Постанова № 70955636, 12.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017 року Справа № 904/7401/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Коваль Л.А., Кощеєва І.М.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників:

позивача: не явився

відповідача: ОСОБА_1 – предст., дов.№007.1Др-90-1217 від 01.12.2017 року

третьої особи-1: ОСОБА_2- предст., дов. №6-02 від 04.01.2017 року

третіх осіб 2-4: не явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2017р. у справі № 904/7401/16

за позовом: публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (м. Дніпро)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (м. Київ)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» (м. Дніпро)

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: публічне акціонерне товариство «Дніпропетровськгаз» (м. Дніпро)

про: стягнення 9981205,81 грн. за договором купівлі-продажу природного газу

та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (м. Дніпро)

до: публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ)

про: стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2017р. у справі №904/7401/16 позовна заява публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (м. Дніпро) за участю третіх осіб: публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (м. Київ), публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області), публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» (м. Дніпро) і публічне акціонерне товариство «Дніпропетровськгаз» (м. Дніпро) про: стягнення 9981205,81 грн. за договором купівлі-продажу природного газу задоволена частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 336 648,08 грн. 3 % річних, 1 623 014,69 грн. пені та 79 264,77 грн. судового збору. Розстрочено виконання рішення суду строком на 24 місяці рівними частинами кожного місяця в розмірі 84 955,31 грн. починаючи з 27.06.2017. В решті вимог відмовлено. В задоволенні зустрічної позовної заяви відповідача про стягнення з позивача 23357645,14 грн. пені і 8983709,67 грн. штрафу відмовлено.

Позивач - публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині зменшення розміру пені на 5040834,55 грн., розстрочення виконання рішення суду на 24 місяці та відмови у стягненні інфляційних втрат, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Підставами для скасування рішення суду скаржник вказує порушення судом норм матеріального і процесуального права та не дослідження всіх обставин, що мають значення для справи. Позивач, виходячи зі змісту ст. 190, 179 ЦК України звертає увагу на те, що грошові кошти відносяться до майна, щодо якого можуть виникати цивільні права і обов’язки. Відповідно до п.п.3.1. ст. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №1 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Тобто, вважає позивач, інфляційні нарахування НАК «Нафтогаз України» на суму простроченої заборгованості є фактично понесеними матеріальними втратами кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а тому інфляційні втрати за такою операцією купівлі-продажу природного газу повною мірою охоплюються поняттям збитків в розумінні ч.2 ст. 224 ГК України, зокрема, відносяться до категорії – «втрата або пошкодження її майна». Сторона пояснила, що у відповідності до положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97-р. при здійснені розрахунку інфляційних втрат використовувала методику розрахунку, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць. При цьому для розрахунку кожного наступного періоду використовується сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця. Таким чином, нарахуванню згідно інфляційних процесів підлягають не тільки основна сума боргу, а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів. З огляду на висновки Вищого господарського суду України щодо практики застосування ст. 83 ГПК, ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України ні відповідачем, ні судом не обґрунтовано в чому полягає винятковість даного випадку для зменшення розміру неустойки. Крім того, скаржник вважає, що посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан, за змістом ст.. 121 ГПК України, не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для відстрочки виконання рішення, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачає, що обов’язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

12 грудня 2017 року від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги і клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з «накладкою» судових засідань. Беручи до уваги, що матеріали справи є достатніми для розгляду справи по суті, явка представника позивача у судове засідання обов’язковою не визнавалася, останній був попереджений про наслідки неявки його представника у судове засідання, доказів «накладки» судових засідань до клопотання надані не були, клопотання скаржника не задоволено, а справа переглядалася без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» у відзиву на апеляційну скаргу і представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що суд правомірно відмовив у стягнення інфляційних втрат, оскільки термін прострочення виконання боржником грошового зобов’язання становив менше ніж місяць. У цьому випадку нараховані позивачем інфляційні втрати за вересень і жовтень 2016 року не повинні нараховуватися і стягуватися, оскільки термін прострочення зобов’язання менше місяця. Зменшення розміру пені на 70% є обґрунтованим, оскільки суд скористався наданим йому ч.1 ст.83 ГПК України і це кореспондується із постановою Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18 та відповідною судовою практикою. Відповідач зазначає, що ним було надано достатньо доказів, які б підтверджували необхідність зменшення розміру нарахованої пені. Надана місцевим господарським судом розстрочка виконання судового рішення також не суперечить вимогам чинного законодавства і узгоджується із судовою практикою в інших справах, у тому числі і за участю позивача – ПАТ «НАК «Нафтогаз України». До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем були додані постанови Вищого господарського суду України з аналогічних справ.

