Постанова № 70955676, 04.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2017 р. Справа№ 910/10188/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Пашкіної С.А.

при секретарі Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Савенко О.О. за довіреністю №5 від 01.03.2017,

від відповідача: Січенко С.П. за довіреністю №8219-К-Н-О, Мисник Н.В. за довіреністю №20.1.0.0.0/7-6724 від 02.06.2017;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: Корнєв В.М. за довіреністю №18-0011/4141 від 19.01.2017;

від третьої особи 3: Гайко В.В. за довіреністю №27-14343/17 від 11.07.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017

у справі №910/10188/17 (суддя Паламар П.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь"

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1. Міністерство фінансів України, 2. Національний банк України, 3. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання перерахувати кошти, ціна позову 202435,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач), у якому просило зобов'язати відповідача зарахувати (повернути) 160 881,63 грн. і 595,44 доларів США на рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк", та стягнути з відповідача на користь позивача 25 790,13 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі № 910/10188/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Скарга мотивована тим, що при винесенні оскаржуваного рішення суд дав неправильну юридичну оцінку обставинам справи, неправильно застосував статтю 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статтю 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", частину 3 ст.242, частину 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України, також судом порушено статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і не враховано практику Європейського суду з прав людини.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Пашкіна С.А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 04.12.2017.

Третя особа 1 явку представників у судове засідання не забезпечила, не повідомивши про причини, хоча була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду. Неявка представників третьої особи 1 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників третьої особи 1.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення без змін, також подали письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, також подав письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи 3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, також подав письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб 2 і 3, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

08.12.2011 між позивачем, як клієнтом, та відповідачем, як банком, було укладено Договір №WWGSKO_ГО банківського рахунка на комплексне банківське обслуговування, згідно з яким банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунки у національній та іноземній валюті, картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним використанням та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України, цього Договору та згідно умовам регламенту/правил на комплексне банківське обслуговування.

Пунктом 2.1 вказаного Договору передбачено, що банк зобов'язаний, у тому числі, списувати грошові кошти з рахунків клієнта на підстав його розпорядження та/або здійснювати договірне списання, та здійснювати списання у випадках, встановлених чинним законодавством.

На виконання умов даного Договору відповідач відкрив позивачу наступні рахунки №26005050009617 (в українській гривні), №26004050004259 (в українській гривні), №26001050004683 (в українській гривні), №26056050002157 (в українській гривні) та №26083000681267 (в доларах США).

Додатковою угодою від 03.11.2014 до Договору було внесено зміни та викладено Договір в новій редакції.

Пунктом 2.1 Додаткової угоди також передбачено обов'язок банку, у тому числі, списувати грошові кошти з рахунків клієнта на підстав його розпорядження та/або здійснювати договірне списання, та здійснювати списання у випадках, встановлених чинним законодавством.

01.04.2016 між позивачем, як клієнтом, та відповідачем, як банком, було укладено Договір № 513645 про розміщення грошових коштів на поточному депозитному рахунку та додаткова угода №01 до нього, згідно з яким відповідач відкрив позивачу депозитний рахунок та зобов'язався виплачувати йому суму вкладу та проценти на умовах договору та в порядку, встановлених цим договором.

Пунктом 3.5 вказаного Договору передбачено, що перерахування коштів вкладу з депозитного рахунку клієнта та виплата нарахованих процентів здійснюється виключно на поточний рахунок клієнта і виплата нарахованих процентів здійснюється виключно на поточний рахунок клієнта, вказаний у пункті 5 цього Договору або на поточний рахунок згідно з реквізитами, вказаними в письмовій заяві клієнта, та на підставі письмової заяви клієнта, якщо повернення вкладу виконується з використанням поточного рахунку клієнта у банку.

На виконання умов даного Договору відповідач відкрив позивачу рахунок 26003000339920 (в доларах США).

21.12.2016 року з указаних рахунків банком були списані грошові кошти у загальному розмірі 160881,23 грн. та 595,44 доларів США з призначенням платежу "згідно договору про придбання акцій", у т.ч. з рахунку 26005050009617 - 18,61 грн., 26004050004259 - 136754,40 грн., 26001050004683 - 594,02 доларів США, 26056050002157 - 18514,92 грн., 26083000681267 - 5593,30 грн., 26003000339920 - 1,42 доларів США.

