Постанова № 70956034, 07.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 р. Справа № 820/17987/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання - Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виробничо-комерційного підприємства "Стандартопт" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2017р. по справі № 820/17987/14 за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Стандартопт" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне виробничо-комерційне підприємство "Стандартопт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000542211 від 29.09.2014.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2015, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартопт" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000542211 від 29.09.2014.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2015 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2017р. було відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2017р. та винести нову, якою задовольнити позовні вимоги .

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2017р. - без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 07.12.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандартопт" (далі - ТОВ "Стандартопт") зареєстровано як юридична особа, на час спірних правовідносин перебувало на обліку в Західній ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступником якої є Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській область), є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.9, 15-16).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, видами діяльності ТОВ "Стандартопт" є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; оптова торгівля відходами та брухтом; неспеціалізована оптова торгівля (т.6 а.с.101-104).

Західною ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Стандартопт" з питання господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень, травень, червень 2014 року.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 29.08.2014 №2768/20-33-22-01-07/39080130 (т.1 а.с.7-32), у висновках якого встановлені порушення вимог п. 198.3, п. 198.6. ст.198, п.201.4. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 4437848 грн., у т.ч. за квітень 2015 - 1392113 грн., за травень 2014 року - 1821649 грн., за червень 2014 року - 1224086 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Західною ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 №0000542211 (т.1 а.с.39), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 5547310,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 4437848,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1109462,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем неправомірно було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Альфа ЛТД», ТОВ «Кримська водочна компанія», ТОВ «Мініарт», оскільки надані первинні документи мають суттєві недоліки та ставлять під сумнів віднесення їх до належних та допустимих доказів на підтвердження господарських операцій позивач з його контрагентами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 29.08.2014 №2768/20-33-22-01-07/39080130, підставами для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість, стало те, що у податкового органу виникли сумніви щодо належного оформлення ТТН за результатами господарської діяльності позивача з контрагентами: ТОВ «Альфа ЛТД», на підставі договору поставки від 13.03.2014 №31; ТОВ «Кримська водочна компанія», на підставі договору поставки від 20.03.2014 №28; ТОВ «МініАрт», на підставі договору купівлі - продажу від 01.04.2014 №35.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 14.03.2014р. між ТОВ «Стандартопт» та ТОВ «АЛЬФА ЛТД» укладено договір поставки № 35, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник - ТОВ «АЛЬФА ЛТД» зобов'язався передати, а Покупець - ТОВ «Стандартопт» зобов'язався прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору продукцію в кількості та асортименті, вказаному у видаткових накладних, що в подальшому іменується - Товар.

Згідно з п. 3.1. вказаного договору товар поставляється автомобільним транспортом зі складу Постачальника на умовах FCA згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року.

Відповідно до п. 4.1. договору приймання товару здійснюється відповідно до умов цього договору. Товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем по кількості відповідно до даних видаткових накладних, які підписуються уповноваженими представниками Постачальника та Покупця.

Отже, на виконання умов вказаного вище договору сторонами підписано видаткові накладні та Постачальником виписано податкові накладні.

На підтвердження транспортування товару за договором з боку позивача представлено копії товарно-транспортних накладних.

Загалом поставлено позивачу з боку ТОВ «АЛЬФА ЛТД» за договором поставки № 35 від 14.03.2014р. більше 200 тн картону ММ.

Також між позивачем та ТОВ «АЛЬФА ЛТД» укладено договір поставки № 31 від 13.03.2014р., відповідно до п. 1.1. якого Постачальник - ТОВ «АЛЬФА ЛТД» зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору за товар (партію товару) у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар (далі за текстом - товарна накладна), які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору поставки сторони визнають, що товарна накладна, яка підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни і є невід'ємним додатком до даного договору.

Пунктом 3.1. договору поставки № 31 від 13.03.2014р. передбачено, що передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій зазначається найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджена партія товару та загальна вартість товару, що постачається.

Отже, на підтвердження здійснення поставки товару за цим договором позивачем надано до матеріалів справи видаткову накладну від 25.04.2014р., податкову накладну №329 від 25.04.2014р., видаткову накладну № 341 від 30.04.2014р., податкову накладну № 341 від 30.04.2014р. та товарно-транспортну накладну № Р341 від 30.04.2014р.

За договором поставки № 31 від 13.03.2014р. поставлено на користь позивача загалом 316,39 тон картону ММ та 21046 кг клею АКД.

Відповідно до договору поставки № 28 від 20.03.2014р. та додаткової угоди до нього від 21.03.2014р., укладеними між позивачем - Покупець та ТОВ «КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ» - Постачальник, останній зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного Договору за картон марки ММ, крохмаль модифікований та клей АКД.

Поставка товарів здійснюється зі складу Постачальника на умовах FCA, відповідно до ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій зазначаються найменування товару, що поставляється, кількість в одиницях вимірювання, узгоджена ціна товару.

Отже, на виконання вказаного договору поставки поставлено з боку ТОВ «КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ» на користь позивача картон марки ММ, крохмаль модифікований та клей АКД.

На підтвердження здійснення поставки позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні.

Також позивачем укладено договір купівлі-продажу № 35 від 01.04.2014р., відповідно до якого Постачальник - ТОВ «МІНІАРТ» зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки, а Покупець - ТОВ «СТАНДАРТОПТ» зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору за товар у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар (далі за текстом - товарна накладна), які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно до п. 1.2. договору купівлі-продажу № 35 від 01.04.2014р. сторони визнають, що товарна накладна, яка підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни і є невід'ємним додатком до даного договору.

Поставка товарів за вказаним договором купівлі-продажу та додаткової угоди до нього від 01.04.2014р. здійснюється зі складу Постачальника на умовах FCA відповідно до ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій зазначається найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджена ціна товару та загальна вартість товару, що постачається.

Отже, на виконання вказаного договору поставки поставлено з боку ТОВ «МІНІАРТ» на користь позивача картон марки ММ.

На підтвердження здійснення поставки позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні.

Транспортування товару за вказаними вище договорами поставки здійснювалось фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за договором транспортного перевезення № 03/04/14 від 03.03.2014р., укладеним між позивачем та ФО-П ОСОБА_2

Товар, що поставлявся позивачу, зберігався останнім на орендованому складі за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, 4.

Користування орендованим приміщенням підтверджується договором оренди нежитлових приміщень від 01.03.2014 року, укладеним між позивачем та ТОВ «АСС» та актом здачі-приймання нежитлового приміщення від 01.03.2014р.

Додатково на підтвердження руху товарів позивачем надано до матеріалів справи картки складського обліку матеріалів.

В подальшому, придбаний позивачем у ТОВ «МІНІАРТ», ТОВ «Кримська водочна компанія» та ТОВ «АЛЬФА ЛТД» товар реалізовано протягом квітня - червня 2014 року на користь ТОВ «АСС-КОМЕРЦ» за договором поставки № 2/03/03 від 03.03.2014р., на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «Харків Продукт» за договором поставки № 5 від 05.03.2014р., на користь ПП «ТРИ С-ФЕЛІКС» за договором поставки № 1/03/03 від 03.03.2014р., на користь ТОВ «ВЕСТА-ІНВЕСТ» за договором поставки № 1/04/03 від 04.03.2014р.

Так Приватному виробничо-комерційному підприємству «Харків Продукт» поставлено позивачем картон ММ.

На користь ТОВ «АСС-КОМЕРЦ» поставлено клей АКД та картон ММ, на користь ПП «ТРИ С-ФЕЛІКС» та ТОВ «ВЕСТА-ІНВЕСТ» поставлено картон ММ.

Реалізація товару за вказаними договорами підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

За операціями з подальшої реалізації товару позивачем задекларовано зобов'язання з ПДВ, що підтверджується поданими позивачем деклараціями з ПДВ за період квітень - червень 2014 року та додатками 5 до них.

