Рішення № 70967604, 05.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5648/17 Головуючий 1 інст. – Богдан М.В.

Справа № 641/11519/14-ц Доповідач – Бурлака І.В.

Категорія: відшкодування шкоди

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«05» грудня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа: Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 «Укрсоцбанк» про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним та в подальшому уточненим позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО». В обґрунтування свого посилався на те, що 08 жовтня 2008 року між ним та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 039415-02-21-01, об’єктом страхування якого є належний йому на праві приватної власності автомобіль Dodge Nitro, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Зазначив, що на виконання умов договору ним в жовтні 2008 року сплачено грошові кошти в розмірі 9565,63 грн., а також у жовтні 2009 року 9284,01 грн., у зв’язку з чим термін дії договору було продовжено до 07 жовтня 2010 року.

Вказав, що 02 вересня 2010 року стався страховий випадок – біля будинку № 41/2 по проспекту Гагаріна в м. Харкові автомобіль позивача пошкоджено шляхом підпалу невстановленою особою, про що він повідомив відповідача. З цього приводу він звернувся із заявою про кримінальне правопорушення до Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

Зазначив, що з 2010 року він неодноразово звертався до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» із заявами про виплату страхового відшкодування, однак до теперішнього часу майнову шкоду не відшкодовано, оскільки Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» відмовив у виплаті страхового відшкодування посилаючись на те, що не являється можливим встановити суму майнової шкоди.

Вказав, що страховий акт до теперішнього часу страховиком йому не направлено.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 356 від 02 грудня 2015 року вартість матеріального збитку станом на 02 вересня 2010 року становить 147814,16 грн., таким чином розмір належного до виплати страхового відшкодування з урахуванням франшизи становить 147314,16 грн., розмір пені за період прострочення з 11 листопада 2013 року по 24 лютого 2016 року, тобто за 835 днів складає 123007,32 грн., розмір процентів у грошовому виразі за весь час несвоєчасного здійснення виплати страхового відшкодування, тобто за 835 днів становить 10110,19 грн., сума інфляційних витрат за період з листопада 2013 року до січня 2016 року складає 118190,15 грн.

Зазначив, що відповідач своїми діями спричинив моральну шкоду, оскільки тривалий час не відшкодував йому майнову шкоду, у зв’язку з чим у позивача почав виникати головний біль, безсоння, він став дратівливим, що вкрай негативно відображається на його близьких, яку він оцінює в розмірі 50000,00 грн.

Просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 147314,16 грн., пеню за період часу з 11 листопада 2013 року до 24 лютого 2016 року в розмірі 123007,32 грн. внаслідок несвоєчасної виплати страхового відшкодування, 3% річних від простроченої суми внаслідок несвоєчасної виплати страхового відшкодування за період часу з 11 листопада 2013 року до 24 лютого 2016 року в розмірі 10110,19 грн., суму інфляційних витрат за період часу з 11 листопада 2013 року до 24 лютого 2016 року в розмірі 118190,15 грн. внаслідок несвоєчасної виплати страхового відшкодування, моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 110904,77 грн., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 40480,24 грн., 3% річних в розмірі 7611,41 грн., інфляційні втрати в розмірі 89947,78 грн., а всього 248944,20 грн.; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь держави судовий збір в розмірі 1554,66 грн.; в задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При цьому посилався на неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що відповідно до пункту 2 договору добровільного страхування наземного транспорту № 039415-02-21-01 від 08 жовтня 2008 року вигодонабувачем за укладеним договором є Приватне акціонерне товариство ОСОБА_2 «Укрсоцбанк»; що товариством до суду надано копію листа вигодонабувача, за яким він висловив свій намір скористатися правом за договором та розпорядився виплатити страхове відшкодування за страховим випадком, що мав місце із застрахованим транспортним засобом на рахунок Приватного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Укрсоцбанк» для погашення кредитної заборгованості; що вигодонабувач не відмовився від пред’явлення позову до страховика, що в свою чергу позбавляє позивача права на пред’явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах і не є належним позивачем у цій справі; що розрахунок суми страхового відшкодування є таким, що не ґрунтується на доказах наявних в матеріалах справи та не відповідає умовам укладеного договору; що вихідною за висновком № 356 мала би бути прийнята до уваги вартість відновлювального ремонту в сумі 137639,27 грн., а не вартість матеріального збитку розмірі 147814,16 грн.; що товариством виконано обов’язок щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 36409,39 грн., тобто виконавши свій обов’язок товариству про наявність будь-яких претензій від позивача відомо не було, таким чином товариству стало відомо тільки після отримання експертизи разом з позовною заявою 21 листопада 2014 року, а тому процесуально невірним є розрахунок періоду прострочення з дати 11 листопада 2013 року; що розрахунок пені, індексу інфляції та 3% річних є невірним; що понесені товариством витрати пов’язані з явкою до суду в загальному розмірі 2153,39 грн., які товариство просив покласти на позивача, судом першої інстанції залишені без розгляду та не включені до складу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02 листопада 2016 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - задоволено частково, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року – змінено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - задоволено частково, рішення Апеляційного суду Харківської області від 02 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» необхідно задовольнити частково, рішення суду – змінити.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обгрунтовано виходив з того, що позивач належним чином виконав умови договору, своєчасно сплативши відповідачу як страховику страховий платіж, передбачений договором; після настання страхового випадку своєчасно сповістив відповідача про це та виконав всі необхідні дії, передбачені договором і звернувся до правоохоронних органів.