Третя особа-1 – публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (м. Київ) – відзив на апеляційну скаргу не надала, представник третьої особи-1 у судовому засіданні пояснив, що погоджується з доводами апеляційної скарги і вважає рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Треті особи 2-4 у судове засідання не явилися, відзиви на апеляційну скаргу не надали. Беручи до уваги, що їх явка у судове засідання обов’язковою не визнавалася, про наслідки неявки в судове засідання треті особи були попереджені, матеріали справи є достатніми для розгляду справи по суті, справа переглядалася без участі представників зазначених третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №1895/17 від 06.11.2017р. у зв’язку з відрядженням судді колегії ОСОБА_3 і відпусткою судді колегії ОСОБА_4 проведено повторний автоматичний розподіл судової справи. Справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Євстигнеєв О.С. (доповідач), судді:ОСОБА_5, ОСОБА_6

На підставі розпорядження керівника апарату суду №2094/17 від 11.12.2017р. у зв’язку з перебуванням на лікарняному судді колегії ОСОБА_7 проведено повторний автоматичний розподіл судової справи. Справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Євстигнеєв О.С. (доповідач), судді:ОСОБА_8, ОСОБА_3.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (Продавець) і товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (м. Дніпро) (Покупець) 30.06.2015р. був укладений договір №15-709-Н на купівлю-продаж природного газу.

Відповідно до п.1.1 та 1.2. Договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць (п.6.1 договору).

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП, та зараховується як оплата за газ (п.6.2 Договору).

Відповідно до розділу ХІ Договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Згідно п. 5.1., п. 5.2. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕКП та на дату укладення договору складає в залежності від умов використання від 3600,00 грн. за 1000 куб. м. ( в т.ч. ПДВ) – у період з 01.10 по 30.04 (із розрахунку до 200 куб.м.) до 7188,00 грн. за 1000 куб. м. (в тому числі ПДВ). Загальна сума вартості природного газу за договором складає 1753347401,19 грн. (з ПДВ).

В подальшому ціна за 1000 куб.м газу додатковими угодами сторін неодноразово змінювалась.

Пунктами 3.3. та 3.4. договору передбачено, що приймання-предача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажем газу, Покупець зобов’язався надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов’язався повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Сторонами в п.6.1. договору узгоджено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Відповідно до п. 6.6. договору звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дня винесення вимоги однією із сторін.

На виконання умов договору ПАТ «НАК «Нафтогаз України» передало у власність відповідача передбачений договором газ в період з липня 2015 року по грудень 2015 року на загальну суму 1296162020,55 грн., про що свідчать акти приймання-передачі природного газу: від 31.07.2015р. за липень 2015р. на суму 127670367,54 грн.; від 31.08.2015р. за серпень 2015р. на суму 120277 788,22 грн.; від 30.09.2015р. за вересень 2015р. на суму 118883456,58 грн.; від 31.10.2015р. за жовтень 2015р. на суму 231739041,04 грн.; від 30.11.2015р. за листопад 2015р. на суму 29119008,08 грн.; від 30.11.2015р. за листопад 2015р. на суму 262 071119,26 грн.; від 31.12.2015р. за грудень 2015р. на суму 406401239,83 грн.

Посилаючись на прострочення строків оплати відповідачем природного газу, позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення 9981205,81 грн., з яких: 8158156,03 грн. - пеня; 541129,89 грн. - 3% річних; 1281919,89 грн. - інфляційні втрати.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

Обов’язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 625 ЦК України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 №10/25, від 04.07.2011 №13/210/10, від 12.09.2011 №6/433-42/183, від 14.11.2011 №12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Як вбачається з матеріалів справи і як правильно встановлено місцевим господарським судом при розгляді справи, оплата за спірним договором здійснювалася двома способами: з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (п.6.2 Договору) та шляхом підписання між сторонами спільних протокольних рішень, які змінили строки виконання зобов’язань.