Списання коштів з рахунків позивача підтверджується копіями наявних у матеріалах справи меморіальних ордерів №№ G1221L007M, G1221L007G, G1221L007GJ, G1221L006U, G1221L00GZ, G1221L009Z від 21 грудня 2016 р.

При цьому, позивач зазначав, що будь-яких договорів на придбання акцій він не укладав та не надавав розпоряджень банку на списання коштів з цих рахунків.

На думку позивача 21.12.2016 року відповідачем незаконно списано з поточних та депозитних рахунків позивача 160 881,63 грн. та 595,44 доларів, тому позивач просить зобов'язати відповідача повернути зазначені грошові кошти на рахунки позивача, а також стягнути з відповідача 25 790,13 грн. договірної пені.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що Рішенням комісії Національного банку України з питань перевірки операцій банків з пов'язаними особами № 12 від 07 грудня 2015 р. позивача визнано пов'язаною з ПАТ КБ "Приватбанк" особою.

20.12.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк", як емітентом, від імені якого діє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ КБ "Приватбанк" Славкіної М.А., яка діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2887 та ТОВ "Сталь", як набувачем, від імені якого діє Шевченко А.М., уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ "Приватбанк", якій делеговано повноваження на підписання цього Договору відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2887, було укладено Договір №10/2016 про придбання акцій, відповідно до якого сторони домовились про те, що емітент зобов'язується передати набувачеві, а набувач зобов'язується придбати в емітента в обмін на грошові зобов'язання емітента перед набувачем акції додаткової емісії ПАТ КБ "Приватбанк" номінальною вартістю 280 грн. в кількості 629 штук, загальна вартість пакету акцій 176 120 грн.

Пунктом 1.2 Договору сторони домовились про те, що набувач в обмін на акції відступає на користь емітента, а емітент набуває прав вимоги за наступними грошовими зобов'язаннями (всі або частину) емітента перед набувачем, еквівалент яких у гривні складає наступну суму: 1. Договір №513645 - 15400 грн., 2. Договір №WWGSKO - 160720 грн.

В це же день, 20.12.2016, був підписаний Акт приймання-передавання за Договором про придбання акції №10/2016 від 20.12.2016.

Факт передачі акцій підтверджується копією Виписки про операції з цінними паперами на період з 20.12.2016 по 20.12.2016.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач правомірно, на виконання договірних зобов'язань, списав грошові кошти з рахунків позивача. При цьому, доказів визнання рішень третіх осіб незаконними та їх скасування суду не надано, тому доводи позивача щодо його не пов'язаності з банком є необґрунтованими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору №WWGSKO_ГО банківського рахунка на комплексне банківське обслуговування, Договору № 513645 про розміщення грошових коштів на поточному депозитному рахунку та Договору №10/2016 про придбання акцій.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 1 Закону України "Про Національний банк України", банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку

Національний банк України (далі - НБУ) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України (частина 1 статті 2 Закону України "Про Національний банк України").

Статтею 61 зазначеного Закону встановлено, що Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність", як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду.

Згідно із пунктом 7 статті 15 Закону України "Про Національний банк України", яка кореспондується з частиною 1 статті 56 цього Закону, НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Постановою НБУ "Про заходи щодо приведення банками обсягів активних операцій з пов'язаними особами у відповідність до нормативних вимог" від 12.05.2015 №314 було затверджено "Технічне завдання для здійснення перевірки активних операцій банку з пов'язаними з банком особами", відповідно до якого було проведено аудит та у ході проведення перевірки ПАТ КБ "Приватбанк" Національним банком України було ідентифіковано ТОВ "Сталь" як пов'язану з банком особу.

07.12.2015 Комісія з питань перевірки операцій банків з пов'язаними особами Національного банку України прийняла рішення №12, яка визнала за необхідне включити ТОВ "Сталь" до уточненого звіту ПАТ КБ "Приватбанк" про активні операції з пов'язаними особами, що повинен бути наданий до Національного банку України на виконання вищенаведеної Постанови №314.

