Рішення № 70966567, 12.12.2017, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/1130/17

провадження № 2/632/621/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"12" грудня 2017 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі судді Библів С.В., за участю секретаря - Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайському Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом та просить його задовольнити, посилаючись на те, що між сторонами 18.05.2011 року був укладений договір № б/н про надання споживчого кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 2000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач порушив умови договору, не виконав їх і не виконує на даний час, допускаючи прострочення платежів, у зв'язку з чим, станом на 31.01.2017 року має заборгованість у сумі 16208,97 грн., яку позивач і просить стягнути на свою користь, а також понесені судові витрати за подання позову до суду.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте надав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач в судове засідання також не прибув, але теж надав заяву про розгляд справи без його участі. Надано письмові пояснення, з яких вбачається, що позов визнається частково, зокрема, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, як загальної, так і спеціальної, а також про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення сум штрафів, як незаконно нарахованих.

Щодо обставин, викладених відповідачем у заяви про застосування строків позовної давності від представник позивача не надійшло пояснень.

Суд, вивчивши позовну заяву, письмові пояснення відповідача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини:

між сторонами 18.05.2011 року був укладений кредитний договір № б/н про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 2000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором на платіжну карту. Відповідно до умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії та пені на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у строк, відповідно до умов договору та вимог закону, а згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав у повному обсязі та відкрив відповідачу рахунок, сторона відповідача не заперечувала щодо отримання нею кредитної карти. Відповідно до п. 6.5 Умов договору, відповідач зобовязався погашати заборгованість за кредитом, процентам за його користування, по витратам платіжного ліміту, а також сплачувати пеню на умовах, передбачених вказаним договором. Порядок нарахування та сплати процентів встановлений у п. 5 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач порушив умови договору, не виконав їх на даний час, допустивши прострочення платежів, у зв'язку з чим, станом на 31.07.2017 року за ним числиться заборгованість за вище зазначеним договором загальною сумою 16208,97 грн., яка складається з наступного: 253,62 грн. - заборгованість за кредитом; 11357,30 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3350,00 грн. - заборгованість по пені за користування кредитом, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 748,05 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.5-6).

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання, крім того, має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобовязання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Стосовно стягнення сум штрафів, а саме фіксована частина 500 грн. та процентна складова 748,05 грн., суд має зазначити, що згідно Умов надання споживчого кредиту у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позичальник сплачує банку пеню у процентному відношенні до суми заборгованості по кредиту за кожний день прострочення. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Кредитним договором передбачено відповідальність за порушення зобов'язання, а саме: пеня та штраф. ОСОБА_2 за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. ОСОБА_2 неправомірно просить одночасно застосувати подвійну відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані в розмірі 14960,92 грн., які складаються з: тіло кредиту - в сумі 253,62 грн.; заборгованість за відсотками в сумі 11357,30 грн.; заборгованість за пенею в сумі 3350,00 грн. В частині ж стягнення штрафів 1248,05 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача складає 14960,92 грн.

Разом з тим, стороною відповідача заявлене клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З аналізу змісту Заяви Позичальника та Умов та правил надання банківських послуг, зокрема п.п. 3.1.1 та п. 5 вбачається, що платіжна картка має встановлений строк дії, а строк погашення боргових зобовязань за кредитним договором визначено щомісячними платежами. Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови у позові

Судом прийнято до уваги, що за кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Судом, зокрема, прийняті до уваги правові позиції, висловлені Верховним Судом України 19.03.2014 року у справі за № 6-14цс14 та 24.09.2014 року у справі № 6-103цс14, які у відповідності до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими.

Слід також зазначити, що суд спеціально відкладав розгляд справи для надання можливості Банкові заявити клопотання про поновлення строку звернення до суду через поважність причин його пропуску або для доведення судові обставин, що свідчать про не пропущення вказаного строку. Мовчання Банку з цього приводу вказує на їх переконання про не пропущення вказаного строку.

Оскільки для пені передбачена спеціальна позовна давність у 1 рік, то пеня підлягає стягненню за один рік до подання позову в сумі 1100,00 грн.

Для стягнення нарахованих відсотків застосовується строк позовної давності у 3 роки, тому стягненню підлягає сума відсотків за три роки до подання позову в розмірі 11300,44 грн.

Таким чином, всього до стягнення підлягає сума у 12654,06 грн., яка складаються з: тіло кредиту - в сумі 253,62 грн.; заборгованість за відсотками в сумі 11300,44 грн.; заборгованість за пенею в сумі 1100 грн.

Отже, враховуючи вище зазначене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача, які лежать поза межами строків позовної давності задоволенню не підлягають, решта ж вимог задовольняється.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1600,00 грн.

На підставі ст. ст. 202, 203, 207, 208, 215, 256-258, 267, 526, 551, 610-612, 625, 1046, 1049-1050, 1054-1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 58-60, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 та мешканки згідно реєстрації м. Первомайського Харківської області, 4 м-н.АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б.50, МФО 305299, код 14360570 на р/р № 29092829003111 заборгованість за кредитним договором в сумі 12654,06 грн., яка складається з наступного: 253,62 грн. - заборгованість за кредитом; 11300,44 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1100,00 грн. - заборгованість за пенею та судовий збір в сумі 1600,00 грн., а всього 14254,06 грн.

В іншій частині заявлених вимог у задоволенні відмовити.

Сторони можуть оскаржити рішення до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії через Первомайський міськрайонний суд Харківської області.

Суддя: ОСОБА_3