За період липень 2015 – лютий 2016 року сторонами підписано спільні протокольні рішення (СПР) на загальну суму 608193251,89, які змінили строки виконання зобов’язань, а саме:

- Згідно СПР від 21.09.2015 №2020 на суму 10957466,73 грн., СПР від 21.09.2015 №2025 на суму 4350729,99 грн., СПР від 21.09.2015 №2028 на суму 252521,49 грн., СПР від 21.09.2015 №2029 на суму 3545076,14 грн. погашено заборгованість за серпень 2015 року на загальну суму 19105794,35 грн. (том 12 арк. справи 59 - 72);

- Згідно СПР від 20.10.2015 №2214 на суму 3350589,06 грн., СПР від 20.10.2015 №2215 на суму 4534446,60 грн., СПР від 20.10.2015 №2217 на суму 148654,18 грн., СПР від 20.10.2015 №2218 на суму 12306584,00 грн. погашено заборгованість за вересень 2015 року на загальну суму 20340273,84 грн. (том 12 арк. справи 73 - 87);

- Згідно СПР від 19.11.2015 №2490 на суму 88943437,51 грн., СПР від 19.11.2015 №2491 на суму 14781983,24 грн., СПР від 19.11.2015 №2493 на суму 154338,37 грн., СПР від 19.11.2015 №2494 на суму 1209287,72 грн., СПР від 19.11.2015 №2495 на суму 8159629,81 грн. погашено заборгованість за жовтень 2015 року на загальну суму 113248676,65 грн. (том 12 арк. справи 88 - 100);

- Згідно СПР від 17.12.2015 №2907 на суму 215047,23 грн.; СПР від 17.12.2015 №2908 на суму 32070279,31 грн.; СПР від 17.12.2015 №2909 на суму 7340928,74 грн.; СПР від 17.12.2015 №2910 на суму 20136332,01 грн.; СПР від 17.12.2015 №2911 на суму 138221000,30 грн. погашено заборгованість за листопад 2015 року на загальну суму 188413026,42 грн. (том 12 арк. справи 108-111, 115-128);

- Згідно СПР від 22.12.2015 №3094 на суму 19155319,06 грн. СПР від 22.12.2015 №3095 на суму 5051353,09 грн.; СПР від 22.12.2015 №3096 на суму 185139165,98 грн.; СПР від 22.01.2016 №318 на суму 399538,77 грн. СПР від 22.01.2016 №322 на суму 23068890,44 грн.; СПР від 26.01.2016 №337 на суму 24700652,12 грн. погашено заборгованість за грудень 2015 року на загальну суму 267085480,63 грн. (том 12 арк. справи 101-107, 129-139).

Заборгованість в сумі 687968768,66 грн. оплачена відповідачем шляхом зарахування коштів із розподільного рахунку.

Зазначена оплата здійснювалася на підставі постанови НКРЕ від 02.08.2012 №1000 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу» (діяв у спірних правовідносинах).

Відповідно до 1.1 вищевказаної постанови цей Алгоритм установлює порядок розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, а також механізм розрахунку гарантованими постачальниками нормативів перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних підприємств, гарантованих постачальників та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам.

Гарантований постачальник природного газу (гарантований постачальник) - визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу (п. 1.3 Алгоритму). Таким постачальником є ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу».

Розглядаючи справу по суті, місцевий господарський суд застосував також постанову Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» і спільний наказ Міненерго та Мінфін України від 03.08.2015 №493/688 «Про затвердження Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію» (Порядок №493).

На виконання умов Договору від 30.06.2015 №15-709-Н та зазначених вище нормативно-правових актів, між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та Управліннями праці та соціального захисту населення було укладено договори на фінансування пільг, наданих населенню у 2015 році на оплату спожитого природного газу, відшкодування яких проводиться за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Форма спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України затверджена Порядком №493, якою передбачено, що сторони, які підписали Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України; спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма Сторонами і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням.

Кошти за результатом підписаних спільних протокольних рішень надходили на рахунок ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» для здійснення розрахунків з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» по договору від 30.06.2015 №15-709-Н поза межами строків, встановлених договором купівлі-продажу газу (до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу), що підтверджується звітами по проводках за період вересень 2015 року – лютий 2016 року (том 12 арк. справи 93):

- за серпень 2015 року органи казначейства перерахували кошти у розмірі 19105764,35 грн. 28.09.2015 року;

- за вересень 2015 року органи казначейства перерахували кошти у розмірі 20340273,84 грн. 27.10.2015 року;

- за жовтень 20156 року органи казначейства перерахували кошти у розмірі 113248676,65 грн. 25.11.2015 року;

- за листопад 2015 року органи казначейства перерахували кошти у розмірі 188413026,42 грн. 23.12.2015 року;

- за грудень 2015 року органи казначейства перерахували кошти у розмірі 267085480,63 грн. 25.12.2015, 28.12.2015, 29.01.2016, 15.02.2016 та 16.02.2016 року.