23.02.2016 НБУ було прийнято Постанову №103/БТ "Про погодження плану реструктуризації ПАТ КБ "Приватбанк" за результатом діагностичного дослідження", пунктом 5 якої передбачено, що ПАТ КБ "Приватбанк" з дня доведення до нього змісту цієї постанови до повного виконання Плану реструктуризації встановлюються певні обмеження, у тому числі заборона здійснювати активні операції з пов'язаними особами, зокрема визначеними рішенням Комісії №12 від 07.12.2015.

Станом на час розгляду даної справи вказані рішення Національного банку України про визнання ТОВ "Сталь" пов'язаною особою з ПАТ КБ "Приватбанк" є чинними.

18.12.2016 року Правлінням НБУ прийнято рішення № 498-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до категорії неплатоспроможних".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2859 від 18.12.2016 року запроваджено в ПАТ КБ "ПриватБанк" тимчасову адміністрацію, призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПриватБанк" директора департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Соловйову Н.А. та інших працівників Фонду, зокрема Шевченка А.М. та Славкіну М.А. Делеговано Шевченку А.М. повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ "Приватбанк", делеговано Славкіній М.А. повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ "Приватбанк" в частині виконання обов'язків директора Філії "Розрахунковий центр" ПАТ КБ "Приватбанк".

18.12.2016 року на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла пропозиція НБУ про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, затверджена рішенням Правління НБУ від 18.12.2016 року № 499-рш/БТ.

У вказаній пропозиції запропоновано розглянути питання про виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 5 частини 2 статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме шляхом продажу банку інвестору в особі держави.

Також, 18.12.2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 961 "Про деякі питання забезпечення стабілізації фінансової системи", якою встановлено, що:

- держава в особі Міністерства фінансів України придбає акції ПАТ КБ "ПриватБанк" у повному обсязі за одну гривню;

- а Міністерство фінансів України забезпечує для виконання абзацу 2 пункту 2 цієї постанови укладення договору купівлі-продажу акцій ПАТ КБ "ПриватБанк" після здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заходів, визначених статтею 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з'являються повноваження та виникає право розпоряджатися зобов'язаннями банку перед пов'язаними особами (частина 6 статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Саме з цього моменту пов'язані особи втрачають право розпорядження грошовими коштами, розміщеними у банку.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 16 статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у строк не пізніше двох робочих днів після прийняття загальними зборами рішення про збільшення статутного капіталу неплатоспроможного банку здійснюється укладення уповноваженою особою Фонду договорів від імені пов'язаних осіб такого банку про придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є законним представником пов'язаних осіб банку в силу зазначеної норми, а також законним представником самого банку в силу положень частини 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Розміщення таких акцій має відбуватися шляхом їх обміну на зобов'язання банку перед пов'язаними особами.

Внаслідок такого обміну пов'язані особи банку, серед яких розміщено акції додаткової емісії, втрачають право вимагати у банку розміщені на їх рахунках кошти. Ці кошти спрямовуються банком на збільшення свого статутного капіталу.

На виконання вимог статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та з урахуванням повноважень, якими відповідно до вказаної статті були наділені уповноважені особи Фонду, останніми були укладені відповідні договори про придбання акцій, у тому числі від імені позивача.

Так, 20.12.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк", як емітентом, від імені якого діє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ КБ "Приватбанк" Славкіної М.А., яка діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2887 та ТОВ "Сталь", як набувачем, від імені якого діє Шевченко А.М., уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ "Приватбанк", якій делеговано повноваження на підписання цього Договору відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2887, було укладено Договір №10/2016 про придбання акцій, відповідно до якого сторони домовились про те, що емітент зобов'язується передати набувачеві, а набувач зобов'язується придбати в емітента в обмін на грошові зобов'язання емітента перед набувачем акції додаткової емісії ПАТ КБ "Приватбанк" номінальною вартістю 280 грн. в кількості 629 штук, загальна вартість пакету акцій 176 120 грн.

