Ухвала суду № 70982070, 05.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4674/17

Номер справи місцевого суду: 513/749/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Драгомерецького М.М.

суддів: Черевка П.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Бахірко А.Г.,

за участю: представника позивача ТОВ «Дата ОСОБА_3» - ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_3» на рішення Саратського районного суду Одеської області від 27 лютого 2017 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_3» до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

26 липня 2016 року ТОВ «Дата ОСОБА_3» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 24 травня 2013 року між ПАТ «ОСОБА_1 – Банк» та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір, відповідно до якого йому надано кредит у сумі 50 000 гривень, з процентною ставкою за користування кредитом 0,01% річних. Датою остаточного повернення кредиту визначено 27 травня 2016 року.

11 січня 2014 року ОСОБА_8 помер.

07 липня 2014 року банк надіслав на адресу Саратської районної нотаріальної контори заяву – претензію з вимогами до спадкоємців померлого позичальника, у якій зазначив, що договірні зобов’язання спадкодавця залишились невиконаними, заборгованість складає 39 127,79 гривень.

09 вересня 2014 року ПАТ «ОСОБА_1 – Банк» надіслало на адресу спадкоємців вимогу досудового врегулювання спору.

30 вересня 2014 року між ПАТ «ОСОБА_1 – Банк» та ТОВ «Дата ОСОБА_3» було укладено договір факторингу.

05 листопада 2015 року ТОВ «Дата ОСОБА_3» направило відповідачам вимогу досудового врегулювання спору, в якій повідомило про відступлення прав вимоги по зазначеному кредитному договору до ТОВ «Дата ОСОБА_3», а також зобов'язало спадкоємців в термін не пізніше 27 днів з моменту відправлення цієї вимоги погасити заборгованість за кредитним договором в повному обсязі одноразовим платежем.

Однак, відповідачі зазначених вимог не виконали, а тому ТОВ «Дата ОСОБА_3» звернулось до суду із вказаним позовом та просило його задовольнити у повному обсязі, з наведених у позовній заяві правових підстав.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_5 позов визнала, не заперечувала, що вимоги кредитора заявлені в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідачка ОСОБА_7, не з’явилась, надала до суду клопотання, в якому позов визнала частково в розмірі належної їй 1/4 частки спадкового майна. Послалась на те, що крім неї та відповідачки ОСОБА_5, спадкоємцями за законом першої черги є малолітні діти спадкодавця: ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними і складають 1/4 . Справу просила розглядати за її відсутності.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 27 лютого 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 781,95 гривень та судові витрати у розмірі 344,50 гривень з кожної.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Дата ОСОБА_3» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути кредитну заборгованість з ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 по 9 781,95 гривень та судові витрати у розмірі 344,50 гривень з кожного.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції відповідачі по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не з’явились, однак вони сповіщалась про розгляд справи належним чином, крім того інтереси ОСОБА_5 предстяавляє довірена особа, тому у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка відповідачів не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на апеляцію та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов’язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи – її спадкоємця. Таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов’язанням.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов’язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (п.5 ст.1219, ст.1282 ЦК України).

Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке. З урахуванням положення статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями. Поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (статті 553-554 ЦК України), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі поруки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника у зобов’язанні, який несе відповідальність в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Так судом першої інстанції було встановлено наявність заборгованості за кредитним договором в сумі 39 127,79 гривень, внаслідок неналежного виконання своїх зобов’язань боржником ОСОБА_8, а також що спадкоємцями після його смерті є ОСОБА_7, ОСОБА_5, а також малолітні ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яким належить по 1/4 частки спадкового майна кожному.

Розмір кредитної заборгованості відповідачами не оспорюється.

Однак, у зв’язку із тим, що банком було заявлено вимоги лише до ОСОБА_7 та ОСОБА_5, то місцевим судом було правовмірно задоволено позовні вимоги частково, у межах спадкового майна.

Тому, розглядаючи спір, місцевий суд вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.

Суд перевірив усі докази, які навів позивач ПАТ «Дата ОСОБА_3» у підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі ПАТ «Дата ОСОБА_3» про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи, оскільки відповідно до частини 1 статті 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Так, 14 листопада 2016 року до суду надійшло письмове клопотання відповідачки ОСОБА_7, в якому вона зазначила, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 в рівних частках (по 1/4 частці) є вона, відповідачка по справі ОСОБА_5 - дружина померлого; ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - діти померлого (а.с. 128).

16 листопада 2016 року копію зазначеного клопотання суд надіслав позивачу, представник якого отримав його 21 листопада 2016 року, що підтверджено підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 134, 135).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не вчинив жодних дій для залучення до участі у справі правонаступників померлого ОСОБА_8, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10, представник позивача не відвідував судові засідання, не подав жодного звернення до суду, окрім тих, що подані одночасно із позовною заявою.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_3» відхилити, рішення Саратського районного суду Одеської області від 27 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_11

ОСОБА_2