Отже, висновок місцевого господарського суду, щодо того, що своєчасність оплати вартості природного газу за договором купівлі-продажу від 30.06.2015 №15-709-Н залежала від своєчасності розрахунків населення за спожитий природний газ та від учасників відносин з організації розрахунків за природний газ шляхом перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, зокрема, від строків переказу коштів Головним розпорядником коштів – Державною казначейською службою України слід визнати обґрунтованим.

Уклавши Спільні протокольні рішення та погодивши відповідне бюджетне фінансування, сторони погодили проведення розрахунків за реалізований природний газ за умовами Договору за рахунок бюджетного фінансування. Тобто, виконання зобов’язань по оплаті заборгованості за надані послуги згідно з Договором пов’язано з моментом перерахування територіальним органом казначейства грошових коштів з державного бюджету України.

Підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови КМ України № 20 і Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 N55/57/43 засвідчує, що сторони фактично погодились, що залишок оплати вартості природного газу за договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення. Тобто, день проведення взаєморозрахунків між сторонами, які здійснювались на підставі укладених між ними спільних протокольних рішень для можливості отримання населенням пільг, був одночасно днем погашення заборгованості за поставлений позивачем природний газ у відповідному місяці поставки за договором №15-709-Н від 30.06.2015 року. Дії сторін з питань остаточних розрахунків за договором №15-709-Н від 30.06.2015 року за їх взаємною домовленістю були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів.

Враховуючи вищевикладене, Дніпропетровський апеляційний господарський суд погоджується із розрахунками місцевого господарського суду відносно залишку боргу, на який нараховується пеня та 3% річних за кожний місяць 2015 року, а також з сумою, розраховану судом, а саме: можливістю часткового задоволення вимог про стягнення пені у сумі 4947669,60 грн. за період з 23.08.2015 року по 15.02.2016 року та 3% річних у сумі 336 648,08 грн. за період з 20.08.2015 року по 15.02.2016 року.

Судом правомірно був зроблений висновок щодо неправомірності нарахування інфляційних у зв’язку з тим, що термін прострочення був меншим, ніж місяць. Така правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України (постанови ВГСУ від 01.04.2015 по справі №917/1667/14 і від 19.05.2016 у справі №904/4950/15).

Суд також розглядав клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%. При цьому, суд дійшов висновку, що нарахована пеня може бути зменшена на 70%, виходячи із того, що пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд прийняв до уваги не лише об’єктивні причини неможливості своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, а й довідку про наявність залишку коштів на рахунках відповідача (142599,13 грн. на 22.06.2017р. і 136986,26 грн. на 23.06.2017р.), наявність дебіторської заборгованості населення, бюджетних організацій і промислових підприємств станом на 31.05.2017р., тощо.

При цьому, апеляційний суд вважає, що критерій, за яким пеня може бути зменшена і безпосередньо відсоток її зменшення вирішує виключно суд, який приймає рішення по справі. Апеляційний суд у цьому випадку лише перевіряє обґрунтованість цього висновку.

Залишаючи без зміни рішення місцевого господарського суду у цій частині Дніпропетровський апеляційний господарський суд також враховує і практику ВГСУ з аналогічних питань, а саме: постанови від 13.06.2017 року по справі №904/11374/16, від 27.06.2017 року по справі №927/769/16, від 13.07.2017 року по справі №908/299/16, тощо.

Суд також правильно прийняв рішення в частині надання розстрочки виконання судового рішення. Відповідно до правової позиції, викладеної у пункту 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Надаючи розстрочку, суд взяв до уваги відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення, значну заборгованість перед товариством споживачів природного газу, відсутність достатніх коштів на розрахункових рахунках та скрутне фінансове становище відповідача. Крім того, варто зазначити, що мова йде не про стягнення основної заборгованості відповідача, а про сплату фінансових санкцій, які не є основним доходом позивача і не можуть впливати на його господарську діяльність.

Щодо зустрічного позову, то суд правильно відмовив в його задоволенні у зв’язку з відсутністю правових підстав, а також у зв’язку з тим, що невиконання Відповідачем за зустрічним позовом договору в частині поставки визначеного обсягу природного газу не були підтверджені належними та допустимим доказами.

За таких обставин рішення суду прийнято з повним з’ясуванням всіх обставин справи, без порушень норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року у справі №904/7401/16 залишити без зміни.

(постанова виготовлена у повному обсязі 13.12.2017 року)

Головуючий суддя О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.А.Коваль

ОСОБА_3