Рішення № 70950728, 13.12.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16294/17

Провадження № 2/161/4440/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, за участю представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представника відповідачів ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

23 жовтня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі – позивач, банк, АТ «Ощадбанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі – відповідач-1, ОСОБА_3М.), ОСОБА_4 (далі – відповідач-2, ОСОБА_4М.) про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 378 054,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 березня 2007 року між банком та відповідачем-1 був укладений договір про іпотечний кредит №2737 відповідно до якого останнім отримано 37 000,00 доларів США з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 26 лютого 2027 року.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за цим договором, 01 березня 2007 року з відповідачем-2 був укладений договір поруки.

Позивач зазначає, що відповідачі належним чином не виконали взяті на себе зобов’язання.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2015 року у справі № 161/4445/15-ц, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» – 23681,01 доларів США, що станом на 23.03.2015 року еквівалентно 549177,14 грн. заборгованості за договором про іпотечний кредит № 2737 від 01.03.2007 року станом на 23.03.2015 року, з яких: 21629,92 доларів США – заборгованість за кредитом, 1804,23 доларів США – заборгованість за процентами, 227,97 доларів США – пеня, 18.89 доларів США - 3% річних.

Оскільки відповідачі не виконали взятих на себе зобов’язань за кредитним договором та договором поруки після ухвалення рішення суду, банк продовжує нараховувати їм на прострочену заборгованість штрафні санкції, які наразі не погашені.

Станом на 17 жовтня 2017 року загальна суму заборгованості становить 14 245,82 долара США, з яких:

1)2 940,79 доларів США – заборгованість за процентами;

2)10 304,80 доларів США – загальна сума пені;

3)1 000,23 доларів США – загальна сума 3% річних.

На підставі вищенаведеного позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів вищенаведену суму заборгованості, а також стягнути судові витрати по справі (а.с.3-4).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Не заперечила щодо можливості суду зменшити нарахований розмір пені.

Відповідачі та їх представник усно та письмово зробили заяву про застосування строку спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені. Крім того, вважають, що позивач не має права стягувати заборгованість у доларах США, оскільки національною валютою України є українська гривня. З наведених мотивів просять суд відмовити у задоволенні позову.

Також просять суд зменшити нарахований розмір пені, оскільки вони майже повністю погасили основну суму боргу, мають на утриманні малолітню дитину, а сама сума нарахованої пені значно перевищує нараховані проценти.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів та їх представника, послідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до кредитної заявки 01.03.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 був укладений договір про іпотечний кредит № 2737, відповідно до умов якого банк надав позичальнику 37000 доларів США, зі сплатою 13% річних, з кінцевим терміном повернення не пізніше 26.02.2027 року (а.с.19-20).

Відповідно до п. 1.5 договору позичальник зобов’язується сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно до 27 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення рівними платежами починаючи з березня 2007 року в сумі 155 доларів США, останнє погашення кредиту здійснити не пізніше 26.02.2027 року та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань починаючи з лютого 2007 року на відповідні рахунки позичальника.

Згідно п.4.3.2 договору позичальник зобов’язується повернути кредит в сумі 37000 доларів США, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені цим договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до Розділу 5 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах обумовлених в цьому договорі та чинним законодавством України та відшкодовують завдані збитки понад неустойку (пеню, штраф). За порушення взятих на себе зобов’язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобов’язується сплатити в користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення.

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за договором про іпотечний кредит 01.03.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель поручилась перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають із договору про іпотечний кредит від 01.03.2007 року № 2737 (а.с.21).

Вказані обставини додатково встановленні заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2015 року у справі № 161/4445/15-ц, яке ухвалене між тим ж сторонами, а отже додатковому доказуванню не підлягають.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2015 року у справі № 161/4445/15-ц, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» – 23681,01 доларів США, що станом на 23.03.2015 року еквівалентно 549177,14 грн. заборгованості за договором про іпотечний кредит № 2737 від 01.03.2007 року станом на 23.03.2015 року, з яких: 21629,92 доларів США – заборгованість за кредитом, 1804,23 доларів США – заборгованість за процентами, 227,97 доларів США – пеня, 18.89 доларів США - 3% річних (а.с.22-24).

Як слідує з матеріалів справи, після ухвалення заочного рішення області від 27 листопада 2015 року у справі № 161/4445/15-ц, відповідачі продовжують неналежного виконувати зобов’язання за кредитним договором та договором поруки, у зв’язку з чим позивач продовжує нараховувати проценти, неустойку у формі пені, а також 3% річних.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 цього Кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 26 травня 2016 року у справі № 6-157цс16, яка в силу статті 360-7 ЦПК України повинна враховуватися судом під час прийняття рішення.

Оскільки у розглядуваному випадку відповідачі продовжують неналежно виконувати взяті на себе зобов’язання за кредитним договором та договором поруки, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано та правомірно нараховує їм проценти за користування кредитом, неустойку у формі пені, а також 3% річних, які передбачені статтею 625 ЦК України.

Станом на 17 жовтня 2017 року заборгованість відповідачів за процентами річних становить 2 940,79 доларів США, а за 3% річних - 1 000,23 доларів США, що підтверджується розрахунками, які надані позивачем (а.с.7, 9).

Натомість відповідачі не надали суду інших розрахунків, які спростовували б розрахунок позивача, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення процентів річних у розмірі 2 940,79 доларів США, а також 3% річних у розмірі 1 000,23 доларів США є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

При цьому задовольняючи позовні вимоги та стягуючи заборгованість саме в доларах США суд керується правовою позицією Верховного суду України яка висловлена у постанові від 01 листопада 2017 року №6-1063цс17 та зводиться до того, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов’язання, що існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов’язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Чинною частиною третьою статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Тобто, у чинному законодавстві передбачена можливість виконання судового рішення про стягнення заборгованості, яка визначена в іноземній валюті, а тому, враховуючи визначення сторін у кредитному договорі валютою платежу саме долару США, суд дійшов висновку, що саме в цій валюті слід стягувати заборгованість зі сплати процентів річних передбачених кредитним договором, а також 3% річних передбачених статтею 625 ЦК України.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Частиною першою та другою статі 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною четвертою статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки сторона відповідача зробила заяву про застосування строку позовної давності, тому суд задовольняє вимоги про стягнення пені лише в межах річного строку до дня звернення до суду, тобто з 23 жовтня 2017 року по 17 жовтня 2016 року (як просить позивач до цієї дати). В іншій частині суд відмовляє у стягнення пені, у зв’язку зі спливом строку спеціальної позовної давності.

Визнаючи валюту стягнення пені, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16 серпня 2017 року №6-2667цс16, яка в силу вимогу статті 360-7 ЦПК України має враховуватися судом під час прийняття рішення.

У розглядуваному випадку, як слідує з пункту 5.2. кредитного договору, сторони визначили розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ за кожен день прострочення (а.с.20 зворот).

Отже, у розглядуваній справі пеня має розраховуватися та стягуватися виключно в національній валюті – українській гривні.

Зважаючи на те, що позивач не надав суду розрахунок суми пені у гривні, суд здійснює такий розрахунок самостійно на основі даних, які містяться у розрахунку позивача в іноземній валюті (а.с.8).

Розрахунок пені за несвоєчасне повернення основної суми кредиту за період з 23 жовтня 2016 року по 17 жовтня 2017 року

Боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку3875длр.23.10.201631.10.20164030длр.01.11.201630.11.20164185длр.01.12.201604.12.201621629,92длр.05.12.201617.10.2017

Процентна ставка пені: 2 x ставок НБУ

Розраховується за формулою:

[Пеня] = [Сума боргу] ? 2 ? [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів]

Розрахунок пені

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня23.10.201627.10.20165105 150.921530430.9528.10.201631.10.20164105 150.921428321.7701.11.201630.11.201630109 356.9514282 509.8301.12.201604.12.20164113 562.991428347.5205.12.201613.04.2017130586 918.49142858 531.0514.04.201725.05.201742586 918.49132617 559.3126.05.201717.10.2017145586 918.4912.52558 289.85Всього: 137 990.28

Отже, розмір пені за несвоєчасне повернення основної суми кредиту за період з 23 жовтня 2016 року по 17 жовтня 2017 року становить 137 990,28 грн.