Сторони погоджуються з тим, що права вимоги, відступаються набувачем емітенту з моменту укладення сторонами акту приймання-передавання, форма якого міститься в додатку №1 до цього договору (пункт 2.1 договору).

За змістом пункту 3.3 договору емітент має право списати на свою користь, після виконання емітентом пункту 1.1 цього договору, грошові кошти розміщені на рахунках набувача в емітенті, які зазначені в пункті 1.2 цього договору, внаслідок набуття емітентом прав вимоги, у зв'язку з чим взаємні зобов'язання емітента та набувача, передбачені пунктом 1.1 та пунктом 1.2 цього договору припиняються. Емітент набуває право власності на грошові кошти, належні набувачеві на підставах, передбачених пунктом 1.2 цього договору, після підписання акта приймання-передавання, згідно додатку 1 до договору.

20.12.2016 року сторонами підписано акт приймання-передавання за договором про придбання акцій № 10/2016. Підписанням цього акту набувач підтверджує:

- припинення належних йому прав вимоги за грошовими зобов'язаннями емітента перед набувачем у сумі 176 120 грн., як передбачено пунктом 1.2 договору (пункт 1 акту);

- виникнення у емітента права списати з рахунків набувача в емітенті грошові кошти, належні набувачеві на підставах, передбачених пунктом 1.2 договору (пункт 2 акту).

Підписанням цього акту емітент підтверджує, що набув (прийняв) право списати з рахунків набувача в емітенті грошові кошти, належні набувачеві на підставах, передбачених пунктом 1.2 договору (пункт 3 акту); набуття права власності на грошові кошти, належні набувачеві на підставах, передбачених пунктом 1.2 цього договору, а набувач підтверджує, що набув право власності на акції додаткової емісії емітента, зазначені у пункті 1.1 договору (пункт 4 акту).

Згідно із пунктом 5 акту сторони підтвердили відсутність взаємних претензій щодо виконання умов договору.

Випискою про операції з цінними паперами на період з 20.12.2016 року по 20.12.2016 року (вих. № 2549 від 21.12.2016 року) підтверджується розблокування випуску акцій у кількості 629 шт. Товариству з обмеженою відповідальністю "Сталь" (депонент).

21.12.2016 тимчасовою адміністрацією ПАТ КБ "Приватбанк" було видано наказ №44 "Про перерахування коштів пов'язаних осіб", яким було розблоковано рахунки пов'язаних з ПАТ КБ "Приватбанк" осіб і перераховано кошти в рахунок на придбання акцій додаткової емісії.

Як зазначалось вище, згідно частини 2 статті 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір №10/2016 про придбання акцій не визнаний у встановленому порядку недійсним, отже був обов'язковим для виконання.

Статтею 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що помилковим переказом є рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Неналежним платником в розумінні даного закону, є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, списання спірної суми грошових коштів з рахунків позивача, було ініційовано за допомогою меморіальних ордерів №№ G1221L007M, G1221L007G, G1221L007GJ, G1221L006U, G1221L00GZ, G1221L009Z від 21 грудня 2016 р. на загальну суму 160 881,63 грн. і 595,44 доларів США з призначенням платежу "згідно договору про придбання акцій".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" меморіальний ордер, це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що списання коштів з рахунків позивача, відбулося з дотриманням вимог банківського законодавства, зокрема, з використанням належного платіжного інструмента (меморіального ордеру), та за наявністю відповідної правової підстави (договору про придбання акцій). В зв'язку з цим місцевий господарський суд прийняв обґрунтоване рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу.

Доводи позивача щодо відсутності правових підстав для застосування до нього норми статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь" не є пов'язаною з банком особою спростовуються наявністю рішення Комісії з питань перевірки операцій банків з пов'язаними особами Національного банку України прийняла рішення №12 від 07.12.2015, яке на час розгляду справи є чинним та може бути оскаржено позивачем.

Твердження позивача про застосування до нього конфіскації майна є безпідставними, оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі банківських договорів, а розпорядження грошовими коштами було здійснено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи на підставі вищенаведених приписів ст. 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому є необґрунтованими посилання позивача на порушення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі № 910/10188/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі №910/10188/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/10188/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

С.А. Пашкіна