Ухвала суду № 70989608, 14.12.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/6297/17

Провадження №1-кс/265/2859/17

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

14 грудня 2017 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 А. В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л., прокурора Григоренка С.М., підозрюваного ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3,

розглянувши клопотання слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_4 за кримінальним провадженням №42017051120000127 від 30.06.2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини А0989 (в/ч п.п. В2095), у військовому званні «солдат»,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2017 року до суду надійшло клопотання слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_4, погоджене із прокурором першого відділу військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням №42017051120000127 від 30.06.2017 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України.

Одночасно до суду надійшло клопотання про надання дозволу на затримання ОСОБА_2, яке було задоволено та ухвалою слідчого судді від 11 вересня 2017 року був наданий дозвіл на затримання.

14 грудня 2017 року ОСОБА_2 доставлено до суду для вирішення питання про застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Копія клопотання та додані до нього матеріали вручені підозрюваному 13 грудня 2017 року о 16 год. 10 хв.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що згідно наказу командира військової частини польова пошта В2095 (по стройовій частині) від 20.01.2016 року №19 солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду навідника відділення збору та обробки даних розвідки взводу управління розвідувальної роти. Солдат ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом.

09 квітня 2016 року солдат ОСОБА_2 згідно наказу командира військової частини польова пошта В2095 (по стройовій частині) від 09.04.2016 року №99 вибув до шпиталю на лікування.

13 травня 2016 року солдат ОСОБА_2 виписаний із Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (м.Одеса) та 14 травня 2016 року повинен був зявитись на військову службу до військової частини польова пошта В 2095.

Проте, у порушення п.3 ст.24 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», ст.ст.12, 14, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, солдат ОСОБА_2 вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини польова пошта В 2095, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обовязків в умовах особливого періоду 14 травня 2016 року не зявився вчасно на службу після лікування у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону (м.Одеса) до військової частини польова пошта В 2095, що розташована за адресою: вул.Комишова, 1, Кальміуський район, м.Маріуполь, Донецька область та проводив час на власний розсуд не повязуючи його із виконанням обовязків з військової служби до 31 січня 2017 року, коли заявив про себе прибувши до військової частини.

Згідно наказу командира військової частини польова пошта В2095 (по стройовій частині) від 05 липня 2016 року №186 солдату ОСОБА_2, призупинено всі види виплат у звязку із неповерненням із шпиталю.

Згідно наказу командира військової частини польова пошта В2095 (по стройовій частині) від 31 січня 2017 року №29 солдат ОСОБА_2, вважається таким, що прибув із самовільної відлучки та приступив до виконання обовязків за посадою.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.4 ст.407 КК України - незявлення вчасно на службу без поважних причин, вчинено в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 КК України.

31 січня 2017 року ОСОБА_2 вибув із військової частини на військову-лікарську комісію до військового шпиталю м.Запоріжжя та по даний час на військову службу не повернувся.

Викладені обставини, підтверджуються матеріалами проведеного у військовій частині службового розслідування, показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_2 було затримано 13.12.2017 року у службовому кабінеті №6 військової прокуратури Маріупольського гарнізону о 14 год. 52 хв.

Посилаючись, що у разі незастосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_2 існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання вищевказаним ризикам, слідчий просив застосовувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на підстави, наведені у клопотанні. Пояснив, що ОСОБА_2 був доставлений до військової прокуратури у супроводі працівників поліції.

Підозрюваний ОСОБА_2 під час судового засідання, проти клопотання не заперечував. Пояснив, що хоче продовжити нести військову службу. На військову службу не зявився, так як помирився зі своєю дівчиною та захотів з нею жити. Затриманий був 10 грудня 2017 року у шпиталі м.Харкова, до військової прокуратури їхав не самостійно, а у супроводі працівників поліції.

Захисник підозрюваного при вирішенні питання про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав позиції підзахисного.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до чч.1, 3, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку слідчого судді, прокурором у судовому засіданні доведена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, вона також підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11

Доведена також й наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_2 з 07 вересня 2017 року перебував у розшуку, оскільки переховувався від органів досудового розслідування та був фактично затриманий лише 10 грудня 2017 року у м.Харкові.

Отже, на думку слідчого судді існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Наявність інших ризиків, передбачених п.п. 2-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає недоведеною.

При цьому, прокурором не спростовано твердження ОСОБА_2 про те, що фактично затриманий він був саме 10.12.2017 року, а не 13.12.2017 року, оскільки відповідно до ст.209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, оскільки саме цей строк слідчий суддя вважає достатнім для завершення досудового розслідування та передання матеріалів до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначається, які обовязки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадження, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням положень ч.4, п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачено статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі наведеного, обираючи відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання покладених на нього обовязків у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 70480,00 гривень.

При цьому у відповідності з положеннями ч.3 ст.183, ч.5 ст.194 КПК України слідчий суддя вважає необхідним у разі внесення застави зобовязати ОСОБА_2: 1) прибувати за кожною вимогою до суду або слідчого органу; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання. Дані обовязки покладаються на підозрюваного ОСОБА_2 на строк не більше двох місяців в разі внесення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_4 за кримінальним провадженням №42017051120000127 від 30.06.2017 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України - задовольнити.

2. Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі Донецької області строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з 10 грудня 2017 року.

3. Визначити ОСОБА_2 заставу в сумі 70480 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок.

У разі внесення застави на рахунок № 37317004001000, МФО 834016, код ЄДРПОУ 26288796, установа банку ГУ ДКСУ в Донецькій області, одержувач платежу Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, в розмірі 70480,00 грн., підозрюваного ОСОБА_2 звільнити з-під варти негайно та зобовязати останнього:

1) прибувати за кожною вимогою до суду або слідчого органу;

2) не відлучатися із міста Харькова без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

4. Розяснити ОСОБА_2, що у разі неявки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на нього обовязків застава звертається у дохід держави.

5. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, строк дії цієї ухвали спливає 07 лютого 2018 року.

6. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя А.В. Щербіна