Ухвала суду № 70964254, 05.12.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі :

головуючого судді – Ковальчук Н.М.,

суддів – Бондаренко Н.В., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання – Пиляй І.С.,

з участю: представника скаржника – ОСОБА_1,

представника відділу ДВС – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2017 року скаргу ОСОБА_3 задоволено. Визнано дії головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 щодо нарахування заборгованості по аліментах неправомірними. Зобов’язано головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 провести перерахунок заборгованості по аліментах відповідно до ч.1 ст. 195 СК України.

Вважаючи ухвалу суду такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Рівненський МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області оскаржив її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що судом невірно встановлені обставини справи, а саме: попри те, що в судовому засіданні представником ДВС було повідомлено, що виконавче провадження про утримання аліментів зі скаржника направлено для подальшого виконання до відділу ДВС Голосіївського району м.Києва за місцем роботи боржника, місцевий суд все ж встановив у оскаржуваній ухвалі, що виконавчий лист № 569/11271/15-ц від 03.12.2015р. перебуває на виконанні у Рівненському МВ ДВС ГТУЮ в Рівненській області з 04.07.2015р.. Додає, що жодних документів, які б спростовували твердження представника ДВС суду не було надано. Зазначає, що судом безпідставно взято до уваги твердження скаржника про надання до відділу ДВС довідок про доходи боржника, хоча жодних доказів на підтвердження даного факту не надано. Пояснює, що згідно ч.4 ст. 71 Закону України «Про виконавче

______________________

Справа № 569/6489/17 Головуючий у І інстанції: Смолій Л.Д.

Провадження № 22-ц 787/1717/2017 Доповідач: Ковальчук Н.М.

провадження», виконавець зобов’язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця, а розрахунок цієї заборгованості повідомляти боржнику і стягувачу у разі надходження виконавчого документа на виконання від стягувача або подання заяви стягувачем або боржником. Стверджує, що у боржника є всі підстави у будь-який момент звернутись із заявою про проведення нарахування заборгованості по аліментах за поданням відповідних довідок про отриманий дохід та отримати від державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавчий документ, відповідний розрахунок, але таких дій боржником не було вчинено. З наведених міркувань просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, котрою у задоволенні скарги на дії державного виконавця відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем не були здійснені дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Сімейним кодексом України щодо перерахунку заборгованості по аліментах скаржника ОСОБА_3 як працюючого боржника, а також врахував, що в судовому засіданні державним виконавцем не було надано доказів на підтвердження правомірності його дій, так само як і доказів передачі виконавчого провадження до відділу ДВС Голосіївського району м.Києва на виконання.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується.

Згідно ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем Рівненського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_4 відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.10 п. 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень нараховано ОСОБА_3 заборгованість по аліментах як непрацюючому боржнику, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах від 12 квітня 2017 року № 15896 (а.с.4-5).

Таке нарахування здійснено в ході виконання виконавчого листа № 569/11271/15-ц від 03.12.2015 року, виданого Рівненським міським судом Рівненської області, про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.08.2015 року до повноліття дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Із наявних у матеріалах справи довідок №АСТ00000007, №00000000143 від 20.04.2017р. про доходи ОСОБА_3 вбачається, що останній із серпня 2015 року по березень 2017 року є працевлаштованою особою та отримує заробітну плату, тому державний виконавець відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Сімейного кодексу України повинна була зробити перерахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_3 як працюючому боржнику. Разом з тим такий перерахунок має бути проведений за зверненням боржника і при наданні ним документів про доходи, а у даному спорі боржник не надав державному виконавцю довідку про свої доходи, а натомість звернувся до суду з позовом.

До апеляційної скарги державним виконавцем долучено постанову ВП № 51587838 від 24.05.5017р. про передачу виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 569/11271/15-ц від 03.12.2015 року, виданого Рівненським міським судом, з якого вбачається, що вказаний виконавчий документ передано до Голосіївського районного відділу ДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с. 66).

У зв’язку з наведеним, колегія суддів приходить до переконання про те, що оскільки на момент вчинення оскаржуваних дій у державного виконавця не було відомостей про доходи боржника, які згідно вимог закону останній мав надати, то дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 щодо розрахунку заборгованості по сплаті аліментів виходячи із середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості, відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та жодним чином не порушують законних прав та інтересів боржника.

Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було допущено порушення вимог процесуального закону, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню.

За правилами п. 2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2017 року скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий суддя підпис ОСОБА_6

Судді: підпис ОСОБА_7

підпис ОСОБА_8

Копія вірна: суддя-доповідач ОСОБА_6