україні.

Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку працівник територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів - адміністратор центру (крім внесення відомостей про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи), зокрема, вносить відомості про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи шляхом проставлення в них штампа реєстрації місця проживання особи (далі - штамп реєстрації місця проживання), зразок якого наведено в додатку 3 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року N 320, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за N 1089/21401.

Аналогічним чином до паспортного документа вносяться відомості про зареєстроване місце перебування особи (Розділ ІV Порядку).

Відповідно до пункту 6 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року N 3423-XII) відмітки про реєстрацію постійного місця проживання громадянина робляться на одинадцятій - шістнадцятій сторінках паспорта.

Таким чином, приймаючи до уваги, що місцезнаходження відповідача є м.Київ, а відтак за правилами територіальної підсудності, виходячи з місцезнаходження відповідача, розгляд справи має здійснювати Окружний адміністративний суд м.Києва, надання позивачем копії паспорта громадянина України необхідно для підтвердження зареєстрованого місця проживання/перебування особи, що є визначальним для встановлення територіальної підсудності розгляду даної справи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 11.07.2017 в приміщенні ресторану за адресою: вул. Сілезька, 2а, м.Буча, Київської області була проведена фактична перевірка з питань дотримання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції.

З позовної заяви вбачається, що позивачем аналізується акт перевірки №001903 від 11.07.2016.

Отже, у тексті позовної заяви допущено помилки при зазначенні дати складання акту перевірки, оскільки щодо однієї і тієї ж самої події - проведення перевірки об’єкту зазначено дві різні дати – 11.07.2017 та 11.07.2016.

Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обізнаний про те, що на підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій (податкове повідомлення-рішення ).

Разом з тим, виходячи з дати проведення перевірки, навіть, якщо брати до уваги, що перевірка була проведена 11.07.2017, контролюючий орган вже повинен був винести рішення про застосування фінансових санкцій (податкове повідомлення-рішення).

Отже позивач мав з’ясувати питання про прийняття контролюючим органом рішення про застосування фінансових санкцій (податкового повідомлення-рішення), на підставі акту перевірки, з висновками якого не погоджується позивач.

З огляду на зазначене, суд звертає увагу позивача на необхідність уточнення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ч.4 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Суд звертає увагу позивача на те, що прохальна частина позовної заяви не є чітко сформульованою, що в свою чергу, унеможливлює встановлення змісту заявлених позовних вимог, та свідчить про невідповідність адміністративного позову вимогам ч.4 ст.105 КАС України.

У зв’язку з цим, суд звертає увагу позивача на необхідність приведення прохальної частини позовної заяви у відповідність до ч.4 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Суд звертає увагу позивача на те, що позивачем не додано до позовної заяви копію акту перевірки, про який зазначено у позовній заяві.

У зв’язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків необхідно надати копію акту перевірки, з висновками якого не погоджується позивач.

Частиною 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно до положень статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов підлягає залишенню без руху у термін до 24.01.2018 для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

Керуючись статтями 106, 108, 160,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1.Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Київі про незастосування фінансових санкцій та про зобов’язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

2. Позивачу у термін до 24.01.2018 усунути виявлені недоліки позовної заяви, а саме надати до суду:

- надати копію усіх заповнених сторінок паспорта громадянина України – ОСОБА_1;

- копію уточненої позовної заяви (у двох примірниках), з урахуванням вказаних судом зауважень.

- копію акту перевірки, про який зазначено у позовній заяві.

3. Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із обов'язковою вказівкою на номер справи №810/4220/17 та зазначенням прізвища судді, який постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Кушнова А.О.