Рішення № 70982290, 14.12.2017, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/1952/17

Провадження № 2/576/753/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.17 Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді Колодяжного А.О.,

за участю секретаря – Терені Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м. Глухів цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

ПАТ КБ «Приватбанк» (надалі також – позивач) звернулось до суду з позовом, який обґрунтовується тим, що 07.02.2012 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (надалі також – відповідач) був укладений договір б/н, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 1600 грн. під 30 % на суму залишку заборгованості. Так як відповідач порушила взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, позивач просить стягнути з неї заборгованість, яка за його підрахунком станом на 31.08.2017 р. склала 29442,43 грн., з яких: 651,41 грн. – тіло кредиту, 23029,54 грн. – відсотки за користування кредитом, 3883,27 грн. – пені та комісії, а також 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1378,21 грн. – штраф (процентна складова) та судові витрати.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив. Подав клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з’явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України на підставі наявних доказів та згідно з ст. 197 ЦПК України без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписуючого засобу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2012 р. між сторонами укладено кредитний договір, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку. Кредитний ліміт у заяві не визначено (а.с.5).

На виконання кредитного договору банк 07.02.2012 р. видав відповідачу кредитну картку з терміном дії до грудня 2015 року (а.с.65).

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що борг відповідача по тілу кредиту розрахований в сумі 651,41 грн. (а.с.3-4).

Суд визнає, що цей розрахунок є аналітичним документом банку, складений в односторонньому порядку і не погоджений з відповідачем, тому не є безспірним доказом існування між сторона ми договірних відносин та розміру боргу.

Позивач надав до суду банківську виписку по рахунку відповідача, що у розумінні положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним бухгалтерським документом, який фіксує факт виконання операції.

Банківською випискою по рахунку відповідача, стверджується, що відповідач у період з 02.02.2012 р. по 06.02.2015 р. здійснила усього 8 операцій зі зняття коштів з рахунку на загальну суму 1869,56 грн. та 17 операцій з поповнення рахунку на загальну суму 2216,08 грн. (а.с.60-66).

Тобто різниця між зняттям коштів і їх поверненням становить -346,52 грн., а отже враховуючи зазначені обставини та наявні в матеріалах справи докази суд доходить до висновку, що відповідач не має боргу перед позивачем взагалі.

При цьому, роблячи такий висновок, суд не погоджується з включенням (зарахуванням) позивачем до суми по тілу кредиту (основного боргу) таких зазначених у банківській виписці складових як: борги по відсотках, використання кредитного ліміту, штрафів, незрозумілих нарахувань під назвою Head-office, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 207, 638, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства. Правочин по укладенню кредитного договору укладається сторонами в письмовій формі, яким узгоджуються розмір кредиту, процентів за користування кредитом, й у разі забезпечення виконання кредитного зобов’язання узгоджуються питання застосування до позичальника неустойки (пені, штрафу) у розмірі визначеному кредитним договором, підписаним сторонами.

Як на підставу вимог щодо включення до тіла кредиту різних процентів, штрафів тощо, які в першу чергу зараховувались на погашення боргу, позивач послався на те, що це було передбачено умовами кредитного договору, який складається з анкети-заяви, умов і правил надання банківських послуг, тарифів банку, викладених на веб-сайті позивача.

Відповідно до статей 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заявлених вимог у позові, дотримуючись засад змагальності у цивільному судочинстві.

Представлена позивачем анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку не містить ознак узгодження в письмовій формі умов надання відповідачу кредиту (суми кредиту, розміру процентів за користування кредитом, розміру пені та штрафу). Цим документом лише стверджується, що відповідач заповнювала анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку, у якій своїм підписом засвідчувала друкований текст, що заява разом з пам’яткою клієнта, умовами і правилами, а також тарифи складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, з яким та його умовами він ознайомлений і дає згоду.

Проте, з якими саме затвердженими умовами і правилами ознайомлено відповідача і якими саме умовами вона погодилась, в анкеті-заяві не зазначено, а тому твердження банку про те, що умови і правила надання банківських послуг, є умовами надання відповідачу кредиту, що вказані у анкеті-заяві, ґрунтується на припущеннях і тому не може бути покладено в основу доказування підстав вимог позову.

Отже, оскільки зазначені позивачем умови і правила та тарифи не були підписані позичальником й оригінали цих документів кредитором відповідачеві також передані не були, суд не може вважати їх складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору.

Саме така правова позиція висловлена у правовому висновку Верховного Суду України по аналогічній справі щодо стягнення заборгованості за кредитом, викладена у постанові від 22.03.2017 по справі № 6-2320цс16, який є обов’язковим для застосування за правилами ст. 360-7 ЦПК України.

За таких обставин зарахування у порядку черговості на погашення боргу в першу чергу таких вимог як: штрафи за використання кредитного ліміту, розмір яких не був погоджений з відповідачем, інших відсотків, розмір, яких також не був погоджений з відповідачем, незрозумілих нарахувань під назвою Head-office, які не те, що не були погоджені з відповідачем, а навіть і в умовах і правилах банку відсутні, слід визнати безпідставними, оскільки сама анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами, як зазначалося вище, укладено не було.

З цих підстав суд визнає необґрунтованою вимогу і щодо стягнення штрафів та пені.

Наявність у відповідача обов’язку щодо сплати процентів передбачена ч. 1 ст. 1054 ЦК України. Проте, враховуючи зазначені обставини, їх розмір, у даному випадку має обраховуватися, виходячи з положень ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за якими якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що відповідач частково вносила кошти на погашення заборгованості, суд порахував розмір процентів з урахування періодичного виникнення боргу, що виникав у період з 26.07.2012 р. по 16.01.2014 р. Однак їх загальний розмір склав 86 грн. А тому з урахуванням суми, яку відповідач переплатила банку (346,52 грн.), суд вважає, що вона не має боргу перед позивачем за процентами.

На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 3, 509, 526, 527, 530, 551, 554, 651, 654, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-233 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Глухівським міськрайонним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд Сумської області протягом десяти днів з дня отримання його копії. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а в разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.О. Колодяжний