Рішення № 70951990, 05.12.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 911/3157/17

Господарський суд Київської області у складі судді Грєхова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей"

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Шаблій І.І. - довіреність №02/01-173 від 02.01.2017, Тищенко І.М. - довіреність № 02/01-171 від 02.01.2017;

від відповідача: Олійников С.І. - довіреність б/н від 04.01.2017;

Обставини справи:

Мале приватне підприємство Фірма "Ерідон" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 19.10.2017 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей", в якому просить господарський суд стягнути з відповідача 1 114 178, 90 грн заборгованості, з яких: 584 257,42 грн основного боргу за договором поставки від 20.03.2014 №1002/14/139 (надалі - Договір) та інфляційні втрати в сумі 529 921,48 грн, а також витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних на загальну суму 1 447 297,26 грн. Проте, в порушення умов зазначеного договору відповідач свої грошові зобов'язання належним чином не виконав та за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого, з урахуванням часткової оплати, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 584 257,42 грн. Крім того, позивач стверджує, що у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, з відповідача належить до стягнення також інфляційні втрати в сумі 529 921,48грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2017 позовну заяву Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/3157/17 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 07.11.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2017 розгляд справи відкладено на 21.11.2017.

21.11.2017 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про виклик у судове засідання посадової особи відповідача для надання пояснень у справі, клопотання про витребування у позивача документів на підтвердження операцій з поставки добрива Суперагро NPK 8-19-29 та добрива 3598567 та клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності щодо стягнення заборгованості за Договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2017 господарським судом задоволено клопотання відповідача про виклик у судове засідання посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей" та витребувано від позивача документальні докази у справі зазначені в клопотанні відповідача від 21.11.2017. У судовому засіданні 21.11.2017 господарським судом оголошено перерву до 05.12.2017.

05.12.2017 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 21.11.2017 надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

У судове засідання 05.12.2017 з'явилися представники позивача, надали пояснення у справі. Представник відповідача у судове засідання з'явився. Відповідач вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 21.11.2017 не виконав, явку посадової особи у судове засідання не забезпечив, про поважність причини неявки посадової особи господарський суд не повідомив. Представником відповідача у судовому засідання подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. В поданому клопотанні відповідач ставить під сумнів підпис посадової особи відповідача ОСОБА_4 на видаткових накладних №54384 від 10.10.14, №53480 від 03.10.14, №52841 від 30.09.14, 38800 від 23.06.14, №38932 від 23.06.14, №13408 від 04.04.14, №10180 від 28.03.14, №16659 від 11.05.14, № 13365 від 04.05.14.

Позивач в судовому засіданні проти клопотання заперечив та просив відмовити в задоволенні даного клопотання.

Суд розглянувши вказане клопотання, а також дослідивши підписи на оригіналах спірних документів у порівнянні з Договором, додатками до Договору, видатковими накладними, а також довіреностями, не вбачає підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи, у зв'язку з відсутністю підстав вважати, що підписи особи є підробленими, а тому в задоволенні поданого клопотання відмовив.

Аналізуючи вищевикладені обставини, з урахуванням норм процесуального законодавства, суд зазначає, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обовязків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Подаючи позов до суду, у звязку з невиконанням умов договору, позивач розраховував на розгляд справи впродовж розумного строку. При цьому, послідовність дій відповідача, з огляду на викладене вище, дає підстави вважати, що представник лише намагається затягнути судовий процес, що є порушенням норм господарського процесуального права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи положення п. 4 ч. 1 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

05.12.2017 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 20.03.2014 між малим приватним підприємством Фірма "Ерідон" (надалі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей" (надалі - покупець) Договір поставки №1002/14/139 (надалі - Договір), згідно якого в терміни визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і слатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору постачається виключно продукція, що дозволена до використання на території України, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та накладними, що оформлюються (складаються) в період дії цього Договору і які є невід'ємною його частиною.

Ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках та накладних в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного Договору.

Товар, що був переданий покупцю в межах цього Договору тількі згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті у строки визначені умовами Додатку до цього Договору, яким встановлено найпізніший строк оплати аналогічного виду товару (п. 3.8. Договору).

Відповідно до п .6.1. Договору поставка продукції здійснюється на умовах визначених у Додатках до цього Договору.

Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару покупцю за видатковою накладною, датою передачі є дата оформлення видаткової накладної. Приймання товару по кількості та якості проводится покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній, а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово про це заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості (п. 6.2. Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п. 11.2. Договору).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

У відповідності до умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 1 447 297,26 грн без зауважень та заперечень, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін обох підприємств Додатками до Договору, видатковими накладними, а саме:

На підставі додатку №1002/14/139/1-ЗЗР від 20 березня 2014 року до договору поставки №1002/14/139 від 20 березня 2014 року згідно: видаткової накладної № 13365 від 04.04.2014 на суму 28 901,14 грн, видаткової накладної № 13399 від 04.04.2014 на суму 216 526,52 грн.

На підставі додатку №1002/14/139/3-ЗЗР від 27 березня 2014 року до договору поставки №1002/14/139 від 20 березня 2014 року згідно: видаткової накладної № 9427 від 27.03.2014 на суму 15 665,88 грн, видаткової накладної № 10180 від 28.03.2014 на суму 3 051,00 грн.

На підставі додатку №1002/14/139/2-ЗЗР від 27 березня 2014 року до договору поставки №1002/14/139 від 20 березня 2014 року згідно: видаткової накладної №16629 від 11.04.2014 на суму 124 116,00 грн, видаткової накладної №16659 від 11.04.2014 на суму 20 373,12 грн, видаткової накладної №18284 від 16.04.2014 на суму 19 518,72 грн, видаткової накладної №19030 від 17.04.2014 на суму 26 297,52 грн, видаткової накладної №19034 від 17.04.2014 на суму 34 986,00 грн.

На підставі додатку №1002/14/139/3-Н від 01 квітня 2014 року до договору поставки №1002/14/139 від 20 березня 2014 року згідно: видаткової накладної №13408 від 04.04.2014 на суму 43 710,00 грн.

На підставі додатку №1002/14/139/1-ЗЗР від 22 травня 2014 року до договору поставки №1002/14/139 від 20 березня 2014 року згідно: видаткової накладної №31575 від 23.05.2014 на суму 147 363,84 грн, видаткової накладної №33129 від 02.06.2014 на суму 63 744,00 грн.

На підставі додатку №1002/14/139/4-П.Д. від 23 червня 2014 року до договору поставки №1002/14/139 від 20 березня 2014 року згідно: видаткової накладної №38800 від 23.06.2014 на суму 24 091,20 грн., видаткової накладної №38932 від 23.06.2014 на суму 12 045,60 грн.

На підставі додатку №1002/14/139/5-ЗЗР від 24 липня 2014 року до договору поставки №1002/14/139 від 20 березня 2014 року згідно: видаткової накладної №42376 від 24.07.2014 на суму 164 613,12 грн.

На підставі додатку №1002/14/139/6-ЗЗР від 30 вересня 2014 року до договору поставки №1002/14/139 від 20 березня 2014 року згідно: видаткової накладної № 52841 від 30.09.2014 на суму 106 293,60 грн.

На підставі видаткової накладної №53480 від 03.10.2014 на суму 198 000,00 грн.

На підставі додатку №1002/14/139/7-МД від 10 жовтня 2014 року до договору поставки №1002/14/139 від 20 березня 2014 року згідно: видаткової накладної № 54384 від 10.10.2014 на суму 198 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.3.1. Договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до Договору.

Таким чином відповідно до Додатків до Договору товар підлягав оплаті у наступні строки:

Відповідно до п. 4 додатку №1002/14/139/1-ЗЗР від 20.03.2014 в строк до 01.09.2014 .

Відповідно до п. 4 додатку №1002/14/139/3-ЗЗР від 27.03.2014 в строк до 01.10.2014 .

Відповідно до п. 4 додатку №1002/14/139/2-ЗЗР від 27.03.2014 в строк до 01.10.2014 .

Відповідно до п. 4 додатку №1002/14/139/3-Н від 01.04.2014 в строк до 01.08.2014.

Відповідно до п. 4 додатку №1002/14/139/1-ЗЗР від 22.05.2014 в строк до 01.09.2014.

Відповідно до п. 4 додатку №1002/14/139/4-П.Д. від 23.06.2014 в строк до 01.10.2014.

Відповідно до п. 4 додатку №1002/14/139/5-ЗЗР від 24.07.2014 в строк до 02.09.2014.

Відповідно до п. 4 додатку №1002/14/139/6-ЗЗР від 30.09.2014 в строк до 03.10.2014.

