Рішення № 70965365, 11.12.2017, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Колодяжної І.М.

при секретарі - Ягодіній М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики та відшкодування збитків , -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача суму боргу за договором позики в розмірі 2000 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним Банком України на день ухвалення рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те , що 08.06.2016 між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого Позивачем надані Відповідачу грошові кошти у розмірі 2100 доларів США строком до 20 год. 00 хв. 26.06.2016, що підтверджується розпискою, що підписана Відповідачем власноручно.25.06.2016 Відповідач повернув Позивачу частину боргу у розмірі 100 доларів США, про що вказується у розписці.У строк, визначений у розпизці, зобов’язання щодо повернення іншої частини боргу, а саме, 2000 доларів США, Відповідач не виконав, у зв’язку з чим Позивач звернувся до суду з даним позовом.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом , з урахуванням його уточнень, до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики , укладеного 08.06.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнення з відповідачів суми збитків у подвійному розмірі 119 877,42 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначив, що на початку червня 2016 року до ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_1 з проханням про придбання товару в Російській Федерації, за надання даної послуги ОСОБА_1 пообіцяв ОСОБА_2 виплатити 5000 грн. та компенсувати витрати на пальне. Наступного дня відповідачі приїхали до ОСОБА_2 повідомили його ,який товар потрібен, а саме: в’ялена риба вобла за ціною 250 російських рублів за кілограм , що на той день складало приблизно 3,8 дол. США, в той же день видали позивачу 2500 дол. США із наступних розрахунків: 200 дол. США на пальне, 2100 дол. США на покупку риби, 200 дол. США за його послуги. Умови договору позивач виконав, проте через кілька днів від відповідача вимагали повернення їм суми коштів у розмірі 2100 дол. США , оскільки привезений товар неналежної якості , тому вони не змогли його повністю реалізувати . На заперечення позивача стосовно того , що він не може повернути їм грошові кошти , так як він витратив їх на покупку риби , відповідачі почали погрожувати позивачу. Турбуючись , в першу чергу за спокій та безпеку рідних , ОСОБА_2 погодився виплатити відповідачам суму коштів. 08.06.2016 року під тиском відповідачів позивачем написано розписку про те , що він взяв у борг у ОСОБА_1 2100 дол. США та зобов,язується повернути їх до 26.06.2016 року. Відстрочку у 18 днів ОСОБА_2 надано для пошуку грошей, потім відповідачі його повідомили, що вони надалі можуть надати відстрочку , проте він має виплачувати їм за кожен прострочений тиждень по 100 дол. США відсотків. Протягом двох наступних тижнів ОСОБА_2 виплачував відповідачам по 100 дол. США відсотків , але потім відмовився від сплати відсотків.Тоді відповідачі запропонували ОСОБА_2 і далі виплачувати їм по 100 дол. США щотижня , але не у якості відсотків , а на погашення суми боргу. Починаючи з 11.07.2016 року до 13.11.2016 року позивач щотижня виплачував відповідачам по 100 дол. США , щоб швидше розрахуватися ,віддавав і по 200 та по 300 дол. США . Останні 100 дол. США він відав 13.11.2016 року, проте йому знову зателефонував ОСОБА_1 та повідомив , що позивач винен їм ще 100 дол. США. При зустрічі ОСОБА_1 розписав всі виплати позивача, але не врахував один тиждень , а на заперечення позивача, повідомив останнього , що у разі відмови від виплати останніх 100 дол. США , він звернеться до суду , оскільки у нього залишилася розписка ОСОБА_2 Таким чином, внаслідок вчиненого незаконним шляхом правочину позивачу завдано збитки на суму 2300 дол. США

В судовому засіданні представник позивача за основним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_4 основний позов підтримала, просила його задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечувала , посилаючись на те, що зустрічний позов є необґрунтованим і таким , що суперечить вимогам чинного законодавства .

Відповідач за основним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 проти задоволення основного позову заперечував посилаючись на те, що борг по розписці він повертав , про що у нього є його розрахунки . Зустрічний позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судове засідання не з,явився.

Суд,вислухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно з розпискою від 08.06.2016 Відповідач отримав від Позивача у борг грошові кошти у розмірі 2100 доларів США та зобов’язався повернути вказану суму до 20 год. 00 хв. 26.06.2016 року. Окрім цього, у розписці вказано, що 25.06.2016 року Відповідач повернув Позивачеві 100 доларів США.

Згідно з ст. 1046 ЦК України За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 ЦК України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з відомостями, які містяться у наданій суду роздруківці з офіційного сайту Національного Банку України, офіційний курс долара США станом на день ухвалення рішення у справі, тобто, на 11.12.2017, становить 2710,93 гривень за 100 доларів США.

До теперішнього часу Відповідач не виконав свої зобов’язання щодо повернення суми боргу у строк, визначений у розписці, у зв’язку з чим у нього існує грошове зобов’язання щодо повернення Позивачеві суму боргу у розмірі 2000 доларів США, що станом на 11.12.2017 року еквівалентно 54200 гривень .

Враховуючи той факт,що відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань, суд вважає, що основний позов ОСОБА_1 є обґрунтованими і таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3, ч.2 ст.10 ЦПК України кожна сторона має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичної чи юридичної особи, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

У відповідності до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до положень ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

У відповідності до положень ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Надані позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 поштове повідомлення , про отримання Генеральною Прокуратурою України листа від нього та розрахунки здійснених ним виплат по договору позики , суд не може прийняти в якості доказів для задоволення зустрічного позову , оскільки вони є неналежними доказами у даній справі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є співмешканкою ОСОБА_2 Борг по розписці ОСОБА_2О повернуто не зразу, повертався частинами по 100 дол. США щонеділі. При написані розписки вона була присутня, і ОСОБА_2 піддавався натиску зі сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Борг повернуто в середині 2016 року , при поверненні останнього платежу вона була присутня.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що як йому відомо зі слів ОСОБА_2 , він віддавав гроші за товар чоловіку по імені ОСОБА_6 та ще одному прокурору у 2015-2016 р.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_2 наняли привезти товар , який заказникам не підійшов , після чого його попросили повернути грошові кошти . У зв,язку з тим , що у ОСОБА_2 грошей не було , йому запропонували написати розписку на суму 2000 дол. США . Одного разу вона бачила як ОСОБА_2 віддавав грошові кошти , але в якій сумі вона не знає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив , що ОСОБА_2 віддавав гроші по розписці . При складанні розписки свідок присутнім не був.

Оскільки ОСОБА_2 не надано доказів визнання правочину недійсним, а саме: визнання недійсним договору позики , суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в цій частині.

Також, суд зазначає, що відмова позивачу у визнанні правочину недійсним , відповідно до положень ЦПК України є підставою для відмови ОСОБА_2 в задоволенні позову про стягнення суми збитків , яке витікає з визнання недійсності договору позики.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. 328 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 74, 88, 197, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 54 200 (п,ятдесят чотири тисячі двісті) грн. та судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.. , всього на суму 54 840 (п,ятдесят чотири тисячі вісімсот сорок) грн..

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Мотивоване рішення виготовлено 12 грудня 2017 року .