Проте, судова колегія не погоджується з розміром страхового відшкодування, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У силу вимог статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 08 жовтня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова Компанія «ВУСО», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 39415-02-21-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Dodge Nitro, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

За пунктом 2 договору вигодонабувачем є комунальне відділення Харківського ОФ АКБ «Укрсоцбанк».

02 вересня 2010 року внаслідок пожежі пошкоджено автомобіль Dodge Nitro, про що складено відповідні акти інспектором групи ГПН 2 ПГПЧ Комінтернівського РВ ГУМВС України в Харківській області та спеціалістом Закритого акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО».

За попередньою оцінкою страхової компанії від 30 листопада 2011 року майнова шкода склала 60000,00 грн.

Страховим актом від 30 листопада 2011 року № 3868-02 визначено суму страхового відшкодування, яка склала 36409,39 грн., отримувачем зазначено Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», якому перераховано ці кошти, про що повідомлено ОСОБА_1

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною 1 статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Матеріали справи свідчать про те, що страховиком проводилося своє оцінювання спричиненої ОСОБА_1 шкоди та встановлено її суму в розмірі 71010,68 грн.; в межах кримінального провадження проведено експертизу та визначено розмір шкоди у сумі 111410,25 грн.; за клопотанням представника страховика в межах даної цивільної справи проведено експертизу та встановлено розмір шкоди у сумі 137639,27 грн., з якої слід проводити розрахунки і з якою погодилася в суді апеляційної інстанції представник страховика, а не з 147814, 16 грн., яка є вартістю матеріального збитку.

Із суми 137639,27 грн. необхідно відрахувати суму франшизи в розмірі 500,00 грн., перераховані банку грошові кошти в розмірі 36409,39 грн.

Таким чином сума до стягнення складає 100729,88 грн., (137639, 27 – 500,00 – 36409,39); розмір пені в межах річного строку становить 36766,41 грн. (100729, 88 * 0,1*365); 3% річних підлягають розрахунку за 811 днів станом на 02 лютого 2016 року на час уточнення позовних вимог, а не станом на 24 лютого 2016 року, і становить 6714,41 грн. (100729, 88*0,03/365*811); сума інфляції становить 80815,58 грн. (100729, 88 *180,23/100 - 100729,88), у зв’язку з чим розмір стягнутого страхового відшкодування підлягає зменшенню з 110904,77 грн. до 100729, 88 грн., пені за прострочення виплати страхового відшкодування з 40480,24 грн. до 36766, 41 грн., 3% річних з 7611,41 грн. до 6714, 41 грн., інфляційних втрат з 89947,78 грн. до 80815, 58 грн., загальної суми з 248944,20 грн. до 225026, 28 грн., а рішення суду в цій частині – зміні.

Статтею 985 ЦК України установлено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Страхувальник має право при укладанні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Стаття 3 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» у страховому зобов'язанні виділяє два види третіх осіб. Перший вид - це застраховані особи, під якими слід розуміти фізичних осіб, у житті яких можуть трапитися події, у разі настання яких виникає обов'язок страховика здійснити страхові виплати такому застрахованому або вигодонабувачу (наприклад, медичне страхування роботодавцем своїх працівників). Введення застрахованої особи до кола суб'єктів відносин страхування допускається лише за її згодою. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Другим видом є вигодонабувачі.

Згідно з роз'ясненнями, наданими пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 18 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо за договором страхування визначений вигодонабувач, він повинен бути залучений до участі у справі (стаття 985 ЦК України, стаття 3 Закону України «Про страхування»). Відповідно до наведених положень закону договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов'язків останнього. При розгляді таких справ необхідно врахувати положення статей 636, 985 ЦК України, статті 3 Закону України «Про страхування», і у разі якщо буде встановлено, що вигодонабувач відмовився від пред'явлення позову до страховика або сума страхової виплати більша, ніж має отримати вигодонабувач, страхувальник/потерпілий не позбавлений права на пред'явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи вигодонабувачем є банк, якому страховим актом від 30 листопада 2011 року № 3868-02 визначено суму страхового відшкодування в розмірі 36409,39 грн. та перераховано ці кошти.

Матеріали справи свідчать про те, що банк з листопада 2011 року по 2014 року позов до страховика не пред’являв.

До суду апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 надано відповідь банку від 03 листопада 2017 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1, як страхувальник має право на пред’явлення вимоги до страховика щодо сплати страхового відшкодування на свою користь і на сьогоднішній день банк не має наміру пред'явити вимогу до страховика.

В суді апеляційної інстанції представник Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Укрсоцбанк» підтвердив, що на теперішній час банк не пред’явив позову до страховика.

Виходячи з наведеного посилання страховика на те, що ОСОБА_1 не може пред’являти позов на загальних підставах є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги зведені до посилань на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку.

Питання щодо стягнення судового збору вирішено відповідно до частин 1, 5 статті 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3.ч.1.ст. 307, ч. 1 ст. 309, ст. 313, .ч.2.ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» – задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року – змінити, зменшивши розмір стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 суми страхового відшкодування з 110904,77 грн. до 100729, 88 грн., пені за прострочення виплати страхового відшкодування з 40480,24 грн. до 36766, 41 грн., 3% річних з 7611,41 грн. до 6714, 41 грн., інфляційних втрат з 89947,78 грн. до 80815, 58 грн., загальної суми з 248944,20 грн. до 225026, 28 грн.

Рішення в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь держави судового збору в розмірі 1554,66 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь держави судовий збір в розмірі 2250, 26 грн.

В іншій частині рішення суду – залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії