Постанова № 70955731, 06.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р. Справа№ 910/14326/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання: Цукарєвій Г.В.

за участю представників:

від позивача: Коноваленко Є.Л. за довіреністю від 17.10.2017;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2017

у справі № 910/14326/17 (суддя С.О. Турчин)

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Обрій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8"

про визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/14326/17 позов задоволено повністю.

Визнано недійсною угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.02.2017, укладену між Селянським (фермерським) господарством "Обрій" (ідентифікаційний код 20616335) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" (ідентифікаційний код 39432828).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" (02095, м. Київ, вулиця Срібнокільська, будинок 20, ідентифікаційний код 39432828) на користь Селянського (фермерського) господарства "Обрій" (25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок 35/54, ідентифікаційний код 20616335) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видано наказ.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/14326/17 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" у справі №910/14326/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.12.2017.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.12.2017 у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення у зв'язку з перебуванням представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" в іншому судовому засіданні.

З такими доводами, колегія суддів погодитись не може, оскільки згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю.

Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа, а стаття 77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

У судове засідання 06.12.2017 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники відповідача не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.10.2015 між Селянським (фермерським) господарством "Обрій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" укладено договір № 1/09/10-15 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу грошові кошти у розмірі 200000,00грн., а відповідач зобов'язався прийняти поворотну фінансову допомогу та використовувати її за цільовим призначенням та повернути зазначені грошові кошти у строк, передбачений даним договором. Строк надання поворотної фінансової допомоги відповідачу, у відповідності до п. 3.1. договору, до 09 жовтня 2018 року.

16.11.2015 між Селянським (фермерським) господарством "Обрій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" укладено договір № 2/16/11-16 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу грошові кошти у розмірі 2 000 000,00 грн., а відповідач зобов'язався прийняти поворотну фінансову допомогу та використовувати її за цільовим призначенням та повернути зазначені грошові кошти у строк, передбачений даним договором. Строк надання поворотної фінансової допомоги відповідачу, у відповідності до п. 3.1. договору, до 31 грудня 2017 року.

14.12.2016 між Селянським (фермерським) господарством "Обрій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" укладено договір № 1/14/12-16 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу грошові кошти у розмірі 120000,00 грн., а відповідач зобов'язався прийняти поворотну фінансову допомогу та використовувати її за цільовим призначенням та повернути зазначені грошові кошти у строк, передбачений даним договором. Строк надання поворотної фінансової допомоги відповідачу, у відповідності до п. 3.1. договору, до 31 грудня 2018 року.

Також 20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" (цедент, відповідач) та Селянським (фермерським) господарством "Обрій" (цесіонарій, позивач) укладено договір про відступлення права вимоги боргу №1/20/10-16, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові у відповідності до договору № 3 ПВ від 25.12.2015 укладеного між цедентом і ТОВ "ІНАГО-ТРАНС" (боржник).

Згідно із п. 2. договору про відступлення права вимоги боргу №1/20/10-16 від 20.10.2016, за цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника реального та належного виконання наступних обов'язків на суму заборгованості боржника за договором № 3 ПБ від 25.12.2015 року: емісії боржником власних простих векселів на користь цесіонарія; акцепту боржником переказних векселів, які виписані цесіонарієм; передачі боржником векселів третіх осіб на користь цесіонарія.

Згідно договору № 3 ПБ від 25.12.2015 цедент надав, а боржник отримав комісійні послуги на загальну суму 2 320 000,00 грн.

Заборгованість за договором № 3 ПБ від 25.12.2015 року на дату відступлення права вимоги боргу складає 2 320 000,00 грн.

Право вимоги засновано на наступних документах: договір № 3 ПБ від 25.12.2015 року укладений між ТОВ "Трансджейнт 8" та ТОВ "ІНАГО-ТРАНС" (п. 3. договору про відступлення права вимоги боргу №1/20/10-16 від 20.10.2016).

Згідно із договором №3 ПБ про переведення боргу від 25.12.2015, укладеного між ТОВ "АКВА ГРУПП" (первісний боржник), ТОВ "ІНАГО-ТРАНС" (новий боржник) та ТОВ "Трансджейнт 8" (кредитор), первісний боржник переводить свій борг (обов'язки) за договором №1/10/10-14 від 10.10.2014 у сумі 2 320 000,00 грн.

Відповідно до п. 8 договору про відступлення права вимоги боргу №1/20/10-16 від 20.10.2016, порядок та умови розрахунків між сторонами за відступлення права вимоги встановлюються наступні: за погодженням з продавцем покупець не пізніше 200 (двісті) робочих(ого) днів(я) з дати підписання цього договору у рахунок повного або часткового виконання зобов'язань перед продавцем на суму зазначену в п. 1 цього договору, щодо сплати за ЦП, за цим договором може здійснити розрахунок: або шляхом емісії власних простих векселів (реквізити векселів погоджуються у окремому Акті прийому-передачі), виписаних на користь продавця; або акцептувати переказні векселі (реквізити векселів погоджуються у окремому Акті прийому-передачі), які виписані продавцем на суму заборгованості покупця за вищевказаним договором купівлі-продажу; або векселями третіх осіб (реквізити векселів погоджуються у окремому акті прийому-передачі).

07.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" (сторона 1, відповідач) та Селянським фермерським господарством "Обрій" (сторона 2, позивач) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якої сторона-1 і сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про залік таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижче вказаних документів, у яких сторона-1 і сторона-2 є сторонами.

Відповідно до п. 1.1. угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, документи, які засвідчують зустрічні зобов'язання:

а) 1. Договір № 1/09/10-15 від 09.10.2015 року, де сторона-1 є боржником, а сторона-2 є кредитором при виконанні зобов'язання у сумі 200 000,00 (двісті тисяч) грн. 00 коп.

2. Договір № 2/16/11-16 від 16.11.2016 року, де сторона-1 є боржником, а сторона-2 є кредитором при виконанні зобов'язання у сумі 2 000 000,00 (два мільйони) грн. 00 коп.

3. Договір № 1/14/12-16 від 14.12.2016 року, де сторона-1 є боржником, а сторона-2 є кредитором при виконанні зобов'язання у сумі 120 000,00 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп.

б) Договір № 1/20/10-16 від 20.10.2016 року, де сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником при виконанні зобов'язання у сумі 2 320 000,00 (два мільйони триста двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Вказані вище зобов'язання за вищезазначеними договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є однорідними та рівними.

Згідно із п. 2 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, з моменту набрання чинності цією угодою сторони не є зобов'язаними за договорами, зазначеними в п. 1.1 цієї угоди.

Підписання цієї угоди сторонами свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної. Усі правовідносини, що виникають з цієї Угоди або пов'язані із нею, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цієї Угоди, тлумаченням її умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Угоди, регламентуються цією Угодою та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості (п. 3., п. 4 угоди)

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що по жодному із договорів за якими здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог не настав строк виконання зобов'язань, у зв'язку із чим, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.02.2017 суперечить приписам ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, між позивачем та відповідачем укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.02.2017, відповідно до умов сторони вирішили здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 1/09/10-15 від 09.10.2015, № 2/16/11-16 від 16.11.2016, №1/14/12-16 від 14.12.2016, за якими відповідач є боржником, а позивач кредитором на суму 2 320 000,00 грн. та за договором про відступлення права вимоги боргу №1/20/10-16 від 20.10.2016, за яким відповідач є кредитором, а позивач боржником на суму 2 320 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно із приписами частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 203 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Між тим, чинним законодавством України не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог як одностороннього правочину, а відтак - такий правочин вважається вчиненим, а зобов'язання, відповідно, припиненим внаслідок заліку однорідних вимог у момент вчинення правочину, тобто у момент реалізації правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє виявлення.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними, тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду (гроші, однорідні речі);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Отже, згідно приписів норм законодавства, зарахуванням можуть припинятися тільки вимоги, строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частиною 1 статті 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Як встановлено судом, договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1/09/10-15 від 09.10.2015, №2/16/11-16 від 16.11.2015, №1/14/12-16 від 14.12.2016 сторони погодили строки виконання зобов'язання в частині повернення поворотної фінансової допомоги.

Так, договором №1/09/10-15 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 09.10.2015 визначено, що строк надання поворотної фінансової допомоги - до 09 жовтня 2018 року; договором №2/16/11-16 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 16.11.2015 визначено, що строк надання поворотної фінансової допомоги - до 31 грудня 2017 року; договором №1/14/12-16 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 14.12.2016 визначено, що строк надання поворотної фінансової допомоги - до 31 грудня 2018 року.

З наведеного вбачається, що на момент укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог (07.02.2017) строк виконання зобов'язань за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1/09/10-15 від 09.10.2015, №2/16/11-16 від 16.11.2015, №1/14/12-16 від 14.12.2016 не настав.

Доказів того, що строк виконання зобов'язання зі сплати заборгованості у сумі 2 320 000,00 грн., право вимоги за якою відступлено відповідачу за договором про відступлення права вимоги боргу №1/20/10-16 від 20.10.2016, матеріали справи також не містять та сторонами суду не надано.

Також, відповідно до п. 8 договору про відступлення права вимоги боргу №1/20/10-16 від 20.10.2016, сторони погодили, що строк виконання зобов'язань зі сплати за відступлення права вимоги становить не пізніше 200 (двісті) робочих(ого) днів(я) з дати підписання договору шляхом емісії власних простих векселів або акцептування переказних векселів. Докази виконання договору про відступлення права вимоги боргу №1/20/10-16 від 20.10.2016 в матеріалах справи відсутні.

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості щодо внесення змін до договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1/09/10-15 від 09.10.2015, №2/16/11-16 від 16.11.2015, №1/14/12-16 від 14.12.2016 та зміни строку виконання зобов'язання.

Про відсутність внесення змін до договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1/09/10-15 від 09.10.2015, №2/16/11-16 від 16.11.2015, №1/14/12-16 від 14.12.2016, а також до договору про відступлення права вимоги боргу №1/20/10-16 від 20.10.2016 було зазначено також і відповідачем у відзиві на позов.

Проаналізувавши зміст договорів за якими сторонами здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, суд прийшов до висновку, що сторонами здійснено зарахування зустрічних вимог, строк виконання яких станом на 07.02.2017 - дату укладення оспорюваної угоди, ще не настав, що суперечить ст. 601 ЦК України, 203 ГК України.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище обставини справи щодо здійснення зарахування зустрічних вимог, строк виконання яких станом на дату зарахування не настав, суд дійшов висновку, що зміст угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.02.2017 суперечить приписам ст. 601 ЦК України, 203 ГК України, у зв'язку із чим, у відповідно до ч. 1 ст. 203 наявні підстави для визнання, в силу приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.02.2017 недійсною.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованим заявлений позивачем позов про визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.02.2017, укладеної між Селянським (фермерським) господарством "Обрій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8".

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/14326/17.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/14326/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/14326/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14326/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко