Рішення № 70993022, 14.12.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6449/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Городецької Л.М.,

при секретарі Думичі Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 – ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням (квартирою) та зняття з реєстрації, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернулись в суд із позовною заявою до ОСОБА_4, за участю третьої особи Управління державної реєстрації Львівської міської ради з питань реєстрації місця проживання та зняття з місця реєстрації про визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням (квартирою) та зняття з реєстрації.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликаються на те, що позивачі відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 08.02.2006 року серії ЯЯЯ № 919137 є співвласниками квартири № 12а в будинку 14 по вул. Каліча Гора у м. Львові, в якій вони і по сьогоднішній день проживають. ОСОБА_1 з відповідачем припинили шлюбні відносини на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06.03.2005 року. Проте, відповідач зареєстрована за вказаною адресою, однак фактично 2 (два) роки в зазначеній квартирі не проживає та не з’являється. Даний факт стверджується підписами сусідів у актах обстеження, складених майстрами ЛКП «Княже місто».Просить позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

В подальшому 08.11.2017 року позовні вимоги позивачами було подано заяву про уточнення позовних вимог, в яких вони просили: визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 12а в будинку 14 по вул. Каліча Гора в м. Львові; Зобов’язати ГалицькурайоннуадміністраціюЛьвівської міської ради зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4. (а.с.53-54).

Позивачі подали до суду письмові клопотання про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_4в судове засідання не з’явилась, хоча про час та місце судового засідання була належним чином повідомлена. Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до п.3 ч.5 ст.74 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи. Повідомлення повернуто за закінченням терміну зберігання. Згідно з п.4 ч.5 ст.74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Заперечень проти позову, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без участі відповідача до суду не надходило.

Крім цього, виклик відповідача ОСОБА_4 також здійснювався шляхом публікації оголошення в газеті «Львівська пошта» від 23 листопада 2017 року №91 (2001).

Представник відповідача - Галицької районної адміністрації Львівської міської ради в останнє судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Тому згідно з ст.169 ЦПК України суд вважає, що справу можливо слухати у відсутності сторін, які в судове засідання не з’явились, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 08.02.2006 року серії ЯЯЯ № 919137 квартира № 12а в будинку 14 по вул. Каліча Гора у м. Львові належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та ОСОБА_1. (а.с.8)

У квартирі № 12а в будинку 14 по вул. Каліча Гора у м. Львові зареєстровані ОСОБА_2 – ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 , ОСОБА_1, що підтверджується довідкою з місця про склад сім’ї і прописки виданої ЛКП «Княже місто». (а.с.11)

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 фактично не проживає у квартирі № 12а в будинку 14 по вул. Каліча Гора у м. Львові два роки, що підтверджується актами ЛКП «Княже місто» від 06.02.2017 року, 17.05.2017 року та 10.07.2017 року та підписами сусідів та мешканців будинку 14 по вул. Каліча Гора у м. Львові. (а.с.14-20)

За правилами ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, згідно з вимогами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законодавством.

Право відповідача на користування чужим майном (спірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини другої статті 405 ЦК України.

Відповідно до ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідач не проживає в квартирі № 12а в будинку 14 по вул. Каліча Гора у м. Львові фактично 2 (два) роки.

Як роз’яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.34 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року №5, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім’ї, попередніми членами його сім’ї, а також членами сім’ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на нежитлове приміщення (п.3 ч.1 ст.346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.

Відповідно до п.14 Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб від 16 січня 2003 року, на підставі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням чи права власності на квартиру, особа знімається з реєстраційного обліку.

Так, відповідно до ст.7 Закону України від 11.12.2003р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Виходячи з того, що Закон №1382-ІV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для подальшого зняття з місця реєстрації її проживання органом реєстрації місця проживання.

За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що позивачем представлено достатньо доказів, не спростованих у процесі розгляду справи на підтвердження необхідності визнання відповідача такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 12а в будинку 14 по вул. Каліча Гора у м. Львові.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивачів слід стягнути документально підтверджені понесені позивачами судові витрати, які складаються із судового збору оплаченого позивачем.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 88, 169, 212-215, 224 ЦПК України, ст. ст. 319, 328 ЦК України, ст.72 ЖК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – задоволити частково.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 12а в будинку 14 по вул. Каліча Гора у м. Львові.

В решті вимог – відмовити.

Стуснути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 – ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 640,0 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.М.Городецька