Розрахунок пені за несвоєчасне сплату процентів за кредитним договором за період з 23 жовтня 2016 року по 17 жовтня 2017 року

Боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку4745.03доларів США.23.10.201620.11.20164737.13доларів США21.11.201608.12.20164722.14доларів США.09.12.201626.12.20164710.93доларів США27.12.201628.03.20174676.57доларів США.29.03.201728.09.20174624.63доларів США.29.09.201717.10.2017

Процентна ставка пені:2 x ставок НБУ

Розраховується за формулою:

[Пеня] = [Сума боргу] ? 2 ? [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів]

Розрахунок пені

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня23.10.201627.10.20165128 759.811530527.7028.10.201620.11.201624128 759.8114282 364.1121.11.201608.12.201618128 545.4314281 770.1309.12.201626.12.201618128 138.6714281 764.5327.12.201628.03.201792127 834.4814289 021.9629.03.201713.04.201716126 902.0914281 557.5914.04.201725.05.201742126 902.0913263 796.6326.05.201728.09.2017126126 902.0912.52510 951.8229.09.201717.10.201719125 492.6612.5251 633.12Всього: 33 387.62

Отже, пеня за несвоєчасне сплату процентів за кредитним договором за період з 23 жовтня 2016 року по 17 жовтня 2017 року складає 33 387,62 грн.

Беручи до уваги вищенаведений розрахунок, пеня за період з 23 жовтня 2016 року по 17 жовтня 2017 року в національній валюті України становить у загальному розмірі 171 377,90 грн.

Визначаючи суми неустойки, яку необхідно стягнути з відповідачів, суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Установивши, що розмір неустойки (171 377,90 грн., що становить 6 457,34 доларів США станом на день звернення з позовом) значно більший від розміру зобов’язань зі сплати процентів річних та 3% річних (3 941,02 доларів США), враховуючи позицію представника банку, яка не заперечувала щодо зменшення нарахованої суми пені, а також враховуючи те, що відповідачі мають на утриманні малолітню дитину, а також сплатили більшу частину суму основного боргу, враховуючи тяжке матеріальне становище відповідачів, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України, зменшивши розмір пені до 30 000,00 грн., з яких 20 000 грн. пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту та 10 000 грн. пеня за несвоєчасне повернення суми відсотків. На думку суду стягнення зазначеного розміру неустойки буде достатньо для належного виконання зобов’язання відповідачами.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за процентами та 3% річних за договором про іпотечний кредит №2737 від 01 березня 2007 року в сумі 3 941,02 долара США, з яких 2 940,79 долара США – заборгованість за процентами, а 1 000,23 долара США – заборгованість за 3% річних.

Крім того, суд важає за необхідне стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» загальну суму зменшеної заборгованості за пенею за період з 23 жовтня 2016 року по 17 жовтня 2017 року у розмірі 30 000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв’язку з пропуском строку спеціальної позовної давності в частині стягнення пені за період до 23 жовтня 2016 року, а також у зв’язку з невірним визначенням валюти платежу при розрахунку та стягненні пені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд задовольнив позовні вимоги по стягнення процентів за кредитним договором, 3% річних у розмірі 3 941,02 долара США, а також пеню у розмірі 30 000,00 грн. що за офіційним курсом НБУ станом на день прийняття рішення (2717,7106 грн. за 100 доларів США) становить разом 107 105,50 грн.

Отже із заявлених позивачем ціни позову 387 160,20 грн., суд стягнув 107 105,50 грн., що становить 35,41 % від ціни позову.

При зверненні до суду позивач платіжним дорученням від 20 жовтня 2017 року №112830299 сплатив судовий збір у розмірі 5 670,82 грн. Тому суд стягує з відповідачів на користь банку 35,41 % вказаної суми судового збору, що становить 2 008,22 грн. Оскільки чинним процесуальним законодавством не передбачено солідарне стягнення судових витрат, вони стягуються з обох відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 213, 214, 215, 226 ЦПК України, ст.ст. 257, 267, 509, 510, 526, 625, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за процентами та 3% річних за договором про іпотечний кредит №2737 від 01 березня 2007 року в сумі 3 941,02 долара США (три тисячі дев’ятсот сорок один долар США два центи), з яких 2 940,79 долара США (дві тисячі дев’ятсот сорок доларів США сімдесят дев’ять центів) – заборгованість за процентами, а 1 000,23 долара США (одна тисяча доларів США двадцять три центи) – заборгованість за 3% річних.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за пенею за договором про іпотечний кредит №2737 від 01 березня 2007 року за період з 23 жовтня 2016 року по 17 жовтня 2017 року у розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 004,11 грн. (одна тисяча чотири гривні одинадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 004,11 грн. (одна тисяча чотири гривні одинадцять копійок).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13 грудня 2017 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_7