Отже, декларування зобов'язань з ПДВ за операціями з реалізації товару на користь «ТРИ С-ФЕЛІКС», ТОВ «ВЕСТА-ІНВЕСТ», ТОВ «АСС-КОМЕРЦ» та Приватного виробничо-комерційного підприємства «Харків Продукт» спричинило реальні зміни у майновому стані платника податків - ТОВ «Стандартопт».

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були укладені додаткові угоди від 11.03.2015 з ТОВ «МініАрт» до договору від 01.04.2014 № 35; від 18.03.2015 з ТОВ «Кримська водочна компанія» до договору поставки від 20.03.2014 № 28; від 05.03.2015 з ТОВ «АЛЬФА ЛТД» до договору поставки послуг від 14.03.2014 № 35, відповідно, до умов яких визначено, що розрахунок за поставлені по вказаним договорам товари здійснюється в будь-який спосіб, не заборонений діючим законодавством України, в тому числі із застосуванням векселів.

Колегія суддів зазначає, що договором купівлі-продажу № 35 від 01.04.2014р., укладеним між ТОВ «МІНІАРТ» та ТОВ «Стандартопт», договором поставки № 28 від 20.03.2014., укладеним між ТОВ «Кримська водочна компанія» та ТОВ «Стандартопт» та договором поставки № 31 від 13.03.2014 року, укладеним між ТОВ «АЛЬФА ЛТД» та ТОВ «Стандартопт» передбачено, що ці договори вступають в дію з дати їх укладення Сторонами і діють до 31.12.2014 року. Договори вважаються пролонгованими на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії Договорів жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про припинення дії Договорів, за умови відсутності заперечень Продавця.

В матеріалах справи відсутні повідомлення від сторін договору купівлі-продажу № 35 від 01.04.2014р., укладеного між ТОВ «МІНІАРТ» та ТОВ «Стандартопт», договору поставки № 28 від 20.03.2014., укладеного між ТОВ «Кримська водочна компанія» та ТОВ «Стандартопт» та договору поставки № 31 від 13.03.2014 року, укладеного між ТОВ «АЛЬФА ЛТД» та ТОВ «Стандартопт» щодо припинення їх дії як то з боку Покупця так і Продавця, а отже вказані договори продовжили свою дію на наступний календарний 2015 рік.

Таким чином, вказані вище господарські договори були чинними станом на момент укладення додаткових угод до них, якими було змінено умови оплати шляхом застосування векселів.

Так, матеріали справи свідчать про те, що розрахунок позивачем за придбані ТМЦ у ТОВ «АЛЬФА ЛТД», ТОВ «МініАрт», ТОВ «Кримська водочна компанія» здійснювався згідно актів приймання-передачі векселів від 05.03.2015 (т.6 а.с.153), від 11.03.2015 (т.6 а.с.156), від 18.03.2015 (т.6 а.с.159), відповідно.

Відповідно до вказаних актів, позивачем передано ТОВ «АЛЬФА ЛТД», ТОВ «МИНИАРТ», ТОВ «Кримська водочна компанія» в рахунок погашення заборгованості за придбаний товар за договорами поставки від 14.03.2014 №35, від 01.04.2014 №35, від 20.03.2014 №28, відповідно наступні прості векселі серії АА №946377, №946378, №946379, які складені 05.03.2015 на суму 13134207,12 грн., 11.03.2015 на суму 1266150,29 грн., 18.03.2015 на суму 10591271,82 грн., відповідно.

Зазначені прості векселі видано емітентом ТОВ "Стандартопт" на ТОВ «АЛЬФА ЛТД», ТОВ «МініАрт» , ТОВ «Кримська водочна компанія», термін погашення 05.03.2016, 11.06.2016, 18.03.2016, відповідно.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні в справі докази, дійшов висновку про те, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії долучених до матеріалів справи первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло. На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій, та як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000542211 від 29.09.2014 року.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дав неналежну оцінку доказам, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Стандартопт" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2017р. по справі № 820/17987/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного виробничо-комерційного підприємства "Стандартопт" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000542211 від 29.09.2014.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст постанови виготовлений 12.12.2017 р.