Ухвала суду № 70987688, 06.12.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 листопада 2017 року про повернення позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька,

в с т а н о в и в:

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.11.2017 року позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька, було повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржувану ухвалу судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.11.2017 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме, для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що ОСОБА_5 не погоджується із висновком оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції відносно того, що в даному випадку має місце виключна підсудність, і тому згідно статті 115 ЦПК України позовну заяву необхідно повернути позивачу для подачі до належного суду, з урахуванням правил виключної підсудності. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_5 стверджує, що у поданій нею позовній заяві заявляється вимога про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька, за адресою: АДРЕСА_1. Вказана вимога не піддається грошовій оцінці, про що свідчить відсутність у самій заяві ціни позову, та вона відповідно є немайновою вимогою. Доводи апеляційної скарги зазначають, що з позову не вбачається спору з приводу нерухомого майна, розташованого у АДРЕСА_1, зокрема, відсутній спір щодо права власності на вказане майно або щодо користування вказаним майном. Доводи апеляційної скарги вказують, що вимога позову стосується відсутності згоди батька на реєстрацію місця проживання дитини взагалі, за будь-якою адресою, і визначальною є відсутність згоди батька на реєстрацію місця проживання дитини. За даних обставин ОСОБА_5 вважає, що даний позов має розглядатися за місцем проживання відповідача, а не за місцем знаходження нерухомого майна.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_5, належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.33,34), не з'явилась. Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів п.1 ч.1 статті 312 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції від 06.11.2017 року, - залишенню без змін.

Відповідно до положень п.1 ч.1 статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.2-3), у листопаді 2017 року ОСОБА_5 звернулась до Деснянського районного суду м.Чернігова із позовом до ОСОБА_6 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька, треті особи: орган опіки та піклування Прилуцької міської ради, Центр надання адміністративних послуг Прилуцької міської ради.

Оскаржуваною ухвалою судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.11.2017 року позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька, повернута позивачу на підставі статей 114;115; п.4 ч.3 статті 121 ЦПК України. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суддя суду першої інстанції виходив із фактичних обставин справи та норм цивільного процесуального права, які регламентують спірні правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.2-3), у листопаді 2017 року ОСОБА_5 звернулась до Деснянського районного суду м.Чернігова із позовом до ОСОБА_6, в якому просить надати дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання матері, за адресою: Чернігівська область, АДРЕСА_1, без згоди батька дитини, ОСОБА_6 Позивач вказує, що 1/2 частина вказаної квартири належить їй на праві власності.

Із позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник з приводу реєстрації місця проживання дитини - ОСОБА_7, 25.10. 2012 року народження, за адресою: Чернігівська область, АДРЕСА_1.

Відповідно до приписів ч.1 статті 114 ЦПК України, яка регламентує виключну підсудність, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно положень ч.14 статті 110 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

Відповідно до статті 115 ЦПК України, яка регулює наслідки порушення правил підсудності, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суддя суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі прийшов до висновку, що оскільки нерухоме майно (квартира), спір щодо реєстрації в якій дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, виник між сторонами, не знаходиться на території Деснянського району м.Чернігова, то в даному випадку має місце виключна підсудність. І за даних обставин у оскаржуваній ухвалі від 06.11.2017 року суддя суду першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до вимог статті 115 ЦПК України, позовну заяву необхідно повернути позивачу для подання до належного суду, з урахуванням правил виключної підсудності згідно ч.1 статті 114 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки оскаржуваної ухвали від 06.11.2017 року не узгоджуються із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для її скасування, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

На думку апеляційного суду, є необґрунтованими твердження апеляційної скарги відносно того, що у даному випадку відсутній спір щодо користування нерухомим майном, а саме, квартирою, яка знаходиться у АДРЕСА_1. В оскаржуваній ухвалі від 06.11.2017 року з даного приводу зазначено, що оскільки нерухоме майно (квартира), спір щодо реєстрації в якій дитини- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, виник між сторонами, не знаходиться на території Деснянського району м.Чернігова, то в даному випадку має місце виключна підсудність. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваної ухвали від 06.11.2017 року, оскільки внаслідок реєстрації особи у житловому приміщенні у неї виникає право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою, яка є нерухомим майном. І за даних обставин вказаний спір є фактично спором з приводу користування нерухомим майном, місцезнаходженням якого є: Чернігівська область, АДРЕСА_1

Відповідно до п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ''Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ'' від 01.03.2013 року №3, виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваної ухвали судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.11.2017 року відносно того, що оскільки нерухоме майно (квартира), спір щодо реєстрації в якій дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, виник між сторонами, не знаходиться на території Деснянського району м.Чернігова, то в даному випадку має місце виключна підсудність. І за даних обставин у оскаржуваній ухвалі від 06.11.2017 року суддя суду першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до вимог статті 115 ЦПК України, позовну заяву необхідно повернути позивачу для подання до належного суду, з урахуванням правил виключної підсудності згідно ч.1 статті 114 ЦПК України.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись статтями: 303, 304, 307; п.1 ч.1 статті 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.