Відповідно до п. 4 додатку №1002/14/139/7-МД від 10.10.2014 в строк до 10.10.2014.

Відповідно до п.3.8. Договору поставки, товар який був поставлений згідно видаткової накладної № 53480 від 03.10.2014 підлягає оплаті в строк до 10.10.2014.

Господарським судом встановлено, що відповідачем на рахунок позивача були здійснені наступні часткові оплати заборгованості:

- згідно платіжного доручення № 71 від 20.03.2014 суму в розмірі 28 901,14 грн.

- згідно платіжного доручення №88 від 04.04.2014 суму в розмірі 13 113,00 грн.

- згідно платіжного доручення №89 від 04.04.2014 суму в розмірі 62 475,90 грн.

- згідно платіжного доручення №107 від 10.04.2014 суму в розмірі 78 426,60 грн.

- згідно платіжного доручення №176 від 25.06.2014 суму в розмірі 4 000,00 грн.

- згідно платіжного доручення №189 від 04.07.2014 суму в розмірі 10 123,20 грн.

- згідно платіжного доручення №349 від 30.09.2014 суму в розмірі 40 000,00 грн.

- згідно платіжного доручення №350 від 02.10.2014 суму в розмірі 40 000,00 грн.

- згідно платіжного доручення №355 від 03.10.2014 суму в розмірі 50 000,00 грн.

- згідно платіжного доручення №357 від 03.10.2014 суму в розмірі 68 000,00 грн.

- згідно платіжного доручення №378 від 16.10.2014 суму в розмірі 100 000,00 грн.

- згідно платіжного доручення №386 від 22.10.2014 суму в розмірі 60 000,00 грн.

- згідно платіжного доручення №408 від 10.11.2014 суму в розмірі 38 000,00 грн.

- згідно платіжного доручення №411 від 11.11.2014 суму в розмірі 20 000,00 грн.

- згідно платіжного доручення №415 від 19.11.2014 суму в розмірі 50 000,00 грн.

- згідно платіжного доручення №266 від 16.11.2015 суму в розмірі 200 000,00 грн.

Відтак, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач розрахунків за отриманий товар в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість, яка заявлена позивачем до стягнення в сумі 584 257,42 грн основного боргу.

З приводу клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності щодо стягнення основного боргу за Договором господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів передбачено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Заперечення відповідача проти позову щодо спливу строку позовної давності у цій частині судом не приймаються, оскільки як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, за період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті поставленого товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 863 039, 84 грн, з яких останній платіж був здійснений 16.11.2015, що підтверджується Довідкою з банківського рахунку позивача за період з 20.03.2014 по 16.11.2015, що свідчить про визнання ним обов'язку щодо своєчасного розрахунку за поставлений товар за Договором, а тому суд дійшов висновку, що позовна давність по основній заборгованості щодо оплати поставленого товару за Договором перервалась та розпочала свій перебіг заново після такої оплати.

Щодо твердження відповідача про відсутність обов'язкових реквізитів у видаткових накладних відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 3, 6 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарським судом встановлено, що оригінали видаткових накладних (належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи) відповідають вимогам ч. 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є належним та допустимими доказами здійснення поставки товару позивачем відповідачу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за Договором позивач також заявляє до стягнення з відповідача 529 921,48 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 10.10.2014 по 19.10.2017.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, господарський суд враховує наступне.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу вноситься з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, господарський суд бере до уваги порядок визначення інфляційних втрат, за яким інфляційні нарахування обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Відповідно до арифметично вірного розрахунку, здійсненого судом за заявлений позивачем період на прострочену заборгованість відповідача в період із 10.10.2014 по 19.10.2017 у розмірі 584 257,42 грн, сума інфляційних втрат становить 529 921,48 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, у сумі 529 921,48 грн. є обґрунтованим, арифметично вірним, у зв'язку з чим підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 584 257,42 грн основного боргу та 529 921,48 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими і належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, статями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей" (07211, Київська обл., Іванківський район, с. Мусійки, вул. Леніна, буд. 145, код: 38286727) на користь малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Леніна, 46, код: 19420704) 584 257, 42 грн (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят сім гривень сорок дві копійки) основного боргу, 529 921, 48 грн (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять одна гривня сорок вісім копійок ) інфляційних втрат та 16 712, 68 грн (шістнадцять тисяч сімсот дванадцять гривень шістдесят вісім копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 13.12.2017.

Суддя А.С. Грєхов